Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №912/2105/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 м.Дніпро Справа № 912/2105/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

позивача (скаржника): адвокат Степаненко В.А. (поза межами приміщення суду),

відповідача: Шершнюк А.А., самопредставництво (поза межами приміщення суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хрикіна Володимира Івановича

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі № 912/2105/26 (суддя М.К. Закурін)

за позовом фізичної особи-підприємця Хрикіна Володимира Івановича

до Кропивницької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

28.07.2026 ФОП Хрикін В.І. звернувся до суду у межах поданого позову про визнання незаконним та скасування рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327 «Про розірвання договорів оренди землі по вул. Соборній (біля Колгоспного ринку)» із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо зміни або припинення речового права (права оренди) за ним щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3510100000:39:324:0058, 3510100000:39:324:0059, 3510100000:39:324:0060.

У якості обґрунтування поданої заяви ФОП Хрикін В.І. зазначив, що державна реєстрації припинення права оренди земельних ділянок за наслідками розірвання відповідних договорів оренди землі унеможливить виконання судового рішення стосовно недійсності наведеного рішення.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі № 912/2105/26 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ФОП Хрикін В.І., в якій просить:

1. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Хрикіна В.І. на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі №912/2105/26.

2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі №912/2105/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ФОП Хрикіна В.І. про забезпечення позову задовольнити.

3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам) вчиняти реєстраційні дії щодо зміни або припинення речового права (права оренди) за ФОП ХРИКІНИМ В.І. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо:

земельної ділянки по вул. Соборній (біля Колгоспного ринку) загальною площею 0,0120 га (кадастровий №3510100000:39:324:0059) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код виду цільового призначення – 03.07, категорія земель – землі житлової та громадської забудови);

земельної ділянки по вул. Соборній (біля Колгоспного ринку) загальною площею 0,0052 га (кадастровий №3510100000:39:324:0058) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код виду цільового призначення – 03.07, категорія земель – землі житлової та громадської забудови);

земельної ділянки по вул. Соборній (біля Колгоспного ринку) загальною площею 0,0228 га (кадастровий №3510100000:39:324:0060) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код виду цільового призначення – 03.07, категорія земель – землі житлової та громадської забудови).

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

ФОП Хрикін В.І. не погоджується з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі № 912/2105/26, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, вважає її постановленою з порушенням ст.ст. 136, 137 ГПК України та такою, що підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України.

Зазначає, що 28.07.2026 звернувся до суду з позовом до Кропивницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327 «Про розірвання договорів оренди землі по вул. Соборній (біля Колгоспного ринку)» та одночасно подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо зміни або припинення права оренди ФОП Хрикіна В.І. щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3510100000:39:324:0058, 3510100000:39:324:0059, 3510100000:39:324:0060.

Суд першої інстанції, відмовляючи у забезпеченні позову, виходив із того, що заявлена позовна вимога є немайновою, а тому рішення у разі її задоволення не вимагатиме примусового виконання, у зв`язку з чим державна реєстрація припинення права оренди не унеможливить виконання майбутнього судового рішення. Водночас такий висновок не враховує особливостей забезпечення позову у немайнових спорах, у яких підлягає оцінці не лише можливість виконання судового рішення, а й те, чи не призведе невжиття заходів забезпечення до істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача в межах одного судового провадження без необхідності нових звернень до суду. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20, від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 та від 28.01.2025 у справі № 906/780/24.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, ФОП Хрикін В.І. зазначає, що згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ним зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок до 30.10.2028, однак оскаржуваним рішенням Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327 вирішено в односторонньому порядку розірвати відповідні договори оренди.

Відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 4 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки є речовим правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації. Подання позову не зупиняє виконання рішення Кропивницької міської ради, подальша реєстрація припинення права оренди може створити можливість передачі спірних земельних ділянок іншим фізичним або юридичним особам, виставлення їх на земельні торги, поділу, зміни кадастрових номерів чи іншої зміни їх правового статусу.

Реальність зазначеної загрози доводиться тим, що ще до прийняття оскаржуваного рішення Кропивницькою міською радою вчинялися дії щодо звільнення земельних ділянок від майна, належного ФОП Хрикіну В.І., шляхом заведення на їх територію важкої техніки (бульдозерів, екскаваторів), що підтверджується актом про встановлення фактів створення перешкод у користуванні земельною ділянкою та пошкодження майна від 26.06.2026 та фотоматеріалами.

Отже, невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнить ефективний захист та поновлення його прав у межах справи №912/2105/26 та зумовить необхідність нового звернення до суду, зокрема щодо оскарження відповідної реєстраційної дії. Заявлений захід безпосередньо пов`язаний із предметом спору, є співмірним із заявленою вимогою та спрямований на збереження існуючого правового статусу спірних земельних ділянок до вирішення спору по суті.

Відтак висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову скаржник вважає помилковим та вважає, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 року у справі №912/2105/26 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Кропивницька міська рада вважає, що підстав для скасування ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 року у справі №912/2105/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову немає.

Відповідач зазначає, що апелянт (позивач, заявник) посилається на те, що рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327 є підставою для державної реєстрації припинення його права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3510100000:39:324:0059, 3510100000:39:324:0058 та 3510100000:39:324:0060, однак не доводить, яким саме чином проведення такої реєстрації унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зазначає, що заходи забезпечення позову мають бути спрямовані на підтримання status quo, співмірними із заявленими вимогами та застосовуватися за наявності підтверджених доказами фактичних обставин; при цьому суд повинен враховувати розумність, обґрунтованість і адекватність заходу, збалансованість інтересів сторін, його зв`язок із предметом спору та можливі наслідки його застосування, що відповідає ч. 4 ст. 137 ГПК України та правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21 та від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України та ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України захист порушеного права здійснюється за наявності достатніх правових підстав і належних доказів, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається; докази мають бути належними та допустимими, а суд оцінює їх за результатами всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

ФОП Хрикін В.І. не зазначив конкретних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чи іншого законодавства, які б унеможливлювали поновлення або державну реєстрацію права оренди після набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327, не навів конкретних юридичних перепон для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у разі задоволення позову саме рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327, яке, за твердженням позивача, є підставою для припинення права оренди, буде скасовано, а тому позивач мав довести, які саме законодавчі чи фактичні обставини перешкоджатимуть поновленню права оренди, чого зроблено не було.

Вважає, що посилання апелянта на акт про встановлення фактів створення перешкод у користуванні земельною ділянкою та пошкодження майна від 26.06.2026 не підтверджує необхідності застосування заявленого заходу. Отже, заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях щодо можливого розвитку подій у майбутньому, без належного правового та доказового обґрунтування, а застосування заявленої заборони за таких обставин суперечило б правовій природі забезпечення позову, принципу співмірності та призвело б до безпідставного обмеження прав і законних інтересів Кропивницької міської ради.

У зв`язку з цим Кропивницька міська рада просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

28.07.2026 ФОП Хрикін В.І. звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327 «Про розірвання договорів оренди землі по вул. Соборній (біля Колгоспного ринку)» та одночасно подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо зміни або припинення речового права (права оренди) ФОП Хрикіна В.І. на земельні ділянки з кадастровими номерами 3510100000:39:324:0058, 3510100000:39:324:0059, 3510100000:39:324:0060.

В обґрунтування заяви заявник послався на те, що державна реєстрація припинення права оренди земельних ділянок унаслідок розірвання відповідних договорів оренди землі унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову щодо недійсності спірного рішення Кропивницької міської ради.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Як встановлено судом першої інстанції, 28.07.2026 ФОП Хрикін В.І. звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327 «Про розірвання договорів оренди землі по вул. Соборній (біля Колгоспного ринку)» та одночасно подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо зміни або припинення речового права (права оренди) ФОП Хрикіна В.І. на земельні ділянки з кадастровими номерами 3510100000:39:324:0058, 3510100000:39:324:0059, 3510100000:39:324:0060.

В обґрунтування заяви заявник послався на те, що державна реєстрація припинення права оренди земельних ділянок унаслідок розірвання відповідних договорів оренди землі унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову щодо недійсності спірного рішення Кропивницької міської ради.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.12.2018 у справі №916/1040/18, від 16.11.2020 у справі №910/7596/20 та від 27.05.2019 у справі №923/65/19, правильно виходив із того, що у разі звернення до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення за якою у разі її задоволення не вимагатиме примусового виконання, при вирішенні питання про забезпечення позову підлягає дослідженню не лише формальна можливість виконання майбутнього рішення, а насамперед наявність достатньо обґрунтованого припущення про істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

