Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/5306/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№910/5306/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

представники учасників справи у судове засідання призначене на 15.09.2026 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026

у справі №910/5306/26 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайбекс»

про стягнення 2 129 359, 75 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайбекс» (далі - відповідач) про стягнення 2 129 359,75 грн заборгованості, з яких: 1 909 917,78 грн - основного боргу, 51 892, 47 грн - інфляційних втрат, 152 322, 48 грн - пені та 15 227, 02 грн - 3% річних нарахованих за невиконання умов договору про надання послуг №327-000085 від 29.12.2025.

Господарський суд міста Києва рішенням від 29.06.2026 у справі №910/5306/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» - задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайбекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» основний борг - 1 909 917, 78 грн, втрати від інфляції - 51 892, 47 грн, пеню - 152 322, 48 грн, 3 % річних - 15 227, 02 грн та судовий збір - 25 552, 32 грн.

Позивач через систему «Електронний суд» сформував та подав до суду першої інстанції 01.07.2026 заяву про ухвалення додаткового рішення, за якою просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайбекс» (код ЄДРПОУ 42485906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» (код ЄДРПОУ 44697299) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000, 00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 долучені Товариством з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» до заяви про ухвалення додаткового рішення докази залишив без розгляду. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» про ухвалення додаткового рішення відмовив.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що позовна заява містить попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу - 120 000 грн.

Однак, чітко сформовану цифру в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у прохальній частині позову позивачем не вказано, що фактично унеможливило суд при ухваленні рішення здійснити розподіл таких витрат, оскільки суду було незрозуміло про яку саме суму відшкодування просить сторона позивача.

Крім того, суд вказав, що стороною позивача ні у позовній заяві, ні в судових засіданнях до закінчення судових дебатів не здійснено заяву про необхідність вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та подання додаткових доказів понесення таких витрат у порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

При цьому, суд звернув увагу позивача, що судом не виключається факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а стягнення їх в судовому порядку є неможливим, оскільки позивачем не дотримано порядку заявлення таких витрат до відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 29.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали; витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5306/26, у тому числі технічний запис (звукозапис) судового засідання від 29.06.2026; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 про залишення без розгляду наданих доказів та відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 910/5306/26; ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Віднова Айті» про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайбекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000, 00 грн.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач вказує, що у самій позовній заяві у розділі «Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат» позивачем було чітко вказано: «Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи: 120 000 грн». Крім того, до позовної заяви було додано Договір з Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» № 94/23 від 09.11.2023, Додаток №1 від 28.04.2026 та виписку про сплату послуг від 04.05.2026. У прохальній частині позову також містилася чітка вимога про стягнення інших судових витрат. Також позивач наголошує, що останній безпосередньо під час цього судового засідання, до закінчення судових дебатів, усно зробив чітку, однозначну та зрозумілу заяву про те, що остаточні докази понесених витрат на професійну правничу допомогу (зокрема, Акт приймання-передачі) будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки фінальний обсяг послуг завершувався саме винесенням рішення.

На думку позивача, процесуальний закон не вимагає і не може вимагати вказувати остаточну суму гонорару адвоката у прохальній частині позову на момент його подання, оскільки станом на день відкриття провадження повний обсяг правничої допомоги (кількість засідань, аналіз заперечень, підготовка клопотань тощо) об`єктивно не може бути відомим. Остаточний розмір витрат склав 90 000 грн (згідно з Актом №46 від 29.06.2026), що повністю вкладається в межі попереднього розрахунку (120 000 грн) та не порушує прав відповідача.

Позивач наголошує на грубе порушення судом процесуальних наслідків та суперечливість оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції вдався до взаємовиключних процесуальних дій: пункт 1 резолютивної частини - «залишити без розгляду докази», пункт 2 - «у задоволенні заяви відмовити». При цьому, суд сам обґрунтовує ухвалу посиланням на правову позицію Верховного Суду (постанова від 02.04.2025 у справі №910/7294/22), де чітко розмежовано: неподання чи незаявлення заяви до дебатів є підставою для відмови у задоволенні заяви по суті.

Неподання самих доказів протягом 5 днів після рішення (за умови наявності заяви до дебатів) має наслідком залишення заяви (доказів) без розгляду.

Застосувавши одночасно два різних, взаємовиключних наслідки, Господарський суд міста Києва припустився суттєвої процесуальної помилки. Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення разом з Актом № 46 надійшла до суду 01.07.2026 (що зафіксовано в тексті самої ухвали), тобто на другий день після рішення від 29.06.2026, Позивач повністю вклався у передбачений законом 5-денний строк. Жодних законних підстав для залишення доказів без розгляду або відмови у суду не було.

Враховуючи, що позивач заявив про судові витрати у позовній заяві, підтвердив намір надати фінальні докази у дебатах під час засідання 29.06.2026 та подав Акт №46 у встановлений законом строк (01.07.2026), ухвала суду є незаконною та такою, що обмежує право сторони на відшкодування витрат, реальність та обґрунтованість яких сам суд в ухвалі не заперечував.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2026 визнав неповажними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 залишив без руху. Скаржнику надав право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надавши суду обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду скаржник подав повторну заяву про поновлення процесуального строку.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26.; розгляд апеляційної скарги призначив на 15.09.2026 о 13 год. 40 хв.; витребував матеріали справи №910/5306/26 з Господарського суду міста Києва

Матеріали справи №910/5306/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 31.08.2026.

Листом від 10.09.2026 Північний апеляційний господарський суд надіслав запит до Господарського суду міста Києва, в якому просив до 14.09.2026 надіслати на адресу Північного апеляційного господарського суду запис на оптичному диску у вигляді файлу, попередньо скопіювавши його із підсистеми відеоконференцзв`язку, автоматизованої системи діловодства суду чи з іншого цифрового носія, на якому в суді зберігається відповідний запис судового засідання Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/5306/26 для здійснення апеляційного перегляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 призначеного Північним апеляційним господарським судом на 15.09.2026.

На виконання вимог запиту Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2026, листом Господарського суду міста Києва від 14.09.2026 скеровано диск із записом судового засідання від 29.06.2026 у справі №910/5306/26.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вирішив здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали за відсутності учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами першою - третьою статті 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, про що зазначено у пункті 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За змістом статті 16 цього Кодексу учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У статті 124 ГПК України викладено вимоги щодо попереднього визначення суми судових витрат.

Так, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У пунктах 1, 2 абзацу 2 частини другої цієї статті також передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас, загальне правило розподілу судових витрат врегульоване частиною четвертою статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині ж восьмій названої статті унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У цій справі, ТОВ «Віднова Айті», у поданому до Господарського суду міста Києва позові зазначило, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції орієнтовно у розмірі 120 000, 00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір та інші судові витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, докази понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем протягом п`яти днів після прийняття судом першої інстанції рішення по суті.

Слід зазначити, що згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, позивачем у першій заяві по суті заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до запису фіксації судового засідання Господарського суду господарського суду від 29.07.2026 у справі №910/5306/26 позивач під час судового засідання заявив клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач 01.07.2026 через «Електронний суд» подав заяву про винесення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000 грн.

До заяви про розподіл судових витрат позивач долучив акт здачі-прийняття робіт (надання послуг №46 від 29.06.2026), який підтверджує проведення виконавцем послуг та понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також докази направлення цієї заяви з додатками учасникам справи, а саме: квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, а саме: відповідачу (№7773768, дата доставки - 01.07.2026).

Отже, позивач дотримався приписів статей 129, 221 ГПК України, а тому суд першої інстанції неправомірно долучені Товариством з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» до заяви про ухвалення додаткового рішення докази залишив без розгляду, які слід було прийняти в силу приписів частини 8 статті 129 ГПК України, надати їм оцінку та на підставі долучених доказів до позовної заяви та до заяви про ухвалення додаткового рішення встановити наявність або відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.

Крім того, до позовної заяви позивачем було надано суду договір з Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» № 94/23 від 09.11.2023, Додаток №1 від 28.04.2026 та виписку про сплату послуг від 04.05.2026 на суму 90 000, 00 грн, які суд першої інстанції досліджував у судовому засіданні 29.07.2026.

На переконання суду апеляційної інстанції, досліджуючи вказані докази суду першої інстанції було незрозуміло про яку саме суму відшкодування просить сторона позивача, останній не був позбавлений можливості уточнити у позивача про яку конкретну суму позивачем заявлені витрати на професійну правничу допомогу.

За таких обстави, подана позивачем заява про ухвалення додаткового рішення підлягала розгляду по суті судом першої інстанції, з урахуванням поданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

У суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснював адвокат Кобець Олексій Станіславович на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 05.05.2026 серії АА №1657847.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження заявленого до стягнення розміру надання правової допомоги у сумі 90 000, 00 грн, позивачем надано копії: Договору про надання правової (правничої, професійної) допомоги від 09.11.2023, укладеного між Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» (далі - «Бюро») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» (далі - «Договір»), додатку №1 від 28.04.2026 до Договору; виписки по особовому рахунку за 04.05.2026 про надходження від позивача на рахунок бюро 90 000, 00 грн згідно платіжної інструкції №669 від 04.05.2026 та Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №46 від 29.06.2026.

Судом встановлено, що 09.11.2023 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» укладено Договір №94/23 про надання правової (правничої, професійної) допомоги (далі за текстом - Договір) (а.с. 17-18), за умовами якого Бюро за замовленням Клієнта приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу, на умовах передбачених цим Договором.

За кожним замовленням Клієнта розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який підписується уповноваженими представниками Сторін (пункт 4.1. Договору).

Сторони узгодили, що приймання-передача наданих послуг за кожним замовленням фіксується Актом прийому наданих послуг. Акт прийому наданих послуг готує, підписує і подає Бюро (у 2-х примірниках) (пункт 4.4. Договору).

28.04.2026 між сторонами було укладено Додаток №1 до Договору, згідно з яким, сторони керуючись п. 1.2. Договору склали цей Додаток №1 про наступне: Клієнт доручає, а Бюро зобов`язується надати правову (правничу, професійну) допомогу (надалі - послуги) з питань захисту та представництва інтересів Клієнта в Господарському суді міста Києва за позовною заявою Клієнта до ТОВ «ТРАЙБЕКС» (ЄДРПОУ 42485906) про стягнення заборгованості.

Послуги, що надаються Клієнту включають, але не обмежуються: правовий аналіз судової практики щодо предмету спору; формування рекомендованої оптимальної позиції та напрямки захисту інтересів; подача та підписання від імені та в інтересах Клієнта позовної заяви, відповіді на відзив, тощо; подача та підписання від імені та в інтересах Клієнта запитів, заяв, заперечень та інших процесуальних документів; участь у судових засіданнях; подача та дослідження доказів; надання та складання усних та письмових пояснень до суду; отримання оригіналів та копії рішень, постанов, ухвал.

Згідно пункту 1.3. Додатку №1 до Договору, вартість послуг Бюро за домовленістю Сторін становить 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень без ПДВ, які Сплачуються Клієнтом передоплатою протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно виписки по особовому рахунку Бюро за 04.05.2026 позивачем згідно платіжної інстанції №669 від 04.05.2026 на суму 90 000,00 грн було оплачено вартість послуг, а також сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг від 29.06.2026 №45 у межах правничої допомоги за договором №94/23 від 09.11.2023, з якого вбачається, що виконавцем (бюро) були проведені наступні роботи у межах правничої допомоги, а саме: правовий аналіз судової практики щодо предмету спору; формування рекомендованої оптимальної позиції та напрямки захисту інтересів; подача та підписання від імені та в інтересах Клієнта позовної заяви, відповіді на відзив, тощо; подача та підписання від імені та в інтересах Клієнта запитів, заяв, заперечень та інших процесуальних документів; участь у судових засіданнях; подача та дослідження доказів; надання та складання усних та письмових пояснень до суду; отримання оригіналів та копії рішень, постанов, ухвал.

У пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

«Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідач своїм правом, визначеним у частині 5 статті 126 ГПК України не скористався та не надав заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання представника позивача про розподіл судових витрат взято до уваги складність справи та наданих адвокатом послуг; час, витрачений адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг.

За висновком суду апеляційної інстанції розмір витрат на правничу допомогу, які представником позивача заявлені до стягнення у суді першої інстанції пропорційними та співмірними витратами на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги принципи диспозитивності, змагальності, пропорційності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів констатує про підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 90 000, 00 грн з огляду на надані послуги з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню під час розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи порушення норм процесуального права судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про залишення без розгляду долучені Товариством з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» до заяви про ухвалення додаткового рішення докази та відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 та задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5306/26.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5306/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайбекс» (04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка (Маршала Тимошенка), буд. 29Б, код ЄДРПОУ 42485906), код ЄДРПОУ 45531394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віднова Айті» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 18, офіс 217, код ЄДРПОУ 44697299) 90 000, 00 грн (дев`яносто тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва

5. Матеріали справи №910/5306/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська