Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №912/2738/20(912/2401/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 року м.Дніпро Справа № 912/2738/20(912/2401/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від відповідача: Курлейко О.С.;

від позивача: Бірюков А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2025 року у справі №912/2738/20(912/2401/25) (суддя Кабакова В.Г.)

за позовом Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича, вул. Горького, буд. 16, с. Федорівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27654

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 570 562,36 грн,-

в межах справи №912/2738/20 про банкрутство Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича (код ЄДРПОУ 20656335), -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2021 року у справі №912/2738/20 Фермерське господарство Зобенка Леоніда Васильовича визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, призначено ліквідатора банкрута.

Ухвалою від 27.12.2022 року суд за клопотанням комітету кредиторів призначив ліквідатором Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича арбітражного керуючого Христенка В.В.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Христенко В.В. звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 570 562,36 грн та покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №3544/2018/914183 від 24.04.2018 року в частині сплати коштів.

Зокрема, позивач вказував, що між сторонами було укладено договір купівлі продажі за № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року, за яким позивачем було продано транспортний засіб марки BMW, моделі X3, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , з номерним знаком НОМЕР_3 за ціною 257 012 грн. Документом, який підтверджував право власності на вказаний автомобіль, є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Згідно пункту договору 2.1 передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Відповідно до заяви № 140098293 від 24.04.2018 року, автомобіль марки BMW, моделі X3, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , з номерним знаком НОМЕР_3 , був перереєстрований на відповідача.

Згідно пункту договору 2.2 право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору.

Факт перереєстрації права власності на транспортний засіб за відповідачем свідчить про його фактичну передачу останньому.

Вказана обставина також доводиться заявою № 140098293 від 24.04.2018 року, в якій вказано, що її подано власником - відповідачем по справі.

Також у заяві зазначено, що її подано з проханням провести операцію « 315-Перереєстрація ТЗ на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ» та надати відповідні послуги.

Також у вказаній заяві наявні підписи відповідача про здачу відповідачем номерного знаку НОМЕР_3 та отримання нового номерного знаку - НОМЕР_5 .

Факт здачі відповідачем попереднього номерного знаку та отримання нового беззаперечно свідчить про здійснення позивачем фактичної передачі транспортного засобу відповідачу.

Позивач вказував. що ліквідатором за аналізом первинної бухгалтерської документації, регістрів бухгалтерського обліку ( в тому числі виписок по рахункам, документів щодо обігу готівки в касі), встановлено, що вказана сума продажу відповідачем не сплачена ні в момент підписання договору, ні в момент перереєстрації права власності, ні в подальшому. Отже, кошти за проданий транспортний засіб продавець (позивач) не отримав.

Враховуючи факт порушення зобов`язання, ліквідатор звернувся до суду.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2025 року у даній справі в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимим доказами невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі - продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року в частині сплати 257 012,00 грн.

Суд вказав, що умови договору купівлі-продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року щодо погодженого порядку передачі транспортного засобу - після повної оплати, а також фактична передача транспортного засобу покупцю, що не заперечується сторонами, дають підстави для висновку про здійснення покупцем розрахунку за договором купівлі-продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року.

Також судом констатовано, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2022 року у справі №912/2738/20(912/3562/21), розглянутої в межах справи про банкрутство Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича, відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, витребування майна, зокрема і договору купівлі - продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року.

Вказане рішення набрало законної сили 31.01.2023 року. Отже, на думку суду, наявна преюдиція щодо встановлених таким рішенням суду обставин між тими ж сторонами.

Під час ухвалення згаданого рішення суд не встановив підстав для визнання недійсними спірних договорів, зокрема і договору купівлі - продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року та не встановив розрахунку за договором купівлі - продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року у зв`язку з неподанням до суду доказів вказаного.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції також зазначив, що у справі №912/2738/20 про банкрутство Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича суд ухвалою від 01.12.2021 року зобов`язав громадянина ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_6 ) передати ліквідатору Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича арбітражному керуючому Різнику Олександру Юрійовичу, зокрема, бухгалтерську та іншу документацію печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Фермерського господарства ОСОБА_6 (код НОМЕР_7 ).

Позивач - ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Христенко В.В. підтверджує факт не передання йому засновником ФГ Зобенка Леоніда Васильовича бухгалтерської та іншої документації банкрута.

На підтвердження не перерахування відповідачем коштів, позивач - ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Христенко В.В., не надав документів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, оборотно-сальдових відомостей по рахункам «Основні засоби», «Рахунки в національній валюті», «Розрахунки з покупцями».

Все вищевикладене, на думку суду першої інстанції, свідчить про недоведеність позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом було допущено нез`ясування обставин, що мають значення для справи; мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. При цьому, мали місце такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вказані обставини відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс1).

При цьому, обставини в вказаній справі № 916/667/18 та справі № 916/667/18 не є тотожними.

На думку апелянта, в даному випадку зміст договору не містить даних щодо отримання продавцем коштів у будь-який спосіб. Зазначене виключає можливість посилання суду на договір купівлі-продажу як на доказ здійснення розрахунку за проданий транспортний засіб.

Скаржник вважає, що з врахуванням того, що право власності на транспортний засіб переходить з моменту підписання договору (а не з моменту оплати), позивач достроково виконав свої зобов`язання з передачі транспортного засобу на підставі ч.1 ст. 531 Цивільного кодексу України без попереднього отримання оплати за нього.

Наголошує, що вказаний договір не містить ніякої інформації щодо здійсненого розрахунку відповідачем за проданий транспортний засіб.

Також апелянт не погоджується з висновками суду, що рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2022 року у справі №912/2738/20(912/3562/21) має преюдиційний характер, і спростовує ці обґрунтування, зазначаючи, що у вказаній справі суд не досліджував питання здійснення розрахунку за проданий транспортний засіб.

Скаржник просить суд:

- скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2025 року у справі № 912/2738/20(912/2401/25) і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю;

- стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 6 846,75 грн., сплачений за подання позову до суду першої інстанції;

- стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 10 270,13 грн., сплачений за подання апеляційної скарги;

- стягнути з відповідача 58 528,12 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, в тому числі 30 000,00 грн, що є фіксованою сумою правничої допомоги, та 28 528,12 грн, що є сумою гонорару успіху;

- стягнути з відповідача 58 528,12 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі 30 000,00 грн, що є фіксованою сумою правничої допомоги, та 28 528,12 грн, що є сумою гонорару успіху.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2025 року у справі №912/2738/20(912/2401/25) залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не спростовується, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №3544/2018/914183, за умовами якого:

- продавець (позивач у справі) зобов`язався передати у власність покупцеві (відповідач у справі) транспортний засіб марки BMW, модель ХЗ, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (п. 1.1.),

- передача транспортного засобу продавцем і прийняття покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна (п. 2.1.),

- право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору (п. 2.2.),

- за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 257 012,00 грн (п. 3.1.),

- покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу зазначену у п. 3.1. договору (п. 5.1.),

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.1.).

Договір підписано сторонами в сервісному центрі 3544 РСЦ МВС в Кіровоградській області №3544/2018/914183 в присутності адміністратора, про що вказано за текстом договору.

Позивач - ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Христенко В.В. стверджує про передачу транспортного засобу ОСОБА_1 та не оплату останнім його вартості в розмірі 257 012,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За доводами позивача оплата відповідачем за придбаний автомобіль не була проведена, оскільки відповідні докази ліквідатор в процесі своєї діяльності не виявив.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав вірну правову оцінку доводам обох сторін і дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини справи свідчать, що більш вірогідним є те, що договір виконано, оплата за транспортний засіб проведена і позов заявлено безпідставно.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що укладений сторонами договір є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавався.

Суд першої інстанції вказав, що дійсність договору купівлі - продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року була предметом судового розгляду. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2022 року у справі №912/2738/20(912/3562/21), розглянутої в межах справи про банкрутство Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича, відмолено у задоволенні позову Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, витребування майна, зокрема і договору купівлі - продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року.

Вказане рішення набрало законної сили 31.01.2023 року. Отже, на думку суду, наявна преюдиція щодо встановлених таким рішенням суду обставин.

Доводи на спростування вказаного висновку суду, які зазначає апелянт, є безпідставними.

Так, колегія суддів звертає увагу, що згаданому рішенні господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2022 року у справі №912/2738/20(912/3562/21), як і у справі, що наразі переглядається, відповідачем ОСОБА_1 зазначалося, що кошти за придбані транспортні засоби вносились готівкою, проте доказів передання таких коштів надати до суду не є можливим у зв`язку з відсутністю таких документів, адже останні не збереглися за терміном давності та необхідності.

Крім того, у судовому рішенні від 17.10.2022 року у справі № 912/2738/20(912/3562/21) зазначено, що відсутність у ліквідатора доказів оплати за придбані автомобілі можуть свідчити, зокрема, про порушення фермерським господарством касової дисципліни.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/667/18 виснувала про те, що порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались.

За обставин справи № 912/2738/20 (912/2401/25) доказами того, що відповідачем здійснено розрахунок за транспортний засіб, у зв`язку з чим останній передано ОСОБА_1 , є підписаний сторонами договір з таким змістом його умов:

- у п. 2.1. договору передбачено, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна;

- пп. 5.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу зазначену у п. 3.1. та прийняти транспортний засіб.

- пп. 6.1. договору продавець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати транспортний засіб.

Таким чином, умовами договору передбачена послідовність виконання зобов`язань (оплата транспортного засобу, а потім передання його продавцем і прийняття покупцем).

При цьому, передача транспортного засобу покупцеві у власність, за умови передбаченої договором повної попередньої оплати, підтверджує виконання покупцем зобов`язань, що позбавляє продавця права заявляти про неоплату, що також базується на принципі добросовісності та заборони суперечливої поведінки.

Доводи скаржника, що позивач, на підставі ч.1 ст. 531 ЦК України достроково виконав свої зобов`язання з передачі транспортного засобу, з огляду на визначену у договорі повну попередню оплату, є хибними.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Тобто, повна попередня оплата вартості товару здійснюється покупцем виключно за умов, якщо такий обов`язок покупця встановлений договором, що вбачається зі змісту умов договору, який досліджується у цій справі.

До того ж, у договорі встановлено подію виконання зобов`язання - передача транспортного засобу і його прийняття здійснюється після повної оплати.

Іншого порядку оплати товару договором не передбачено.

Таким чином, сам договір та його системний аналіз щодо погодженого сторонами порядку передачі транспортного засобу - після повної оплати, дає підстави для висновку про здійснення відповідачем розрахунку за таким договором.

При цьому, попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед за товар, який має бути поставлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19).

Тож з позовних вимог вбачається, що позивач вимагає стягнення здійсненої відповідачем повної попередньої оплати за товар, який переданий у зв`язку з повним виконання покупцем грошового зобов`язання, що суперечить меті попередньої оплати.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції правомірно враховано, що позивач - ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Христенко В.В., не довів належними та допустимим доказами невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 4 статті 74 ГПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У позовній заяві арбітражним керуючим зазначено, що за результатами проведеної ліквідатором оцінки фінансово-господарського стану підприємства було виявлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем. При цьому, аналізом первинної бухгалтерської документації, регістрів бухгалтерського обліку (в тому числі виписок по рахункам, документів щодо обігу готівки в касі) встановлено, що сума, яка підлягає стягненню, відповідачем не була сплачена ні в момент підписання договору, ні в момент перереєстрації права власності, ні в подальшому.

Водночас, на підтвердження відсутності зарахування грошових коштів за продані транспортні засоби на рахунки ФГ ОСОБА_6 , арбітражний керуючий не надає жодних достовірних, належних і обґрунтованих доказів.

Натомість, в апеляційній скарзі арбітражний керуючий зазначає інші доводи щодо предмету спору, а саме, що оскільки позивач - ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Христенко В.В. підтверджує факт не передання йому засновником ФГ Зобенка Леоніда Васильовича бухгалтерської та іншої документації банкрута, то цілком логічно, що позивач не може надати суду документів в зв`язку з їх відсутністю за встановленими судом причинами.

Тож твердження позовної заяви та апеляційної скарги суперечать одне одному.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що арбітражним керуючим, який володіє доступом до банківських виписок та можливістю витребувати у відповідних органів державної влади документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності Фермерського господарства, у яких зазначені дохід, дебіторська заборгованість, оборотно-сальдові відомості по рахункам "Основні засоби", "Рахунки в національній валюті", "Розрахунки з покупцями", та який має можливість здійснити їх аналіз, не підтверджено належними доказами дебіторську заборгованість Фермерського господарства після вибуття активів, а отже, не доведено право на стягнення зазначеної в позові суми.

Ліквідатор має і зобов`язаний мати бухгалтерську документацію, фінансову звітність, яка також наявна у відповідних органах контролю та статистики, та яка відображає як активи, так і дебіторську заборгованість юридичної особи. Проте, на підтвердження своїх позовних вимог скаржник не надав їх до суду, обмежившись тільки згадкою про їх наявність та здійснений ним аналіз.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 року у справі № 990/150/23, зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року по справі № 522/22023/16-ц), що правомірно враховано судом першої інстанції.

Верховний Суд також неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Перекладення на сторону обов`язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення. Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06.06.2018 року у справі № 910/19473/17.

Колегія суддів вважає обґрунтованими заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, що ОСОБА_1 , як фізична особа, не є заінтересованою особою по відношенню до Фермерського господарства та не має обов`язку зберігати докази оплати товару, тим паче протягом такого тривалого часу - майже 8 років.

Натомість позивач в особі ліквідатора, за наявної правової можливості та процесуального обов`язку надати докази на підтвердження обставини позову (виписки по банківським рахункам, документи щодо обігу готівки в касі господарства, фінансову звітність, тощо), не подає їх до суду, тим самим перекладає обов`язок спростування факту не здійснення розрахунку за договором на відповідача, який об`єктивно не спроможний це виконати у силу вищезазначених обставин.

Вказане правомірно враховано та обґрунтовано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Також є вірним посилання суду першої інстанції на суперечливу поведінку ліквідатора банкрута щодо даних спірних правовідносин.

Як вказано вище, рішення господарського суду у Кіровоградській області від 17.10.2020 року у справі № 912/2738/20 (912/3562/21) за позовом арбітражного керуючого Різника О.Ю., представника Фермерського господарства, про визнання недійсними договорів купівлі - продажу транспортних засобів, у т.ч. і договору купівлі - продажу № 3544/2018/914183 від 24.04.2018 року, є преюдиційним у цій справі.

У згаданому рішенні суд зазначав, що ліквідатор стверджує про реалізацію даних автомобілів за заниженою вартістю, оскільки ціна їх продажу є значно нижчою у порівнянні з первинною ціною придбання автомобілів фермерським господарством. При цьому позовні вимоги ліквідатор обґрунтовує недобросовісною поведінкою сторін договорів у зв`язку з продажем транспортних засобів за заниженою ціною та відсутністю доказів сплати за придбані транспортні засоби.

У справі № 912/2738/20 (912/2401/25) представник Фермерського господарства, арбітражний керуючий Христенко В.В., стверджує, що кошти за купівлю транспортних засобів не передавалися взагалі.

Тобто, представники Фермерського господарства, арбітражні керуючі, за обставин одних і тих же правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 і позивачем, спочатку стверджують, що факт отримання грошових коштів за транспортні засоби мав місце, проте за заниженою ціною (справа № 912/2738/20 (912/3562/21), а згодом дотримуються протилежної позиції - заперечують такий факт у справі № 912/2738/20 (912/2401/25) та просять стягнути кошти, що не може вважатися добросовісною поведінкою, а тому не підлягає захисту у судовому порядку через зловживання позивачем своїми правами.

Також слід звернути увагу на те, що у позові арбітражний керуючий Христенко В.В. стверджує, що аналізував первинну бухгалтерську документацію, регістри, виписки і встановив, що вказана сума відповідачем не була сплачена. Проте, досліджувані ним документи до позовної заяви не долучено.

Водночас, на стадії апеляційного перегляду позивач змінює свою попередню позицію та в апеляційній скарзі стверджує про неможливість подання документів та протиправність рішення суду першої інстанції, який на його думку, переклав доказування щодо нездійснення розрахунку відповідачем на позивача.

З огляду це вищевикладене відповідач у справі вірно зазначає про недобросовісну поведінку позивача в призмі непослідовності його дій і заяв, що суперечать попереднім позиціям.

Суд першої інстанції також правомірно зазначив про недобросовісну та суперечливу поведінку, яка прослідковується в діях арбітражного керуючого Христенка В.В., який призначений ліквідатором ПП "Вісмут" у справі №912/209/21(912/787/24) (рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2024 року) і за однакових положень договорів купівлі-продажу, які розглядаються у справі 912/2738/20 (912/2401/25) та у справі №912/209/21(912/787/24), стверджував про фактичне отримання продавцем плати за договором купівлі-продажу від 15.12.2018 року, за умовами якого передача транспортного засобу здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання договору (п. 2.1.), проте визначає їх різні наслідки.

При цьому, з рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2024 року у справі №912/209/21(912/787/24) вбачається, що умови договору купівлі-продажу від 15.12.2018 року також не містять даних щодо отримання продавцем коштів у будь-який спосіб.

Всі вище встановлені колегією суддів обставини підтверджують правильність висновків суду першої інстанції, які апелянтом не спростовано під час апеляційного перегляду справи.

Отже, апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2025 року у справі №912/2738/20(912/2401/25) залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 22.09.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков