Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/5379/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/5379/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 (Повний текст рішення складений 29.05.2026)

у справі № 910/5379/25 (суддя Ковтун С.А.)

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз»

до державного підприємства «Адміністрація морських

портів України»

про стягнення 298 363,44 грн

та за зустрічним позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз»

про стягнення 97 882,11 грн,

УСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ю.Комодітіз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») про стягнення 298363,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за укладеним між сторонами договором № 83-В-АМПУ-23 купівлі-продажу природного газу від 22.11.2023 (далі - Договір), що був поставлений відповідачу (Рейнській філії, Миколаївській філії, Чорноморській філії, філії «Дельта-лоцман», Ізмаїльській філії, Одеській філії) у січні, лютому 2025 року. На момент укладення додаткової угоди № 7 (23.12.2024), в рамках якої здійснено постачання газу у спірний період, тариф на послуги транспортування природнього газу становив 163,89 грн, який і був зазначений у додатковій угоді № 7. 30 грудня 2024 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова № 2387) встановила тариф на рівні 662,6 грн, який, на думку позивача, повинен застосовуватись при визначені розміру компенсації послуги транспортування природнього газу. Позивач посилається на те, що тариф на замовлені потужності (послуги транспортування природного газу) є державною регульованою ціною, а тому його зміна регулятором є підставою для відшкодування послуги відповідно до чинного тарифу.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося з зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» про стягнення 97882,11 грн, зокрема: 92208,31 грн боргу, 4509,90 грн пені, 436,85 грн 3% річних, 727,05 грн інфляційних втрат.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що кошти у розмірі 97882,11 грн, які заявлені до стягнення за зустрічним позовом, є переплатою за поставлений відповідачем за зустрічним позовом природний газ у січні 2025 року. Така переплата виникла у: Одеської філії у розмірі 65842,5 грн, яка була зменшена на суму 2197,73 грн за рахунок заборгованості позивача за зустрічним позовом перед відповідачем за зустрічним позовом за постачання газу у лютому 2025 року; у Ізмаїльської філії у розмірі 5402,07 грн; у Чорноморської філії у розмірі 47578,39 грн, яка була зменшена на суму 24416,92 грн за рахунок заборгованості позивача за зустрічним позовом перед відповідачем за зустрічним позовом за постачання газу у лютому 2025 року. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» посилається на п. 5.1 Договору, за яким надмірно сплачена сума підлягала повернення до 20 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Ухвалою суду від 20.05.2025 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 по справі № 910/5379/25 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» 298 363,44 грн боргу, 3 580,36 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (через систему «Електронний суд») звернулось з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 по справі № 910/5379/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм процесуального права, чим порушено ст. 74, 79, 80 ГПК України щодо дослідження доказів, та порушенням норм матеріального права, а саме ст. 626,627,629,630,632 ЦК України.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що твердження ТОВ «Ю.Комодітіз», що ДП «Адміністрація морських портів України» має заборгованість за поставку природного газу за період січень - лютий 2025 не відповідає дійсності. Натомість ТОВ «Ю.Комодітіз» порушено умови п. 5.1. Договору та загальна сума надмірно сплачених ДП «Адміністрація морських портів України» коштів за природний газ, що підлягає стягненню з постачальника, становить 92 208,31 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026, матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» по справі № 910/5379/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/5379/25 залишено без руху та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

19.06.2026 від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/5379/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

25.06.2026 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 22.11.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (постачальник) та державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (споживач) уклали договір купівлі-продажу природного газу № 83-В-АМПУ-23 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати споживачу природний газ у власність (далі - газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ.

Постачання газу за Договором здійснюється таким філіям споживача: Ренійська філія, Чорноморська філія, Одеська філія, Ізмаїльська філія, Миколаївська філія та філія «Дельта- лоцман», що слідує з п. 1.2, п. 1.3 Договору та додатку № 1.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується передати, а споживач зобов`язується оплатити та прийняти газ відповідно до планових обсягів закупівлі газу, наведених у додатку 2, що є невід`ємною частиною цього договору.

У додатку № 2 до Договору сторони узгодили планові обсяги закупівлі газу в розрізі філій ДП «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до п. 2.5. Договору обсяг газу та строки його поставки визначаються та узгоджуються на кожен місяць шляхом подання споживачем заявки постачальнику щодо прогнозованого споживання природного газу. Заявка подається у письмовій формі з використанням факсу або засобів електронного зв`язку не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Постачальник зобов`язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки, підтвердити споживачу її прийняття до виконання або відхилити її з наданням обґрунтованих письмових пояснень споживачу щодо неможливості прийняття до роботи даної заявки. На підставі підписаної додаткової угоди у постачальника виникають зобов`язання щодо поставки газу, а у споживача виникають зобов`язання щодо оплати отриманого газу.

Згідно з п. 3.1 Договору кількість газу, яка передається споживачу на умовах цього договору, визначається засобами вимірювальної техніки, атестованими в органах Держстандарту України, що встановлені у споживача, та які повинні відповідати Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Правилам обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, державним стандартам, нормативним та методичним документам Держспоживстандарту України, експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання- передачі газу (п. 3.4 Договору).

Відповідно до 3.5. Договору акти приймання-передачі газу, що зазначені у пункті 3.4 цього договору, складаються споживачем за формою, наданою постачальником, до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з розділом 4 Договору ціна газу декларується постачальником у вигляді комерційної пропозиції, яка надсилається на електронну поштову скриньку gaz@uspa.gov.ua в строк, визначений в запрошенні, що надсилається споживачем; у разі згоди споживача з ціною газу, визначеною у комерційній пропозиції, постачальнику направляється заявка, відповідно до п. 2.5 цього договору, та проект додаткової угоди.

Ціна Газу не може бути змінена протягом розрахункового періоду (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору при зміні законодавства, що впливає на ціну газу, такі зміни узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Оплата за поставлений споживачу газ здійснюється на умовах попередньої оплати, до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого газу, відповідно до заявки, за умови отримання рахунку від постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надається споживачу постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та поштою. До оплати споживач приймає той примірник рахунку на оплату, який він отримає першим. У разі здійснення коригування лімітів газу в бік збільшення, остаточний розрахунок проводиться за фактом споживання газу до 15 числа місяця наступного за місяцем передачі газу. У разі здійснення коригування обсягів газу в бік зменшення, постачальник перераховує на поточний рахунок споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за газ до 20 числа місяця наступного за місяцем передачі газу (п. 5.1. Договору).

Пункт 5.4 Договору надає право постачальнику зараховувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості, яка виникла в попередні періоди, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Крім оплати ціни газу, відповідно до п. 6.4.6 Договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату вартості оплати/компенсації послуг замовленої потужності, відповідно до постанов Регулятора.

Згідно з п. 12.7 Договору всі права та обов`язки споживача (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача газу, робіт та послуг за кількістю і якістю, тощо), які передбачені цим договором, виконуються відповідними філіями споживача, визначеними в додатку №1 цього договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п. 7.4.4 Договору за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

На виконання Розділу 4 Договору, 13 грудня 2024 року на адресу ДП «Адміністрація морських портів України» була направлена комерційна пропозиція з пропозицією поставки газу у січні 2025 року, в якій була зазначена ціна газу 19530 грн з податком на додану вартість (далі - ПДВ) 20% за 1000 м.куб. Комерційна пропозиція містила інформацію про вартість тарифу на послуги транспортування при замовленні потужності відповідно до постанови регулятора - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 № 3013 - 163,90 грн з ПДВ, що діяла на момент направлення комерційної пропозиції.

За результатами розгляду цієї комерційної пропозиції 23 грудня 2024 року сторони уклали додаткову угоду № 7 до Договору, в якій сторони узгодили ціну природного газу за 1000 кубічних метрів в період постачання з 01.01.2025 по 31.01.2025 на рівні 19530 грн (з ПДВ 20%), крім того тариф на транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена потужність) - 163,90 грн з ПДВ.

Загальна ціна, відповідно до додаткової угоди № 7, за 1000 кубічних метрів природного газу, спожитого з 01.01.2025 по 31.01.2025 з урахування тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена (договірна) потужність) складає 19693,89 грн.

На виконання умов Договору щодо попередньої оплати замовленого газу у січі 2025 року 30.12.2025 філії здійснили такі платежі:

Ренійська філія - 803510,47 грн;

Чорноморська філія - 1969388,4 грн;

Одеська філія - 2698062,11 грн;

Ізмаїльська філія - 295408,26 грн;

Миколаївська філія - 610510,4 грн;

філія «Дельта-лоцман» - 137857,19 грн.

30.12.2024 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) ухвалила постанову № 2387 «Про встановлення тарифів на послуги для товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025 - 2029 років», якою встановлено тариф на рівні 662,60 грн з ПДВ.

Відповідно до зазначеної постанови НКРЕКП нові тарифи застосовують з 01.01.2025.

21.01.2025 ТОВ «Ю.Комодітіз» надіслало ДП «Адміністрація морських портів України» для підписання проєкт додаткової угоди № 8, в якій пропонувалось тариф на транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена потужність) з 01.01.2025 по 31.01.2025 визначити у розмірі 662,6 грн з ПДВ. Пропозиція про зміну розміру тарифу зумовлена ухваленням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови № 2387.

ДП «АМПУ» відмовило у вищевказаній пропозиції ТОВ «Ю.Комодітіз».

Незважаючи на відсутність внесених змін до тарифу на транспортування природного газу, ТОВ «Ю.Комодітіз» при визначені загальна ціна за 1000 кубічних метрів природного газу, поставленого ним філіям ДП «Адміністрація морських портів України» у січні 2025 року, застосувало вартість тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена (договірна) потужність), що встановлений постановою НКРЕКП № 2387 - 662,60 грн з ПДВ.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу (кубічних метрів) поставленого у січні 2025 року природного газу.

Вирішуючи питання правомірності дій ТОВ «Ю.Комодітіз» щодо застосування тарифу на послуги транспортування природного газу у розмірі 662,60 грн з ПДВ для визначення вартості компенсації цієї послуги колегія суддів виходить з такого.

Договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо.

За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Тобто, укладення договору - це процес погодження сторонами всіх його умов, що є істотними для його реалізації.

В умовах ринкової економіки ціни на товари визначаються попитом і пропозицією на них, купівельною спроможність споживачів, конкуренцією та іншими економічними чинниками. З огляду на це загальне правило, яке наведено у ст. 632 ЦК України, полягає у тому, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Попри це чинне законодавство передбачає можливість застосування у договірних відносинах державних регульованих цін. За абз. 2 ч. 1 ст. 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3).

Стаття 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» містить припис про те, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).

Отже умова про ціну договору, яка є державною регульованою ціною, певним чином обмежує свободу договору. У цьому випадку обмежується можливість сторін за договором реалізувати своє волевиявлення щодо формування умови про ціну такого договору.

А тому у випадку використання у договірних відносинах державних регульованих цін зміна органом, який відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» здійснює державне регулювання цін, фіксованої ціни є підставою для її застосування незалежно від обставин приведення умов договору у відповідність до таких змін.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка є Регулятором, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України (ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Однією із функцій Регулятора є встановлення державних регульованих цін і тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та зміни їх за результатами перевірки або моніторингу (п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»). Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Закон України «Про природні монополії» регулює діяльність суб`єктів природних монополій у таких сфер транспортування природного і нафтового газу трубопроводами (абз. 3 ч. 1 ст. 5).

Відповідно до абзацу 2 ст. 8 Закон України «Про природні монополії» визначено що предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає право Регулятора на встановлення тарифу на послуги транспортування природного газу та інші платежі, пов`язані з доступом або приєднанням до газотранспортної системи (ст.4 Закону).

Отже, дії ТОВ «Ю.Комодітіз» щодо визначення вартості компенсації послуги транспортування 1000 кубічних метрів природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена (договірна) потужність) у січні 2025 року на рівні встановленого постановою НКРЕКП № 2387 тарифу у розмірі 662,60 грн з ПДВ є правомірними.

З огляду на загальна ціна за 1000 кубічних метрів природного газу, поставленого ТОВ «Ю.Комодітіз» у січні 2025 року з урахування тарифу на послуги на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена (договірна) потужність) складає 20192,6 грн.

Як зазначено вище, у сторін відсутні розбіжності щодо обсягу (кубічних метрів) поставленого у січні 2025 року природного газу.

Виходячи з загальної ціна за 1000 кубічних метрів природного газу у розмірі 20192,6 грн, ТОВ «Ю.Комодітіз» поставило у січі 2025 року філіям ДП «Адміністрація морських портів України» природний газ на такі суми:

Ренійська філія - 856388,53 грн;

Чорноморська філія - 1926394,62 грн;

Одеська філія - 2665888,15 грн;

Ізмаїльська філія - 218726,29 грн;

Миколаївська філія - 823980 грн;

філія «Дельта-лоцман» - 127376,35 грн.

Оскільки споживання природного газу Чорноморською філією, Одеською філією, Ізмаїльською філією та філією «Дельта-лоцман» у січні 2025 року мало місце у меншому розмірі, ніж здійснена попередня оплата замовленого газу, ТОВ «Ю.Комодітіз» 19.02.2025 повернуло надлишково сплачені кошти цим філіям ДП «Адміністрація морських портів України», а саме: 42993,78 грн Чорноморській філії (платіжна інструкція № 6619), 32173,96 грн Одеській філії (платіжна інструкція № 6618), 76681,97 грн Ізмаїльській філії (платіжна інструкція № 176), 10480,84 грн філії «Дельта-лоцман» (платіжна інструкція № 175).

Отже, заборгованість Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за поставлений ТОВ «Ю.Комодітіз» природного газу у січні 2025 року становить 266 347, 66 грн, яка складається з 213 469,60 грн заборгованості Ренійської філії (856388,53 грн - 803510,47 грн) та 52 878,06 грн заборгованості Миколаївської філії (823980 грн - 610510,4 грн).

28.01.2025 сторони уклали додаткову угоду № 8 до Договору, в якій сторони узгодили ціну природного газу за 1000 кубічних метрів в період постачання з 01.02.2025 по 28.02.2025 на рівні 19530 грн (з ПДВ 20%), крім того тариф на транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена потужність) - 662,6 грн з ПДВ.

Загальна ціна, відповідно до додаткової угоди № 8, за 1000 кубічних метрів природного газу, спожитого протягом 01.02.2025 по 28.02.2025 з урахування тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи (замовлена (договірна) потужність) складає 20162,6 грн.

Філії здійснили такі платежі як попередню оплату замовленого газу у лютому 2025 року:

Ренійська філія - 756097,66 грн;

Чорноморська філія - 1915447,38 грн;

Одеська філія - 2421710,21 грн;

Ізмаїльська філія - 249774,34 грн;

Миколаївська філія - 980177,77 грн;

філія «Дельта-лоцман» - 146162,3 грн.

ТОВ «Ю.Комодітіз» поставило у лютому 2025 року філіям ДП «Адміністрація морських портів України» природний газ на такі суми:

Ренійська філія - 833017,98 грн;

Чорноморська філія - 1939864,3 грн;

Одеська філія - 2421710,21 грн;

Ізмаїльська філія - 249774,34 грн;

Миколаївська філія - 980177,77 грн;

філія «Дельта-лоцман» - 146162,3 грн.

У березні 2025 філіями ДП «АПМУ», з метою погашення різниці між фактично спожитим газом та компенсації отриманих послуг з його транспортування у лютому 2025 року і попередніми оплатами, здійснені такі платежі: філія «Дельта-лоцман» - 34703,48 грн (платіжна інструкція № 1080 від 14.03.2025); Ізмаїльська філія - 2420,96 грн (платіжна інструкція № 503 від 19.03.2025); Миколаївська філія - 355137,05 грн (платіжна інструкція № 232 від 21.03.2025); Ренійська філія - 76920,32 грн (платіжна інструкція № 425 від 18.03.2025).

З огляду на це, заборгованість ДП «АПМУ» за отриманий газ та послуг з його транспортування у січні, лютому 2025 року становить 298 363,44 грн виходячи з наведених розрахунків.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення наведені у ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні прав та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Суб`єктами зобов`язання, які є елементами зобов`язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов`язана сторона - боржник.

Виконання зобов`язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої певної особи дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання є правомірної дією, яка спрямована на припинення зобов`язання.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавство, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Такі умови (принципи) можна поділити на умови належного виконання та реального виконання. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведено належним сторонами, щодо належного предмету, у належний спосіб, у належний строк (термін), у належному місці. Принцип реального виконання слід розуміти як виконання зобов`язання в натурі, тобто вчинення саме тих дій, що становлять зміст зобов`язання.

У переважній більшості зобов`язань кожний із суб`єктів зобов`язання є водночас і кредитором і боржником один щодо одного. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін зобов`язання має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

З огляду на це, використання терміну «зобов`язання» застосовується як для позначення зобов`язального правовідношення в цілому, так і для позначення окремого обов`язку боржника (боргу).

Спосіб виконання - це порядок та послідовність здійснення сторонами дій у процесі виконання зобов`язання.

З огляду на це доводи ДП «Адміністрація морських портів України» про відсутність обов`язку із сплати 298363,44 грн є не обґрунтованими.

Факт наявності боргу у ДП «Адміністрація морських портів України» перед ТОВ «Ю.Комодітіз» на суму 298363,44 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. А тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення первісного позову у повному обсязі.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом про стягнення 92208,31 грн боргу, 4509,90 грн пені, 436,85 грн 3% річних, 727,05 грн інфляційних втрат суд першої інстанції виходить з такого.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» не порушило зобов`язання за Договором і відсутня переплата зі сторони ДП «Адміністрація морських портів України» за січень 2025 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/5379/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/5379/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/5379/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов