Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №906/856/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Справа № 906/856/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Дехтярук І.А.

за участю представників:

від позивача - Цуцол О.Г. (адвокат),

від відповідача - Купченко І.С. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-Ойл-Газ" на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 15.07.2026 суддею Кудряшовою Ю.В. у м. Житомир (повний текст ухвали складено 15.07.2026) у справі № 906/856/26

за позовом Дочірнього підприємства "Пропан"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпромгаз".

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-Ойл-Газ"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.07.2026) заяву ДП "Пропан" про забезпечення позову у справі № 906/856/26 задоволено частково; заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), здійснювати реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нежитлову будівлю площею 23,9 кв. м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, місто Бердичів, вул. Житомирська, 89-А; в решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі № 906/856/26.

На думку скаржника, застосовані судом заходи забезпечення позову створюють для товариства непропорційні обмеження у здійсненні господарської діяльності, що не відповідає принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та призводить до істотного порушення прав і законних інтересів відповідача. Крім того відповідач вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи заходи забезпечення позову, не врахував, що товариство є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. На момент його придбання товариство діяло добросовісно, розумно та обачно, перевірило правовий статус об`єкта, наявність зареєстрованого права власності у відчужувача, відсутність обтяжень, заборон та інших обмежень щодо відчуження майна, що підтверджувалося відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, скаржник вказує, що позивач не довів існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду; необхідності застосування саме такого заходу забезпечення; наявності належних доказів ризику відчуження спірного майна, а оскаржувана ухвала ґрунтується виключно на припущеннях позивача та не відповідає вимогам ст. ст. 136, 137 ГПК України.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі № 906/856/26; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого підприємство просило суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Скаржник надіслав до суду відповідь на відзив позивача, згідно якої зазначив, що доводи відзиву не спростовують доводів апеляційної скарги, не підтверджують наявності реального ризику подальшого відчуження спірного майна та не доводять необхідності застосування до ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" заходу забезпечення позову у вигляді заборони здійснення реєстраційних дій.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу просив задовольнити повністю, а оскаржувану ухвалу скасувати відповідно до аргументів, викладених у апеляційній скарзі.

Представники позивача скаргу заперечив, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В силу ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, перевіривши надану місцевим господарським судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Пропан" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про витребування з чужого незаконного володіння ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" на користь позивача нежитлову будівлю площею 23,9 кв. м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, місто Бердичів, вул. Житомирська, 89-А.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилалось на те, що 01.07.2024 за договором оренди майна № 220 ДП "Пропан" передало нежитлову будівлю площею 23,9 кв. м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, місто Бердичів, вул. Житомирська, 89-А в оренду ТзОВ "Люкспромгаз" строком на 2 роки.

16.07.2025, під час перебування нежитлової будівлі в користуванні орендаря ТзОВ "Люкспромгаз", об`єкт оренди було відчужено на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. за реєстровим № 3966. Від імені ДП "Пропан" договір купівлі-продажу нежитлової будівлі підписав ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л.Л. 15.07.2025 за реєстровим № 2134. Водночас, позивач вказав, що даний договір від 16.07.2025 укладений без належних повноважень та на підставі підроблених документів, отже нежитлова будівля вибула з володіння ДП "Пропан" поза його волею.

Згодом, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем з`ясовано, що 22.08.2025 спірна нежитлова будівля була відчужена ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Західпромгаз" за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Скрипченко А.Д. за реєстровим № 1456; 29.04.2026 згадана вище нежитлова будівля відчужена ТзОВ "Західпромгаз" на користь ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" на підставі відповідного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим № 4353. Саме ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" є власником спірного об`єкту нерухомого майна.

Окрім того, разом з позовом до господарського суду надійшла заява ДП "Пропан" про забезпечення позову у справі № 906/856/26, згідно якої підприємство просило суд: - накласти арешт на нежитлову будівлю площею 23,9 кв.м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, місто Бердичів, вул. Житомирська, 89-А; - заборонити ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нежитлову будівлю площею 23,9 кв.м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, місто Бердичів, вул. Житомирська, 89-А.

В обґрунтування вимог заяви позивач зазначив, що всі вищеперераховані дії, вчинені з відчуженням спірного нерухомого майна та фактичні обставини мають ознаки змови пов`язаних осіб та обману з метою протиправного заволодіння активами (основними засобами) позивача. З огляду на це, позивач відзначає, що є підстави вважати, що дане нерухоме майно, без згоди позивача - ДП "Пропан" та Головного підприємства - ТзОВ "Регіональна газова компанія", може бути в черговий раз відчужено на користь третіх осіб, зважаючи на ту обставину, що вже така дія відбулася неодноразово та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також позивач вказав, що вказаними у даній заяві заходами забезпечення позову можливо буде забезпечити можливість поновлення законних прав та інтересів позивача. Інакше майнові права та інтереси, за захистом та поновленням яких, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, позивач звернувся до суду, залишаться без належного судового захисту. Крім цього, позивач просив зважати на ту обставину, що перепродаж спірного майна вже відбувся неодноразово, тому існує ризик його подальшого відчуження на користь інших осіб, що унеможливить виконання рішення суду, оскільки фактично нівелюватиме його.

Судова колегія зазначає, що згідно приписів ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

В ході вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України обумовлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Матеріалами справи стверджується, що предметом даного господарського спору є, зокрема, нежитлова будівля площею 23,9 кв.м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, місто Бердичів, вул. Житомирська, 89-А.

Згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

За результатами дослідження поданих позивачем доказів, судами встановлено, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна в дійсності за договором купівлі-продажу від 16.07.2025 зареєстровано за ОСОБА_1 , а в послідуючому за договором від 22.08.2025 зареєстровано за ТзОВ "Західпромгаз". Окрім того, 29.04.2026 право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" за відповідним договором купівлі-продажу.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за період 2025-2026 років право власності на спірне нерухоме майно неодноразово перереєстровувалось на підставі наведених вище договорів купівлі-продажу, а отже, чергова реєстрація права власності або іншого речового права на нежитлову будівлю площею 23,9 кв.м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, м. Бердичів, вул. Житомирська, 89-А може мати, як наслідок, неможливість захисту порушеного права позивача в межах даної справи.

Суд акцентує, що можливість вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, пов`язані із державної реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що є предметом спору, прямо передбачена ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Відповідно, судова колегія вважає, що вказаний захід забезпечення позову є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливить вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства, та спрямований на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Суд зауважує, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, пункт 3 ч. 1 ст. 137 ГПК України чітко зазначає, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання, тобто в даному випадку такі дії мають бути більш конкретизовані.

З огляду на викладене, апеляційний господарський вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), здійснювати реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нежитлову будівлю площею 23,9 кв. м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, місто Бердичів, вул. Житомирська, 89-А.

Також апеляційний господарський суд погоджується з тим, що заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухомого майна, буде адекватним заходом забезпечення позову, оскільки нерозривно пов`язаний з предметом позову та спрямований на запобігання можливим негативним наслідкам.

Поряд з цим, як вірно відмічено судом першої інстанції, за умови вжиття судом заходів забезпечення позову у формі накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухомого майна, такий захід забезпечення позову є достатнім у даному випадку та не потребує вжиття додаткових заходів забезпечення позову, відповідно, у задоволенні заяви позивача в іншій частині місцевим господарським судом підставно відмовлено.

Доводи скаржника щодо істотної шкоди його правам та інтересам на ведення господарської діяльності колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що останнім не наведено обґрунтувань на підтвердження того, що вжитий судом захід забезпечення позову якимось чином може вплинути на можливість здійснення товариством його господарської діяльності.

Що стосується добросовісності набувача майна, про яку заявляє скаржник, суд зауважує, що питання добросовісності чи недобросовісності набуття майна вирішується саме в ході розгляду позовних вимог за сукупністю доказів по суті спору, і для вирішення питання про забезпечення позову не має вирішального значення, не входить у предмет доказування наявності підстав для вжиття заходів саме із забезпечення позову.

Окрім того, у апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на ст. 145 ГПК України, просить апеляційний господарський суд скасувати заходи забезпечення позову.

У даному випадку судова колегія констатує помилковість визначення скаржником повноважень суду апеляційної інстанції статтею 145 ГПК України. Повноваження скасувати заходи забезпечення позову через зміну обставин та відпадіння потреби у забезпеченні позову належать суду першої інстанції, який постановляв ухвалу про забезпечення позову.

До суду першої інстанції може бути подана відповідна заява і суд не оцінює законність власного рішення та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а виходить із зміни ситуації чи потреби.

Водночас, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги на момент постановлення оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Північ-Ойл-Газ" судова колегія дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню, оскільки наведені товариством аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. За таких обставин, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі № 906/856/26 слід залишити без змін.

В силу ст. 129 ГПК України, понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-Ойл-Газ" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 15.07.2026 у справі № 906/856/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали у справі № 906/856/26 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено "21" вересня 2026 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.