Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/7358/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№910/7358/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026

у справі №910/7358/26 (суддя Бондарчук В.В.)

за результатом розгляду у порядку наказного провадження заяви Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича

про скасування судового наказу від 22.06.2026 у справі №910/7358/26, виданого

за заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва 22.06.2026 у справі №910/7358/26 за заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» було видано судовий наказ за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №712809125902 від 17.06.2024, а саме: 40 885,80 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту, 106 303,10 грн - строкової заборгованості за сумою кредиту та 29 351,58 грн - простроченої заборгованості за комісією.

31.07.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича про скасування судового наказу №910/7358/26.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.08.2026 у справі №910/7358/26 заяву Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича про скасування судового наказу у справі №910/7358/26 від 22.06.2026 з доданими до неї документами повернув.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/7358/26 зазначено, що Фізична особа-підприємець Яковенко Максим Олексійович мав право подати заяву про скасування судового наказу до 07.07.2026 включно.

Разом із тим, заяву про скасування судового наказу від 22.06.2026 у справі №910/7358/26 заявник подав до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» лише 31.07.2026. При цьому, будь-яких заяв про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу боржник не подав.

За змістом частини 2 статті 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

За таких обставин, оскільки заява Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича про скасування судового наказу подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 157 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу з доданими документами боржнику.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, 06.08.2026 Фізична особа-підприємець Яковенко Максим Олексійович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати причини пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу поважними та поновити строк на її подання; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 року про повернення заяви у справі № 910/7358/26; направити справу №910/7358/26 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви про скасування судового наказу від 22.06.2026.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що фактичний пропуск строку становить всього 2 (два) дні. Зазначений незначний пропуск строку відбувся виключно з поважних технічних причин, пов`язаних із затримкою відображення чи обробки документів суду в кабінеті користувача, що підтверджується статусом самого документа в таблиці.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/7358/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/7358/26 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору в розмірі 2 164, 40 грн за подання апеляційної скарги.

Скаржник усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання, яке направлено ним через систему «Електронний суд» 19.08.2026.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/7358/26; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №910/7358/26 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/7358/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 27.08.2026.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу; із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги; заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці; судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Статтею 148 ГПК України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1); особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Статтею 156 ГПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного (ч.1); одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч.2); копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.3); днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу (ч.4).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог статті 156 ГПК України, господарським судом першої інстанції було надіслано наказ від 22.06.2026 у справі №910/7358/26 до електронного кабінету боржника 22.06.2026.

Згідно інформації наявної в Діловодстві спеціалізованого суду заяву стягувача про видачу судового наказу з доданими до неї документами було надіслано та доставлено боржнику 16.06.2026.

Згідно з ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно частин п`ятої, восьмої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення про ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Судовий наказ від 22.06.2026 у справі №910/7358/26 надісланий (доставлений) скаржнику до електронного кабінету засобами підсистем ЄСІТС 22.06.2026 о 13 год. 14 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Датою вручення є 22.06.2026.

Надсилання судом копії наказу скаржнику до його електронного кабінету засобами підсистем ЄСІТС відповідає приписам частин п`ятої та восьмої статті 6 ГПК України, пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС та зазначений судовий наказ вважається врученим скаржнику відповідно до ч. 5, п. 2 ч. 6 ст. 242 названого Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Строк на подання заяви про скасування судового наказу встановлений законом, спливав 07.07.2026 включно.

Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Згідно частини 1 статті 159 ГПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

Зважаючи на те, що боржник не скористався правом подачі заяви про скасування вказаного наказу, відповідно до частини 1 статті 159 ГПК України судовий наказ набрав законної сили 14.07.2026 та був направлений на адресу стягувача.

31.07.2026 боржник звернувся до місцевого господарського суду із заявою про скасування судового наказу разом без клопотанням про поновлення строку на її подачу.

Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).

Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перевіряючи доводи заявника про дотримання строків та поважність причин пропущеного процесуального строку суд апеляційної інстанції зазначає, що строки скаржником не дотримані, а поважність причин пропуску скаржником в заяві про скасування судового наказу не зазначались.

Відсутність заяви скаржника про поновлення строку, встановленого законом для подання заяви про скасування судового наказу, виключає необхідність надавати оцінку доводам скаржника щодо підстав поважності причин пропущеного строку, адже такі доводи могли були наведені скаржником в обґрунтування заяви про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, чого останній не зробив.

За відсутності такої заяви у суду першої інстанції не було підстав для поновлення строку, встановленого законом на подання заяви про скасування судового наказу, а у суду апеляційної інстанції відсутні підстави перевіряти обставини, які могли б бути підставою для поновлення такого строку (постанова Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №918/604/23).

Згідно з приписами частини 2 статті 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до частини 6 статті 157 ГПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Зважаючи на те, що боржником заява подана після спливу строку передбаченого частиною першою статті 157 ГПК України без клопотання про поновлення пропущеного строку, господарський суд дійшов правомірного висновку про повернення заяви боржника про скасування судового наказу.

З огляду на викладене, доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/7358/26 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на апелянта (боржника).

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковенка Максима Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/7358/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/7358/26 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/7358/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська