Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №904/2564/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2564/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від прокуратури: Федотова О.П. (в залі суду);

від відповідача: Чаплигіна Н.О. (в залі суду);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 (суддя Рудь І.А., повний текст якого підписаний 15.11.2024) у справі №904/2564/24

за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі

позивача-1: Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро;

позивача-2: Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 - Комунального підприємства "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про визнання недійсними додаткових угод № 9, 10, 11, 12, 13, 14 та стягнення грошових коштів у сумі 116 531 грн 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпропетровської обласної ради, позивача-2: Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної адміністрації) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

- визнати недійсними додаткові угоди № 9 від 16.08.2023, № 10 від 06.09.2023, № 11 від 06.10.2023, № 12 від 09.11.2023, № 13 від 08.12.2023, № 14 від 21.12.2023 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000056614/2023 від 14.12.2022, укладені між Комунальним підприємством "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації грошові кошти у розмірі 116 531 грн 70 коп.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на недійсність спірних додаткових угод до договору №521000056614/2023 від 14.12.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії внаслідок порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про ринок електричної енергії".

В цілому за договором №521000049020 від 01.03.2021 було поставлено 79 568 кВт*год електроенергії на суму 579 131 грн 46 коп., хоча за початковою ціною необхідно було сплатити за такий обсяг 462 599 грн 76 коп., тобто переплачено 116 531 грн 70 коп., разом з ПДВ, за поставлену електричну енергію.

Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

При цьому органи, уповноважені на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, не вжили жодних заходів протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив їм про можливе порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для пред`явлення цього позову.

Ухвалою суду від 16.07.2024 залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 - Комунальне підприємство "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро; підготовче засідання відкладено на 01.08.2024. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - залишено на розгляді у суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №904/2564/24 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними додаткові угоди № 9 від 16.08.2023, № 10 від 06.09.2023, № 11 від 06.10.2023, № 12 від 09.11.2023, № 13 від 08.12.2023, № 14 від 21.12.2023 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000056614/2023 від 14.12.2022, укладені між Комунальним підприємством "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації м. Дніпро грошові кошти у розмірі 116 531 грн 70 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Дніпропетровської обласної прокуратури м. Дніпро витрати по сплаті судового збору у сумі 16 956 грн 80 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 “Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування” є нормативно-правовим актом, який встановлює спеціальний, відмінний від визначеного у Законі України “Про публічні закупівлі”, порядок проведення закупівель, її дія обмежується у часі періодом дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Тому сторони під час укладання Договору № 521000056614/2023 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 14.12.2022 керувалися вимогами саме особливостей, які, у свою чергу, не містять жодних обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед”.

В свою чергу, посилання суду на судову практику, яка склалася під час правозастосування ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”, апелянт вважає неприйнятними у справі, що розглядається, бо договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000056614/2023 від 14.12.2022 та додаткові угоди № 9, 10, 11, 12, 13, 14 до нього укладалися на підставі Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178. Тому перелічені судом висновки Верховного Суду не містять правових позицій щодо Особливостей, відтак, є нерелевантними до справи, що розглядається.

Суд, визнаючи недійсними додаткові угоди до договору, розповсюдив наслідки недійсності лише на одну сторону правочину, ігноруючи абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України у сукупності з п.1 ч.3 ст.1212 цього Кодексу. Такий підхід, на переконання апелянта, не відповідає справедливому та рівному ставленню до сторін правочину.

Звертає увагу, що 18.09.2024 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн. Правовою підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати стала наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини 3 статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 ЦК України, статті 208 ГК України (вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики) та необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції

За результатами розгляду Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 виснувала: “якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості” (п.10.2).

Також Великою Палатою зауважено, що “у такій категорії справ суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення/ відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину” (п.8.45).

Звертає увагу, що судом у тексті рішення наведено цілий блок із аналізом середньозважених цін на РДН.

При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в липні 2023 становила 3,46310 грн/кВт*год, тобто менше, ніж 3,66987 грн/кВт*год без ПДВ., який сторони погодили у вказаній додатковій угоді.

Але суд не зважив на те, що 3,46310 грн/кВт*год не є середньозваженою ціною на РДН. Це є РДН ОЕС (Base) – індекс РДН у період базового навантаження (постачання електричної енергії протягом 24-годинного періоду від 00:00 до 24:00). Про помилковість та безпідставність використання у даній справі індексу базового навантаження РДН ОЕС (Base), замість середньозваженої ціни на РДН, докладно зазначалося у Відзиві на позовну заяву.

Судом не враховано, що укладання додаткових угод у разі зміни величини відповідних складових, визначених у формулі Договору, не передбачено. Через віднесення споживача до “бюджетної сфери”, задля його зручності під час проведення казначейських розрахунків, постачальником кожного місяця оформлювалися додаткові угоди. Але додатковими угодами ціна не змінювалася, тому навіть визнання їх недійсними не перешкоджає ствердженню, що Постачальник повинен був обов`язково кожного календарного (звітного) місяця розраховувати ціну за одиницю товару відповідно до формули без укладення додаткових угод.

Тариф постачальника залишався незмінним протягом всього періоду дії договору. Подальше укладання додаткових угод відповідало пп.7 п.19 Особливостей, умовам Договору, здійснювалося на його підставі та на виконання його умов. Питання про недійсність умов договору судом не порушувалося, хоча саме в умовах Договору, а не додаткових угод, закріплені положення щодо зміни ціни у Договорі.

