Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №902/323/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа №902/323/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Кульчій І.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26 (повний текст складено 29 червня 2026 року, суддя Маслій І.В.)

за позовом Хмільницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО"

про стягнення 139 775,19 грн

ВСТАНОВИВ:

Хмільницька міська рада звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" про стягнення 139 775,19 грн безпідставно збережених коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України за користування земельними ділянками, без оформлення права користування, на яких розташоване нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО".

Рішенням Господарського суду Вінницької області повністю задоволено позов Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" на користь Хмільницької міської ради 139 775,19 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками; 2 662,40 грн судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог Хмільницької міської ради, вказавши, що матеріалами справи підтверджується факт користування земельними ділянками відповідачем, право користування на які не оформлено, плата за використання не сплачена.

Таким чином, за розрахунком позивача, за період з 23 січня 2025 року по 10 жовтня 2025 року до бюджету Хмільницької міської ради не надійшло 139 775,19 грн. Даний розрахунок судом визнано обґрунтованим, визначеним з урахуванням нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що земельні ділянки зайняті його будівлями, та ставив під сумнів застосований розмір нарахувань. Місцевим судом відхилено заперечення, зазначивши, що власник нерухомості набуває право фактичного користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, однак до оформлення належного права на землю він не звільняється від обов`язку компенсувати власнику землі вартість фактичного користування.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що рішення місцевого господарського суду ухвалено при невідповідності висновків фактичним обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Підтримуючи викладену у відзиві позицію, зазначає, що земельні ділянки повністю зайняті належними йому будівлями та спорудами, тому площа під фундаментами має бути виключена з розрахунку.

Крім того, скаржник вказує, що позивачем не доведено фактичного користування землею, в акті обстеження зазначено, що будівлі не функціонують, а земельні ділянки перебувають у занедбаному стані. Враховуючи відсутність укладеного договору оренди на земельні ділянки та положення статті 274 Податкового кодексу України, при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів, Хмільницькою міською радою неправильно застосовано та не наведено правових підстав для використання ставки орендної плати в розмірі 6% замість 3%. Про розрахунок збитків відповідач належно не повідомлений: листів міської ради, актів обстеження, визначення збитків та рішення №907 не отримував, що позбавило його можливості надати свої заперечення до визначення суми.

Не дослідивши ці обставини належним чином суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2026 року у справі №902/323/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від представника Хмільницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що не містить належних правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому просить залишити її без задоволення.

При цьому представник у відзиві зазначає, що плата розраховувалась за повною площею сформованих земельних ділянок, а не лише за площею фундаментів чи забудови. Факт невикористання будівель не звільняє від обов`язку плати за землю, оскільки належні Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" будівлі розташовані на спірних земельних ділянках, а тому товариство фактично ними користується. Розрахунок в розмірі 139 775,19 грн є обґрунтованим, здійснений на основі нормативної грошової оцінки земель та ставки орендної плати в розмірі 6% встановленої рішенням міської ради №575.

Також зауважує, що вимоги міської ради стосуються не земельного податку, а стягнення коштів, які громада недоотримала через фактичне користування землею без оформлення відповідних прав. Неотримання листів міської ради не звільняє від обов`язку Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" оформити право користування землею, що обумовлено набуттям права власності на нерухомість. Окрім того, рішенням від 06 листопада 2025 року у справі №902/971/25, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами щодо цих самих земельних ділянок встановлено факт користування Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" ділянками без належно оформлених прав.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо відсутності користування земельними ділянками фактично спрямовані на повторне оспорювання обставин, які вже встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути таку апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що передбачено абзацом 2 частини 10 статті 270 ГПК України.

Предметом позову у цій справі є вимога Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" про стягнення 139 775,19 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, які знаходяться за адресою вул. Слобідська, буд. 47, та буд. 47а, м. Хмільник, Вінницька область, тобто ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їхніх процесуальних прав, зокрема апелянтом подано апеляційну скаргу, а позивачем відзив на апеляційну скаргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, переглянувши рішення місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" набуло права власності на будівлі та споруди загальною площею 1 196,7 кв.м., що знаходяться за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вулиця Слобідська, буд. 47 та на будівлі та споруди загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вулиця Слобідська, буд. 47а.

Правовстановлюючі документи на вказані земельні ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" не оформлено, однак використовуються під належним на праві власності нерухомим майном.

З метою запобігання порушень чинного законодавства в галузі земельних відносин Хмільницькою міською радою проведено засідання комісії самоврядного контролю за використанням та охороною земель Хмільницької міської територіальної громади, про дату, час та місце проведення якого повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" листом-запрошення №318/01-18 від 31 липня 2025 року.

27 серпня 2025 року за результатами проведення засідання такої комісії було складено акт №65 обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, за результатами якого встановлено, що на земельних ділянках, які знаходяться за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вулиця Слобідська, буд. 47, кадастровий номер: 0510900000:00:003:1733, площею 0,1579 га та буд. 47а, кадастровий номер: 0510900000:00:003:1675, площею 0,0570 га, розміщене власне нерухоме майно ТОВ "АВІОМІО" (код 45175717). Майно розміщене на землях комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів на землю, плата за використання земельних ділянок до міського бюджету не надходить, що призводить до фінансових втрат міського бюджету Хмільницької міської територіальної громади.

Комісією було рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" протягом 30 днів з дати отримання листа оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вулиця Слобідська, буд. 47, кадастровий номер: 0510900000:00:003:1733, площею 0,1579 га, та буд.47а, кадастровий номер: 0510900000:00:003:1675, площею 0,0570 га, на яких розміщене власне нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО".

Акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки №65 від 27 серпня 2025 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" цінним листом з описом вкладення 11 вересня 2025 року разом з листом, яким повідомлено про дату, час та місце розгляду питання щодо нарахування збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Фінансовим управлінням Хмільницької міської ради на підставі службової записки начальника управління земельних відносин Хмільницької міської ради, з врахуванням витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, здійснено розрахунок розміру збитків по земельних ділянках, які використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" площею 570,0 кв.м. та 1579,0 кв.м. що розташовані в м. Хмільнику по вул. Слобідська, 47 та 47а.

Додатками до службової записки є витяги №НВ-9979385102025 та №НВ-997938622025, сформовані 25 вересня 2025 року, з яких вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: за кадастровим номером 0510900000:00:003:1675 – 860 892,44 грн, за кадастровим номером 0510900000:00:003:1733 – 2 384 823,1 грн.

Рішенням 43 сесії Хмільницької міської ради Вінницької області №1818 від 09 червня 2023 року внесено зміни до рішення 14 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання №575 від 24 червня 2021 року "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", введено в дію з 01 січня 2024 року ставки орендної плати за землю. Встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки, зокрема за цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в розмірі 6,000% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З акту про визначення розміру збитків, складеного комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що оформлено протоколом №100 від 10 жовтня 2025 року, вбачається, що бюджет Хмільницької міської територіальної громади по земельних ділянках площею 570.0 кв.м., 1579.0 кв.м., по вул. Слобідська, буд. 47 та буд. 47а за період з 23 січня 2025 року по 10 жовтня 2025 року недоотримав кошти в сумі 37 073,90 грн + 102 701,29 грн = 139 775,19 грн.

Вказаний акт затверджений 22 грудня 2025 року рішенням Виконавчого комітету Хмільницької міської ради №907.

Листом №2273/01-18 від 31 грудня 2025 року відповідачу направлено рішення виконавчого комітету Хмільницької міської ради №907 від 22 грудня 2025 року та доведено до відома про необхідність протягом одного місяця з дня офіційного оприлюднення рішення сплатити 139 775,19 грн збитків на розрахунковий рахунок міської ради.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України), а згідно із статтею 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом положень статті 124 Земельного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних відносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок акціонерному товариству, товариству з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 120-1 цього Кодексу.

Частиною 11 ст. 120 ЗК України у чинній редакції передбачено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

У відповідності до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частина 1 статті 141 Земельного кодексу України).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

При цьому, за змістом вказаних вище приписів виникнення права власності на жилий будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника жилого будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №820/7996/13-а.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу Українидалі ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до вимог статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

Згідно статті 284.1 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку землі" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язувані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Як вже зазначалося, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право оренди виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

З аналізу змісту норм статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України слідує, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов:

1) відбувається набуття чи збереження майна;

2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні;

3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки у даному випадку наявні всі необхідні елементи кондикційного зобов`язання.

Так, встановленими обставинами справи підтверджується, що відповідач, набувши право власності на нежитлові приміщення за адресами: м. Хмільник, вулиця Слобідська, буд. 47, та буд. 47а, фактично здійснював володіння і користування земельними ділянками, на яких розташований цей об`єкт, без оформлення права оренди та без внесення плати за таке користування, у зв`язку з чим зберіг у себе кошти, які підлягали сплаті у вигляді орендної плати. Наведене свідчить про наявність усіх елементів кондикційного зобов`язання та спростовує доводи апеляційної скарги про їх відсутність.

Таке збереження коштів є об`єктивним наслідком набуття права власності на нерухоме майно, яке відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України є об`єктом, нерозривно пов`язаним із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, що обумовлює фактичне користування цією земельною ділянкою.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки не спростовує факту її використання, а свідчить про здійснення такого користування без належної правової підстави та без внесення плати, яка відповідно до статті 206 Земельного кодексу України є обов`язковою. Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача обов`язку здійснювати оплату за користування земельною ділянкою.

При цьому матеріали справи не містять доказів існування у відповідача правових підстав для безоплатного користування спірною земельною ділянкою, оскільки передача прав володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності здійснюється виключно на платній основі, зокрема на підставі договору оренди.

З огляду на те, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади, саме позивач є особою, за рахунок якої відповідач зберіг зазначені кошти, оскільки їх несплата призвела до ненадходження відповідних платежів до місцевого бюджету. Отже, доводи апелянта про відсутність майнового приросту у відповідача не відповідають встановленим обставинам справи.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212 – 1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Колегія суддів також враховує, що у спірних правовідносинах неотримані Хмільницькою міською радою кошти за користування земельною ділянкою відповідають критерію "виправданого очікування" у розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці зазначає, що поняття "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює не лише наявні активи, а й вимоги, щодо яких особа може обґрунтовано очікувати їх реалізації. Таке очікування має ґрунтуватися на достатніх правових підставах у національному законодавстві.

У даному випадку право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою прямо передбачене приписами статті 206 Земельного кодексу України, якою встановлено платність використання землі, а також нормами податкового законодавства.

Отже, позивач мав обґрунтоване та легітимне очікування отримання доходу у вигляді плати за користування земельною ділянкою, що є складовою ефективного здійснення права комунальної власності. Зазначене додатково спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушення майнових інтересів позивача.

Ненадходження таких коштів унаслідок фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовідносин призвело до порушення цього виправданого очікування, що додатково підтверджує наявність підстав для захисту майнових інтересів територіальної громади у спосіб, обраний позивачем.

Норми статей 1212 – 1214 Цивільного кодексу України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №913/169/18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №913/169/18, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17.

Згідно положень частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України регламентовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (правова позиція Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20, від 16 червня 2021 року у справі №922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі №922/3463/19.

Місцевим господарським судом встановлено, що земельні ділянки, кадастрові номери 0510900000:00:003:1675 та 0510900000:00:003:1733, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІОМІО», та за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформовані з 09 грудня 2023 року (визначено їх площу і межі), присвоєно кадастровий номер, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру.

Згідно з долученими відповідачем до письмових пояснень витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9970163512026 від 12 червня 2026 року земельна ділянка за кадастровим номером 0510900000:00:003:1675 розташована за адресою: вул.Слобідська, 47а, м.Хмільник, площа – 0,057 га, Вінницька область, №НВ-9969896632026 від 11 червня 2026 року земельна ділянка за кадастровим номером 0510900000:00:003:1733 розташована за адресою: вул.Слобідська, 47, м.Хмільник, Вінницька область, площа – 0,1579 га. Земельні ділянки віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення – 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, дата державної реєстрації земельних ділянок: 09 грудня 2023 року.

Враховуючи визначення площі та меж земельних ділянок, присвоєнння кадастрових номерів, колегія суддів приходить до висновку, що земельні ділянки є окремими об`єктами цивільних прав.

Оскільки апелянт набув право власності на об`єкти нерухомості, розташовані саме на цих земельних ділянках, факту існування інших сформованих земельних ділянок меншої площі або встановлення меж земельних ділянок для експлуатації належних йому об`єктів у меншому розмірі ним не доведено, то розрахунок проводиться щодо всієї площі по кожній сформованій земельній ділянці окремо.

Відтак, у суду відсутні сумніви щодо нарахованого розміру безпідставно збережених коштів, оскільки розрахунок проведено позивачем з урахуванням загальних положень про платність землекористування та диференціації ставок орендної плати відповідно до цільового призначення земельної ділянки, закріплених у рішенні Хмільницької міської ради.

Земельна ділянка була об`єктом комунальної власності, яка, зважаючи на вимоги статей 123, 124 Земельного кодексу України, могла використовуватись лише на підставі та умовах договору оренди.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (статті 10, 265, 284 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, чинним законодавством достатньо чітко і зрозуміло розмежовані законом (Податковим кодексом України) поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності", про що наголошує Верховний Суд у постанові від 06 травня 2026 року у справі №908/1619/25.

У випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України (постанова Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі №641/4273/19).

Вказана правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19.

У додатку до рішення 14 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання №575 від 24 червня 2021 року "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з наступними змінами, прийнятими рішенням 43 сесії Хмільницької міської ради Вінницької області №1818 від 09 червня 2023 року визначено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки, зокрема за цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, встановлено у розмірі – 6,000 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності застосування до розрахунку ставки земельного податку, оскільки земельний податок та орендна плата є різними видами плати за землю, які мають різні правові підстави та порядок визначення розміру. Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення розміру безпідставно збережених коштів у формі неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України, розмір плати за її користування правомірно нараховано за ставкою 6% орендної плати, як визначено рішенням Хмільницької міської ради, а не за ставкою земельного податку.

Окрім того, на спростування доводів апелянта щодо вимог відповідача, суд зазначає, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2025 року у справі №902/971/25, яке набрало законної сили 03 грудня 2025 року, задоволено позовні вимоги Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" про стягнення коштів за користування тими самими земельними ділянками з кадастровими номерами, за тією самою адресою, що є предметом розгляду справи №902/323/26, в розмірі 113 454,22 грн за період з 31 травня 2024 року по 22 січня 2025 року.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із рішення Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2025 року у справі №902/971/25 вбачається, що розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 31 травня 2024 року по 22 січня 2025 року здійснено позивачем в той самий спосіб як і за період з 23 січня 2025 року по 10 жовтня 2025 року за ставкою 6% орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, даний розрахунок прийнято та не оскаржено апелянтом, та в силу ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення, а тому, не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вулиця Слобідська, буд. 47 та буд. 47а, тому Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" має право та користується земельними ділянками, на яких розташоване його майно. Доказів того, що вказані об`єкти, не належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" або власником чи користувачем є інша особа, апелянтом не подано. Актом №65 обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 27 серпня 2025 року встановлено зайнятість земельних ділянок нерухомим майном, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО", що спростовує доводи про відсутність доказів використання земельних ділянок.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач у період з 23 січня 2025 року по 10 жовтня 2025 року фактично продовжував користуватися земельними ділянками без укладення договору оренди та без внесення плати за таке користування.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про залишення місцевим господарським судом поза увагою факту неотримання листів від Хмільницької міської ради, оскільки направлені листи мають рекомендаційний та інформативний характери, неотримання поштових відправлень не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" від обов`язку сплатити на користь Хмільницької міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, право користування якими не оформлено, на яких розташоване нерухоме майно, належне йому на праві власності. Такий обов`язок виник безпосередньо із закону та пов`язаний із набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках комунальної власності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 139 775,19 грн.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" збитки не сплачені.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається апелянт, у розумінні статті 86 ГПК України не спростовують висновків місцевого господарського суду та не є підставою для зміни чи скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26.

За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОМІО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі №902/323/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №902/323/26 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "21" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.