Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №904/4880/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/4880/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛСД і К» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 (повний текст рішення складений 16.03.2026, суддя Дичко В.О.) у справі №904/4880/25

за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 8) в інтересах держави в особі

позивача: Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514)

до відповідача: Приватного підприємства «ЛСД і К» (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 22, код ЄДРПОУ 25013966)

про стягнення 258 330,93 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ЛСД і К» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 258 330,93 гривень.

Витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 позовну заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Приватного підприємства «ЛСД і К» про стягнення 258 330,93 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки – задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства «ЛСД і К» на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 258 330,93 грн за використання земельної ділянки площею 0,2234 га з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003 за період з 01.01.2022 до 20.02.2025року.

Стягнуто з Приватного підприємства «ЛСД і К» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3 099,97 грн (три тисячі дев`яносто дев`ять гривень 97 копійок).

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне підприємство «ЛСД і К» 03.04.2026 звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі № 904/4880/25;

- за результатами розгляду цієї апеляційної скарги ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволені його позовних вимог у повному обсязі;

- судові витрати у справі, у вигляді судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги, у розмірі 3 719,97 гривень та витрат на професійну правничу допомогу, точний розмір яких буде зазначено протягом 5 днів з дня ухвалення постанови по цій справі, стягнути з позивача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного дослідження обставин справи, дійшов необґрунтованих висновків, які не відповідають фактичним обставинам, а також допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає про відсутність належних підстав для представництва інтересів Дніпровської міської ради прокурором, оскільки міська рада мала можливість самостійно звернутися до суду, а прокурор, на думку апелянта, не довів її бездіяльності чи неналежного здійснення захисту.

Також апелянт заперечує висновок суду про користування Приватним підприємством «ЛСД і К» всією земельною ділянкою площею 0,2234 га, стверджуючи, що підприємство фактично користувалося лише частиною земельної ділянки, на якій розташовані належні йому будівлі та споруди площею 14,7 кв.м, а після припинення договору оренди у 2016 році діяльність автостоянки фактично була припинена. При цьому апелянт звертає увагу на суперечність у висновках суду щодо площі земельної ділянки - 0,2234 га та 0,2612 га. Окремо зазначається, що позивач не довів усіх необхідних обставин для стягнення заявлених коштів, а суд безпідставно проігнорував доводи відповідача щодо відсутності протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. Апелянт також вважає необґрунтованим неврахування судом нотаріально посвідченої заяви свідка - директора Приватного підприємства «ЛСД і К» ОСОБА_1 , оскільки його показання ґрунтувалися на особистій обізнаності щодо діяльності підприємства та фактичного використання земельної ділянки.

Крім того, апелянт заперечує висновок суду про те, що позовна давність не сплинула, посилаючись на відсутність заяви позивача про її поновлення та недоведеність того, що карантинні обмеження або воєнний стан об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

На думку апелянта, суд також не надав належної мотивованої оцінки його аргументам та доказам, чим порушив вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України, принципи змагальності, рівності сторін і справедливого судового розгляду, а також не врахував наведену апелянтом судову практику Верховного Суду.

У зв`язку з цим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача понесені витрати на судовий збір і професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області, скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подала відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛСД і К», в якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради були належним чином встановлені судом першої інстанції, який правильно застосував норми законодавства та практику Верховного Суду.

Заперечує доводи відповідача щодо використання ним лише частини земельної ділянки, наголошуючи, що спірна земельна ділянка площею 0,2234 га є сформованою та має окремий кадастровий номер, а акт обстеження підтверджує її фактичне використання як автостоянки.

Зазначає, що відповідач, будучи власником розташованих на земельній ділянці будівель і споруд та не маючи оформленого права користування землею, фактично користувався всією сформованою земельною ділянкою без внесення плати за її використання, у зв`язку з чим безпідставно зберіг кошти в розмірі орендної плати.

Також прокурор посилається на правові позиції Верховного Суду щодо можливості стягнення неодержаної орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та обґрунтовує правильність визначення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 258 330,93 грн.

Доводи відповідача щодо неналежної оцінки нотаріально посвідченої заяви свідка вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правомірно не взяв її до уваги з огляду на вимоги статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовної давності прокурор зазначає, що суд першої інстанції правильно врахував законодавче продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, у зв`язку з чим на момент звернення з позовом 29.08.2025 строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив.

Загалом прокурор вважає, що судом першої інстанції досліджено всі надані сторонами докази та доводи, надано їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Дніпровська міська рада, скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подала відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛСД і К», в якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У відзиві Дніпровська міська рада заперечує проти доводів апеляційної скарги Приватного підприємства «ЛСД і К» та зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 є законним і обґрунтованим.

Зокрема, Рада вказує, що відповідач у період з 07.02.2017 до 21.02.2025 був власником нерухомого майна, розташованого на сформованій земельній ділянці комунальної власності площею 0,2234 га з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003, а тому мав обов`язок оплачувати фактичне користування цією земельною ділянкою; посилання відповідача на використання лише 14,7 кв.м є безпідставними, оскільки земельна ділянка є сформованим об`єктом цивільних прав із визначеними межами та площею. Відсутність договору оренди не звільняє від обов`язку компенсувати власнику землі недоотримані кошти, оскільки такі правовідносини мають кондикційний характер та регулюються статтею 1212 Цивільного кодексу України, а вина користувача для виникнення відповідного обов`язку значення не має. Також зазначено, що відсутність господарської діяльності на об`єкті нерухомості не є підставою для безоплатного користування земельною ділянкою.

Щодо показань свідка ОСОБА_1 . Рада вважає обґрунтованим їх неврахування судом першої інстанції, оскільки обставини, які відповідно до закону мають підтверджуватися документами, не можуть встановлюватися показаннями свідка.

Щодо позовної давності зазначено, що хоча загальний строк становить три роки, його перебіг у відповідний період продовжувався / зупинявся у зв`язку з карантинними обмеженнями та дією воєнного стану, а з 04.09.2025 законодавством було поновлено перебіг позовної давності; при цьому позов у цій справі подано 29.08.2025, тобто до спливу позовної давності.

У зв`язку з цим міська рада просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛСД і К» - без задоволення.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Мартинюк С.В.

Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ЛСД і К» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі № 904/4880/25, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, та витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

24.04.2026 матеріали справи № 904/4880/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

22.04.2026 надійшло клопотання Дніпровської міської ради про розгляд справи з викликом сторін.

Від Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра 22.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

28.04.2026 від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно зазначити.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленнями прокурора на адреси відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів у суді.

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, вказав підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та представництва інтересів держави те, що позивачем, як органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито заходів щодо усунення порушень у межах своїх повноважень шляхом звернення до суду. Прокурор таку поведінку Дніпровської міської ради розцінив як неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, а тому у прокурора виникли підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

За правовим висновком, викладеним у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, у справі № 904/4880/25 прокуратура, звертаючись із позовною заявою до суду, дотрималась передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Земельна ділянка площею 0,2234 га з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003, що розташована: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. 20-річчя Перемоги, 22, є сформованою з 21.03.2006, що підтверджується витягом № НВ-9960100352024 від 25.12.2024 (а.с. 43-48) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та відомостями NKS 1.14.8.24.07.2025 щодо земельної ділянки.

Згідно з інформаційною довідкою № 405712792 від 28.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за Приватним підприємством «ЛСД і К» 07.02.2017 зареєстровано право власності на будівлі та споруди автостоянки загальною площею 14,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1168630112101), що мають такі складові частини: сторожка літ. В-2, перший поверх – комора площею 8,9 кв.м, другий поверх – приміщення площею 5,8 кв.м; навіс літ. Ф: замощення ІІ, огорожа 1/3 ч. № 3, 4, 2/3 ч. № 5, № 6, № 7, № 9; загальна площа земельної ділянки 2612 кв.м, за фактичним використанням.

21 лютого 2025 року між Приватним підприємством «ЛСД і К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроектекспертиза» укладено посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. договір купівлі-продажу нерухомого майна – будівель та споруд автостоянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. № 22 (далі – майно). Майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,2234 га, кадастровий номер 1210100000:09:090:0003.

Відповідно до інформаційної довідки № 438469424 від 06.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроектекспертиза» 21.02.2025 зареєстровано право власності на будівлі та споруди автостоянки загальною площею 14,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1168630112101), що мають такі складові частини: сторожка літ. В-2, перший поверх – комора площею 8,9 кв.м, другий поверх – приміщення площею 5,8 кв.м; навіс літ. Ф: замощення ІІ, огорожа 1/3 ч. № 3, 4, 2/3 ч. № 5, № 6, № 7, № 9; загальна площа земельної ділянки 2 612 кв.м, за фактичним використанням.

До матеріалів справи долучено копію акта обстеження земельної ділянки № 22/07/24-КР-5 від 22.07.2024, складеного Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради. За цим актом доступ до земельної ділянки площею 0,2234 га з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003 по вул. 20-річчя Перемоги, 22 у м. Дніпро обмежений. Територія земельної ділянки використовується як автостоянка, по периметру огороджена секційними бетонними плитами. На територію автостоянки заїзд здійснюється зі сторони вул. 20-річчя Перемоги. Територія земельної ділянки вкрита асфальтом, ліворуч розміщена двоповерхова сторожка охоронця. Ліворуч та праворуч від виїзду на території земельної ділянки, вздовж паркану встановлені навіси з шиферу для розміщення під ними автомобілів. По центру земельної ділянки наявна розмітка для паркування. Автомобілі розміщуються як під навісами, так і посеред автостоянки. Згідно з даними Державного реєстру речових прав, вказано площу земельної ділянки 2 612 кв.м за фактичним використанням. У свою чергу, площа земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003 за адресою розташування: вул. 20-річчя Перемоги у м. Дніпро складає 0,2234 га.

На підставі витягу № НВ-9960100352024 від 25.12.2024 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та відомостей NKS 1.14.8.24.07.2025 щодо земельної ділянки категорія земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003 за місцезнаходженням: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. 20-річчя Перемоги, 22 – землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення – 1.14.2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» введено в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (далі – Класифікатор), у зв`язку з чим припинена чинність Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24.04.1998 № 14-1-7/1205 (далі – УКЦВЗ), та Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (далі – КВЦПЗ).

Відповідність кодів цільового призначення земельних ділянок, присвоєних згідно з УКЦВЗ, певним кодам Класифікатора наведено у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (з наступними змінами та доповненнями, далі – Порядок).

На підставі додатка 59 до Порядку код цільового призначення 1.14.2, присвоєний згідно з УКЦВЗ, відповідає коду цільового призначення 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, присвоєному Класифікатором.

Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» для такого цільового призначення встановлена ставка орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ураховуючи приписи статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,2234 га з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003 перебуває у власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради.

Відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речові права на вказану земельну ділянку.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами у спірний період підлягають оцінці з урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України. Встановлено, що земельна ділянка площею 0,2234 га з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003 є сформованою земельною ділянкою, її площа та межі визначені, відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру. При цьому на зазначеній земельній ділянці розташовані належні відповідачу у спірний період будівлі та споруди автостоянки, право власності на які було зареєстровано за Приватним підприємством «ЛСД і К» з 07.02.2017 до 20.02.2025.

Саме набуття права власності на об`єкт нерухомого майна не означає автоматичного виникнення у його власника права оренди земельної ділянки та не замінює необхідності належного оформлення речового права на землю. Водночас власник нерухомості фактично користується земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт, а за відсутності оформленого права користування та внесення відповідної плати зберігає у себе кошти, які за звичайних умов мав би сплатити власнику землі.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а згідно з пунктом «в» частини першої статті 96 цього Кодексу землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Плата за землю є обов`язковим платежем, а за відсутності у відповідача права власності чи постійного користування земельною ділянкою та за відсутності договору оренди відповідні кошти підлягають стягненню як безпідставно збережені відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка без достатньої правової підстави зберегла майно за рахунок іншої особи, зобов`язана його повернути. Для виникнення кондикційного зобов`язання у спірних правовідносинах достатнім є встановлення факту користування земельною ділянкою, відсутності належної правової підстави для такого користування та факту несплати коштів, які власник землі мав би отримати за звичайних умов.

Такий підхід неодноразово підтверджувався Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів необхідно встановити фактичного користувача земельної ділянки, площу земельної ділянки, суму, яку мав би отримати власник за звичайних умов, та період користування без належної правової підстави. При цьому Суд прямо визнав недоречними твердження скаржника про користування меншою площею, оскільки спір стосувався вже сформованої земельної ділянки, а відповідач не надав доказів формування за відповідною адресою іншої земельної ділянки меншої площі.

Зазначена правова позиція є безпосередньо релевантною до спірних правовідносин у справі № 904/4880/25. Земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:09:090:0003 є самостійним об`єктом цивільних прав, має визначену площу 0,2234 га та встановлені межі. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що для експлуатації належних йому будівель та споруд була сформована окрема земельна ділянка площею 14,7 кв.м або будь-якою іншою меншою площею, яка б відповідала зазначеній ним площі фактичного користування.

Твердження відповідача про те, що площа нерухомого майна становить 14,7 кв.м, а тому саме ця площа повинна бути покладена в основу розрахунку безпідставно збережених коштів, ґрунтується на ототожненні площі об`єкта нерухомості з площею земельної ділянки, що є юридично та фактично неправильним. Площа будівель і споруд та площа земельної ділянки є різними за правовою природою об`єктами та не є тотожними величинами.

Матеріали справи містять акт обстеження земельної ділянки № 22/07/24-КР-5 від 22.07.2024, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,2234 га фактично використовується як автостоянка, огороджена по периметру, має облаштований в`їзд, асфальтовану територію, сторожку, навіси для автомобілів та розмітку для паркування. Отже, наявні у справі докази підтверджують фактичне використання саме сформованої земельної ділянки як єдиного об`єкта, а не лише тієї частини землі, яку займає безпосередньо будівля площею 14,7 кв.м.

При цьому доводи відповідача про те, що будівлі та споруди використовувалися виключно для охорони території автостоянки, не спростовують факту користування земельною ділянкою. Навпаки, за своїм функціональним призначенням будівлі, споруди, огорожа, навіси та інші об`єкти, розташовані на земельній ділянці, забезпечували функціонування автостоянки на відповідній території. Тому твердження про використання лише 14,7 кв.м фактично суперечить встановленим під час обстеження обставинам та не підтверджене жодним документом щодо формування окремої земельної ділянки відповідної площі.

Посилання відповідача на те, що після припинення права власності на нерухоме майно 21.02.2025 він перестав користуватися земельною ділянкою, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки заявлений прокурором та задоволений судом період користування обмежений 20.02.2025 включно. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необхідності виключення з розрахунку періоду після 21.02.2025 є такими, що фактично не стосуються предмета спору та вже враховані під час визначення розміру заявлених до стягнення коштів.

У зв`язку з цим довід відповідача про неправильне визначення періоду користування є безпідставним. Право власності Приватного підприємства «ЛСД і К» на об`єкт нерухомого майна було зареєстровано з 07.02.2017 до 20.02.2025, а право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроектекспертиза» зареєстровано 21.02.2025. Саме тому розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено за період з 01.01.2022 до 20.02.2025, тобто виключно за час, протягом якого відповідач був власником нерухомого майна та фактичним користувачем земельної ділянки.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що позов пред`явлено з пропуском позовної давності в частині вимог за період з 01.01.2022 до 29.08.2022.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки, а відповідно до статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності має правове значення лише у разі заявлення стороною відповідної вимоги до ухвалення судом рішення.

Водночас перебіг позовної давності у спірний період регулювався спеціальними положеннями Цивільного кодексу України, пов`язаними із запровадженням карантину та воєнного стану. Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачалося продовження строків, визначених, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, на строк дії карантину. Крім того, пунктом 19 зазначеного розділу на період дії воєнного стану було передбачено спеціальне регулювання перебігу позовної давності.

Закон України від 14.05.2025 № 4434-IX, яким пункт 19 було виключено, набрав чинності лише 04.09.2025. Отже, на момент подання позову 29.08.2025 відповідне спеціальне правило ще було чинним.

Таким чином, посилання відповідача на сплив позовної давності щодо вимог за період з 01.01.2022 до 29.08.2022 не може бути підставою для відмови у позові, оскільки на момент звернення прокурора до суду 29.08.2025 передбачений законом строк позовної давності щодо відповідних вимог не сплив.

Окремо слід звернути увагу, що позовні вимоги у цій справі мають періодичний характер, оскільки стосуються безпідставного збереження коштів за кожен відповідний період фактичного користування земельною ділянкою. Тому посилання відповідача на загальну трирічну позовну давність без урахування спеціальних правил її перебігу, встановлених законодавством у зв`язку з карантином та воєнним станом, не свідчить про пропуск позовної давності.

Щодо розміру заявлених до стягнення коштів, то він визначений на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставки орендної плати, встановленої рішенням Дніпровської міської ради. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила у 2022 році 2 427 149,83 грн, у 2023 році - 2 791 222,30 грн, у 2024 році - 2 933 574,64 грн, а у 2025 році - 3 285 603,60 грн. За цими даними та встановленою ставкою орендної плати здійснено розрахунок коштів за кожен відповідний період користування.

Загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 до 20.02.2025 становить 258 330,93 грн, у тому числі: за 2022 рік - 72 814,49 грн, за 2023 рік - 83 736,67 грн, за 2024 рік - 88 007,24 грн та за період з 01.01.2025 до 20.02.2025 - 13 772,53 грн. Судом першої інстанції зазначений розрахунок перевірено, арифметичних помилок у ньому не встановлено. Відповідач при цьому не подав власного обґрунтованого контррозрахунку та не надав доказів, які б спростовували визначену суму.

Відповідно до статей 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України саме сторона, яка посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог або заперечень, повинна їх довести належними, допустимими та достовірними доказами. Отже, посилання відповідача на нібито користування лише 14,7 кв.м. не може вважатися доведеним виключно на підставі його тверджень, оскільки така обставина суперечить відомостям Державного земельного кадастру та матеріалам обстеження земельної ділянки.

Відповідно обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про застосування правової позиції Верховного Суду, відповідно до якої у разі спору щодо користування меншою площею саме відповідач має надати докази формування іншої земельної ділянки відповідної площі. У справі №922/2060/20 Верховний Суд прямо зазначив, що за наявності сформованої земельної ділянки та відсутності доказів формування за відповідною адресою земельної ділянки іншої площі розмір земельної ділянки, за користування якою підлягають стягненню безпідставно збережені кошти, вважається доведеним належними доказами.

Щодо нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_1 , то суд першої інстанції обґрунтовано не поклав її в основу висновків про площу фактичного користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка можуть стосуватися лише відомих йому обставин, а обставини, які відповідно до законодавства мають відображатися у відповідних документах, не можуть встановлюватися виключно показаннями свідка. Площа, межі, кадастровий номер та факт формування земельної ділянки є відомостями, які визначаються відповідною землевпорядною документацією та відомостями Державного земельного кадастру. Отже, особисте сприйняття свідком фактичного користування територією не може замінити офіційних даних щодо сформованого об`єкта цивільних прав.

Таким чином, надана відповідачем заява свідка не спростовує ані площу сформованої земельної ділянки, ані її кадастрові межі, ані встановлені актом обстеження обставини фактичного використання всієї території як автостоянки.

Не спростовують правильності рішення суду першої інстанції і посилання відповідача на те, що він використовував земельну ділянку лише для забезпечення охорони належного йому майна. Саме право власності на нерухоме майно зумовлювало фактичний зв`язок відповідача із земельною ділянкою, на якій це майно розташоване. Відповідач не мав права безоплатно користуватися чужою земельною ділянкою, тоді як територіальна громада як її власник була позбавлена можливості отримувати дохід від передачі землі у користування на платній основі.

Отже, у спірний період одночасно наявні всі необхідні елементи кондикційного зобов`язання: Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки; земельна ділянка є сформованою та має визначену площу 0,2234 га; відповідач у спірний період був власником розташованих на ній будівель та споруд і фактичним користувачем земельної ділянки; належне речове право відповідача на землю оформлене не було; плата за користування земельною ділянкою не сплачувалась; внаслідок цього відповідач зберіг у себе кошти, які за звичайних умов мав би сплатити власнику земельної ділянки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом першої інстанції доказів та незгоди відповідача з встановленими судом обставинами, однак не містять належного правового чи доказового обґрунтування, яке б спростовувало висновки суду.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив докази в їх сукупності, правильно встановив факт користування відповідачем сформованою земельною ділянкою без належної правової підстави, правильно визначив площу земельної ділянки та період користування, перевірив розрахунок безпідставно збережених коштів і дійшов обґрунтованого висновку про їх стягнення у сумі 258 330,93 грн.

За таких обставин апеляційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛСД і К» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі №904/4880/25 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі № 904/4880/25 - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя С.В. Мартинюк