Суд, посилаючись на вище процитовану статтю ЦК України, не взяв до уваги, що порядок зміни ціни визначено у п. 12.4 Договору та пп.1.2.1, 1.2.2 Комерційної пропозиції. Сторони вносили зміни до договору та змінювали ціну за взаємною згодою сторін, Споживач мав право розірвати Договір без будь-яких негативних правових наслідків з боку Постачальника. Незважаючи на те, що електрична енергія була поставлена Споживачу до моменту зміни договору, суд, посилаючись на ч.4 ст.653 ЦК України, зобов`язав Постачальника повернути грошові кошти за вже виконаним зобов`язанням.

Вважає висловлені судом твердження про недобросовісні дії сторін (сторони), які роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такими, що не відповідають ані намірам сторін, ані досягнутим результатам, ані обставинам справи.

Звертає увагу, що залучення КП "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради" до участі у цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, адже обсяг наданих законом прав відповідача є більшим за обсяг прав третьої особи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, визнання позову тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21)).

Відтак, звертаючись з цим позовом до суду та користаючись своїми процесуальними правами, прокурор не визначив КП "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради" (сторону оспорюваних додаткових угод) як співвідповідача та в подальшому не заявляв клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову, бо незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог. Аналогічного висновку дотримувався Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 по справі № 922/42/24.

Крім того, суд визнав правочини недійсними і, як наслідок, застосував наслідки недійсності не щодо учасників цього правочину, а стосовно сторонньої юридичної особи, яка у виконанні даного господарського зобов`язання участі не брала. До того ж, споживач є комунальним підприємством, але кошти суд стягнув не до місцевого бюджету, а до державного, бо Департамент охорони здоров`я є структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає рішення законними та обґрунтованими, винесеними при дослідженні та з`ясуванні всіх обставин справи, зазначає, що закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від у справі №914/1087/18. При цьому зауваження відповідача про незастосування даної постанови у спірних правовідносинах не витримують щонайменшої критики: Верховний Суд зробив загальний висновок щодо свободи договору, яка не є безмежною, а чітко обмежена вимогами чинного законодавства.

Упродовж всього строку дії договору ціна послуги з передачі електроенергії (ціна встановлена НКРЕКП) за 1 кВт*год без ПДВ, ціна послуги з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу (ціна встановлена НКРЕКП), змінювалась декілька разів: додатковими угодами №2, №7, №8, №9. Ціна на послуги постачальника становила 0,12964 грн/кВт*год без ПДВ та не змінювалась.

Виходячи з п.2 ч. 5 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі”, можна зробити висновок, що коливання ціни, можливе тільки для товару, а не для послуг. Але в ціні електричної енергії для споживача ціною товару є тільки одна зі складових - закупівельна вартість на певному сегменті ринку, все інше (передача, розподіл, послуги постачальника) є послугами та “коливатися” не можуть.

Не зважаючи на те, що з цим фактом не погоджується відповідач, але підвищення до 10% можливе лише для однієї зі складових - вартості електроенергії як товару (Срдн).

Відтак, включення вартості послуг з передачі та розподілу електричної енергії до вартості електричної енергії за договором жодним чином не змінює їх суть і не перетворює їх на товар. У п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” чітко визначено, що збільшення ціни допускається за одиницю товару, а не для послуг.

Вважає, що саме відповідач, як досвідчений суб`єкт господарювання, повинен був бути обізнаним і мав можливість правильно розраховувати допустимий відсоток підвищення ціни електроенергії за Договором.

Стосовно доводів щодо документального підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії наголошу, що висновки Черкаської Торгово-промислової палати, надані постачальником на підтвердження підвищення (зміни) Срдн, не відображають динаміку цін на електроенергію, та не підтверджує очевидну невигідність Постачальника щодо виконання договору на попередніх умовах. Вони є лише інформацією довідкового характеру, яка не містить доказів того, що підвищення ціни є непрогнозованим. Підвищення до 10% можливе лише для однієї зі складових – закупівельної вартості електроенергії як товару (Срдн), тому, максимальне збільшення цієї складової могло скласти 10%, а не 23,5%, як це відбулось в додатковій угоді №9.

Відповідач відверто спекулює терміном “коливання” ціни електроенергії, який прокуратурою вживається лише в значенні “Зміни ціни в бік зростання”, крім того саме цим терміном користується Верховний Суд у своїх висновках, які процитовані в позовній заяві прокуратури.

Твердження відповідача про те, що сторони домовились між собою у договірному порядку про обрання ДП “Оператор ринку” в якості джерела інформації стосовно коливання цін на ринку електроенергії не витримують жодної критики та обґрунтовано не були визнані судом такими, що вартують уваги.

Стосовно проведення реституції та повернення сторонами в натурі всього, що кожна одержала на виконання недійсного правочину або компенсації вартості одержаного за договором звертає увагу, що умови додаткових угод № 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000056614/2023 від 14.12.2022 суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару внаслідок чого з місцевого (обласного) бюджету надлишково сплачено грошові кошти у розмірі 116 531,7 грн. та були визнані судом недійсними, як такі що суперечать закону, а також інтересам держави і суспільства. У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21 викладено правову позицію про те, що визнання додаткових угод недійсними в разі порушення п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” є належним способом захисту.

Вважає, що обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК “Купівля-продаж”. У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд виклав правову позицію щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону “Про публічні закупівлі”. Зокрема, у п. 166 зазначив, оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Ця правова позиція висловлена з приводу правовідносин, коли прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який є суб`єктом владних повноважень та стороною оспорюваних додаткових угод (Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації). Водночас, у даній справі позивачем, на користь якого прокурор просить стягнути надмірно сплачені грошові кошти, є суб`єкт владних повноважень (Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації), який не є стороною оспорюваних додаткових угод, є головним розпорядником бюджетних коштів, якому завдано збитки у зв`язку із надлишковою сплатою підпорядкованим йому закладом КП “Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи” Дніпропетровської обласної ради, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, відповідачу 2 бюджетних коштів на виконання недійсних додаткових угод, які не відповідають інтересам держави і суспільства. Тим більше, що закладом заходи щодо оскарження в судовому порядку оспорюваних додаткових угод до договору та повернення надлишково сплачених бюджетних коштів за указаними угодами не вжито.

Наголошує, що згідно зі ст. 1212 ЦК України особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Стосовно обґрунтування прокурором не визначення відповідачем безпосередньо КП “Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи” ДОР, зауважує що слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 8.30, 8.32, 10.1 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, тому відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі комунального закладу освіти, прокурор не може пред`явити у даному випадку позов в інтересах КП “Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи” Дніпропетровської обласної ради.

Надмірно сплачені з місцевого бюджету, на виконання визнаних недійсними додаткових угод, грошові кошти у розмірі 116 531,7 грн. підлягають стягненню на користь головного розпорядника бюджетних коштів - Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, який не є стороною оспорюваного правочину, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Тим більше, що відповідно до Бюджетного кодексу України вищезазначені грошові кошти в сумі 116 531,7 грн. у разі стягнення з відповідача підлягають зарахуванню до обласного бюджету, оскільки бюджетний період (з 01.01.2023 по 31.12.2023), визначений ст. 3 Бюджетного кодексу України, в якому їх надмірно сплачено, закінчився.

Зважаючи на те, що укладення неправомірних оспорюваних угод призвело до зайвих виплат із обласного бюджету, шкода у зв`язку з їх укладенням завдана інтересам територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, захист яких відповідно до законодавства має здійснювати Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації як головний розпорядник коштів для закладів охорони здоров`я в розумінні ст.22 Бюджетного кодексу України. Тому в позові, який в подальшому задоволений судом, цілком правильно визначено суб`єктний склад сторін спірних правовідносин.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 20348,16 грн.). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

19.21.2024 на адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків скарги, на виконання вимог ухвали від 18.12.2024 до якої додано платіжну інструкцію №3766986 від 13.12.2024 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що повне рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 по справі №904/2564/24 складено 15.11.2024. Відповідач отримав рішення у зареєстрованому Електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 15.11.2024, у п`ятницю, о 20:02 год. (прінт-скрін екрану додає). Таким чином судове рішення у даній справі було вручено 18.11.2024 - у робочий день, наступний за днем його відправлення. Вказане пояснює, чому апеляційна скарга була подана 06.12.2024 (із дотриманням встановленого ст. 256 ГПК України 20-денного строку).

Ухвалою від 19.12.2024 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №904/2564/24; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; розгляд справи № 904/2564/24 призначено у судовому засіданні на 21.04.2025 на 16:15 год., сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

15.04.2025 до суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

17.04.2025 до суду від Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області надійшло заперечення стосовно зупинення провадження у справі.

Також 17.04.2025 до суду від представника позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі; в якому також проінформовано суд про відсутність заперечень з приводу заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 21.04.2025 оголошено перерву до 02.06.2025.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 провадження у справі №904/2564/24 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суд справи № 920/19/24 та опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови по справі.

15.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання в.о. керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Столяренка Юрія Сергійовича про поновлення провадження у зв`язку з ухваленням 21.11.2025 Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24 постанови. Отже, вважає що усунені обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2026 задоволено клопотання в.о. керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Столяренка Юрія Сергійовича про поновлення провадження у справі №904/2564/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 12.08.2026.

04.08.2026 до суду від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення по справі у яких заявник просить суд, керуючись статтею 11 ГПК України, зважити на пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону від 25.12.2015 №922-VIII у новій редакції та врахувати висловлену Верховним Судом у постанові від 22.07.2026 у справі №922/3937/25 правову позицію.

Звертає увагу, що судова практика, на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні, щодо зміни ціни за одиницю товару не більше 10%, наразі стосується редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону від 25.12.2015 №922-VIII. При цьому сторони укладали Договір на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей №1178, який згодом відтворено у пункті 7 частини 5 статті 41 Закону N 922-VIII. Наголошує, що у будь-якому разі стаття 41 Закону від 25.12.2015 №922-VIII з прийняттям Закону України від 27.05.2026 №4888-IX зазнала принципових змін, тому стара судова практика є незастосовною у справі, що розглядається.

Одночасно просить поновити Відповідачу строк для подання додаткових пояснень у рамках розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області 05.11.2024 по справі №904/2564/24.

07.08.2026 до суду від позивача-1 надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника.

Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 10.08.2026 від позивача-2.

11.08.2026 до суду від керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Чечітко Олександра Андрійовича надійшли заперечення на пояснення відповідача, у яких останній просить залишити додаткові пояснення Відповідача до апеляційної скарги без розгляду; відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” у повному обсязі, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у цій справі – залишити без змін.

У судовому засіданні 12.08.2026 оголошено перерву до 16.09.2026.

15.09.2026 до суду від позивача-2 надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника.

Колегія суддів зауважує, що за приписами ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Так, на стадії апеляційного перегляду рішення суду заявами по суті справи є: апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.

При цьому, відповідач скористався правом на оскарження рішення суду, подавши апеляційну скаргу, в той час, як прокурор, - відзив на апеляційну скаргу.

У даному випадку, за наслідками проведених судових засідань, суд апеляційної інстанції не уповноважував учасників провадження, зокрема апелянта (відповідача) і прокурора на подання письмових пояснень/заперечень з будь-яких питань, отже, подані цими учасниками письмові пояснення і заперечення судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

У судовому засіданні 16.09.2026 судом оголошено вступну і резолютивну частину постанови у справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

На підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленнями прокурора на адреси відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні органи. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів у суді.

У даній справі Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Дніпропетровської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації для втручання прокурора є достатньо.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Дніпропетровською обласною радою та Департаментом охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації, які не вжили заходів спрямовані на визнання недійсними додаткових угод до договору № 521000056614/2023 від 14.12.2022 та повернення безпідставно набутих грошових коштів у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним запиту до Дніпропетровської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації (листи № 04/52-10140вих-23 від 12.12.2023 та № 52-1731вих-24 від 22.02.2024) щодо встановлених порушень, вжитих заходів, спрямованих на стягнення коштів до бюджету.

Із відповідей Дніпропетровської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації (№ вих.-332/0/2-24 від 05.02.2024 та № 1859/0/29-24 від 26.02.2024), вбачається, що такі заходи не вживались.

За правовим висновком, викладеним у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до листа Дніпропетровської обласної ради від 05.02.2024 №вих.-332/0/2-24, обласна рада є органом управління майном КП “Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розлами мовлення та ураженнями центральної нервової системи” ДОР та не несе відповідальності за його зобов`язаннями. В цьому ж листі зазначено, що головним розпорядником коштів зазначеного підприємства є департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

На лист окружної прокуратури від 22.02.2024 № 52-1731вих24 департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації повідомив, що КП “Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розлами мовлення та ураженнями центральної нервової системи” ДОР не входить до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації та підзвітне і підконтрольне Дніпропетровській обласній раді.

У відносинах з підприємствами, установами, організаціями місцева державна адміністрація здійснює на відповідній території управління тільки тими об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери управління, а також виконує делеговані відповідною радою функції управління в межах статей 15, 19, 36 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

Таким чином, КП “Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи” ДОР, створене рішенням Дніпропетровської обласної ради та перебуває в її управлінні (п.п. 1.3, 1.5 Статуту).

Враховуючи, що укладання неправомірних оспорюваних угод призвело до зайвих виплат із обласного бюджету, шкода у зв`язку з їх укладанням завдана інтересам територіальних громад сіл, селиш, міст Дніпропетровської області, захист яких відповідно до законодавства має здійснювати Дніпропетровська обласна рада та Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації як головний розпорядник коштів для закладів охорони здоров`я в розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України. Ці два органи є органами, уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органами місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держав.

Щодо обставин справи.

Звертаючись з даним позовом прокурор зазначає про те, що опрацюванням інформації з веб-сайту "Prozzoro" (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-11-29-012415-а) встановлено, що за результатом публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2022-11-29-012415-а Комунальне підприємство "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради (далі – споживач) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі – постачальник) договір 521000056614/2023 від 14.12.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії, вартість якої становить 1 088 915 грн 39 коп. (а.с. 75-83 том 1).

За умовами договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1 договору).

Найменування товару: Електрична енергія (код згідно з Національним класифікатором ДК 021:2015:09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2 договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 201 651 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (п. 1.3 договору).

Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком до цього договору (п. 2.4 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 5,40 грн, в тому числі ПДВ 0,9 грн. Ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії, витрат постачальника та його дохідності, регульованого тарифу на послуги передачі електричної енергії та регульованого тарифу на послуги з розподілу у випадках, передбачених умовами комерційної пропозиції (п. 4.1 договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором (п. 4.2 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 4.3 договору).

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії у відповідності до умов комерційної пропозиції (п. 4.7 договору).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 "року, якщо інше не встановлено Комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених діючим законодавством.

Пунктом 12.4 визначено, що у разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна із сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов`язані до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів.

Відповідно до п. 1.2 Комерційної пропозиції, яким визначено механізм регулювання ціни, ціна за одиницю товару для кожного календарного місяця розраховується за формулою:

Ц = Срдн + Т + Р + П, де:

Срдн - середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку “на добу наперед”, яка визначається за даними, опублікованими Оператором ринку на його офіційному сайті, як середньозважена ціна за результатами торгів у період постачання (звітному місяці або відповідному періоді в разі не повного місяця постачання), за результатами торгів складає 3,2414 грн/кВт*год без ПДВ;

Т - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі (регульована ціна), за результатами торгів складає 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ;

Р - ціна (тариф) послуг АТ, “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” оператора системи розподілу (регульована ціна), грн/кВт*год. Застосовується в залежності від ступеня напруги (1-й або 2-й клас) та оператора системи розподілу, до якого приєднані відповідні площадки вимірювання споживача, за результатами торгів складає 0,78332 грн/кВт*год без ПДВ;

П - ціна послуг постачання, пов`язаних з постачанням електричної енергії споживачу, яка включає дохідність постачальника, витрати на покриття небалансів та інші витрати постачальника щодо діяльності на ринку електричної енергії і складає 0,12964 грн/кВт*год без ПДВ.

Згідно з п. 1.2.1 комерційної пропозиції постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової Т і Р з дати її введення в дію. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в порядку встановленому законодавством в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію.

Пунктом 1.2.2 комерційної пропозиції передбачено, що постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної складової Срдн за даними опублікованими Оператором ринку по результатам торгів на ринку “на добу наперед” у розрахунковому періоді.

Пунктом 1.3 комерційної пропозиції встановлено, що зміна величини відповідних складових в порядку, передбаченому п.п. 1.2.1-1.2.2 цієї Комерційної пропозиції не потребує обов`язкового укладення додаткових угод до Договору. Про зміну відповідних складових постачальник інформує с6поживача шляхом направлення повідомлення, з у рахуванням вимог чинного законодавства у вигляді електронного документа, підписаного уповноваженою особою постачальника з використанням кваліфікованого електронного підпису. Відповідне повідомлення може бути використане споживачем для оприлюднення в електронній системі закупівель відповідно до вимог діючого законодавства. За окремим зверненням споживача йому може бути наданий паперовий примірник підписаного повідомлення.

За зверненням однієї зі сторін Договору оформлюється додаткова угода щодо зміни тарифу. У цьому випадку паперовий примірник підписаного повідомлення не оформлюється.

За результатами розрахункового періоду постачальник виставляє рахунок в якому зазначається ціна електричної енергії та її складові відповідно до механізму, зазначеному у п.1.2 даної Комерційної пропозиції.

Відповідно до п. 1.4 Комерційної пропозиції в разі необхідності змін умов цієї Комерційної пропозиції, зокрема складової ціни П, постачальник, має право звернутися до споживача з пропозицією та обґрунтуванням щодо внесення змін, підготувавши споживачу проект внесення змін до договору у формі додаткової угоди.

Споживач поінформований про право ініціювати розірвання цього договору без оплати будь-яких санкцій, пов`язаних з таким розірванням, шляхом направлення письмової незгоди у разі, якщо він не погоджує нові умови. У разі, якщо споживач не повідомив постачальника про незгоду із запропонованими змінами, вважається, що споживач погодився з новими умовами договору.

Згідно з п. 10.6 Комерційної пропозиції, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача, в тому числі умов Комерційної пропозиції, не пізніше, ніж за 20 днів до дати їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати цей договір. Дана вимога не є обов`язковою щодо компонентів ціни, порядок зміни/коригування яких врегульований п. 1.2 цієї Комерційної пропозиції.

Пунктом 12.8. розділу 12 Договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є всі Додатки та Додаткові угоди.

22.12.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до спірного договору, якою зменшено суму договору на 23 977 грн 39 коп., тобто до 1 064 938 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 177 489 грн 67 коп.

27.01.2023 сторони уклали додаткову угоду №2, в якій зазначили, що у зв`язку із зміною з 01.01.2023 регульованих цін (тарифів) за 1 кВт на послуги з розподілу та передачі електричної енергії, порядок зміни яких передбачений договором, сторони дійшли згоди, що з січня 2023 ціна за 1кВт*год електричної енергії за цим договором становить 4,61630 грн/кВТ*год без ПДВ, ПДВ 0,92326 грн., разом з ПДВ 5,53956 грн. Тобто тепер обрахунок ціни Ц проводитиметься з урахуванням показників:

Т - 0,38028 грн/кВТ*год без ПДВ (була 0, 34564 грн/кВТ*год без ПДВ)

Р - 0,86498 грн/кВТ*год без ПДВ (була 0,78332 грн/кВТ*год без ПДВ).

Отже, Ц збільшилась за рахунок зміни регульованих тарифів Т і Р.

Постачальник надіслав листом від 13.01.2023 №2240/DNEP споживачу відповідні постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1788 та №1796 від 21.12.2022 на підтвердження змін регульованих цін.

13.02.2023 сторони уклали додаткову угоду №3, де у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку “На добу наперед” (РДН) за 1 кВт*год за даними, опублікованими Оператором ринку у відкритих загальнодоступних джерелах у мережі Інтернет за відповідною адресою, за розрахунковий період січень 2023 року застосовується ціна, що становить 4,84173 грн/кВТ*год (без ПДВ).

Прокурор вказує на те, що загальну ціну за одиницю товару (Ц) було збільшено, однак саме коливання ціни Срдн ніяким документом не підтверджено та не аргументовано. Додатковою угодою змінено загальну ціну Ц, але не вказано сам показник Срдн - середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії.

На підставі чого, показник було обраховано за формулою: Срдн=Ц-Т-Р-П (де Т, Р, П визначені попередньою угодою).

