Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №913/440/24 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків Справа № 913/440/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання , Ярош В. В .,

за участі представників сторін,

прокурор, Лахтюк Л. В .,

відповідача , Мілоградський О. О .,

інших,не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури , за вх. №1544 л/1 на рішення господарського суду Луганської області від "01" липня 2026 р. (02.07.2026, суддя Шеліхіна Р. М. ) у справі №913/440/24

за позовом першого заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області , в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

позивача-1 – Луганської обласної державної адміністрації – Луганської обласної військової адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області ,

позивача-2 – Північно-східного офісу Держаудитслужби, м. Харків ,

до

відповідача-1 – Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

відповідача-2 – фізичної особи-підприємця Бровкіної Наталії Олександрівни, м. Дніпро,

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації та Північно-східного офісу Держаудитслужби з позовом до відповідача-1 Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації, відповідача-2 фізичної особи-підприємця Бровкіної Наталії Олександрівни про:

визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти № 47-П від 01.11.2021, укладеного між Департаментом будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Бровкіною Наталією Олександрівною;

стягнення з фізичної особи-підприємця Бровкіної Наталії Олександрівни на користь Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації 1 279 736,06 грн, а з Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації одержані ним за рішенням суду грошові кошти в сумі 1 279 736,06 грн стягнути в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Луганської області від "01" липня 2026 р. у справі №913/440/24 відмовлено у позові .

Не погодившись з ухваленими судом першої інстанції судовими рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням щодо зупинення провадження у справі.

Вважає, що рішення по справі прийнято без урахування усіх обставин справи. Зокрема посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, як зазначалося вище, просить зупинити провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7314/23.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луганської обласної прокуратури , за вх.№1544 л/1 на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2026 р. у справі №913/440/24 , встановлено учасникам справи строк до 07.08.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали оскарження у справі .

05.08.2026 через систему Електронний суд від Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та місто будування Луганської обласної державної адміністрації ( перший відповідач) надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того заперечують проти зупинення провадження у справі.

07.08.2026 через систему Електронний суд від ФОП Бровкіної Наталії Олександрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 р. розгляд справи призначено на 10.09.2026 р.

07.09.2026 від ФОП Бровкіної Наталії Олександрівни через систему Електронний суд надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

У судові засіданні, яке відбулося 10.09.2026 приймав участь прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги.

Що стосується клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7314/23 на його задоволенні не наполягав, оскільки ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 Велика Палата повернула справу №910/7314/23 відповідній Колегії Касаційного господарського суду у склад Верховного Суду для розгляду.

З огляду на наведене, судова колегія залишає зазначене клопотання без розгляду.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судовому засіданні судовою колегією не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини справи.

03.09.2021 Департаментом будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації в електронній системі закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі «ДК 021:2015:45215100-8 Будівництво закладів охорони здоров`я» (Будівництво Луганської обласної клінічної лікарні за адресою: Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Сєвєродонецьк, 81 мікрорайон), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2021-09-03-009925-c. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 14 130 381,72 гривень. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 02 жовтня 2021 року 16:00.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: фізичною особою-підприємцем Бровкіною Наталією Олександрівною (далі ФОП Бровкіною Н. О.) (тендерна пропозиція 13 291 690,40 грн) та фізичною особою-підприємцем Китай Яною Сергіївною (далі ФОП Китай Я. С.) (тендерна пропозиція 14 087 823,34 грн).

11.10.2021 відбулося засідання тендерного комітету Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації, оформлене протоколом № 248, на якому прийнято рішення продовжити строк розгляду поданої тендерної пропозиції ФОП «Бровкіна Наталія Олександрівна» (код ЄДРПОУ 2819708985) із сумою 13 291 690,40 грн по об`єкту: «Будівництво Луганської обласної клінічної лікарні за адресою: Луганська обл., Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, 81 мікрорайон» до 20 робочих днів з дня визначення її пропозиції найбільш економічно вигідною, у зв`язку з тим що предмет закупівлі має складний та спеціалізований характер, на підставі частини 10 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі».

13.10.2021 відбулося засідання тендерного комітету Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації, оформлене протоколом № 249, на якому прийнято рішення визначити переможцем тендеру на закупівлю робіт по об`єкту: «Будівництво Луганської обласної клінічної лікарні за адресою: Луганська обл., Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, 81 мікрорайон» ФОП «Бровкіна Наталія Олександрівна» (код ЄДРПОУ 2819708985) із сумою 13 291 690,40 грн.

13.10.2021 в електронній системі публічних закупівель «Рrozorro» опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі.

01.11.2021 між Департаментом будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації (замовник) та фізичною особою-підприємцем Бровкіною Наталією Олександрівною (підрядник) укладено договір №47-П.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених договором, підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами за рахунок замовника виконати вказані в п. 1.2. проектні роботи, а замовник зобов`язується прийняти результат цих робіт і сплатити підряднику вартість виконаних робіт.

Згідно п. 1.2. договору найменування проектних робіт: «Будівництво Луганської обласної клінічної лікарні за адресою: Луганська обл., Сєвєродонецький район, м.Сєвєродонецьк, 81 мікрорайон» (ДК 021:2015:45215100-8 (Будівництво закладів охорони здоров`я).

Ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни за результатами, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б.Д.1.1-7:2013 (зі змінами). Договірна ціна є динамічною і складає 13 291 690,40 грн без ПДВ (п. 2.1 договору).

Термін виконання робіт за договором 01.12.2022, з правом дострокового виконання робіт (п. 3.1.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором (п. 9.1. договору).

28.12.2021 між Департаментом будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Бровкіною Наталією Олександрівною укладено додаткову угоду № 1 до договору на виконання проектних робіт № 47-П від 01.11.2021, якою сторони внесли зміни до договору на виконання проектних робіт № 47-П від 01.11.2021.

Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди № 1 пункт 2.1. договору на виконання проектних робіт № 47-П від 01.11.2021 викладено в новій редакції:

«Ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни за результатами процедури спрощеної закупівлі, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б.Д.1.1-7:2013 (зі змінами). Договірна ціна є динамічною і складає 13 291 690,40 грн без ПДВ, у тому числі:

на 2021 рік 1 279 736,06 грн без ПДВ;

на 2022 рік 12 011 954,34 грн без ПДВ».

28.12.2021 в електронній системі публічних закупівель «Рrozorro» опубліковано повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному веб-порталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), сума сплачених замовником коштів за договором від 01.11.2021 № 47-П становить 1 279 736,06 грн, які перераховані на підставі розрахункового документа від 28.12.2021 № 1200, що також підтверджується інформацією, наданою Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області від 26.09.2024 №07-04-1-06/2992.

30.12.2022 між Департаментом будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Бровкіною Наталією Олександрівною укладено додаткову угоду № 2 до договору на виконання проектних робіт № 47-П від 01.11.2021, якою сторони внесли зміни до договору на виконання проектних робіт № 47-П від 01.11.2021.

Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди № 2 пункт 3.1.1. договору на виконання проектних робіт № 47-П від 01.11.2021 викладено в новій редакції:

«Термін виконання робіт за договором 31.12.2023, з правом дострокового виконання робіт».

Згідно п. 3 додаткової угоди № 2 пункт 9.1. договору № 47-П від 01.11.2021 також викладено в новій редакції:

«Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором».

30.12.2022 в електронній системі публічних закупівель «Рrozorro» опубліковано повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

У подальшому, рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.06.2024 № 70/80-р/к у справі № 4/01-37-23, визнано, що ФОП Бровкіна Наталія Олександрівна та ФОП Китай Яна Сергіївна вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час їх участі у процедурі публічної закупівлі, проведеної з використанням електронної системи закупівель «Prozorro» Департаментом будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації на закупівлю «ДК 021:2015:45215100-8 Будівництво закладів охорони здоров`я» (Будівництво Луганської обласної клінічної лікарні за адресою: Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Сєвєродонецьк, 81 мікрорайон)» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro»-09-03-009925-c).

За порушення, зазначене в п. 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії, на фізичну особу-підприємця Бровкіну Наталію Олександрівну накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у листі від 24.09.2024 № 70-02/3348е повідомило, що рішення Адміністративної колегії не оскаржувалось. Документи про сплату в добровільному порядку фізичною особою-підприємцем Бровкіною Наталію Олександрівною штрафу, накладеного рішенням № 70/80-р/к до Відділення не надходили.

Отже, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що поведінка відповідача-2 є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Прокурор зазначає, що укладений за результатами процедури закупівлі договір № 47-П від 01.11.2021, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 і ч. 3 ст. 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони фізичної особи-підприємця Бровкіної Наталії Олександрівни, а одержані нею 1 279 736,06 грн за цим правочином повинні бути повернуті Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави, звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову враховуючи нижче викладене.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. ( ч.1 ст.202 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 2 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 228 Цивільного кодексу України встановлює, правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. ( ч.2 ст.228 ЦК України)

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. ( ч.3 ст.228 ЦК України)

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства», як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття «інтерес» є ширшим, адже охоплює, наприклад, «охоронюваний законом інтерес», «публічний інтерес», «суспільний інтерес» тощо.

Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції керується правовими висновками, які викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на предмет та правові підстави позову (визнання недійсним договору, стягнення коштів на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Так, Верховний Суд дійшов наступних висновків

«Щодо підстав для застосування до спірних відносин ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави». (п.64)

«Щодо правової природи наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 ст. 228 була доповнена ч. 3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам». ( п.66)

Вирішуючи питання щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства ( п.74)

Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів ( п.76)

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. ( п.93)

Отже, для застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі ( п.94)

Об`єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції ( п.100)

У пункті 105 постанови, Об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо)».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор у цій справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.

Прокурор обґрунтовував свої доводи виключно рішенням Антимонопольного комітету України. Проте, лише сам встановлений рішенням АМК факт вчинення другим відповідачем порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання договору № 47-П від 01.11.2021 недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 стаття 228 Цивільного кодексу України та застосування наслідків його недійсності, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо твердження прокурора про те, що наявність або відсутність матеріальних збитків не має значення для визнання договору недійсним в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України та про безпідставність не застосування судом першої інстанції ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України

Як убачається з матеріалів справи Договір підряду № 47-П від 01.11.2021 був фактично реально виконаний другим відповідачем. Роботи з проектування Луганської обласної клінічної лікарні виконано належним чином, прийнятті замовником без жодних застережень. Держава отримала конкретний реальний матеріальний результат. Прокурором не доведено фактів завищення вартості робіт чи не ефективного витрачання коштів.

Як зазначалося вище, Об`єднана палата у п.100 постанови від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 зазначила наступне: « враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції

Щодо стосується застосування судом першої інстанції статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини щодо мирного володіння своїм майном.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та твердженням відповідачів по цій справі про те, що вимога прокурора про стягнення в дохід держави всієї отриманої суми за виконані проектні роботи (1279736 грн ) покладає на другого відповідача надмірний індивідуальний тягар . Критерій пропорційності втручання вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом приватних прав. Оскільки другий відповідач витратив власні ресурси на виконання проектних робіт, позбавлення його оплати за фактично виконану роботу за відсутністю доведених збитків є не пропорційним заходом, а каральною санкцією, що є несумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як зазначалося вище, у пункті 105 постанови Верховного Суду 19.12.2025 у справі №922/3456/23 Об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо)».

У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/934/23 вказано:

"82. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22, пункт 70), від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 85) та інші).

83. Водночас санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є компенсаційними, оскільки положеннями зазначених норм передбачено застосування цих санкцій на користь держави незалежно від ступеню негативного впливу виконання правочину на майновий стан держави, та навіть незалежно від того, чи наявний такий вплив взагалі. Отже, санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є способами захисту прав держави, а є конфіскаційними санкціями. Вони спрямовані на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

84. Застосування цих санкцій є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції). Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

85. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

86. Критерій обґрунтованості втручання виконаний, оскільки санкції передбачені у національному законодавств, а саме частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України. Критерій легітимної мети в частині цих майнових санкцій теж виконаний, оскільки вчинення дій, які не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, знаходиться у сфері загальних інтересів. Але колегія суддів вважає, що критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, - не виконаний.

87. Так, ЄСПЛ у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14) зробив висновок, що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (пункт 84). Зокрема, в зазначеній справі ЄСПЛ взяв до уваги той факт, що заявники не мали кримінального минулого та що вони не підозрювалися чи не були обвинувачені у вчиненні жодного кримінального правопорушення.

88. Колегія суддів вважає, що норми частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України порушують принцип пропорційності у двох аспектах: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій.

89. Зазначені наведеними вище статтями санкції визначаються в розмірі вартості предмета договору незалежно від того, в чому саме полягає невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, якою мірою порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади. Відтак, не враховується ступінь тяжкості правопорушення та його наслідків.

90. Санкції застосовуються без урахування будь-яких інших факторів, які мали б бути взяті до уваги. Наприклад, на їх застосування не впливає чи було вчинене правопорушення під впливом погрози, примусу; чи було воно вчинено повторно чи за попередньою змовою тощо.

91. При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює розмір таких санкцій у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним. Тобто у даному випадку закон встановлює абсолютно визначені та безальтернативні санкції, а суд не має розсуду для визначення (корегування) їх розміру.

92. Крім того, положення частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (вчиненому іншою стороною), та є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було фактично повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні.

93. При цьому за висновками ЄСПЛ справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

94. Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що норми частини третьої статті 228 ЦК України та частини першої статті 208 ГК України не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

З огляду на наведене, твердження прокурора з цього приводу судовою колегією відхиляються.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури , за вх. №1544 л/1 на рішення господарського суду Луганської області від "01" липня 2026 р. у справі №913/440/24 – залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Луганської області від "01" липня 2026 р. у справі №913/440/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 17.09.2026.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян