Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №911/482/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа № 911/482/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Петухов М.Г. , суддя Мамченко Ю.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" адвоката Сільченко Т.І. про ухвалення додаткового рішення у справі №911/482/26

за позовом Державного підприємства "Зал офіційних делегацій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Житомирський лікеро-горілчаний комбінат"

про стягнення 1 105 000 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13 травня 2026 року у справі №911/482/26 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" на користь Державного підприємства "Зал офіційних делегацій": 1 105 000,00 грн заборгованості за договором №ФПД-02/19 від 04.01.2019 про поворотну фінансову допомогу; 16 575,00 грн судового збору; 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Північно-західного апеляцйного господарського суду від 30.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 13 травня 2026 року у справі №911/482/26 залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які він поніс та/або очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 10 000,00 грн. При цьому позивач повідомив, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до статті 129 ГПК України.

03.08.2026 у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України, позивач подав заяву про ухвалення додтакового рішення, в якій просив суд стягнути з ТОВ "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" понесені витрати на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Листом Північно-західного апеляцйного господарського суду №911/482/26/4004/26 від 04.08.2026 повідомлено ДП "Зал офіційних делегацій", що у зв`язку перебуванням у відпустці судді - члена колегії Петухова М.Г. та враховуючи положення пункут 8.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Північно-західного апеляційного господарського суду, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/482/26 буде розглянута після виходу судді Петухова М.Г. з відпустки.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" адвоката Сільченко Т.І. про ухвалення додаткового рішення у справі №911/482/266, а також повідомлено сторін про розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/482/26 без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/482/26, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Водночас чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що представник позивача визначив до стягнення з відповідача 10 000 грн на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи копії договору №2026/06/03 про надання правничої допомоги від 26.06.2026, Акту №54 про надання правничої допомоги від 31.07.2026, рахунку на оплату №31 від 26.06.2026, платіжної інструкції №344 від 26.06.2026.

Дослідивши подані представником позивача докази, колегією суддів встановлено, що 26.06.2026 між ДП "Зал офіційних делегацій" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Роланд" укладено договір №2026/06/03 про надання правничої допомоги,згідно п. 1.1 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у формах, в обсязі та на умовах, передбачених договором, у порядку, встановленому чинним законодавством, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити таку правничу допомогу.

Адвокатське об`єднання надає правничу допомогу та здійснює представництво і захист інтересів клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді під час судового розгляду справи №911/482/26 за позовом Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" про стягнення 1 105 000,00 грн заборгованості за договором № ФПД-02/19 від 04.01.2019 про поворотну фінансову допомогу (п.1.2. договору).

Винагорода (гонорар) Адвокатського об`єднання за цим договором становить 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок). ПДВ не передбачено. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського об`єднання у такому порядку: 3.2.1. - винагорода у розмірі 10 000,00 грн сплачується протягом 5-ти календарних днів з моменту укладення цього договору на підставі рахунку Адвокатського об`єднання (п.п. 3.1-3.2 договору).

За наслідками надання правничої допомоги складається Акт, який підписується представниками кожної зі сторін. В Акті зазначається обсяг наданої правничої допомоги та її вартість (п. 3.3 договору).

31.07.2026 між сторонами складено та підписано Акт про надання правничої допомоги, згідно з яким Адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв правничу допомогу відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.7, 3.3 договору, зокрема щодо представництва та захисту інтересів клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №911/482/26 за позовом ДП "Зал офіційних делегацій" до ТОВ "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" про стягнення 1 105 000,00 грн заборгованості за договором № ФПД-02/19 від 04.01.2019 про поворотну фінансову допомогу.

У межах наданої правничої допомоги Адвокатським об`єднанням, зокрема:

1. Підготовлено та подано до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" та на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026.

2. Здійснено представництво інтересів клієнта у судових засіданнях у режимі відеоконференції, які відбулися 27.07.2026 та 30.07.2026.

Загальна вартість наданих за Актом послуг становить 10000,00 грн, ПДВ не передбачено.

Акт підписано сторонами без претензій і зауважень.

Вказані матеріали є належними доказами того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі у суді апеляційної інстанції Адвокатським об`єднанням "Роланд" згідно відповідного договору, що в силу статті 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить по 10 000,00 грн.

Водночас, проаналізувавши подані представником позивача на підтвердження понесених витрат документи, доводи заяви про їх розподіл, а також оцінивши співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 10 000,00 грн, зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх необхідністю та значенням для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із критеріїв реальності, розумності, обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору, про що зазначено, зокрема, у пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При цьому Верховний Суд у своїй практиці звертає увагу, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, зокрема, враховує, чи змінювалася правова позиція сторін у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, чи потребувала справа від адвоката опрацювання додаткових джерел права, спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, аналізу нових документів і доводів, наведених іншою стороною, а також інші обставини, що впливають на обсяг та складність виконаної правничої допомоги (подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги обсяг та зміст підготовлених і поданих адвокатом процесуальних документів, їх значення для розгляду справи в апеляційному суді, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та фактичним обсягом наданої правничої допомоги, не відповідає критерію розумності, а його стягнення у повному обсязі покладало б на іншу сторону надмірний тягар, що не узгоджується із засадами справедливого розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, колегія суддів насамперед враховує характер та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги саме на стадії апеляційного перегляду справи.

Так, під час апеляційного перегляду представником позивача фактично було підготовлено один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу, який ґрунтуються переважно на правовій позиції, сформованій під час розгляду справи судом першої інстанції, а значна частина наведених у відзиві доводів повторює обставини, правові аргументи та нормативне обґрунтування, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та наведені у рішенні суду. Крім того, апеляційне провадження не було пов`язане зі збиранням нових доказів, підготовкою значної кількості процесуальних документів або виконанням інших процесуальних дій, які б свідчили про істотний обсяг правничої допомоги саме на стадії апеляційного перегляду справи.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності, співмірності, необхідності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають покладенню на відповідача, є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Визначаючи саме такий розмір витрат, колегія суддів виходить із того, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката у двох судових засіданнях є необхідними видами правничої допомоги для забезпечення належного представництва інтересів позивача в апеляційному суді, а тому відповідні витрати підлягають компенсації. Водночас з огляду на обсяг фактично виконаної роботи, відсутність складних додаткових процесуальних дій та характер спору компенсація половини заявленого гонорару є достатньою для відшкодування обґрунтованих витрат та водночас відповідає критеріям розумності й співмірності та забезпечує справедливий баланс між правом сторони на відшкодування понесених нею витрат і недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря.

У решті заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме у розмірі 5000,00 грн слід відмовити.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої механізм компенсації витрат на професійну правничу допомогу не може використовуватися як спосіб безпідставного збагачення сторони або як засіб покарання іншого учасника процесу за його процесуальну поведінку, оскільки таке стягнення не відповідатиме легітимній меті та процесуальній природі інституту розподілу судових витрат, визначеного положеннями Господарського процесуального кодексу України (подібні висновки викладені у додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №908/314/18, від 12.12.2024 у справі №920/882/23 (920/234/19), від 26.11.2024 у справі №922/1792/24 та від 19.11.2024 у справі №873/103/24).

Колегія суддів також враховує усталену практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не пов`язаний умовами договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом і клієнтом, а повинен оцінити, чи були відповідні витрати фактично понесені, чи були вони необхідними для захисту прав сторони та чи відповідає їх розмір критеріям розумності і співмірності. Водночас зменшення судом розміру витрат, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони, не є втручанням у договірні відносини між клієнтом та адвокатом і не змінює змісту чи обсягу їх взаємних прав та обов`язків за договором про надання правничої допомоги. Обов`язок клієнта виконати умови такого договору зберігається незалежно від того, у якому розмірі суд покладає відповідні витрати на іншу сторону спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21 та від 22.06.2022 у справі №904/7334/21.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника позивача - адвоката Сільченко Т.І. про ухвалення додаткового рішення у справі №911/482/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський лікеро-горілчаний комбінат" на користь Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В решті заяви відмовити.

3. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Головуюча суддя Кульчій І.М.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мамченко Ю.А.