Срдн=4,84173— 0,38028-0,86498-0,12964=3,46683 грн/кВт*год.

Отже показник Срдн зріс на 6,9% в порівнянні з попереднім показником, визначеним початково в Комерційній пропозиції.

16.03.2021 сторони уклали додаткову угоду №4, якою вони погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період лютий 2023 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку “на добу наперед”, що оприлюднена на сайті Оператора ринку, яка у лютому 2023 року становить 3,21343 грн/кВт*год, споживач розраховується за спожиту електроенергію за ціною 4,58833 грн/кВт*год. Отже загальну Ц зменшено, в порівнянні з попередньою угодою. На підтвердження зміни Срдн постачальником наданий листом від 28.02.2023 №7673/DNEP експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати № 0-78 від 28.02.2023.

14.04.2023 сторони уклали додаткову угоду №5, якою погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період березень 2023 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку “на добу наперед”, що оприлюднена на сайті Оператора ринку, яка у березні 2023 року становить 3,23927грн/кВт*год, споживач розраховується за спожиту електроенергію за ціною 4,61417 грн/кВт*год. без ПДВ. Отже загальну Ц збільшено, в порівнянні з попередньою угодою.

На підтвердження зміни ціни постачальник листом від 31.03.2023 № 11882/ DNEP надав експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати № 0-122 від 31.03.2023.

09.05.2023 сторони уклади додаткову угоду № 6, в якій зазначили, що у зв`язку із зміною з квітня 2023 регульованих цін (тарифів) за 1 кВт на послуги з розподілу та передачі електричної енергії ціна (Ц) за одиницю електричної енергії становить 4,23861 грн/кВт*год, при обрахунку:

Т (тариф на послуги з передачі електроенергії) – 0,43025 грн/кВт*год),

Р (тариф на послуги з розподілу електроенергії) – 0,86498 грн/кВт*год).

При цьому Срдн угодою встановлено в розмірі 2,81374 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни постачальник листом від 30.04.2023 № 16720/ DNEP надав експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати № 0-150 від 01.05.2023, а також відповідні постанови НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 та № 568 від 30.03.2023 на підтвердження змін регульованих цін.

Показник Срдн зменшився в порівняні з попередньою угодою.

02.06.2023 сторони уклали додаткову угоду № 7, якою погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період травень 2023 року застосовується тариф на послуги з розподілу (Р)- 0,86498 грн/кВт*год без ПДВ, середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП “Оператор ринку” становить 2,86702 грн/кВт*год., отже ціну Срдн збільшено. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 4,29189 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни постачальник листом від 31.05.2023 № 22388/ DNEP надав експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати № 0-182 від 31.05.2023, а також постанову НКРЕКП від 27.04.2023 № 769.

Показник Срдн збільшився на 1,9% в порівнянні з порівнянні з попередньою угодою.

03.08.2023 сторони уклади додаткову угоду № 8, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період червень 2023 року застосовується тариф на послуги в розділі (Р)- 1,02247 грн/кВт*год без ПДВ, середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП “Оператор ринку” становить 2,97147 грн/кВт*год., отже ціну Срдн збільшено. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 4,55383 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни постачальник листом від 30.06.2023 № 27713/ DNEP надав експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати № 0-219 від 30.06.2023, а також постанову НКРЕКП від 23.05.2023 № 912.

Показник Срдн збільшився на 3,6% в порівнянні з порівнянні з попередньою угодою.

16.08.2023 сторони уклали додаткову угоду №9, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період з липня по грудень 2023 року (охоплено період до укладення додаткової угоди) застосовується тариф на послуги з передачі електроенергії (Т)-0,48510 грн/кВт*год без ПДВ, та на послуги з розподілу (Р)- 1,25871 грн/кВт*год без ПДВ, а середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП “Оператор ринку” у липні становить 3,66987 грн/кВт*год., отже ціну Срдн суттєво збільшено. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 5,54332 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни постачальник листом від 31.07.2023 №38843/ DNEP надав експертний висновок Черкаської торговельно-промислової палати №0-264 від 31.04.2023, а також постанови НКРЕКП від 23.05.2023 №912 та №1788 від 21.12.2022.

Загальна ціна (Ц) збільшилась з 4,55383 грн/кВт*год до 5,54332 грн/кВт*год без ПДВ, а показник середньозваженої ціни Срдн на ринку “На добу наперед” збільшився з 2,97147грн/кВт*год до 3,66987 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 23,5% в порівнянні з попередньою угодою.

При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в липні 2023 становила 3,46310 грн/кВт*год, тобто менше, ніж 3,66987 грн/кВт*год без ПДВ., який сторони погодили у вказаній додатковій угоді.

06.09.2023 сторони уклали додаткову угоду №10, якою погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період серпень 2023 року (охоплено період до укладення додаткової угоди) застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” за даними ДП “Оператор ринку” 4,16223 грн/кВт*год без ПДВ. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 6,03568 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни постачальник листом від 31.08.2023 №38275 DNEP надав експертний висновок Черкаської торговельно-промислової палати №0-353 від 31.08.2023.

При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в 2023 році становила 4,00626 грн/кВт*год, тобто менше, ніж 4,16223 грн/кВт*год без ПДВ, про що сторони узгодили вказану додаткову угоду.

В порівнянні з додатковою угодою №9 загальна ціна (Ц) збільшилась з 5,54332 грн/кВт*год без ПДВ до 6,03568 грн/кВт*год без ПДВ, а показник середньозваженої ціни Срдн на ринку “На добу наперед” збільшився з 3,66987 грн/кВт*год до 4,16223 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 13,4% в порівнянні з попередньою угодою.

06.10.2023 сторони уклали додаткову угоду №11, якою погодили для остаточних розрахунків за розрахунковий період вересень 2023 року (охоплено період до укладення додаткової угоди) застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” за даними ДП “Оператор ринку” 3,90693 грн/кВт*год без ПДВ. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 5,78038 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни листом від 02.10.2023 №43980 DNEP постачальник надав експертний висновок Черкаської торговельно-промислової палати №0-415/01 від 02.10.2023.

При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в вересні 2023 року становила 3,71014 грн/кВт*год.

Показник Срдн та загальна (Ц) зменшились у порівнянні з додатковою угодою №10.

09.11.2023 сторони уклали додаткову угоду №12, якою погодили що для остаточних розрахунків за розрахунковий період жовтень 2023 року (охоплено період до укладення додаткової угоди) застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” за даними ДП “Оператор ринку” 4,06558 грн/кВт*год без ПДВ. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 5,93903 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни листом від 31.10.2023 №49156 DNEP постачальник надав експертний висновок Черкаської торговельно-промислової палати №0-474/01 від 31.10.2023.

При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в жовтні 2023 року становила 3,75961 грн/кВт*год, тобто менше, ніж 4,06558 грн/кВт*год без ПДВ, яку сторони погодили вказаною угодою.

В порівнянні з додатковою угодою №11 загальна ціна (Ц) збільшилась, а показник середньозваженої ціни Срдн на ринку “На добу наперед” збільшився з 3,90693 грн/кВт*год до 4,06558 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 4,1%.

08.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №13, якою погодили що для остаточних розрахунків за розрахунковий період листопад 2023 року, (охоплено період до укладення додаткової угоди) застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” за даними ДП “Оператор ринку” 4,35780 грн/кВт*год без ПДВ. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 6,23125 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни листом від 03.12.2023 №56579/DNEP Постачальник надав експертний висновок Черкаської торговельно-промислової палати №0-539 від 01.12.2023.

При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в листопаді 2023 року становила 4,04095 грн/кВт*год, тобто менше, ніж 4,35780 грн/кВт*год без ПДВ, яку сторони погодили вказаною угодою.

В порівнянні з додатковою угодою №12 загальна ціна (Ц) збільшилась, а показник середньозваженої ціни Срдн на ринку “На добу наперед” збільшився з 4,06558 грн/кВт*год до 4,35780 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 7,2 %.

21.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №14, якою погодили що для остаточних розрахунків за розрахунковий період грудень 2023 року (охоплено період до укладення додаткової угоди) застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку “На добу наперед” за даними ДП “Оператор ринку” 4,57124грн/кВт*год без ПДВ. Загальна ціна (Ц) за одиницю товару становить 6,44469 грн/кВт*год без ПДВ.

На підтвердження зміни ціни листом від 15.12.2023 №60651/DNEP Постачальник надав експертний висновок Черкаської торговельно-промислової палати №0-552 від 15.12.2023.

При цьому за даними Оператора ринку за відповідним посиланням, Срдн в грудні 2023 року становила 3,65413 грн/кВт*год, тобто менше, ніж 4,57124грн/кВт*год без ПДВ, яку сторони погодили вказаною угодою.

В порівнянні з додатковою угодою №13 загальна ціна (Ц) збільшилась, а показник середньозваженої ціни Срдн на ринку “На добу наперед” збільшився з 4,35780 грн/кВт*год до 4,57124 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 4,9 %.

25.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №15, якою зменшено суму договору на 0,34коп тобто до 887448,05, крім того ПДВ -177489,61 грн, всього з ПДВ - 1064937,66 грн.

Таким чином, укладання додаткових угод 1-8 до основного договору супроводжувались незначним підвищенням загальної ціни на електроенергію (Ц), що пояснюється змінами регульованих показників при показнику Срдн, нижчому, ніж визначено основним договором, у зв`язку з чим вказані додаткові угоди не оскаржувались.

Проте подальше підвищення ціна на 53,8% порівняно з додатковою угодою № 8 та на 41%, порівняно з показником Срдн, визначеним в основному договорі, шляхом укладання додаткових угод 9-14, на думку прокурора, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача, та укладання спірних додаткових угод призвело до нівелювання результатів відкритих торів.

Відповідно до платіжних доручень № 3869 від 17.08.2023 на суму 86 608 грн 84 коп., № 4274 від 15.12.2023 на суму 112 312 грн 06 коп., № 4296 від 25.12.2023 на суму 151 988 грн 99 коп., на підставі додаткових угод №№ 9-14 Комунальне підприємство "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради оплатило поставку 79 568 кВт*год електроенергії на суму 579 131 грн 46 коп. з ПДВ, хоча відповідно до рахунків та актів мав сплатити 462 599 грн 76 коп. з ПДВ (79 568 кВт*год х 4,84491 грн/кВт*год + ПДВ в 20%).

Таким чином, фактична переплата становить 116 531 грн 70 коп. з ПДВ.

Отже, на думку прокурора, відбувалася зміна спірними додатковими угодами після укладання договору про закупівлю ціни за одиницю товару в бік збільшення на 53,8% від первинної ціни за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а також інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на цю закупівлю.

Наведені обставини, є підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Таким чином, при укладенні додаткових угод №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14 не було підтверджено належними та допустимими доказами факту коливання, динаміки цін на електричну енергію, не доведено, що коливання цін на РДН зробило для постачальника виконання договору зі споживачем невигідним (збитковим), було перевищено максимально допустимо обмеження у підвищення ціни на електроенергію, як товар, на 10% незалежно від кількості укладення додаткових угод, загальна сума договору збільшувалася, та змінювалася ціна на електроенергію, вже спожиту покупцем, що не відповідає п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

З огляду на що, умови додаткових угод №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14 суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару, внаслідок чого були надлишково сплачені кошти місцевого бюджету та підлягають визнанню недійсними як такі, що суперечать Закону, інтересам держави і суспільства.

Грошові кошти в сумі 116 531 грн 70 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України (п.82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження №12-57гс23)).

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки предметом апеляційної скарги не є підставність представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, то суд апеляційної інстанції рішення господарського суду в цій частині не перевіряє.

З урахуванням меж апеляційного оскарження, відповідно до доводів скарги, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно положень ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК).

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Об`єктом судового захисту відповідно до ст. 15 ЦК України є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч. 1 ст. 45 ГПК).

Частиною 1 ст. 47 ГПК визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 ч. 3 ст. 162 ГПК).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, у даному випадку прокурора. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, п. 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття “сторона у спорі” може не бути тотожним за змістом поняттю “сторона у процесі”: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п. 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, п. 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження №14-448цс19, п. 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження №14-46цс20, п. 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. п. 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод до Договору, укладених між ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” та Комунальним підприємством "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради.

Звідси, колегія суддів виснує, що саме ця особа є учасником спірних матеріальних правовідносин, що є предметом спору у цій справі нарівні з відповідачем.

Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття “заінтересована особа” такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20 ).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦКдля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є, зокрема, пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину.

З`ясовуючи належність суб`єктного складу учасників справи, Велика Палата Верховного Суду в наведеній вище постанові зазначила, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Проте, визначений у даній справі прокурором статус Комунального підприємства "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради (сторони договору і оспорюваних додаткових угод) як третьої особи не є належним, так як останнє в силу наведеного, зокрема позиції Великої Палати Верховного Суду, як сторона оспорюваних додаткових угод повинне мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цих правочинів, але й можливими допущеними ним порушеннями при їх укладенні.

Оскільки правовідносини у цій справі щодо визнання недійними додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов`язків осіб, які є сторонами цих правочинів, зокрема Комунального підприємства "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради, такий спір не може бути розглянутий щодо третьої особи, як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути співвідповідачем.

Відповідно до положень ГПК України процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Отже, висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

В контексті наведено колегія суддів враховує, що у розумінні ст. 50 ГПК підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи (аналогічний висновок Верховного Суду наведений у постановах від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18).

Залучення Комунального підприємства "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради до участі у цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, адже обсяг наданих законом прав відповідача є більшим за обсяг прав третьої особи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, визнання позову тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21)).

Права, передбачені ГПК щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 904/5669/21 (904/801/22)). Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 50 ГПК), відрізняється за обсягом прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 1316/364/12).

З огляду на наведене та враховуючи, що звертаючись з цим позовом до суду та користаючись своїми процесуальними правами, прокурор не визначив Комунальне підприємство "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради, і сторону оспорюваних додаткових угод, як співвідповідача та в подальшому не заявляв клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову, так як незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог. Аналогічного висновку дотримувався Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 по справі № 922/42/24.

Доводи прокурора, що розпорядником бюджетних коштів є Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а управління майном закладу освіти здійснює Дніпропетровська обласна рада і саме Департамент і облраду залучено прокурором в якості позивачів, не спростовують помилкових процесуальних дій прокурора, у зв`язку з чим слушними є доводи апелянта стосовно неналежного складу сторін у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не розглядає, адже якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постанові Верховного Суду від 10.09.2021 №909/207/20).

Вищенаведені обставини є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права (зокрема в частині незалучення всіх сторін оспорюваного правочину) знайшли своє підтвердження.

Зазначені в цій постанові обставини зумовлюють наслідком відмову у задоволенні позовних вимог через неналежний склад відповідачів як в частині визнання недійсним правочину, так і в частині стягнення спірної суми, як наслідку такої недійсності.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід скасувати, прийняти у справі нове рішення про відмову у позові.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги і відмову в позові, судові витрати, понесені у зв`язку із поданням скарги і апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру, як самостійного учасника розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №904/2564/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №904/2564/24 – скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро; позивача-2: Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 - Комунального підприємства "Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро про визнання недійсними додаткових угод № 9, 10, 11, 12, 13, 14 та стягнення грошових коштів у сумі 116 531 грн 70 коп. – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати за подання позовної заяви покласти на прокуратуру.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" м. Дніпро 20 348,16 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков