Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №908/3650/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м. Дніпро Справа № 908/3650/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кошлі А. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026, (суддя Лєскіна І. Є., повне рішення складено 01.06.2026, м. Запоріжжя) у справі № 908/3650/25

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв Полку "Азов", 137, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13857564),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Рассвєт" (код ЄДРПОУ 13626540; адреса: 69059, м.Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-а)

про стягнення 13971,88 грн,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" про стягнення 13971,88 грн заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 72228011 від 22.02.2022 за період лютого 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за договором № 72228011 від 22.02.2022 у період лютий 2022 року у сумі 13971,88 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3650/25 стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" на користь Концерну "Міські теплові мережі" суму грошової заборгованості в розмірі 13 971 грн 88 к.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 2422 грн 40 к. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із встановленого факту приєднання об`єкта відповідача до теплової мережі позивача та наявності між сторонами договірних правовідносин з постачання теплової енергії. Суд установив, що відповідач, набувши право власності на спірний об`єкт з 26.01.2022, набув статусу споживача та відповідний обов`язок оплачувати послуги з постачання теплової енергії, а укладений 22.02.2022 договір № 72228011 поширює свою дію на правовідносини сторін з моменту набуття відповідачем права власності.

При цьому судом враховано, що відсутність фактичного споживання теплової енергії, яка підтверджується нульовими показниками вузла комерційного обліку, сама по собі не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати передбачені двоставковим тарифом складові плати, зокрема умовно-постійну частину тарифу та вартість теплових втрат у трубопроводах до місця встановлення вузла комерційного обліку.

З огляду на це суд першої інстанції визнав правомірним здійснення позивачем нарахувань за лютий 2022 року та встановив їх розмір у сумі 13 971,88 грн. На підтвердження зазначених нарахувань позивачем подано рахунок, що містить відомості про договір, показники вузла комерційного обліку та інші дані щодо об`єкта споживання, який був отриманий відповідачем та не був ним оспорений.

Оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємозв`язку відповідно до статей 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність правових підстав виникнення у відповідача обов`язку з оплати, правомірність здійснених нарахувань та наявність заборгованості у розмірі 13 971,88 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3650/25, у якій просить поновити Публічному акціонерному товариству акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3650/25, дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" про стягнення 13 971,88 грн заборгованості відмовити повністю. Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" судові витрати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог, оскільки фактично визнав доведеним розмір заборгованості без встановлення її складу, підстав формування та перевірки правильності нарахувань Позивача.

Апелянт вказує, що в спірний період фактичне споживання теплової енергії на об`єкті Відповідача не здійснювалося - вузлом комерційного обліку зафіксовано нульові показники, а заявлена до стягнення сума 13 971,88 грн сформована виключно за рахунок умовно-постійної частини тарифу та теплових втрат трубопроводами від межі майнової належності до вузла обліку.

При цьому, на думку апелянта, ні позовна заява, ні додані до неї документи не містять належного розрахунку цієї суми: наданий Позивачем документ "Розрахунок основного боргу" відображає лише підсумковий результат і не розкриває структуру боргу, застосовані тарифи, теплове навантаження, розмір умовно-постійної частини, обсяг теплових втрат, вихідні дані для їх визначення та математичний алгоритм обчислення кожної складової.

Апелянт наголошує, що суд визнав розмір заборгованості доведеним виключно на підставі рахунку та внутрішнього розрахунку Позивача, не встановивши ані структуру спірної суми, ані правову й фактичну підставу виникнення кожної з її складових, а в самому рішенні відсутній розподіл суми на частину, що припадає на умовно-постійний тариф, і частину, що припадає на теплові втрати, що унеможливлює перевірку правильності висновків суду. Хоча Позивач і суд посилалися на Правила №830 та Методику №315, апелянт зазначає, що саме по собі таке посилання не звільняє Позивача від обов`язку довести правильність конкретних нарахувань щодо конкретного об`єкта: у матеріалах справи немає відомостей про те, які положення Методики №315 застосовувалися, які вихідні показники використовувалися, який обсяг теплових втрат визначено, за якою формулою він обчислювався і яким чином це призвело до суми 13 971,88 грн. Надану схему теплового вводу апелянт вважає недостатнім доказом, оскільки вона підтверджує лише розташування вузла обліку, але не обсяг, порядок визначення чи вартість теплових втрат.

На переконання апелянта, пояснення Позивача містять лише загальне обґрунтування принципової можливості нарахування умовно-постійної частини та теплових втрат за двоставковим тарифом, але не підтверджені належними доказами щодо конкретного розміру кожної складової. Відтак, визнавши заборгованість доведеною без належної оцінки достатності й допустимості доказів, суд першої інстанції, за твердженням апелянта, порушив вимоги статей 74, 76, 77, 86 ГПК України, а його висновок про доведеність позовних вимог є передчасним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи - за відсутності належного розрахунку спірної суми, документально підтверджених вихідних даних та доказів правильності застосування Методики №315.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Концерн "Міські теплові мережі" не скористалось своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кошля А. О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі сумі 3993,60 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3650/25, витребувано з Господарського суду Запорізької області справу (матеріали оскарження) №908/3650/25, розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" є власником нежитлової будівлі 3428,1кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Пивоварова Олександра, будинок 4, приміщення 3.

Між ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК та Концерном "Міські теплові мережі" 22.02.2022 укладено договір № 72228011 з власником будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до положень пункту 38 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

У відповідності до ст. 631 ЦК України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між споживачем і виконавцем, які виникли до його укладання, а саме: з 26 січня 2022 року.

Пунктом 39 договору передбачено порядок його продовження.

Договір підписано представниками сторін без зауважень, скріплено печатками.

Відповідач факт укладення та зміст договору не оспорював.

Пунктом 1 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У пункті 10 договору визначено, що обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). У разі організації вузла обліку не на межі розподілу інженерно-технічних мереж, розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням теплових втрат від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку.

Відповідно до пункту 19 договору плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Пунктом 23 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Нежитлова будівля за адресою вул. Олександра Пивоварова, будинок 4 приміщення 3 обладнана комерційним приладом обліку теплової енергії. Прилад обліку теплової енергії розташований не на межі балансової належності трубопроводів Концерну "МТМ" та споживача.

Відповідно до п.7.2.43 "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", затверджених наказом Міністерства ПтаЕ від 14.02.2007р. №71 "Облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів ".

В опалювальний період 2021-2022 років фактичне споживання теплоносія на будівлю відповідача не здійснювалось, про що свідчать нульові показники приладу комерційного обліку, тому нарахування у даний період відбувались за умовно-змінною (теплові втрати) та умовно-постійною частинами тарифу

Позивачем був сформований рахунок за лютий 2022 року.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свої обов`язки, передбачені договором, зі сплати за надану послугу з постачання теплової енергії, в останнього виникла грошова заборгованість у розмірі 13971,88 грн.

Станом на час розгляду справи доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" суму грошової заборгованості в розмірі 13 971, 88 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3650/25, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" на користь Концерну "Міські теплові мережі" суму грошової заборгованості в розмірі 13 971 грн 88 к., 2422 грн 40 к.

Апелянт вважає висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог передчасним, оскільки суд визнав розмір заборгованості (13 971,88 грн) доведеним лише на підставі рахунку та внутрішнього розрахунку Позивача, не встановивши при цьому структуру спірної суми та підстави її формування. Хоча фактичне споживання теплової енергії в спірний період не здійснювалося (нульові показники приладу обліку), а сума нарахована за умовно-постійною частиною тарифу та тепловими втратами, наданий Позивачем "Розрахунок основного боргу" містить лише підсумковий результат без розкриття застосованих тарифів, теплового навантаження, обсягу втрат, вихідних даних і формули обчислення. Посилання на Правила №830 та Методику №315, на думку апелянта, саме по собі не доводить правильності конкретних нарахувань, оскільки не зрозуміло, які саме положення методики застосовувалися і які вихідні показники використовувались; схема теплового вводу підтверджує лише розташування вузла обліку, але не обсяг чи вартість втрат. Відтак, за твердженням апелянта, Позивач довів лише принципову можливість таких нарахувань, але не їх конкретний розмір, а суд, визнавши борг доведеним без належної оцінки достатності доказів, порушив статті 74, 76, 77, 86 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані на їх обґрунтування докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, з огляду на таке.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, при цьому сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частин другої, третьої та сьомої статті 179 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У визначених законом випадках укладення господарського договору є обов`язковим для відповідних суб`єктів.

Відносини у сфері теплопостачання регулюються, зокрема, Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у цій сфері.

Укладення договору на постачання теплової енергії передбачено статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", при цьому своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії віднесено до основних обов`язків споживача теплової енергії.

За змістом статті 1 зазначеного Закону споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. При цьому теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, а теплова мережа являє собою сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, що забезпечує транспортування теплоносія до теплового вводу споживача.

Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що власник або користувач об`єкта нерухомості, теплоспоживче обладнання якого приєднано до теплової мережі, набуває статусу споживача теплової енергії та відповідного обов`язку з оплати отриманих послуг на умовах, визначених законом і договором.

Матеріалами справи підтверджено, що об`єкт споживання відповідача - нежитлова будівля за адресою: вул. Олександра Пивоварова, будинок 4, приміщення 3 - приєднаний до централізованої теплової мережі позивача та обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, розташованим на межі балансової належності трубопроводів Концерну "Міські теплові мережі" та споживача.

Крім того, 22.02.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір № 72228011, умови якого відповідно до статті 38 договору та статті 631 ЦК України за погодженням сторін поширюються на правовідносини, що виникли з 26.01.2022, тобто з моменту набуття відповідачем права власності на спірний об`єкт внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, у спірний період між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання теплової енергії, а відповідач мав статус споживача та, відповідно, обов`язок здійснювати оплату за надані послуги.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання відповідача на Угоду між АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" та АТ "РАССВЄТ" щодо покладення обов`язку з оплати комунальних послуг на іншу особу, оскільки така угода не змінює правовідносин між позивачем та відповідачем і не звільняє останнього від виконання обов`язків споживача за укладеним з позивачем договором. При цьому матеріали справи не містять доказів існування між позивачем та АТ "РАССВЄТ" договірних відносин щодо спірного об`єкта.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність розміру заборгованості колегія суддів зазначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, у спірному періоді вузлом комерційного обліку зафіксовано нульові показники фактичного споживання теплової енергії на об`єкті відповідача.

Разом із тим сама по собі відсутність фактичного споживання теплової енергії не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати нарахувань, передбачених застосованою системою тарифоутворення.

Як встановлено судом, у спірний період позивачем застосовувався двоставковий тариф на теплову енергію, який передбачає умовно-змінну та умовно-постійну складові. За відсутності фактичного споживання змінна складова, що залежить від обсягу спожитої теплової енергії, відповідно не формується за фактичним обсягом споживання. Водночас це не виключає нарахування умовно-постійної частини тарифу, пов`язаної з приєднаним тепловим навантаженням, а також вартості теплових втрат у трубопроводах споживача до місця встановлення вузла комерційного обліку, якщо такі складові передбачені відповідним порядком розрахунку.

Отже, нульові показники вузла комерційного обліку підтверджують відсутність фактичного відбору теплової енергії, однак не спростовують саму можливість виникнення у споживача обов`язку з оплати інших передбачених нормативним регулюванням та умовами договору складових плати.

Матеріалами справи підтверджено, що саме з урахуванням зазначених обставин позивачем здійснено нарахування за лютий 2022 року, а сума 13 971,88 грн сформована з урахуванням умовно-постійної частини тарифу та теплових втрат трубопроводами від межі майнової належності до місця встановлення вузла комерційного обліку.

На підтвердження заявленої до стягнення суми позивачем подано відповідний розрахунок заборгованості, рахунок та інші документи щодо об`єкта споживання, у тому числі схему теплового вводу і розташування вузла комерційного обліку. При цьому позивач навів нормативне обґрунтування застосованого порядку нарахування з посиланням на Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену наказом Мінрегіону України № 315 від 22.11.2018.

Відтак твердження апелянта про те, що розрахунок позивача є виключно внутрішнім документом та сам по собі не може підтверджувати розмір заборгованості, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки розмір заборгованості встановлювався не ізольовано на підставі одного документа, а з урахуванням усієї сукупності доказів, змісту договірних відносин сторін, порядку формування плати та нормативного регулювання відповідних правовідносин.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність у розрахунку окремого детального математичного алгоритму визначення кожної складової спірної суми безумовно свідчить про недоведеність позовних вимог.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження. Закон не встановлює вимоги щодо підтвердження розміру заборгованості виключно одним документом або щодо обов`язкового наведення в кожному розрахунку всіх етапів математичного обчислення за умови, що підстави та порядок нарахування можуть бути встановлені з сукупності наданих доказів.

Так само не спростовує правильності рішення суду першої інстанції посилання апелянта на те, що схема теплового вводу та розташування вузла комерційного обліку сама по собі не підтверджує розмір теплових втрат. Колегія суддів погоджується з тим, що така схема сама по собі не визначає вартість теплових втрат, однак вона не була єдиним доказом, на якому ґрунтувалися висновки суду, а оцінювалася у сукупності з розрахунком, рахунком, умовами договору та нормативним обґрунтуванням порядку здійснення нарахувань.

Водночас апелянт, заперечуючи правильність розрахунку позивача, не навів конкретних помилок у визначенні розміру заборгованості, не зазначив, які саме вихідні дані використані неправильно, які положення застосованого нормативного регулювання порушено, або в чому саме полягає арифметична чи методологічна помилка при визначенні суми 13 971,88 грн. Власного контррозрахунку, який би спростовував визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачем також не надано.

За таких обставин загальне посилання апелянта на недостатню деталізацію розрахунку саме по собі не є достатнім для висновку про його неправильність та не спростовує встановлених судом обставин.

Не вбачає колегія суддів і порушення судом першої інстанції статей 74, 76, 77-79, 86 ГПК України. Позивачем подано докази на підтвердження правової підстави виникнення зобов`язання, факту приєднання об`єкта відповідача до теплової мережі, наявності договірних відносин, застосованого порядку нарахувань та розміру заявленої до стягнення суми. Суд першої інстанції дослідив ці докази та оцінив їх у сукупності.

При цьому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з порядком формування плати за теплову енергію за відсутності фактичного споживання та до вимоги надати іншу, більш детальну форму розрахунку. Проте така незгода сама по собі не свідчить про неправильність нарахувань та не спростовує правових підстав виникнення у відповідача відповідного грошового зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджуються правові підстави виникнення у відповідача обов`язку з оплати, правомірність здійснення позивачем відповідних нарахувань та їх розмір у сумі 13 971,88 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції без встановлення складу спірної суми та перевірки правильності нарахувань безпідставно визнав доведеним розмір заборгованості, свого підтвердження під час апеляційного перегляду не знайшли та зводяться переважно до іншої оцінки наявних у справі доказів.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідає встановленим у справі обставинам та наявним доказам, а підстави для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 в оскаржуваній частині ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3650/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3650/25 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя А. О. КОШЛЯ