Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №904/4143/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4143/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

судді: Висоцький А.М., Левшина Г.В.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Сергієнко М.О.

Представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 (суддя Рудь І.А.) у справі №904/4143/26

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 9 395 968 грн 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2026 Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" безпідставно збережених коштів у сум9 395 968,80 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків", користуючись у період з 2022 року по теперішній час без достатньої правової підстави земельною ділянкою, на якій знаходяться належні їй на праві власності об`єкти нерухомості, за рахунок Дніпровської міської ради - власника земельної ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування вказаною земельною ділянкою. Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, частину першу статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом із позовом Дніпровською міською радою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код ЄДРПОУ 00187375), а саме на будівлі та споруди (РНОНМ 2569966912020), що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2, а також на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код ЄДРПОУ 00187375), у межах суми стягнення в розмірі 9 395 968,80 грн до набрання рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви Дніпровська міська рада посилається на те, що за результатом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:221:0003 за адресою: м. Дніпро, м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2 було встановлено розташування одноповерхової будівлі з банером "ПАО ДЗВП".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником нерухомості з 25.01.2022 є Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код ЄДРПОУ 00187375).

Заявник стверджує, що Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" з 2022 року по теперішній час користувалася вказаною земельною ділянкою, на якій знаходяться належні їй на праві приватної власності об`єкти нерухомості, безоплатно та без достатньої правової підстави.

За розрахунком комісії з визначення розміру збитків, здійсненим на підставі акта Департаменту з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 19.01.2024, звіту КП "Муніципальний землевпорядний офіс" щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади сума безпідставно збережених Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки становить 9 395 968,80 грн.

Заявник зазначає, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову об`єкти відповідача можуть бути відчужені на користь третіх осіб, грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідача, що у подальшому може ускладнити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

Обґрунтовуючи обраний захід забезпечення позову, заявник зауважує, що такий захід убезпечить від затягування розгляду справи, не порушує прав відповідача та інших осіб, є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до позовних вимог, є збалансованим стосовно інтересів учасників судового процесу, сприятиме ефективному поновленню порушених прав позивача.

Заявник також вказує на те, що застосування запропонованих ним заходів забезпечення не завдасть шкоди відповідачу, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.

Правовою підставою заяви про забезпечення позову Дніпровська міська рада зазначає статті 136, 137, 140 ГПК України, а також практику Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову про стягнення коштів – задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код ЄДРПОУ 00187375), а саме на будівлі та споруди (РНОНМ 2569966912020), що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2, до набрання рішенням у справі законної сили.

В іншій частині заяви – відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, представник Дніпровської міської ради, звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі № 904/4143/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та ухваленою з порушенням норм процесуального і матеріального права та без дотримання висновків Верховного Суду, що є підставою для скасування.

Міська рада посилається на ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ («Котенко та інші проти України» № 2575/09 від 20.06.2019; «Краска проти Швейцарії» від 19.04.1993; VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, від 06.12.2007; «Кузнецов та інші проти Російської Федерації»; «Серявін та інші проти України»; «Проніна проти України») та Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів.

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав у сумі 9 395 968,80 грн.

На земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2 (РНОНМ 2569966912020) розташовані численні будівлі та споруди, власником яких з 25.01.2022 є АТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» на підставі наказу Фонду Державного майна України №12/44 ЗВП від 08.10.1997, свідоцтва про право власності від 21.01.2011, рішення суду №10/88-07 від 01.03.2007, переліку нерухомого майна №12/7-1183 від 25.04.2000. АТ «ДЗПВ» з 2022 року без достатньої правової підстави використовує земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:221:0003.

Предметом позову є стягнення 9 395 968,80 грн безпідставно збережених коштів. Між сторонами існує спір щодо стягнення цих коштів за відсутності правовстановлюючих документів.

Дніпровська міська рада звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно АТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» (код ЄДРПОУ 00187375), а саме на будівлі та споруди (РНОНМ 2569966912020) за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2, а також на грошові кошти на розрахункових рахунках у межах суми стягнення 9 395 968,80 грн до набрання рішенням законної сили.

Міська рада обґрунтовує заяву тим, що накладення арешту не вплине на повсякденну роботу відповідача, але гарантії справедливого суду діють і під час виконання рішення. Посилається на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20; постанову Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17; постанову Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20; постанови Верховного Суду від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22; постанову Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22; постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21; постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18; постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23; постанову Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21; постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17; постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21; постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22; постанову Верховного Суду у справі № 904/1934/23; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 904/1136/24; постанову Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 915/577/22.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву, зазначив, що наведені обґрунтування заслуговують на увагу, і що неприйняття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Суд послався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23, постанову Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21 та постанову від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Міська рада зазначає, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав, а метою є вжиття заходів для охорони інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.

Також скаржником наводиться позиція Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанова Верховного Суду у справі № 904/1934/23 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 904/1136/24, яка посилається на постанову Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 915/577/22.

На думку міської ради, Господарський суд Дніпропетровської області при ухваленні оскаржуваної ухвали від 14.07.2026 розглянув заяву про забезпечення позову без всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, неналежно проаналізував правовідносини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого ухвала підлягає скасуванню.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Висоцький А.М., Левшина Г.В.

Ухвалою суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/4143/26 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

30.07.2026 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн, відповідно до платіжної інструкції № 1423 від 27.07.2026.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/4143/26. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 16.09.2026 о 12 год. 00 хв.

Вищенаведену ухвалу доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача у підсистемі ЄСІТС Електронний суд 10.08.2026 о 20:50 та о 20:52, згідно до довідок ЦАГС.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

16.09.2026 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Обставин неможливості вирішення спору судом не встановлено. Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

У судовому засіданні 16.09.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026.

Як вбачається з матеріалів оскарження, Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав у сумі 9 395 968,80 грн. Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача та на його грошові кошти в межах суми стягнення.

Суд, розглядаючи цю заяву, виходив із положень статей 136, 137 ГПК України, згідно з якими забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, а також із вимоги співмірності заходів забезпечення із заявленими вимогами. Суд наголосив, що метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому обґрунтованість позову по суті не досліджується, оскільки це питання вирішується під час розгляду спору по суті.

Суд керувався правовими позиціями Верховного Суду, зокрема на постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18, постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, постановами Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23 та від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постановою Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23, постанову Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21.

Суд зазначив, що у справах про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на рахунках чи відчужити майно є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Вимога надання доказів щодо очевидних речей, зокрема доведення нічим не обмеженого права відповідача розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Суд також врахував, що саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, оскільки інформація про його фінансовий стан та банківські рахунки є банківською таємницею.

Разом із тим суд взяв до уваги заперечення відповідача про те, що поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК» є єдиним поточним рахунком АТ «ДЗПВ», через який здійснюється вся поточна фінансово-господарська діяльність підприємства.

З метою врахування інтересів обох сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» (код ЄДРПОУ 00187375), а саме на будівлі та споруди (РНОНМ 2569966912020), що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2, до набрання рішенням у справі законної сили, без накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут забезпечення позову є одним із важливих механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту прав та інтересів учасників судового процесу. Забезпечення позову за своєю правовою природою виступає засобом запобігання можливому порушенню прав чи охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб. Його основною метою є недопущення порушення в майбутньому прав та законних інтересів позивача, а також забезпечення реального виконання рішення суду та уникнення можливих труднощів під час його виконання у разі задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Для забезпечення позову достатньо обґрунтованим є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідний захід забезпечення повинен бути пов`язаний з предметом спору, щоб збалансувати інтереси всіх учасників процесу та запобігти ситуаціям, коли рішення не буде виконане або призведе до додаткових спорів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога позивача/ Дніпровської міської ради про стягнення з відповідача/Акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» 9 395 968,80 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19.

Вирішуючи питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів зауважує, що суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав Позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Поряд з цим, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Як вже зазначалось, заявником ставиться питання про арешт нерухомого майна, а також грошових коштів, що обліковуються на розрахункових рахунках Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", в межах суми стягнення в розмірі 9 395 968,80 грн.

Колегія суддів констатує, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, однією із незмінних складових господарської діяльності є безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Тобто, наявність арешту грошових коштів може значно ускладнити реалізацію господарської діяльності та потенційно заблокувати діяльність товариства, може призвести до неможливості сплати відповідачем податків та інших обов`язкових платежів, виплати заробітної плати, тощо.

У зв`язку із чим, колегія суддів вважає недоцільним накладення арешту на грошові кошти відповідача, які обліковуються на його розрахункових рахунках.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно врахував заперечення Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" стосовно того, що поточний рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», є єдиним поточним рахунком АТ ДЗПВ, через який здійснюється вся поточна фінансово-господарська діяльність підприємства, а саме: - виплата заробітної плати працівникам; - сплата податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету; - сплата єдиного соціального внеску; - здійснення комунальних платежів за гуртожиток, у якому проживають

- соціально незахищені категорії населення, зокрема оплата електроенергії, - природного газу, водопостачання та інших житлово-комунальних послуг; - розрахунки з постачальниками електричної енергії, природного газу, - транспортних, виробничих та інших послуг; - закупівля сировини, комплектуючих та матеріалів, необхідних для безперервного виробничого процесу.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - власником будівель та споруд (РНОНМ 2569966912020), що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2 є Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код ЄДРПОУ 00187375).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове забезпечення позову шляхом накладення арешту виключно на нерухоме майно відповідача (будівлі та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 2) без арешту грошових коштів на рахунках, оскільки це забезпечує баланс інтересів сторін та не перешкоджає веденню господарської діяльності відповідачем.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Дніпровської міської ради, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, встановив наявність спору між сторонами, ризик утруднення виконання рішення та співмірність обраного заходу забезпечення позову; часткове задоволення заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 136, 137 ГПК України, адже арешт накладено лише на нерухоме майно, а не на грошові кошти, що забезпечує баланс інтересів обох сторін та не створює надмірних перешкод для господарської діяльності відповідача; посилання скаржника на практику ЄСПЛ та Верховного Суду не свідчать про порушення судом першої інстанції норм права, оскільки наведені правові позиції були враховані при ухваленні оскаржуваної ухвали; доводи про неповне дослідження обставин справи є безпідставними, адже суд першої інстанції надав належну оцінку обґрунтуванням заявника та запереченням відповідача, а висновки ухвали є мотивованими та узгоджуються з висновками Верховного Суду.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі № 904/4143/26 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/4143/26 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/4143/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Г.В. Левшина