З огляду на предмет заявленого позову – визнання незаконним та скасування рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327 – суд першої інстанції встановив, що у разі задоволення позовних вимог судове рішення за своєю природою не вимагатиме примусового виконання. Отже, наведене ФОП Хрикіним В.І. обґрунтування заяви про забезпечення позову, яке фактично зводиться до твердження про те, що державна реєстрація припинення права оренди земельних ділянок унеможливить виконання майбутнього судового рішення, стосується тієї підстави забезпечення позову, яка за встановленого характеру позовних вимог не є визначальною.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заявником не наведено належних фактичних обставин та не підтверджено доказами, яким саме чином невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити саме ефективний захист чи поновлення його прав та інтересів у межах заявленого спору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки забезпечення позову є процесуальним засобом гарантування ефективності судового захисту, а не способом наперед забезпечити бажаний для позивача результат розгляду спору. Застосування такого заходу потребує встановлення конкретного зв`язку між заявленим заходом, предметом спору та можливими наслідками невжиття заходу. При цьому відповідні обставини мають бути підтверджені доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що сама по собі державна реєстрація припинення права оренди земельних ділянок створює перешкоди для ефективного поновлення прав ФОП Хрикіна В.І., не спростовують наведеного висновку суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на припущенні про майбутній розвиток подій, тоді як для застосування заходів забезпечення позову необхідним є встановлення конкретних фактичних обставин, які свідчать про реальну можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав.

Не приймаються колегією суддів і посилання апелянта на те, що подання позову саме по собі не зупиняє виконання рішення Кропивницької міської ради від 17.07.2026 № 3327, а тому до моменту вирішення спору по суті необхідним є забезпечення позову. Така обставина сама по собі не є достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки факт можливості вчинення певних юридично значимих дій ще не свідчить про те, що внаслідок їх вчинення ефективний захист або поновлення прав позивача стане істотно ускладненим чи неможливим. Для застосування заходу забезпечення необхідним є доведення саме такого причинно-наслідкового зв`язку.

Посилання апелянта на зареєстроване за ним право оренди земельних ділянок та на можливість зміни їх правового статусу також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки наявність у заявника спірного речового права та факт прийняття Кропивницькою міською радою рішення від 17.07.2026 № 3327 є предметом відповідних матеріально-правових вимог і самі по собі не свідчать про наявність передбачених статтею 136 ГПК України підстав для забезпечення позову.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 4 ч. 1 статті 137 ГПК України заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору є допустимим видом забезпечення позову. Водночас можливість застосування такого заходу, передбачена законом, не означає його автоматичного застосування у кожному випадку заявлення відповідного клопотання. Необхідною передумовою є встановлення підстав забезпечення позову, передбачених статтею 136 ГПК України, а також відповідності заявленого заходу предмету спору та його співмірності.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності збереження існуючого стану речових прав до вирішення спору по суті також не свідчать про помилковість оскаржуваної ухвали, оскільки саме по собі прагнення зберегти існуючий стан правовідносин не звільняє заявника від обов`язку довести передбачені статтею 136 ГПК України підстави для забезпечення позову. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Заходи забезпечення не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях щодо можливих майбутніх дій інших осіб.

Щодо посилань апелянта на обставини, пов`язані зі створенням перешкод у користуванні земельною ділянкою та пошкодженням майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені обставини самі по собі не підтверджують наявності саме тієї загрози, для запобігання якій заявлено конкретний захід забезпечення позову.

Посилання апелянта на численні постанови Верховного Суду також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 136, 137 ГПК України підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи. Саме по собі наведення правових позицій про можливість забезпечення немайнових позовів не свідчить про наявність підстав для задоволення відповідної заяви у цій справі без встановлення конкретних фактичних обставин, які обумовлюють необхідність такого забезпечення.

У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет дослідження при вирішенні питання про забезпечення позову. Суд першої інстанції належним чином врахував немайновий характер заявлених позовних вимог та виходив із необхідності встановлення саме можливого істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення прав позивача, а не лише можливості виконання майбутнього судового рішення. Такий підхід відповідає змісту частини другої статті 136 ГПК України та правовим висновкам Верховного Суду щодо забезпечення немайнових позовів.

Таким чином, апелянтом не наведено належних та достатніх доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або свідчили про неправильне застосування ним положень статей 136, 137 ГПК України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Кіровоградської області про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для застосування заявленого заходу забезпечення позову.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга ФОП Хрикіна В.І. задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі № 912/2105/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хрикіна Володимира Івановича на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі № 912/2105/26 – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі № 912/2105/26 – залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

С.В. Мартинюк