Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №908/1238/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м. Дніпро Справа № 908/1238/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Кошлі А. О., Демчини Т. Ю.,

секретар судового засідання Старина А. С.,

представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 (суддя Зінченко Н. Г., повний текст ухвали підписано 27.05.2026) (заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТІС-ЮНІОН", м. Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову) у справі № 908/1238/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТІС-ЮНІОН", (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 58, кв. 44)

до відповідача Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про визнання протиправними дій з припинення дії договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та визнання договору чинним,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агатіс-Юніон" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", у якому просить суд визнати протиправними дії АТ "Запоріжжяобленерго" з одностороннього припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, оформлені повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026; визнати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, укладений між АТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Агатіс-Юніон", таким, що не припинений з 27.05.2026 та продовжує діяти.

Одночасно з позовною заявою ТОВ "Агатіс-Юніон" подало заяву про забезпечення позову, в якій просило заборонити АТ "Запоріжжяобленерго" припиняти, обмежувати або відключати розподіл (передачу) електричної енергії на об`єкт позивача - будівлю автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в (ЕІС-код 62Z8583166537589, о/р 55915641).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агатіс-Юніон" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 00130926), його посадовим особам, працівникам, а також особам, які діють за його дорученням, вчиняти дії з припинення, обмеження або відключення розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт ТОВ "Агатіс-Юніон" - будівлю автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в (EIC-код точки розподілу 62Z8583166537589, особовий рахунок № 55915641), у тому числі на підставі попередження № 007.4-52/2870 від 20.05.2026, до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили. Встановлено, що цей захід забезпечення позову не поширюється на: (а) обмеження чи припинення розподілу електричної енергії у зв`язку із застосуванням графіків аварійних, погодинних або планових (стабілізаційних) відключень; (б) короткострокові планові переривання для технічного обслуговування та ремонту електричних мереж; (в) виконання судових рішень у встановленому законом порядку.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності одностороннього припинення відповідачем дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач звернувся з вимогами немайнового характеру, має застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача. Суд встановив, що спірний об`єкт електропостачання приєднаний до комплексу інженерних мереж і розташований у щільній житловій забудові між багатоповерховими будинками, системи контролю загазованості, примусової вентиляції та аварійної сигналізації функціонують виключно за умови безперебійного електроживлення, а раптове знеструмлення об`єкта створює реальну загрозу аварії, життю та здоров`ю працівників і мешканців прилеглих будинків. Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, якою визнано, що процедура відновлення постачання електричної енергії є тривалою, а безпідставне припинення з подальшим тривалим відновленням саме по собі порушує права споживача. Суд дійшов висновку, що захід забезпечення позову є розумним, адекватним та ефективним, відповідає меті вжиття заходів забезпечення позову, а шкода від невжиття заходів значно більша, ніж негативні наслідки для відповідача від їх вжиття. Суд також зазначив, що АТ "Запоріжжяобленерго" надіслало попередження про припинення, що підтверджує обґрунтованість побоювань позивача та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26, Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Агатіс-Юніон" про забезпечення позову; витрати по оплаті судового збору покласти на позивача.

Насамперед апелянт вказує на порушення судом першої інстанції положень частини одинадцятої статті 137 ГПК України, оскільки застосований захід забезпечення позову, на його думку, є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог. Предметом позову є вимоги про визнання протиправним одностороннього припинення договору про розподіл електричної енергії № 15641 від 01.10.2020 та визнання цього договору таким, що не припинився і продовжує діяти. Водночас вжитим заходом забезпечення позову відповідачу заборонено припиняти, обмежувати чи відключати розподіл електричної енергії на об`єкт позивача. За твердженням апелянта, така заборона фактично забезпечує позивачу той самий результат, якого він прагне досягти шляхом задоволення позову, а тому фактично вирішує спір по суті до завершення його розгляду, що прямо суперечить приписам частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Крім того, апелянт зазначає про відсутність належного обґрунтування реального ризику невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду. На його думку, позивач обмежився загальними посиланнями на потенційну можливість ускладнення виконання рішення, не навівши конкретних фактичних обставин та доказів, які б свідчили про існування реальної, а не припущуваної загрози порушення його прав чи неможливості ефективного захисту таких прав у разі задоволення позову. Апелянт посилається на усталену практику Верховного Суду, зокрема у справах № 922/2136/17, № 902/483/18, № 910/4491/19, № 910/14149/19, № 922/2163/17, відповідно до якої саме лише припущення щодо можливого ускладнення виконання майбутнього судового рішення не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

