Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №902/536/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 902/536/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Політуча В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шередека С.М., адвокат (в режимі відеоконференції);

відповідача - Грубнік В.І., адвокат (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року (повний текст складено 06.07.2026) у справі №902/536/26 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "ДЕМЕТРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА"

про стягнення 710 205,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі № 902/536/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "ДЕМЕТРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" про стягнення 710 205,48 грн, задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "ДЕМЕТРА" 500 000,00 грн - основного боргу, 203 767,12 грн - пені, 31 709,95 грн - витрат на надання професійної правничої допомоги та 8 445,21 грн - витрат на сплату судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/536/26 у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Поліщук П.Я., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі № 902/536/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

10.08.2026 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-05/832 від 10.08.2026, на підставі службової записки секретаря судової палати №1 від 10.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустках головуючого судді Юрчука М.І. та судді -члена колегії Поліщука П.Я. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 902/536/26 між суддями від 10.08.2026 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі № 902/536/26. Призначено справу № 902/536/26 до розгляду на 21.09.2026 об 11:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить долучити до матеріалів справи акт №080726 від 08.07.2026 на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також договір про надання правничої допомоги №0104 від 01.04.2026, додаток №1 до нього, рахунок на оплату №1708/1 від 17.08.2026, платіжну інструкцію №7 від 18.08.2026 та розрахунок гонорару №1708/1 від 17.08.2026 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-05/983 від 16.09.2026, на підставі службової записки головуючої судді від 16.09.2026, призначено заміну судді-члена колегії Крейбух О.Г.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/536/26 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 справу №902/536/26 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "ДЕМЕТРА" про долучення до матеріалів справи акта № 080726 від 08.07.2026, зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", при цьому тягар доведення наявності таких обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Обґрунтовуючи необхідність долучення акта № 080726 від 08.07.2026, позивач зазначає, що вказаний документ складений після ухвалення Господарським судом Вінницької області рішення від 24.06.2026 та після отримання його повного тексту 06.07.2026, а тому не міг бути поданий до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відсутність доказу на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість його прийняття судом апеляційної інстанції в порядку частини 3 статті 269 ГПК України, оскільки наведена процесуальна норма допускає прийняття додаткових доказів лише за умови існування таких доказів на момент розгляду справи місцевим господарським судом та доведення учасником справи об`єктивної неможливості їх своєчасного подання.

При цьому складення позивачем акта № 080726 лише 08.07.2026, тобто після ухвалення місцевим господарським судом рішення від 24.06.2026, не є винятковим випадком у розумінні частини 3 статті 269 ГПК України, оскільки створення нового доказу після вирішення спору судом першої інстанції не може бути підставою для формування на стадії апеляційного перегляду нової доказової бази щодо обставин, які існували та підлягали доказуванню під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Крім того, як вбачається зі змісту відзиву на апеляційну скаргу, зазначений акт подано позивачем на підтвердження обсягу наданої професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у відповідь на доводи апелянта щодо недостатності доказів понесення відповідних витрат, тоді як законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає перевірці апеляційним судом виходячи з доказів, які були подані та досліджені судом на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

За наведеного, враховуючи, що акт № 080726 від 08.07.2026 не існував на момент ухвалення Господарським судом Вінницької області рішення від 24.06.2026, а його складення після вирішення справи судом першої інстанції не відповідає передбаченим частиною 3 статті 269 ГПК України критеріям прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття зазначеного доказу, у зв`язку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "ДЕМЕТРА" про його долучення до матеріалів справи задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "ДЕМЕТРА" (Допомогодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" (Користувач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 12/12-25 (далі - Договір), за умовами якого Допомогодавець зобов`язався надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач - повернути її у повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, метою його укладення не є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів сторін.

Згідно з п. 2.1 Договору, розмір поворотної фінансової допомоги становить 2 500 000,00 грн.

За умовами п. 3.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Користувача та може надаватися частинами, розмір яких визначається Допомогодавцем самостійно.

Пунктом 3.2 Договору передбачено обов`язок Користувача повернути отриману поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 25.12.2025 включно.

Відповідно до п. 3.3 Договору, повернення поворотної фінансової допомоги здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Допомогодавця, при цьому в межах встановленого п. 3.2 Договору строку Користувач має право повертати отримані кошти частинами, розмір яких визначається ним самостійно.

Згідно з п. 4.2 Договору, за прострочення встановленого п. 3.2 Договору строку повернення поворотної фінансової допомоги Користувач зобов`язаний сплатити Допомогодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення її повернення.

Відповідно до п. 8.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25.12.2025, а в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На виконання умов Договору, позивач згідно з платіжною інструкцією № 3365 від 12.12.2025 перерахував відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 2 500 000,00 грн.

У визначений п. 3.2 Договору строк поворотна фінансова допомога відповідачем у повному обсязі повернута не була, натомість 03.04.2026 останнім перераховано позивачу 2 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 24709 від 03.04.2026.

Таким чином, станом на 07.04.2026 неповернута відповідачем сума поворотної фінансової допомоги становила 500 000,00 грн.

Наявність заборгованості у вказаному розмірі також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 07.04.2026, який міститься в матеріалах справи.

08.04.2026 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих. №1 про повернення непогашеної суми поворотної фінансової допомоги та сплату штрафних санкцій, яка була залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач, отримавши на виконання Договору поворотну фінансову допомогу в розмірі 2 500 000,00 грн та зобов`язавшись повернути її у повному обсязі до 25.12.2025, у встановлений строк свого зобов`язання не виконав, повернувши 03.04.2026 лише 2 000 000,00 грн, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 500 000,00 грн, а прострочення виконання грошового зобов`язання стало підставою для нарахування передбаченої п. 4.2 Договору пені в розмірі 210 205,48 грн, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "ДЕМЕТРА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" договір про надання поворотної фінансової допомоги №12/12-25 від 12.12.2025 за своєю правовою природою є договором позики, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 2 500 000,00 грн, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані грошові кошти у повному обсязі в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання договору №12/12-25 від 12.12.2025 позивач перерахував відповідачу 2 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3365 від 12.12.2025, тоді як відповідно до пункту 3.2 Договору, відповідач зобов`язався повернути отриману поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 25.12.2025 включно.

Разом з тим у визначений Договором строк відповідач отриманих коштів не повернув, а 03.04.2026 здійснив лише часткове повернення у розмірі 2 000 000,00 грн, зазначивши у платіжній інструкції № 24709 від 03.04.2026 призначення платежу: "Повернення поворотної фінансової допомоги зг.Дог.№12/12-25 від 12.12.2025 ПДВ".

Відтак після здійснення зазначеного платежу неповернутою залишилась частина отриманої відповідачем фінансової допомоги у розмірі 500 000,00 грн, наявність якої, крім іншого, підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 07.04.2026.

При цьому матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем решти отриманих коштів у розмірі 500 000,00 грн, тоді як відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, обов`язок доказування факту здійснення оплати заборгованості, заявленої до стягнення, покладається саме на боржника.

Більше того, часткове повернення відповідачем отриманих коштів із прямим посиланням у призначенні платежу на договір №12/12-25 від 12.12.2025 та подальше підписання сторонами акта звірки із визначенням залишку заборгованості у розмірі 500 000,00 грн узгоджуються між собою та підтверджують не лише факт одержання відповідачем спірних коштів, а й визнання ним існування відповідного грошового зобов`язання та його часткове виконання.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність факту надання позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги, настання встановленого Договором строку її повернення та невиконання відповідачем свого зобов`язання в частині 500 000,00 грн, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення основного боргу у зазначеному розмірі правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що за прострочення строку повернення поворотної фінансової допомоги Користувач сплачує Допомогодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення.

Встановивши, що відповідач мав повернути отримані кошти до 25.12.2025 включно, а часткове повернення 2 000 000,00 грн здійснив 03.04.2026, місцевий господарський суд правильно визначив період нарахування пені на зазначену суму з 26.12.2025 по 02.04.2026 та, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, обґрунтовано стягнув 203 767,12 грн пені, відмовивши у стягненні решти заявленої суми у розмірі 6 438,36 грн.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 500 000,00 грн основного боргу та 203 767,12 грн пені ґрунтуються на встановлених обставинах справи, узгоджуються зі змістом укладеного сторонами Договору та відповідають наведеним нормам матеріального права.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, при цьому їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

За приписами частини четвертої статті 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн, на підтвердження понесення яких надав договір про надання правничої допомоги №0104 від 01.04.2026, додаток №1 до вказаного договору, платіжну інструкцію №3630 від 21.04.2026 на суму 32 000,00 грн та ордер на надання правничої допомоги серії ВЕ №1193266 на ім`я адвоката Шередеки С.М.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції встановив їх належність та допустимість, а також врахував відсутність з боку відповідача клопотання про зменшення розміру таких витрат.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, керуючись принципом пропорційності розподілу судових витрат, обґрунтовано поклав на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 709,95 грн, залишивши решту таких витрат у сумі 290,05 грн за позивачем.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений наявними у матеріалах справи доказами, а їх розподіл здійснений відповідно до результату вирішення спору та приписів статей 126, 129 ГПК України.

Таким чином, місцевий господарський суд, правильно визначивши характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню до них, повно і всебічно дослідивши обставини виконання сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №12/12-25 від 12.12.2025, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 500 000,00 грн основного боргу та 203 767,12 грн пені, а також правильно здійснив розподіл судових витрат відповідно до результату вирішення спору.

Твердження апелянта про нікчемність договору №12/12-25 від 12.12.2025 з підстав використання факсимільного відтворення підпису без дотримання вимог частини третьої статті 207 ЦК України не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки відповідач прийняв перераховані на виконання цього договору кошти, а в подальшому частково повернув їх із прямим посиланням у призначенні платежу на договір №12/12-25 від 12.12.2025 та підписав акт звірки із визначенням залишку заборгованості, тобто своїми подальшими діями підтвердив існування відповідного договірного зобов`язання та його часткове виконання.

Відтак посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки грошові кошти в розмірі 2 500 000,00 грн були отримані відповідачем на визначеній правовій підставі - на виконання договору №12/12-25 від 12.12.2025, наявність зобов`язань за яким відповідач підтвердив своїми подальшими діями.

Наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 06.03.2019 у справі № 143/228/17, від 28.04.2020 у справі № 902/452/19, від 07.03.2023 у справі №904/1252/22 та від 15.01.2025 у справі № 909/291/23, не спростовують встановлених у цій справі обставин, оскільки питання правових наслідків недодержання письмової форми правочину вирішується з врахуванням фактичних обставин кожної конкретної справи, тоді як у спірних правовідносинах відповідач прийняв кошти, частково повернув їх із прямим посиланням на договір №12/12-25 від 12.12.2025 та підписав акт звірки із визначенням залишку заборгованості.

Не заслуговують на увагу й заперечення щодо стягнення пені, оскільки вони є похідними від твердження про відсутність договірних правовідносин, якому судом надано оцінку вище, тоді як факт прострочення виконання грошового зобов`язання та передбачена договором відповідальність за таке порушення апелянтом не спростовані.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відсутність акта наданих послуг сама по собі не свідчить про недоведеність таких витрат, оскільки наявними у матеріалах справи договором про надання правничої допомоги, додатком до нього, доказами сплати гонорару та ордером адвоката підтверджуються факт надання позивачу професійної правничої допомоги у цій справі, її обсяг та вартість, а доводів щодо неспівмірності визначеного судом розміру витрат апелянтом не наведено.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності встановлених місцевим господарським судом обставин та зроблених на їх підставі висновків щодо наявності і порушення відповідачем договірного зобов`язання.

Резюмуючи викладене, колегія суддів зазначає, що встановлені місцевим господарським судом обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а зроблені на їх підставі висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року у справі №902/536/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "22" вересня 2026 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.