Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/6395/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/6395/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Тоцький Б. А.

від прокуратури: Гамор Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника Генерального прокурора

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2026 (про залишення позову без розгляду) (повний текст ухвали складено 27.07.2026)

у справі № 910/6395/26 (суддя Морозова С. М.)

за позовом Заступника Генеральної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас Мотор"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 1 016 398, 94 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2026 року Заступник Генеральної прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації з позовною заявою про:

визнання недійсною додаткової угоди від 29.09.2025 № 1 до договору про закупівлю від 25.04.2025 № 3, укладеної між Управлінням освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бас Мотор" (ТОВ "Бас Мотор");

стягнення з ТОВ "Бас Мотор" на користь Офісу Генерального прокурора пені в розмірі 1 016 398, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано простроченням поставки товару за договором про закупівлю від 25.04.2025 № 3. Оскільки об`єктивних причин та правових підстав для продовження строку поставки не було, укладена сторонами договору додаткова угода 29.09.2025 № 1 до договору про закупівлю від 25.04.2025 № 3 є такою, що суперечить пп. 4 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, тому підлягає визнанню недійсною.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 910/6395/26 позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції виходив з того, що прокуратурою не підтверджено бездіяльності Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації щодо захисту інтересів держави, що виключає можливість представництва інтересів прокурором.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 910/6395/26, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що прокурором належним чином підтверджено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації у порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою подання апеляційної скарги є неправильне застосування норм статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушення норм статей 7, 13, 42, 53 ГПК України.

Позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Бас Мотор" просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) за клопотанням Заступника Генерального прокурора поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 910/6395/26, відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.09.2026.

Присутній у судовому засіданні представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від позивача не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Переглянувши в апеляційному порядку оскаржену ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Стаття 1311 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2- 3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Разом з тим наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 263/2038/16-а.

На необхідності обґрунтування наявності підстав для представництва наголошено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо обов`язкового дотримання прокурором алгоритму дій, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

У зазначеній постанові було сформульовано висновок про те, що на підтвердження підстав для представництва інтересів держави прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту таких інтересів належним суб`єктом, тоді як саме лише посилання у позовній заяві на нездійснення або неналежне здійснення компетентним органом відповідних повноважень є недостатнім. За цим підходом прокурор мав надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Водночас наведена правова позиція не підлягає застосуванню, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 відступила від відповідних висновків.

Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Залишаючи позов без розгляду у даній справі, суд першої інстанції серед іншого зазначив, що він не погоджується з неналежним здійсненням позивачем своїх функцій, оскільки, як вбачається з листів позивача, останній не вказував про небажання здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а навпаки наголосив, що ним буде подано до суду відповідний позов у разі наявності порушень.

Водночас судом не враховано, що відповідно до вимог абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З метою витребування відповідної інформації та копій документів Офісом Генерального прокурора 29.12.2025 за № 24/3-123502ВИХ-25 на адресу Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено запит про надання інформації та документів, пов`язаних з укладенням договору від 25.04.2025 № 3 та додаткової угоди до нього від 29.09.2025 № 1 (т.1, а.с.242-246).

Розглянувши вказаний запит, Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації дійсно у листі від 14.01.2026 № 167/01-09/2-26 повідомило про те, що воно вважає за доцільне звернутися до управління внутрішнього аудиту Волинської обласної державної адміністрації та у разі встановлення ознак порушення законодавства або необхідності захисту інтересів держави в судовому порядку Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації готове самостійно ініціювати відповідне звернення до суду (т.1.,а.с.247-248).

При цьому до вказаної відповіді Управлінням освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації було додано повний пакет витребуваних прокурором документів.

За наслідками опрацювання наданих Управлінням освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації документів та, беручи до уваги відсутність інформації про звернення останнього до суду з відповідним позовом, Офісом Генерального прокурора 26.02.2026 за № 24/3-18666ВИХ-26 на адресу Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації направлено лист, у якому детально викладено виявлені органами прокуратури порушення вимог законодавства при укладенні додаткової угоди від 29.09.2025 № 1 до договору від 25.04.2025 № 3 (т.1,а.с.249-254).

При цьому Офісом Генерального прокурора Управлінню освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації запропоновано вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права держави шляхом подання позову про визнання цієї додаткової угоди недійсною та стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.

У листі від 23.03.2026 № 1133/01-11/2-26 Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації повідомило, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства при проведенні спірної закупівлі, в ході якої порушень щодо її проведення не виявлено (т.1,а.с.255-256).

При цьому жодної інформації про бажання Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації самостійно звернутися до суду з позовом зазначена відповідь не містить.

Також необхідно звернути увагу на те, що у зв`язку із законодавчими змінами щодо обов`язкового зазначення у позові реквізитів рахунку позивача, а також надання документа, що підтверджує наявність такого рахунку, 28.04.2026 за № 24/3-40428ВИХ-26 на адресу Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації направлено відповідний запит, у якому прямо зазначена про те, що наразі Офісом Генерального прокурора вирішується питання щодо представництва інтересів держави в суді шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ "Бас Мотор" про стягнення штрафних санкцій (т.1,а.с.257).

У листі від 18.05.2026 за № 2010/01-11/2-26 (т.1,а.с.258) Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації надало запитувану інформацію і підтверджуючі документи. При цьому жодного повідомлення про самостійне звернення до суду або заперечення щодо звернення до суду прокурора у цьому листі не наведено.

У подальшому 21.05.2026 на реалізацію вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо, до звернення до суду, Офіс Генерального прокурора листом за № 24/3-49579ВИХ-26 (т.1,а.с.260) поінформував Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації про звернення до суду із зазначеним позовом.

Заперечень з цього приводу або повідомлення про бажання звернутися до суду самостійно від Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації не надходило.

Позовна заява направлена прокурором до суду 26.05.2026 і отримана судом 28.05.2026, а ухвалою господарського суду від 04.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.07.2026.

Водночас будь-яких пояснень щодо заявленого прокурором позову від Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації до суду не надходило.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації про порушення прав держави могло дізнатися ще у січні 2026 року, проте протягом 5 місяців з позовом до суду не звернулося. Будь-якої активної дії, спрямованої на захист державних інтересів протягом розумного строку не вчинило, у зв`язку з чим прокурор дійшов правомірного висновку, що невжиття цим компетентним органом заходів щодо визнання оспорюваного правочину недійсним та стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором шляхом пред`явлення відповідного позову має кваліфікуватися як бездіяльність цього органу.

Отже, прокурором було дотримано передбачений законом порядок попереднього звернення до уповноваженого органу та надано Управлінню освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації розумний строк для самостійного вжиття заходів. Натомість позивач, будучи обізнаним про наявність відповідного порушення та маючи визначені законом повноваження для реагування, повідомила про невжиття таких заходів, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави.

Колегія зазначає, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Такі підстави обумовлені встановленою бездіяльністю Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації, яке, будучи обізнаним про можливе порушення інтересів держави, повідомило про невжиття відповідних заходів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/3153/24, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. При цьому для вирішення питання про наявність підстав для звернення прокурора до суду визначальним є не оцінка обґрунтованості чи доцільності такої позиції позивача, а сам факт невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави.

За таких обставин колегія суддів погоджується з аргументами скаржника про те, що прокурором у цій справі належним чином підтверджено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі позивача у порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини відсутності підстав для залишення позову без розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена ухвала є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Судові витрати

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/6395/26 скасувати.

Справу № 910/6395/26 передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова підписана 21.09.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова