Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №904/686/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 904/686/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Яценко О.В.

Спаських Н.М.

за участю секретаря судового засідання Король Я.П.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026

у справі № 904/686/26 (суддя Антон Пукас)

за позовом Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

до 1) Криворізької міської ради

2) Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування наказу

за участю представників сторін:

від позивача: Штефан В.О., Лісовий Д.О.

від відповідача 1: Скляр Н.М.

від відповідача 2: Сороколіт І.В.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2021 № 1090/5 "Про задоволення скарги" та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 клопотання ФОП Штефана В.О. про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено, залучено до участі у справі у якості співвідповідача: Міністерство юстиції України, матеріали справи № 904/686/26 передано за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду міста Києва.

Позов обґрунтовано незгодою Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича з наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2021 № 1090/5 "Про задоволення скарги" Криворізької міської ради, яким, на думку позивача, безпідставно скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за Фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершеного будівництва, будівель і споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18, 1 кв.м., літ. Б-вбиральня, поз. №1, №3-огорожі, поз.№2-ворота, поз.І-замощення, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Чорновола В`ячеслава (раніше Гутовського), будинок 41, 57.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 904/686/26 задоволено клопотання Міністерства юстиції України, визнано дії позивача зловживанням процесуальними правами, а позов залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, маючи на меті визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1090/5 від 24.03.2021 "Про задоволення скарги", двічі звернувся до суду з аналогічним позовом, доповнивши свій статус фізичної особи лише ознакою "фізична особа підприємець", при цьому суть спірних правовідносин залишивши однаковою. Отже, на думку місцевого господарського суду, звернення позивача з позовом у справі № 904/686/26 є зловживанням наданими йому процесуальними правами, що у своїй сукупності є підставою для залишення позову без розгляду оскільки є неприпустимим.

23.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 904/686/26, у якій скаржник просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі, справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята із порушенням норм процесуального права та обмежує у доступі до правосуддя. Зокрема скаржник зазначає, що у цивільній справі № 211/1560/26 відповідачем є Міністерство юстиції України, тоді як у справі № 904/686/26 відповідачами є дві особи - Міністерство юстиції України та Криворізька міська рада. При цьому, скаржник вважає, що питання належності спору до певної юрисдикції є першочерговим питанням яке має вирішити суд до вирішення питання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник звертає увагу, що саме по собі звернення до суду з метою захисту порушеного права не може бути кваліфіковано як зловживання процесуальними правами. Твердження Міністерства юстиції України про умисне неповідомлення суду про існування іншої справи та недобросовісність дій позивача ґрунтуються включно на припущеннях і не підтверджені належними та допустимим доказами. Крім того скаржник наголошує, що місцевий господарський суд взагалі не дослідив питання різних юрисдикцій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 апеляційну скаргу Штефана Владислава Олександровича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Шаратов Ю.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 904/686/26 та призначено розгляд справи на 17.09.2026.

27.08.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича - Лісового Д.О. та Штефана Владислава Олександровича надійшли заяви про забезпечення технічної можливості участі у всіх засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 заяви представника Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича Лісового Д.О. та Штефана Владислава Олександровича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

03.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

03.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Криворізької міської ради надійшла заява про забезпечення технічної можливості участі у всіх засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

04.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 заяву представника Криворізької міської ради про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

09.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Міністерства юстиції України надійшла заява про забезпечення технічної можливості участі у судовому засіданні, призначеному на 17.09.2026 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 заяву представника Міністерства юстиції України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні 17.09.2026 представники позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд, приймаючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 про залишення позову без розгляду, керувався п. 3 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З системного аналізу положень зазначеної норми вбачається, що для залишення позову без розгляду за вказаних підстав необхідна одночасна наявність наступних умов:

- наявність провадження з аналогічного спору в цьому або іншому суді;

- спір між тими самими сторонами;

- спір про той самий предмет;

- спір з тих самих підстав.

Отже, залишити позов без розгляду відповідно до вказаної норми можливо лише за сукупності усіх трьох ознак спору, а саме: 1) спір між тими ж сторонами; 2) спір з тим самим предметом; 3) спір з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже вирішується у суді.

Таким чином, йдеться про те, що у провадженні суду має бути тотожна справа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 906/920/16).

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Крім того, нетотожність хоча б одного із вказаних в п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу елементів не перешкоджає повторному зверненню особи до суду (постанова КГС ВС від 18.08.2021 у справі № 905/132/21).

Передбачені нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

В свою чергу, частини 3 та 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначають, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

У розумінні господарського процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, підстави позову - це фактичні та юридичні обставини спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, тобто факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

При цьому, місцевий господарський суд встановив, що дії позивача, а саме створення однакових судових спорів задля їх одночасного розгляду кількома суддями є зловживанням процесуальними правами.

Згідно з положеннями частини 1, пунктом 2, 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид процесуального правопорушення, що полягає у використанні учасником процесу своїх прав не за призначенням, а з метою досягнення результатів, що суперечать завданням судочинства. Ознаками такого зловживання є відсутність добросовісності та наявність суб`єктивної спрямованості на дискредитацію завдань господарського судочинства.

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

При цьому, доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Колегія суддів вважає, що в даному випадку місцевий господарський суд передчасно застосував п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та залишив позов без розгляду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як фізична особа - підприємець, просив суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1090/5 від 24.03.2021 "Про задоволення скарги". Водночас, із наданого Міністерством юстиції України клопотання місцевим господарським судом встановлено, що у провадженні Довгінцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа № 211/1560/26 за позовом Штефана Владислава Олександровича до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2021 № 1090/5 "Про задоволення скарги", тобто предметом спору є той самий наказ Міністерства юстиції України, який оскаржується в межах даної справи.

Отже, проаналізувавши фактичні та правові підстави позову в даній справі та справі № 211/1560/26 (копія позовної зави додана до клопотання Відповідача-2 про зловживання процесуальними правами та залишення позову без розгляду), суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є ідентичними, єдина різниця в тексті позовних заяв фактично зводиться лише до наявності у позивача статусу суб`єкта господарювання "Фізична особа підприємець", тобто у даній справі позивачем є фізична особа підприємець Штефан Владислав Олександрович, а у справі № 211/1560/26 - ОСОБА_1 , як фізична особа.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у пунктах 5.16-5.18 постанови від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 виклала висновки, які полягають у тому, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця (ФОП) сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Отже, колегія суддів зазначає, що лише звернення за судовим захистом щодо одного предмету спору до судів різних юрисдикцій не доводить факт зловживання позивачем правами, оскільки саме суд зобов`язаний встановити характер спірних правовідносин та юрисдикцію спору.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що у цивільній справі № 211/1560/26 відповідачем є Міністерство юстиції України, тоді як у справі № 904/686/26 відповідачами є дві особи - Міністерство юстиції України та Криворізька міська рада.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, саме дії відповідача 1 (Криворізької міської ради) у вигляді звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України призвели до звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Більше того, з позовної заяви вбачається, що 14.09.2009 між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Штефан В.О. було укладено договір оренди земельної ділянки житлової та громадської забудови для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вул. Гутовського біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу. (т.1, а.с. 41-43)

Водночас, як зазначає Криворізька міська рада в своїй скарзі №25 від 12.05.2020 до Міністерства юстиції України, що у вересні 2012 строк дії вищезазначеного договору закінчився та цей договір не було поновлено на новий строк, а тому оскаржуваною радою реєстрацією неминуче порушуються право територіальної громади в особі міської ради, як законного власника земель комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт, адже унеможливлює вільне користування та розпорядження землею останнім. (т.1, а.с. 69-71)

В позовній заяві позивач також посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 03.09.2025 у справі № 910/546/22, а саме, що Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки.

З огляду на викладений висновок Великої Палати Верховного Суду позивач вказував, що враховуючи наявність фактичного спору позивача саме із відповідачем 1 то належним відповідачем у даній справі є Криворізька міська рада.

Відтак, за характером правовідносин (цивільні чи господарські), спори у справі № 904/686/26, відкритій за правилами Господарського процесуального кодексу України, та у справі № 211/1560/26, відкритій за правилами Цивільного процесуального кодексу України, не є тотожними.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що залишаючи позов без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, щодо тотожності спорів у справі № 904/686/26, та у справі № 211/1560/26, а також щодо зловживанням позивачем наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що залишаючи позов в цій справі без розгляду, суд першої інстанції порушив приписи п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, чим обмежив право позивача на доступ до правосуддя, оскільки належним чином не з`ясував та не надав належної правової оцінки справам № 904/686/26 та № 211/1560/26, а також відмінність процесуального становища сторін у вказаних справах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Положеннями ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 904/686/26 є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а оскільки заявлені позовні вимоги по суті не розглянуті, то справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно, враховуючи те, що апеляційні аргументи позивача у даній справі знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича підлягає задоволенню.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з одночасною передачею матеріалів справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, ст. 275, ст.ст. 277, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 904/686/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 904/686/26 скасувати.

3. Матеріали справи № 904/686/26 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.09.2026.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Яценко

Н.М. Спаських