Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №904/433/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/433/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

представник відповідача: Веліканова Євгенія Валентинівна (в залі суду) - голова Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2»,

представник скаржника ОСОБА_1 : Кім Галина Володимирівна (в залі суду) - адвокат,

інші учасники: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/433/26 (суддя Ніколенко М.О.), повний текст складений 19.06.2026

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , селище Магдалинівка, Дніпропетровська область

про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» в частині прийняття рішення про виключення громадянина ОСОБА_1 зі складу членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2»;

- зобов`язання Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку № 319.

Ухвалою суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 10.03.2026.

Заявою від 25.03.2026 позивач змінив предмет спору та просив суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», оформлене протоколом № 1 загальних зборів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» від 11.05.2025 в частині прийняття рішення про виключення громадянина ОСОБА_1 зі складу членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2»;

- зобов`язати Громадську організацію «Садівниче товариство «Шинник-2» повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку № 319.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/433/26 позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», оформлене протоколом № 1 загальних зборів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» від 11.05.2025 в частині прийняття рішення про виключення громадянина ОСОБА_1 зі складу членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2».

Стягнуто з Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» (ідентифікаційний код: 25946505; місце реєстрації: пр. Богдана Хмельницького, 171, м. Дніпро, 49033) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку № 319.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі № 904/433/26 в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким з метою поновлення прав ОСОБА_1 зобов`язати Громадську організацію «Садівниче товариство «Шинник-2» повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку № 319.

Вважає, що суд першої інстанції встановив незаконність його виключення зі складу членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», однак при цьому не забезпечив повного поновлення порушених прав позивача на користування земельною ділянкою № НОМЕР_2 . Суд першої інстанції мотивував відмову тим, що зазначена земельна ділянка на підставі рішення зборів членів Правління Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», оформленого протоколом № 22 від 04.10.2025, передана у користування ОСОБА_2 , причому вказане рішення є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавалося. На думку апелянта, такий підхід фактично легалізує наслідки незаконного виключення позивача та не забезпечує ефективного захисту його прав.

Апелянт наголошує, що відповідно до статті 16 ЦК України, частини 3 статті 236, статті 277 ГПК України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанов від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 та № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справах № 363/1834/17 та № 496/3134/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, спосіб захисту має бути ефективним, відповідати характеру порушення та забезпечувати реальне поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Позивач як член Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» та користувач земельної ділянки № НОМЕР_2 має правомірне очікування на відновлення становища, яке існувало до порушення, а тому обраний ним спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача вчинити дії та повернути земельну ділянку № НОМЕР_2 у його користування відповідає змісту порушеного права.

На думку апелянта, одночасне існування чинного рішення за протоколом № 22 від 04.10.2025 про передачу земельної ділянки № 319 ОСОБА_2 та рішення суду про її повернення ОСОБА_1 саме по собі не може бути підставою для відмови у поновленні порушеного права позивача, оскільки право третьої особи може бути захищене шляхом пред`явлення відповідних вимог до відповідача.

Апелянт також посилається на статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції, наголошуючи на необхідності законності будь-якого втручання у право мирного володіння майном, та на рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, згідно з яким правосуддя має забезпечувати ефективне поновлення порушених прав. У зв`язку з цим апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції в частині відмови у поверненні земельної ділянки № НОМЕР_2 не відповідає встановленим обставинам справи, не забезпечує ефективного захисту порушеного права та є підставою для скасування рішення у відповідній частині відповідно до статті 277 ГПК України, з ухваленням нового рішення про зобов`язання Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку № 319.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ГО «Садівниче товариство «Шинник-2» заперечує проти доводів ОСОБА_1 та вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі № 904/433/26 в оскарженій частині законним і обґрунтованим.

Відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у вимозі щодо повернення ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_2 , оскільки Правлінням ГО «Садівниче товариство «Шинник-2» прийнято рішення, оформлене протоколом №22 від 04.10.2025, відповідно до якого земельну ділянку № НОМЕР_2 передано у користування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є учасником бойових дій та військовополоненим. З огляду на можливий вплив рішення у справі №904/433/26 на його права та обов`язки ОСОБА_2 було залучено до участі у справі як третю особу. Вказане рішення Правління є самостійним індивідуальним актом органу управління громадської організації, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції було чинним, не скасованим та не визнаним недійсним у судовому порядку, що апелянт не заперечує.

На думку відповідача, застосування «ефективного способу захисту» не дає суду права ігнорувати чинний правовий акт або фактично скасовувати його правові наслідки без заявлення відповідної позовної вимоги та дослідження законності такого акта, а задоволення апеляційної скарги призвело б до фактичного позбавлення юридичного значення протоколу №22 від 04.10.2025 без встановлення підстав його недійсності, що суперечить принципу правової визначеності.

Відповідач посилається на статтю 16 ЦК України та практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, зазначаючи, що ефективний спосіб захисту має відповідати змісту права, характеру його порушення та наслідкам такого порушення, однак не може передбачати ігнорування чинних правових актів або вирішення питань, які не були предметом позовних вимог.

Відповідач також посилається на висновки, викладені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/433/26, відповідно до яких необхідними умовами застосування способу захисту є наявність у позивача суб`єктивного права (інтересу), його порушення, невизнання чи оспорювання відповідачем, а також належність обраного способу захисту з точки зору його адекватності порушенню та спроможності поновити право. При цьому судове рішення не має породжувати стан невизначеності у правовідносинах сторін, на що також вказано у пункті 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20.

Крім того, відповідач зазначає, що фактично предметом вимоги про повернення земельної ділянки №319 є її витребування з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , однак ОСОБА_2 не є відповідачем у справі №904/433/26. Відповідно до пункту 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, а у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача та відсутності підстав для його заміни суд відмовляє у позові.

Відповідач посилається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 38), зазначаючи, що власник може витребувати майно від його останнього набувача відповідно до статті 388 ЦК України, а оспорювання попередніх рішень, договорів чи інших правочинів не є ефективним способом захисту права власника. Тому у цій справі задоволення вимоги про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 за наявності чинного рішення Правління від 04.10.2025 створило б два взаємовиключні рішення щодо одного об`єкта користування. Оскільки питання законності протоколу №22 від 04.10.2025 не було предметом позову, апелянтом не заявлялася вимога про визнання його недійсним, а відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції, на думку відповідача, не мав процесуальної можливості надавати оцінку законності цього рішення та усувати його правові наслідки.

Водночас відповідач вказує, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України питання залучення співвідповідача або заміни неналежного відповідача належним має вирішуватися у встановленому процесуальному порядку, а згідно з пунктом 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 за відсутності відповідного клопотання суд відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача; аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц.

Таким чином, ГО ««Садівниче товариство «Шинник-2» вважає, що задоволення вимоги про повернення земельної ділянки №319 безпосередньо вплине на права та законні інтереси ОСОБА_2 , який набув право користування нею на підставі чинного рішення Правління, а тому позовна вимога до ГО «Садівниче товариство «Шинник-2» є необґрунтованою, і просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/433/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

11.12.2000 створено та зареєстровано Громадську організацію «Садівниче товариство «Шинник-2».

Позивач - ОСОБА_1 є членом Організації, що підтверджується членською книжкою, виданою 30.08.2014.

11.05.2025 відбулися загальні збори членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», рішення яких оформлено протоколом № 1 від 11.05.2025.

До порядку денного зборів було включено, зокрема, питання про обрання голови та секретаря загальних зборів, звіт голови та членів правління, затвердження статуту Організації у новій редакції 2025 року, затвердження кошторису на 2025 рік, затвердження членських, вступних та цільових внесків, вирішення питання щодо земельної ділянки № 650, вирішення питань щодо занедбаних та покинутих ділянок, а також інші питання. За шостим питанням порядку денного прийнято рішення про виключення садівників, зокрема ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки № НОМЕР_2 , зі складу членів Організації у зв`язку з несплатою членських внесків більше чотирьох років.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також протоколу № 1 загальних зборів від 11.05.2025, Громадська організація «Садівниче товариство «Шинник-2» налічує 785 членів.

За таких обставин, кворум на загальних зборах членів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2" від 11.05.2025 для вирішення питання про виключення члена Організації становив 589 членів Товариства.

Відповідно до відомостей для реєстрації членів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2" на загальних зборах від 11.05.2025, а також самого протоколу № 1 загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2" від 11.05.2025, у загальних зборах членів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2" від 11.05.2025 приймали участь 266 членів Організації. Що становить менше, аніж 50% від загальної кількості членів Організації.

Відповідно судом першої інстанції встановлено, що на загальних зборах членів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2" від 11.05.2025 був відсутній кворум.

Щодо повідомлення ОСОБА_1 про проведення загальних зборів 11.05.2025 судом досліджувалися надані відповідачем докази, зокрема скрін-шоти месенджера Viber та тексти оголошень. Встановлено, що у відповідному чаті Viber перебували 286 учасників, тоді як загальна кількість членів Організації становила 785 осіб. Крім того, у матеріалах справи були відсутні докази, які б підтверджували ознайомлення ОСОБА_1 з повідомленнями, розміщеними у зазначеному чаті. Надана фотографія не давала можливості встановити адресата повідомлення та дату загальних зборів, про які йшлося. Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не було надано до матеріалів справи примірника випуску газети, в якому, за його твердженням, було опубліковано повідомлення про скликання загальних зборів Організації 11.05.2025, а надано лише аркуш паперу з відповідним текстом. Аналогічно як доказ розміщення повідомлення на дошці оголошень було надано лише аркуш паперу з текстом такого повідомлення.

Станом на час проведення спірних загальних зборів діяв Статут Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» 2000 року, пунктом 4.1 якого визначено, що вищим органом управління Організації є загальні збори членів Організації, які скликаються не рідше одного разу на рік. Пунктом 4.5 Статуту визначено вимоги щодо правомочності загальних зборів, а пунктом 6.4 – порядок повідомлення членів про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів.

Частиною 5 ст. 15 Закону України "Про кооперацію", яка кореспондується з п. 6.4 Статуту, визначено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивача було повідомлено про проведення 11.05.2025 загальних зборів у строк не менше ніж за 10 днів до дати проведення загальних зборів.

Враховуючи наведене вище, судом першої інстанції визнано обґрунтованими позовні вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2", оформлене протоколом № 1 загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2" від 11.05.2025 в частині прийняття рішення про виключення позивача зі складу членів Громадської організації "Садівниче товариство "Шинник-2", й в цій частині рішення суду сторонами в апеляційному порядку не оскаржується.

Позивач просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі № 904/433/26 в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким з метою поновлення прав ОСОБА_1 зобов`язати Громадську організацію «Садівниче товариство «Шинник-2» повернути у його користування земельну ділянку № НОМЕР_2 .

Як встановлено судом першої інстанції й перевірено апеляційним судом, спірна земельна ділянка № НОМЕР_2 , користувачем якої був ОСОБА_1 , на підставі рішення зборів членів Правління Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», оформленого протоколом № 22 від 04.10.2025, яке є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавалось, передана у користування третій особі без самостійних вимог - ОСОБА_2 .

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи № 904/433/26, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , відзив на апеляційну скаргу та заперечення учасників справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині встановлення обставин проведення загальних зборів членів Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» 11.05.2025, оформлених протоколом № 1, та правових наслідків прийнятого на них рішення щодо виключення ОСОБА_1 зі складу членів Організації.

Судом першої інстанції встановлено, що Громадську організацію «Садівниче товариство «Шинник-2» створено та зареєстровано 11.12.2000, а ОСОБА_1 є її членом, що підтверджується членською книжкою від 30.08.2014.

11.05.2025 відбулися загальні збори членів Організації, рішення яких оформлено протоколом № 1, за шостим питанням порядку денного яких прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 , як користувача земельної ділянки № НОМЕР_2 , зі складу членів Організації у зв`язку з несплатою членських внесків більше чотирьох років.

На час проведення зборів діяв Статут Організації 2000 року, пунктами 4.1, 4.5 та 6.4 якого визначено, відповідно, загальні збори як вищий орган управління, вимоги до їх правомочності та порядок повідомлення членів про дату, місце, час проведення і порядок денний; аналогічні вимоги встановлено статтею 15 Закону України «Про кооперацію».

Згідно з відомостями з ЄДР та протоколом № 1 кількість членів Організації становила 785 осіб, тоді як відповідно до відомостей для реєстрації та протоколу № 1 у зборах 11.05.2025 взяли участь 266 членів, за необхідних для правомочності зборів 589 осіб, у зв`язку з чим суд першої інстанції встановив відсутність кворуму. Крім того, належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення загальних зборів не пізніше ніж за 10 днів до їх проведення відповідачем не надано: скрін-шоти Viber та тексти оголошень не підтверджують його персонального повідомлення, зокрема у відповідному чаті перебувало лише 286 учасників із 785 членів Організації, доказів участі ОСОБА_1 у цьому чаті та ознайомлення з повідомленням немає. Надана фотографія не дає змоги встановити адресата та дату зборів, примірник відповідного випуску газети та належний доказ розміщення оголошення на дошці оголошень також відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення при скликанні та проведенні загальних зборів 11.05.2025 встановленого законом і Статутом порядку, що полягало у відсутності необхідного кворуму та неналежному повідомленні позивача, а відтак рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 1 від 11.05.2025, у частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів Організації обґрунтовано визнано недійсним.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2» повернути ОСОБА_1 у користування земельну ділянку № НОМЕР_2 , й відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка № НОМЕР_2 після прийняття рішення загальних зборів 11.05.2025 передана у користування ОСОБА_2 на підставі рішення зборів членів Правління Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2», оформленого протоколом № 22 від 04.10.2025.

На час розгляду справи зазначене рішення чинне, у судовому порядку недійсним не визнавалося, а доказів його скасування чи припинення його дії матеріали справи не містять.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що визнання недійсним рішення про виключення позивача зі складу членів Організації саме по собі є достатньою підставою для покладення на Організацію обов`язку повернути йому земельну ділянку № 319.

Так, визнання недійсним рішення загальних зборів від 11.05.2025 не призводить автоматично до припинення правових наслідків іншого, самостійного рішення органу управління Організації, а саме протоколу № 22 від 04.10.2025, яким земельну ділянку № 319 передано у користування іншій особі.

Суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що застосування обраного позивачем способу захисту можливе за умови встановлення порушеного права чи інтересу, факту його порушення відповідним відповідачем та належності обраного способу захисту характеру такого порушення. Судове рішення має забезпечувати реальне поновлення порушеного права, однак спосіб захисту не може застосовуватися із виходом за межі предмета та підстав заявленого позову. Такий підхід відповідає положенням статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статей 2, 4, 237 Господарського процесуального кодексу України. Чинна редакція статті 237 ГПК України прямо передбачає, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо обставин, які мають значення для справи, застосовуваної норми права та належності позову, при цьому суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

У цій справі вимога про повернення земельної ділянки № 319 заявлена до Громадської організації «Садівниче товариство «Шинник-2». Водночас із встановлених обставин вбачається, що після прийняття протоколу № 22 від 04.10.2025 спірна земельна ділянка передана у користування ОСОБА_2 . Отже, вирішення питання про фактичне повернення земельної ділянки ОСОБА_1 без вирішення питання щодо правової підстави користування нею ОСОБА_2 безпосередньо вплинуло б на права та обов`язки останнього.

При цьому ОСОБА_2 не є відповідачем у справі № 904/433/26. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору належить до процесуальних прав позивача, тоді як встановлення належності відповідачів здійснюється судом під час розгляду справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, звернула увагу на необхідність визначення належного відповідача як особи, за рахунок якої можливе задоволення позовних вимог та захист порушеного права чи інтересу.

Задоволення вимоги про повернення земельної ділянки №319 за заявленим у цій справі складом сторін фактично означає вирішення питання про права та обов`язки особи, яка не є відповідачем, а також про правові наслідки чинного протоколу № 22 від 04.10.2025, недійсність якого предметом заявлених позовних вимог не була.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на необхідність застосування найбільш ефективного способу захисту з огляду на те, що ефективність судового захисту не означає можливості суду самостійно змінювати предмет спору, встановлювати недійсність неоскарженого рішення органу юридичної особи або вирішувати спір щодо майна між позивачем та особою, яка не визначена відповідачем. Ефективний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та бути спрямованим на його реальне поновлення. Водночас обраний спосіб захисту має бути належним та не створювати необхідності повторного звернення до суду, проте це правило застосовується в межах належно визначеного предмета спору та складу його учасників.

За змістом статті 48 ГПК України питання залучення співвідповідача або заміни неналежного відповідача вирішується у встановленому процесуальним законом порядку та, як правило, за клопотанням позивача. Чинна редакція статті 48 ГПК України прямо визначає відповідні процесуальні умови та строки такого залучення або заміни.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що після визнання недійсним рішення про виключення ОСОБА_1 його право користування земельною ділянкою № НОМЕР_2 має бути поновлено шляхом зобов`язання Організації повернути цю земельну ділянку, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у цій частині позову. Саме по собі поновлення членства позивача не вирішує питання про права особи, якій на підставі цього рішення передано земельну ділянку № 319, що не є відповідачем у даній справі.

Не змінює наведеного висновку і посилання апелянта на необхідність уникнення правової невизначеності. Саме необхідність уникнення такого стану правової невизначеності врахована у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, відповідно до яких судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах сторін та вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для остаточного вичерпання конфлікту.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення вимоги про повернення земельної ділянки № 319 за заявленого предмета спору та складу його учасників, однак не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права та не є підставою для скасування в оскаржуваній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі № 904/433/26.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/433/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 на нього, відповідно, залишенню без задоволення.

7. Розподіл судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/433/26 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №904/433/26 – залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

С.В. Мартинюк