Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №906/1573/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа №906/1573/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Левчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича

до Фізичної особи-підприємця Рудяківської Олени Володимирівни

про зобов`язання припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг "ОПТОВИЧОК" та стягнення 95 000,00 грн збитків (упущеної вигоди)

за участю представників:

позивача - Жаворонкова П.Є.,

відповідача - Могильницького В.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належними і допустимими доказами не довів, що відповідач використовує спірне позначення саме на товарах і послугах, відповідно чого зареєстроване спірне зображення, а також, що вивіска на магазині є у повному розумінні тим самим же позначенням товарів та послуг, до яких застосовується поняття схожості до ступеня змішування в даних правовідносинах, і яке може ввести споживачів в оману.

Крім того, суд зазначив, що саме по собі написання слова "оптовичок", яке зазначене на вивісці магазину, зображеному на фото, яке надав позивач, не співпадає із зображенням слова "ОПТОВИЧОК" як торговою маркою позивача, як за форматом так і за графічним оформленням. Використання на вивісці магазину, який спеціалізується на торгівлі товарами загального вжитку, назви "ПРОДУКТИ "оптовичок"", не може розцінюватися як порушення прав позивача, враховуючи також географічну віддаленість між здійсненням підприємницької діяльності позивача (м.Кременчук, Полтавська область) та здійсненням підприємницької діяльності відповідача (Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів).

Також господарський суд встановив, що позивач не надав належних доказів щодо того, що відповідач надає послуги за класом 35, зазначеним у Свідоцтві на торговельну марку №333013 від 17.05.2023 і отримує за це плату.

Таким чином, враховуючи відсутність порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання припинити порушення майнових прав на торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не підлягає задоволенню.

Разом з тим, оскільки суд не встановив факт використання відповідачем торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у формі спірної вивіски, тому відхилив доводи відповідача в частині заподіяння збитків та їх розміру. При цьому, суд зауважив, що для відповідача не є обов`язковими договірні умови ліцензійних договорів з іншими суб`єктами господарювання.

Із урахуванням наведеного судом не встановлено ні протиправної поведінки відповідача, ні заподіяння ним збитків унаслідок відповідних дій чи бездіяльності. Відтак, позивачем не доведено наявності сукупності елементів складу цивільного правопорушення, необхідної для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги про зобов`язання припинити порушення майнових прав на торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", підстави для стягнення 95000,000 грн збитків (упущеної вигоди), як похідної вимоги, також відсутні.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо 35 класу МКТП та зазначив, що відповідач не надає послуг цього класу. Однак, реалізація товарів є складовою комерційної діяльності, а використання ТМ у роздрібній торгівлі прямо охоплюється сферою застосування знака. Крім того, закон не вимагає буквального співпадіння виду діяльності, а використання знака у комерційній діяльності достатнє для визнання порушення.

Крім того, посилаючись на ч.4 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", зазначає, що розміщення напису "ПРОДУКТИ "ОПТОВИЧОК" на магазині відповідача є використанням знака у комерційних цілях для індивідуалізації послуг у сфері торгівлі. Таким чином, розміщення відповідної вивіски у поєднанні з реалізацією товарів є прикладом використання ТМ у господарській діяльності.

Звертає увагу, що суд першої інстанції фактично проігнорував сукупність доказів (фото вивіски магазину позивача та відповідача, фото вивісок магазинів з інших тотожних справ, чек та розрахунковий документ) та не надав оцінки листу-відповіді АТ КБ "ПриватБанк" від 26.03.2026, яким підтверджено, що відшкодування по безготівковому терміналу в магазині за адресою: м.Коростишів, вул.Героїв Небесної Сотні, 64 за період з 08.04.2023 по 06.11.2025 зараховувалося на рахунок ФОП Рудяківської О.В. із призначенням платежу "Optovichok".

Скаржник вважає, що суд помилково обмежився формальним порівнянням (шрифт, регістр літер, наявність рамки). Проте, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, визначальним є загальне враження, а другорядні графічні відмінності не усувають схожості до ступеня змішування. Словесний елемент "ОПТОВИЧОК" є домінуючим і повністю збігається. Суд першої інстанції застосував неналежний критерій і не дослідив фонетичну та семантичну тотожність.

Також позивач посилається на аналогічні справи №922/4011/24, №924/495/24, №924/1068/24, у яких суди визнали наявність ймовірності змішування між схожими позначеннями в сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, задовольнивши позовні вимоги щодо заборони використання позначень, демонтажу вивісок та стягнення збитків (упущеної вигоди). Відтак, просить врахувати обставини, встановлені у вказаних рішеннях, як преюдиційні відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України.

Апелянт зазначає про необґрунтованість висновку суду щодо відхилення позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди, оскільки розрахунок упущеної вигоди базується на реальній вартості на реальній вартості ліцензійної винагороди (роялті).

Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права судом першої інстанції, апелянт зазначає про шаблонність рішення та нерозгляд матеріалів саме цієї справи, зокрема, аналіз мотивувальної частини оскаржуваного рішення свідчить про те, що судом фактично скопійовано текст із іншої судової справи (№906/1572/25), що прямо суперечить ст.236 ГПК України.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що вирішальне значення має не формальний збіг КВЕД сторін і не сам номер класу МКТП, а конкретний перелік послуг, зазначений у відповідному свідоцтві; фактичний зміст діяльності відповідача; використання спірного позначення саме щодо таких послуг. Саме тому суд обґрунтовано зазначив, що в спорі необхідно встановити перелік товарів і послуг, для яких торговельну марку зареєстровано, та зіставити його з фактичним способом використання позначення відповідачем.

Зауважує, що з факту реалізації продуктів кінцевим споживачам не випливає автоматично, що відповідач надавала самостійну послугу класу 35 МКТП та використовувала спірне позначення саме як засіб індивідуалізації такої послуги. Саме по собі посилання скаржника на здійснення відповідачем "комерційної діяльності" або роздрібної торгівлі за КВЕД 47.11 не відповідає наведеному Верховним Судом стандарту. Позивач мав визначити конкретну послугу з переліку, наведеного у свідоцтві, конкретний спосіб застосування позначення щодо цієї послуги та подати докази відповідного використання, що ним доведено не було. Суд першої інстанції правильно встановив, що таких доказів позивач не надав.

Також вважає, що торговельна марка позивача зареєстрована за класом 35 МКТП - для послуг, а не для продуктів харчування як товарів відповідних класів, тому розміщення словосполучення "ПРОДУКТИ "ОПТОВИЧОК" на фасаді магазину не дає підстав автоматично застосовувати положення про нанесення торговельної марки на вивіску, пов`язану з товаром. Позивач повинен був довести, що спірне позначення застосовувалося відповідачем під час пропонування або надання конкретної послуги класу 35, для якої відповідну торговельну марку зареєстровано.

Щодо доводів апелянта про неврахування господарським судом листа АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що зміст зазначеного листа не дає можливості встановити, ким, коли та на якій правовій підставі було сформовано відповідний банківський ідентифікатор, чи відтворює він саме зареєстровану торговельну марку позивача, а також чи був цей ідентифікатор доступний споживачам до здійснення покупки та чи виконував він функцію індивідуалізації товарів або послуг.

Вважає, рішення у справах №922/4011/24, №924/495/24 та №927/1068/24 не мають преюдиційного значення щодо факту використання позначення ФОП Рудяківською О.В., зовнішнього вигляду її вивіски, конкретного способу та періоду використання, надання послуг класу 35 МКТП, схожості до ступеня змішування, виникнення асоціації у споживачів, наявності збитків, їх розміру та причинного зв`язку.

Враховуючи, що позивач не довів факту протиправного використання торговельної марки відповідачем, реальної можливості отримання від неї заявленого доходу, безпосереднього причинного зв`язку між її діями та неодержанням 95000,00 грн, а також обґрунтованості застосування повної квартальної ставки до всього заявленого періоду, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди.

Відповідач просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кривича К.В. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 – без змін.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до дублікату свідоцтва № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг за Піскуном Станіславом Олександровичем у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 11.10.2010 зареєстровано знак на товари і послуги класу 35, "ОПТОВИЧОК", згідно з наведеними у свідоцтві характеристиками. Відомості про видачу свідоцтва опубліковані 11.10.2010, бюлетень №19, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва 25.08.2019 (т.1, а.с.20).

Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 02.12.2015 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу прав Піскуном Станіславом Олександровичем права власності на знак для послуг класу 35, свідоцтво України №129905 - Кривичу Костянтину Володимировичу. Реєстраційний номер №19020 від 25.12.2015 (т.1, а.с.23).

Згідно з випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за номером свідоцтва № НОМЕР_1 від 11.10.2010, 29.05.2019 продовжено дію свідоцтва до 25.08.2029 (т.1, а.с.23 на звороті).

У Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки за Кривичем Костянтином Володимировичем 17.05.2023 зареєстровано свідоцтво на торговельну марку №333013 - " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", класу 35, поєднання кольорів, які охороняються: червоний, чорний. Очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва: 02.06.2031 (т.1, а.с.17-18).

Позивач вказує, що 22.10.2025 року дізнався, що ФОП Рудяківська О.В. у господарській діяльності незаконно використовує знак для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на фасаді магазину за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Героїв Небесної Сотні, 64 без отримання згоди власника об`єкта інтелектуальної власності на його використання.

27.10.2025 року ФОП Кривич К.В. направив відповідачу претензію про неправомірне використання торговельної марки, в якій вимагав у семиденний строк з моменту одержання цієї претензії здійснити демонтаж вивісок, табличок, написів "ОПТОВИЧОК" та повідомити позивача про факт демонтажу (т.1, а.с.33-34).

Враховуючи, що претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, ФОП Кривич К.В. звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ст.418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст.420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Статтею 492 ЦК України встановлено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам ( ч.1, 2 ст.493 ЦК України).

У відповідності до ст.494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2 ст.495 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Спеціальне правове регулювання відносин у сфері охорони прав на торговельні марки здійснюється Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", положення якого конкретизують порядок набуття, здійснення та захисту прав на торговельні марки.

За змістом ст.1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.

Відповідно до ч.2-4 ст.5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.

Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що торговельна марка має виконувати розрізняльну функцію, виділяти товар серед маси аналогічних товарів, яким притаманні такі самі споживчі якості, оскільки її призначення полягає в індивідуалізації товару на ринку та відмежуванні його від схожих товарів інших виробників.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", використанням торговельної марки визнається, зокрема, нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано.

Частиною 5 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

Отже, для вирішення питання щодо наявності порушення прав на торговельну марку насамперед необхідно встановити обсяг правової охорони, наданої відповідним свідоцтвом.

Судами встановлено, що позивач набув право власності на торговельну марку згідно із Свідоцтвом на торговельну марку № 333013 від 17.06.2023 (очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва – 02.06.2031), де зазначено таке зображення: " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", поєднання кольорів: червоний, чорний; власник свідоцтва - Кривич Костянтин Володимирович, АДРЕСА_1 ; клас 35 (т.1, а.с.17-18).

Відповідно до зазначеного свідоцтва правова охорона надана щодо таких послуг 35 класу МКТП: адміністративна допомога щодо запитів про подання комерційних пропозицій; адміністративна допомога щодо запрошень до участі у тендерних процедурах; адміністративне обробляння замовлень на купівлю; адміністрування програм лояльності для клієнтів; аналізування собівартості; вивчання ринку; визначання громадської думки; демонстрування і рекламування товарів; допомога в керуванні підприємницькою діяльністю; допомога у комерційному або промисловому керуванні; дорадчі послуги для керування підприємницькою діяльністю; економічне прогнозування; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів; забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності; забезпечування комерційною інформацією та порадами для споживачів у виборі товарів і послуг; комерційне керування ліцензуванням товарів і послуг для інших; консультування з керування персоналом; консультування з керування підприємницькою діяльністю; консультування з комунікаційних стратегій щодо рекламування; консультування з організовування підприємницької діяльності; консультування з підбирання персоналу; маркетинг; надавання онлайнових торговельних майданчиків для покупців та продавців товарів і послуг; організовування виставок на комерційні або рекламні потреби; організовування презентацій і дегустацій на комерційні або рекламні потреби; організовування ярмарків; орендування рекламного місця; оформляння вітрин; поради щодо організовування і керування підприємницькою діяльністю; послуги з порівнювання цін; послуги закупівельні для інших (закуповування товарів та послуг для інших підприємств); послуги зі створювання та керування списками подарунків; послуги з імпорту-експорту; послуги щодо комерційного інформування; послуги щодо комерційного посередництва; послуги щодо роздрібного продажу хлібобулочних виробів; пошук спонсорів; пошукова оптимізація для сприяння продажам; представляння товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; прокат торговельних автоматів; прокат торговельних стендів; рекламування зовнішнє; рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн; розповсюджування зразків; розповсюджування рекламних матеріалів; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів (крім їх транспортування), для забезпечування покупцям зручного огляду, вибору та придбання цих товарів у закладах оптової та роздрібної торгівлі; розміщування в мережі Інтернет на вебсторінках і на вебсайтах інформації щодо різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів, що дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти та купувати ці товари з вебсторінок і вебсайтів в інтернеті, а також отримувати необхідну інформацію про ці товари; сприяння продажам для інших.

Таким чином, правова охорона торговельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " охоплює, зокрема, послуги з розміщування різноманітних товарів для забезпечення покупцям можливості їх огляду, вибору та придбання у закладах оптової та роздрібної торгівлі.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що при вирішенні питання щодо порушення прав на торговельну марку необхідно враховувати перелік товарів і послуг, щодо яких зареєстровано відповідне позначення, та встановити фактичні обставини його використання відповідачем, зокрема, щодо товарів і послуг, стосовно яких воно використовується. При цьому визначальним є співвідношення саме таких товарів і послуг, а не вид економічної діяльності відповідної особи.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що ФОП Рудяківська О.В. у своїй господарській діяльності незаконно використовує торговельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зокрема, на фасаді магазину за адресою: Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Героїв Небесної Сотні, буд. 64, розміщено вивіску із зображенням торговельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " без згоди власника свідоцтва на її використання.

Як вбачається з відомостей (витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.42), за ФОП Рудяківська О.В. зареєстровано такі види діяльності: 47.11 - роздрібна торгівля не в спеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 47.25 - роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 - роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 - обслуговування напоями.

Отже, основним видом діяльності ФОП Рудяківської О.В. є роздрібна торгівля не в спеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Водночас, сам по собі зазначений вид економічної діяльності не підтверджує фактичного надання відповідачем послуг 35 класу МКТП, щодо яких зареєстровано торговельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що послуги 35 класу МКТП, правова охорона яких надана позивачу за Свідоцтвом, за своєю правовою природою є організаційно-посередницькими послугами, які надаються на користь третіх осіб (виробників, постачальників, інших суб`єктів господарювання).

Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України на підтвердження того, що ФОП Рудяківська О.В. фактично надає такі посередницькі послуги третім особам, сторонами суду не надано. Натомість, апеляційним судом встановлено, що відповідач здійснює безпосередній роздрібний продаж товарів кінцевим споживачам від власного імені у власному закладі торгівлі, що не є тотожним будь-якому виду діяльності, зазначеної в Свідоцтві на торговельну марку № 333013 від 17.06.2023.

Таким чином, позивачем у порушення вимог ст.74 ГПК України не доведено, що відповідач у своїй господарській діяльності використовує позначення для надання послуг 35 класу МКТП, право на які закріплено за позивачем згідно зі Свідоцтвом на торговельну марку № 333013 від 17.06.2023.

Разом з тим, оцінюючи доводи позивача щодо фактичного використання відповідачем позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", суд апеляційної інстанції враховує таке.

На підтвердження порушення своїх прав позивач надав суду чорно-білу копію фотовивіски магазину відповідача із назвою "ПРОДУКТИ "оптовичок". При цьому, із досліджених матеріалів справи (в електронній формі) вбачається, що зазначена назва оформлена білими літерами на чорному фоні та містить додаткові зображення різних продуктів харчування.

Апеляційний суд зазначає, що вивіска за своєю правовою природою є передусім інформаційно-навігаційним елементом будівлі чи закладу, який інформує споживачів про розташування підприємства торгівлі, а не засобом індивідуалізації товарів чи послуг у розумінні законодавства про інтелектуальну власність.

Водночас, за результатами візуального порівняння, колегією суддів встановлено, що спірне позначення виконане у чорно-білій кольоровій гамі, тоді як зареєстрована за власником (позивачем) торговельна марка має визначене поєднання кольорів - червоний та чорний. При цьому відповідне зображення на вивісці відповідача має зовсім іншу стилістику оформлення, графічне виконання та загальну композицію, що виключає їхню тотожність чи схожість до ступеня сплутування.

Щодо долученої позивачем до матеріалів справи квитанції АТ КБ "ПриватБанк" із записом "Магазин продуктів Продукти Оптовичок" (т.1, а.с.27), апеляційний суд зауважує, що сам по собі цей платіжний документ відображає лише реквізити призначення платежу і не підтверджує використання спірного позначення як торговельної марки у господарській діяльності (на товарах, упаковках тощо).

Крім того, як вбачається з відповіді ГУ ДПС у Житомирській області від 29.12.2025 на судовий запит, за даними СОД РРО (почекова інформація) у фіскальних чеках відповідача від 16.07.2024, 19.12.2024, 10.06.2025 та 08.10.2025 позначення "ОПТОВИЧОК" відсутнє (т.1, а.с.77).

Водночас, посилання апелянта на лист АТ КБ "ПриватБанк" від 26.03.2026 (т.1, а.с.180) як на доказ порушення прав є безпідставними, оскільки наведена інформація банку підтверджує виключно факт зарахування коштів за операціями через платіжний термінал на рахунок фізичної особи-підприємця та наявність у системі технічного платіжного ідентифікатора "Optovichok". Зміст цього листа не дає можливості встановити, ким і на якій підставі було сформовано такий реквізит, чи відтворює він зареєстровану торговельну марку, а також чи був він доступний споживачам для індивідуалізації товарів чи послуг.

Таким чином, апелянт фактично ототожнює технічний реквізит еквайрингової операції з юридично значущим способом використання торговельної марки. Проте подібне ототожнення не випливає ані зі змісту банківського документа, ані з положень ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки сам по собі технічний ідентифікатор не виконує функції охоронюваного знака перед споживачами у господарській діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належними та допустимими доказами не довів використання відповідачем спірного позначення саме для тих товарів і послуг, щодо яких зареєстрована торговельна марка. Водночас, оформлення вивіски на магазині відповідача не свідчить про використання охоронюваного знака та не створює схожості до ступеня змішування у цих правовідносинах, яка здатна ввести споживачів в оману.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, об`єктом судового захисту є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес особи.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Враховуючи встановлення апеляційним судом факту відсутності обставин, які б підтверджували наявність порушення права чи безпосереднього законного інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в частині зобов`язання припинити порушення майнових прав на торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Разом з тим, з урахуванням того, що апеляційним судом встановлено відсутність підстав для задоволення основної вимоги, позовна вимога про стягнення 95000,00 грн збитків (упущеної вигоди) як похідна також задоволенню не підлягає. З огляду на те, що відповідач не допустив порушення прав позивача, відсутні і передбачені законом підстави для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, про що суд першої інстанції дійшов вірного висновку.

Щодо доводів апеляційної скарги про шаблонність рішення та вияв неуважності суду першої інстанції, внаслідок чого у тексті рішення не було змінено найменування відповідача, колегія суддів зазначає, що ГПК України передбачено спеціальні процесуальні механізми для усунення подібних технічних недоліків, зокрема, відповідно до ст.243 ГПК України суд може за заявою учасника справи виправити допущені в рішенні описки чи очевидні арифметичні помилки. Однак, апеляційним судом встановлено, що позивач із відповідною заявою до суду першої інстанції не звертався.

Водночас, допущена судом першої інстанції описка чи технічна неточність у тексті рішення не свідчить про незаконність самого судового рішення по суті спору, оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовано обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Оцінюючи посилання апелянта на преюдиційність судових рішень, ухвалених в інших справах, колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи, що інші судові справи за позовом апелянта розглядалися за участю інших відповідачів, судові рішення в них не мають преюдиційного характеру для даного спору і не звільняють позивача від обов`язку довести порушення його прав саме з боку відповідача у цій справі (ФОП Рудяківської О.В.).

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ФОП Кривича К.В. задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі №906/1573/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "22" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.