На переконання апелянта, суд першої інстанції фактично не встановив обставин, які б свідчили про реальну ймовірність утруднення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача або виконання майбутнього рішення суду. При цьому основним обґрунтуванням заяви про забезпечення позову, як зазначає апелянт, були не обставини, пов`язані з виконанням можливого рішення суду, а побоювання позивача щодо виникнення збитків та загрози безпеці у зв`язку з припиненням розподілу електричної енергії. Такі обставини, на думку апелянта, самі по собі не відповідають меті інституту забезпечення позову та не свідчать про наявність передбачених статтею 136 ГПК України підстав для його застосування.

Водночас АТ "Запоріжжяобленерго" наголошує, що припинення дії договору про розподіл електричної енергії № 15641 від 01.10.2020 було зумовлено конкретними договірними та нормативними підставами. Зокрема, договір щодо відповідного об`єкта припинив дію з 27.05.2026 у зв`язку з втратою позивачем права власності на будівлю автомийки, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.04.2026 про припинення відповідного речового права. Відповідно до пункту 11.2 договору дострокове припинення його дії передбачено, зокрема, у разі документального підтвердження відчуження об`єкта, а договір вважається припиненим на десятий календарний день після повідомлення споживача.

Апелянт зазначає, що діяв відповідно до вимог пункту 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, належним чином попередивши споживача про припинення розподілу електричної енергії у встановлений строк. Зокрема, у повідомленні № 007.5-52/2869 від 20.05.2026 було чітко зазначено підстави для припинення розподілу електричної енергії. Отже, на думку апелянта, оскільки припинення договірних відносин було обумовлено втратою позивачем права на відповідний об`єкт, заборона відповідачу припиняти розподіл електричної енергії фактично нівелює дію передбачених договором та законодавством механізмів припинення договірних відносин.

Також апелянт звертає увагу на те, що застосований судом захід забезпечення позову порушує баланс інтересів сторін та може негативно вплинути на права й законні інтереси інших учасників ринку електричної енергії. За твердженням відповідача, продовження розподілу електричної енергії за відсутності чинних договірних підстав може призвести до фактичного бездоговірного споживання електричної енергії позивачем, що суперечить вимогам законодавства у сфері функціонування ринку електричної енергії.

Крім того, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала необґрунтовано обмежує АТ "Запоріжжяобленерго" у здійсненні його ліцензійної діяльності як оператора системи розподілу. Відповідна ліцензія видана постановою НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018, а тому відповідач зобов`язаний здійснювати свою діяльність відповідно до встановлених законодавством та регулятором правил. На думку апелянта, суд, застосовуючи заборону на припинення розподілу електричної енергії, не врахував можливих наслідків такого заходу для інших учасників ринку та не здійснив належного співвідношення приватного інтересу позивача з публічними та майновими інтересами інших осіб.

У зв`язку з цим апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо критеріїв адекватності, співмірності та обґрунтованості заходів забезпечення позову. Зокрема, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24 і від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, відповідно до яких під час вирішення питання про забезпечення позову суд має оцінити розумність, обґрунтованість та адекватність відповідного заходу, його зв`язок із предметом позову, співмірність із заявленими вимогами, а також імовірність утруднення виконання майбутнього рішення. На переконання апелянта, зазначені критерії судом першої інстанції належним чином не досліджені, а позивачем не виконано покладеного на нього обов`язку довести наявність відповідних фактичних обставин.

Окремо АТ "Запоріжжяобленерго" вважає помилковим посилання суду першої інстанції та позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23. На думку апелянта, правовідносини у зазначеній справі не є тотожними спірним правовідносинам, оскільки у справі № 344/13201/23 застосовувався пункт 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії та йшлося про припинення постачання електричної енергії за наявності заборгованості за одним договором щодо кількох об`єктів. Натомість у цій справі підставою для припинення договірних відносин, за твердженням апелянта, є втрата позивачем права власності на конкретний об`єкт та припинення дії договору відповідно до його умов і пункту 7.5 ПРРЕЕ, а не наявність заборгованості за електричну енергію. Відтак апелянт вважає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в іншій правовій ситуації, не можуть бути безпосередньо застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи захід забезпечення позову, не врахував заборону, встановлену частиною одинадцятою статті 137 ГПК України, не встановив наявності реального ризику утруднення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення, не перевірив адекватність та співмірність обраного заходу із заявленими позовними вимогами, а також не забезпечив належного балансу інтересів сторін та третіх осіб.

За таких обставин АТ "Запоріжжяобленерго" вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, зокрема частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агатіс-Юніон" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та вважає її необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно встановив наявність усіх умов, необхідних для вжиття заходів забезпечення позову: між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності одностороннього припинення відповідачем договору № 15641 від 01.10.2020; існує реальна загроза відключення об`єкта від електропостачання до вирішення спору по суті; захід є безпосередньо пов`язаним із предметом позову; позивач не має жодної заборгованості за послуги з розподілу, а на особовому рахунку № 55915641 наявна переплата. Апелянт не спростовує жодної з наведених підстав, а лише повторює аргументи, що стосуються суті позову, а не підстав забезпечення.

Щодо аргументу апелянта про тотожність заходу та задоволення позову, позивач зазначає, що предметом позову є визнання протиправними дій відповідача та визнання договору таким, що не припинений, тобто судове рішення у разі задоволення позову матиме ретроспективний та конститутивний характер. Натомість захід забезпечення позову є тимчасовим та суто превентивним - він лише забороняє вчиняти конкретні дії до набрання рішенням законної сили, не вирішуючи спір по суті й не встановлюючи жодних прав чи обов`язків сторін на майбутнє. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що заборона відключення є тимчасовим заходом, спрямованим виключно на збереження чинного стану (status quo), що відповідає практиці Верховного Суду та ЄСПЛ (рішення у справі "Кюблер проти Німеччини").

Позивач стверджує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (п. 91-93) прямо вказала, що у спорах споживачів із операторами системи розподілу щодо правомірності припинення електропостачання "безальтернативним та найефективнішим" механізмом захисту прав є саме забезпечення позову у вигляді заборони відключення. Позивач заперечує проти доводів апелянта про неподібність правовідносин, зазначаючи, що Велика Палата сформулювала загальний висновок, який не обмежується виключно спорами за п. 7.11 ПРРЕЕ, а має більш широке значення. Крім того, п. 7.11 ПРРЕЕ встановлює, що на час розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем Правил та/або умов договорів припинення електропостачання не здійснюється, а відповідач, зазначаючи, що позивач нібито "втратив право власності", фактично інкримінує позивачу невідповідність умовам договору, що є спором саме щодо "умов договорів" в розумінні п. 7.11 ПРРЕЕ. Правовідносини є подібними за змістовим та об`єктним критеріями.

Щодо аргументу апелянта про підстави припинення договору, позивач зазначає, що ці твердження є предметом розгляду по суті позову, а не підставою для відмови у забезпеченні позову. Водночас позивач звертає увагу, що п. 11.2 договору пов`язує дострокове припинення з отриманням ОСР від нового або попереднього власника документального підтвердження факту відчуження об`єкта на користь іншої особи, тоді як відчуження на користь іншої особи не відбувалось, у Держреєстрі відсутній новий власник, а об`єкт продовжує використовуватися позивачем. Відповідач самостійно отримав інформацію з Реєстру та на власний розсуд вирішив припинити договір, тоді як Верховний Суд (постанова КГС від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23) вказав, що оператор системи не має права самостійно констатувати припинення договору. Позивач залишається законним фактичним володільцем об`єкта на підставі договору оренди земельної ділянки № 202107000100162 від 23.12.2021. Скасування державної реєстрації права власності не є відчуженням майна на користь іншої особи та не вирішує юридичної долі об`єкта (постанови ВП ВС від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13). Крім того, 29.12.2025 відповідач сам уклав додаткову угоду № 1 до договору, підтвердивши статус позивача як споживача, а через нетривалий час заявив про припинення того самого договору, що суперечить принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), на підтвердження чого позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати КЦС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Щодо аргументу апелянта про порушення прав третіх осіб та ліцензійної діяльності, позивач зазначає, що ухвала не забороняє відповідачу здійснювати розподіл електричної енергії, не обмежує його ліцензовану діяльність та не зачіпає права третіх осіб, а лише забороняє вчинення однієї конкретної дії - відключення об`єкта одного конкретного споживача за відсутності законних підстав. Виконання відповідачем своїх зобов`язань як оператора системи розподілу передбачає безперервне та надійне постачання електричної енергії (пп. 3, 4 п. 6.1 договору, ч. 3 ст. 60 Закону "Про ринок електричної енергії").

Щодо пропорційності заходу, позивач зазначає, що апелянт не наводить жодних конкретних негативних наслідків для себе від виконання заходу, тоді як наслідки відключення для позивача є критичними: повна зупинка господарської діяльності, щоденні втрати доходу, ризик пошкодження обладнання, загроза безпеці внаслідок знеструмлення систем контролю загазованості та примусової вентиляції на об`єкті, розташованому у щільній житловій забудові. Відповідач продовжуватиме отримувати плату за послуги з розподілу в повному обсязі (переплата наявна), його господарська діяльність не зупиняється. Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (п. 89), якою визнано, що процедура відновлення постачання електричної енергії є тривалою, а безпідставне припинення з подальшим тривалим відновленням саме по собі порушує права споживача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кошля А. О., Демчина Т. Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 2662,40 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26.

Витребувано з Господарського суду Запорізької області справу (матеріали оскарження) №908/1238/26.

13.07.2026 справа № 908/1238/26 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 призначено справу № 908/1238/26 до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2026 о 12 год. 00 хв.

19.08.2026 від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про відкликання апеляційної скарги. Вказана заява обґрунтована тим, що ухвала від 21.07.2026 є чинною, обов`язковою до виконання, а заходи забезпечення позову (заборона відключення) скасовані та не відновлюються подальшою відмовою від позову. Враховуючи наведене, апелянт реалізує передбачене процесуальним законом право на відкликання поданої ним апеляційної скарги та не наполягає на її подальшому розгляді.

20.08.2026 в судове засідання представник відповідача (апелянта) підтримав зазначену заяву. В той же час зазначив, що не має повноважень на заявлення клопотання про відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу апелянта на те, що відкликання апеляційної скарги можливе лише до відкриття апеляційного провадження. Так, частиною 3 статті 266 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання. Оскільки провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" вже було відкрито, застосуванню підлягають приписи пункту 1 частини 1 статті 264 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 20.08.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2026 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26 відкладено на 02.09.2026 об 11:00 год.

01.09.2026 від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про розгляд справи без участі представника, яка долучена до матеріалів справи № 908/1238/26. Вказаною заявою АТ "Запоріжжяобленерго" просило розглянути апеляційну скаргу у справі № 908/1238/26 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 про вжиття заходів забезпечення позову без участі представника Товариства.

Заява обґрунтована тим, що після обговорення питання щодо подальшого розгляду апеляційної скарги з керівником Дирекції з правових питань АТ "Запоріжжяобленерго" прийнято рішення про продовження розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26 по суті та на загальних підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України. У зв`язку з цим АТ "Запоріжжяобленерго" підтримало подану апеляційну скаргу в повному обсязі, не наполягало на її відкликанні та не заявляло про відмову від апеляційної скарги, просивши суд апеляційної інстанції розглянути наведені в апеляційній скарзі доводи та надати їм належну правову оцінку під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Разом з тим, представник АТ "Запоріжжяобленерго" зазначив про неможливість взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 02.09.2026 об 11:00 год., ані особисто, ані в режимі відеоконференції, у зв`язку з істотним погіршенням безпекової ситуації у м. Запоріжжі та Запорізькій області, постійними повітряними тривогами, загрозою ракетних та дронових атак, а також застосуванням противником керованих авіаційних бомб. На переконання заявника, зазначені обставини мають об`єктивний характер, не залежать від волі представника АТ "Запоріжжяобленерго" та створюють реальну загрозу його життю і здоров`ю у разі особистої участі у судовому засіданні. При цьому неможливість участі представника у судовому засіданні не свідчить про відмову АТ "Запоріжжяобленерго" від апеляційної скарги, не означає втрати Товариством інтересу до її розгляду та не перешкоджає суду апеляційної інстанції здійснити перегляд оскаржуваної ухвали на підставі наявних у матеріалах справи доказів та доводів, викладених в апеляційній скарзі. З огляду на викладене, АТ "Запоріжжяобленерго" просило суд апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26 за відсутності представника Товариства, підтримуючи апеляційну скаргу в повному обсязі та просячи її задовольнити з підстав, наведених у ній.

02.09.2026 в судове засідання представники сторін наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.

У судовому засіданні 02.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

25.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агатіс-Юніон" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання протиправними дій відповідача з одностороннього припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, оформлених повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026, та про визнання зазначеного договору таким, що не припинений з 27.05.2026 та продовжує діяти.

25.06.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТІС-ЮНІОН", м. Запоріжжя надійшла заява (вх. № 11495/08-08/26 від 26.06.2026) про вжиття заходів забезпечення позову, якою позивач на підставі ст. 136-138 ГПК України просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

заборони Акціонерному товариству "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (ЄДРПОУ 00130926), його посадовим особам, працівникам, а також особам, які діють за його дорученням, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти такі дії: припинення, обмеження або відключення розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт ТОВ "АГАТІС-ЮНІОН" - будівлю автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в (EIC-код точки розподілу 62Z8583166537589, особовий рахунок № НОМЕР_1 ), у тому числі на підставі попередження № 007.4-52/2870 від 20.05.2026.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Позивач зазначав про наявність реальної та безпосередньої загрози припинення розподілу електричної енергії на об`єкт, оскільки повідомленням №007.5-52/2869 від 20.05.2026 Відповідач повідомив про припинення дії договору №15641 від 01.10.2020 з 27.05.2026, а попередженням №007.4-52/2870 від 20.05.2026 - про відключення об`єкта від електропостачання 28.05.2026 о 09:00 год.

За твердженням Позивача, припинення електроживлення до вирішення спору по суті призведе до фактичного припинення господарської діяльності на об`єкті, виникнення інших негативних наслідків для його майнових інтересів, а також може створити загрозу безпечній експлуатації об`єкта, розташованого у щільній житловій забудові та обладнаного системами контролю загазованості, вентиляції й аварійної сигналізації, функціонування яких залежить від електроживлення.

Позивач також вказував, що навіть у разі подальшого задоволення позову відновлення розподілу електричної енергії потребуватиме додаткового часу та вчинення відповідних дій, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективне поновлення його прав у межах цього провадження.

Необхідність застосування саме заборони Відповідачу припиняти розподіл електричної енергії Позивач обґрунтовував її безпосереднім зв`язком із предметом спору та тимчасовим характером такого заходу, спрямованого на збереження існуючого стану до вирішення спору по суті. При цьому Позивач зазначав про відсутність заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії та посилався на положення пункту 7.11 ПРРЕЕ і правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2026 у справі №344/13201/23, як на додаткове підтвердження ефективності такого способу забезпечення позову.

Отже, необхідність забезпечення позову Позивач пов`язував із наявністю конкретної загрози відключення об`єкта до вирішення спору по суті, можливістю настання внаслідок цього наслідків, оперативне усунення яких буде ускладненим, та необхідністю тимчасового збереження існуючого стану до остаточного вирішення судом питання щодо правомірності припинення договору та розподілу електричної енергії.

На підтвердження вказаних обставин надано попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу) електричної енергії, повідомлення про припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії по об`єкту - будівля автомийки літ.А., м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.107в.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26 задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТІС-ЮНІОН" про вжиття заходів забезпечення позову.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з такого.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ "Запоріжжяобленерго", його посадовим особам, працівникам, а також особам, які діють за його дорученням, вчиняти дії з припинення, обмеження або відключення розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт ТОВ "Агатіс-Юніон" - будівлю автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в (EIC-код точки розподілу 62Z8583166537589, особовий рахунок № НОМЕР_1 ), у тому числі на підставі попередження № 007.4-52/2870 від 20.05.2026, до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. (ч. 2 ст. 136 ГПК України)

Заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. (п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України)

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Згідно із п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Апеляційний суд зауважує, що оскільки у цій справі заявник звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, колегія суддів приймає до уваги нормативні приписи ч. 11 ст. 137 ГПК України, згідно з якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Порівнюючи обраний заявником захід забезпечення (заборона вчиняти дії щодо припинення електропостачання) із позовною вимогою (визнання протиправними дій з припинення дії договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та визнання договору чинним), суд доходить висновку про їх тотожність, оскільки сам цей захід забезпечення вже реалізує мету заявника/позивача (продовження постачання відповідачем електричної енергії), яка може бути досягнута лише за результатом вирішення спору по суті.

Крім того, суд зазначає, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Водночас, задовільняючи заяву про забезпечення позову судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги спеціального законодавства у сфері електропостачання, відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Матеріали заяви про забезпечення позову містять повідомлення про припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії по об`єкту нерухомого майна - будівлю автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в, з якого вбачається, що 07.04.2026 припинено речове право ТОВ "Агатіс-Юніон" на об`єкт нерухомого майна - будівлю автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), з огляду на зазначене АТ "Запоріжжяобленерго", враховуючи вимоги п.11.2 договору №15647 від 01.10.2020, зобов`язане припинити його дію. Будь-яких доказів щодо права власності на зазначений об`єкт і спростування зазначеного твердження заявником не надано, в той же час забезпечення позову у такий спосіб, на переконання колегії суддів, призводить до бездоговірного споживання позивачем електричної енергії, що суперечить вимогам законодавства, та покладає на АТ "Запоріжжяобленерго" відповідальність, визначену ч. 1 ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Також слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів також враховує положення пункту 7.11 ПРРЕЕ, на які посилався суд першої інстанції. Разом із тим наведена норма регулює порядок припинення та відновлення електроживлення у разі виникнення спору щодо порушення споживачем ПРРЕЕ та/або умов договору і за наявності визначених нею умов. Її положення самі по собі не звільняють суд від необхідності встановити передбачені статтею 136 ГПК України підстави для застосування заходів забезпечення позову та перевірити відповідність обраного заходу критеріям необхідності, адекватності та співмірності.

За таких обставин посилання на пункт 7.11 ПРРЕЕ не може саме по собі бути достатньою підставою для застосування заборони Відповідачу здійснювати дії з припинення, обмеження або відключення розподілу електричної енергії. Суд першої інстанції мав установити наявність конкретного ризику істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав Позивача у разі невжиття такого заходу, однак відповідного обґрунтування в оскаржуваній ухвалі не наведено.

Сам факт запланованого Відповідачем відключення об`єкта до вирішення спору по суті, за відсутності належного підтвердження того, що наслідки такого відключення унеможливлять або істотно ускладнять поновлення порушеного права у межах цієї справи, не є безумовною підставою для забезпечення позову. Наведені Позивачем посилання на можливе припинення господарської діяльності, виникнення майнових втрат, пошкодження обладнання чи загрозу безпечній експлуатації об`єкта мають характер припущень та не підтверджують наявності саме того процесуального ризику, з яким стаття 136 ГПК України пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що застосований судом першої інстанції захід фактично полягає у забороні Відповідачу реалізовувати наслідки припинення договірних відносин до набрання законної сили рішенням у справі. Таким чином, заборона не лише спрямована на запобігання можливим негативним наслідкам для Позивача, а й істотно обмежує Відповідача у реалізації його прав та виконанні передбачених договором і нормативними актами дій, правомірність яких є предметом судового розгляду.

Відтак обраний захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, оскільки фактично забезпечує збереження договірних відносин та продовження розподілу електричної енергії на спірний об`єкт на період розгляду справи, тоді як питання про наявність чи відсутність правових підстав для припинення договору має бути вирішено судом при розгляді позову по суті.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що Позивачем не доведено належними доказами наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення його прав у разі невжиття заявленого заходу забезпечення позову. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, належним чином не встановив зазначених обставин, не здійснив необхідної оцінки співвідношення інтересів сторін та не обґрунтував, яким саме чином застосований захід забезпечення забезпечить виконання можливого рішення суду або ефективне поновлення прав Позивача.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що передбачені статтями 136, 137 ГПК України підстави для застосування заходів забезпечення позову у цій справі були відсутні, у зв`язку з чим заява ТОВ "Агатіс-Юніон" про забезпечення позову задоволенню не підлягала.

Отже, ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі №908/1238/26 постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права та за відсутності належного обґрунтування необхідності застосування обраного заходу забезпечення позову, що відповідно до статей 269, 275, 280 ГПК України є підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Агатіс-Юніон" про забезпечення позову слід відмовити.

Судові витрати у розмірі 2662,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) за перегляд ухвали судом апеляційної інстанції у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 264, 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2026 у справі № 908/1238/26 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТІС-ЮНІОН", м. Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТІС-ЮНІОН" (ЄДРПОУ 32341221) на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) 2662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 21.09.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя А. О. КОШЛЯ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА