Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/20942/21 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/20942/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022

у справі №910/20942/21

за позовом Державної установи «Селидівська виправна колонія (№82)»

до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24»

про стягнення 5 472 408, 18 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Державна установа "Селидівська виправна колонія (№82)" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" про стягнення 5 472 408,18 грн, а саме: неустойки у розмірі 1 782 815,18 грн, штрафу у розмірі 373 644,34 грн та неустойки згідно із п. 7.2.4 договору у розмірі 3 315 948,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем робіт по договору підряду №1-К від 23.05.2018.

Короткий зміст рішення першої інстанції та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" на користь державної установи "Селидівська виправна колонія (№82)" неустойку згідно із п.7.2.1 договору у розмірі 1 782 815,18 грн, штраф у розмірі 373 644,34 грн, неустойку згідно із п. 7.2.4 договору в розмірі 3 315 948,66 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 82 086,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції взяв до уваги пункти 5.3-5.8 договору та зазначив, що в матеріалах справи відсутня угода сторін до договору підряду №1-К від 23.05.2018 щодо продовження термінів виконання робіт. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повідомлення відповідачем позивача про необхідність укладання додаткових договорів чи проекту таких додаткових договорів щодо продовження строку виконання робіт.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено строки виконання (невиконано робіт на загальну суму 5 337 776,40 грн.) та здачі робіт.

Також, суд, перевіривши розрахунки позивача погодився на даним розрахунком неустойки у розмірі 1 782 815,18 грн, штрафу у розмірі 373 644,34 грн відповідно до п.7.2.1 договору та неустойки у розмірі 3 315 948,66 грн згідно із п.7.2.4 договору та задовільнив позовні вимоги повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що для встановлення факту прострочення виконання відповідачем обумовленого договором зобов`язання з виконання робіт, обов`язковою умовою є наявність отримання відповідачем від замовника затвердженої проєктно-кошторисної документації щодо об`єкту робіт. Апелянт зауважує, що будь-яких доказів щодо виконання позивачем свого обов`язку за договором, які б свідчили про передачу затвердженої проектно-кошторисної документації відповідачу матеріли справи не містять.

Скаржник також вказує, що посилання суду першої інстанції на пункти договору 5.3-5.8, положення яких надають право замовнику і лише з його ініціативи на перегляд строків виконання робіт, були помилковими, оскільки вони не відносяться до випадку виявлення підрядником у ході будівництва неврахованих проектною документацією робіт і необхідності у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису. Апелянт наголошує, що спірні правовідносини врегульовані ч.3 ст.877 ЦК України, якою покладено обов`язок на підрядника зупинити роботи. Вважає, що подальша поведінка замовника щодо переоцінки проектно-кошторисної документації, заміни проектанта, складання та надання завдання на корегування проектно-кошторисної документації свідчить про визнання ним обставин неможливості виконання робіт за договором за наданим первісним проектом.

Так, апелянт зауважує, що станом на момент розгляду справи обов`язок з надання проектно-кошторисної документації на погодження підряднику було покладено на замовника, який даний обов`язок не виконав. Апелянт зазначає, що він не несе відповідальності за дії будь-якої із сторін правовідносин, які склалися між замовником, проектантом та новим проектантом.

Таким чином, апелянт зауважує, що судом не враховано, що відсутні підстави для стягнення з нього, як підрядника, неустойки за несвоєчасно виконані роботи у зв`язку з тим, що відбулося прострочення кредитора, оскільки замовником не надано погоджену проектно-кошторисну документацію для виконання будівельних робіт. Він об`єктивно не міг, з незалежних від нього причин, продовжити виконувати роботи за договором.

Крім того, скаржник зазначає, що у протоколі від 04.02.2021 на який посилався позивач у позовній заяві, було повідомлено про намір, а не зобов`язання за власний рахунок вирішити питання з проектною організацією щодо внесення змін до проектної документації, які надали можливість реалізувати проект. Апелянт зауважує, що реалізація даного наміру напряму пов`язана з гарантуванням замовником забезпечення фінансування виконання робіт відповідно з корегованим проектом, що останнім зроблено не було.

Апелянт також звертає увагу, що судом помилково встановлено обставини стосовно відсутності повідомлення відповідачем позивача про необхідність укладення додаткових договорів щодо продовження строку виконання робіт, оскільки ним, як підрядником направлялись пропозиції замовнику про внесенння змін до договору або його розірвання, у тому числі листом №11 від 21.01.2019 та листом №17/0301гп від 17.03.2020. Зі змісту інших листів, як зазначає апелянт вбачається, що сторонами визнається необхідність зміни договору, як в частині його строків, так і корегуванні проектно-кошторисної документації.

Апелянт вказує, що при нарахування позивачем неустойки, останнім не зазначено, з яких саме робіт, передбачених проектною частиною документації було здійснено прострочення, їх вартість відповідно до ціни договору та кошторису та конкретний строк прострочення конкретного обсягу робіт згідно із календарним планом. Спосіб визначення вартості прострочених робіт за договором, застосований позивачем, апелянт вважає необґрунтованим та таким що невідповідає дійсним обставинам справи.

Стосовно нарахування неустойки відповідно до п.7.2.4 договору, апелянт зазначає, що враховуючи відсутність факту здачі об`єктів в експлуатацію, у позивача не виникло право на нарахування неустойки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 19.08.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивач вказує, що підрядник мав достатньо часу та можливості проаналізувати проектну документацію, кошторисну документацію та умови виконання будівництва очисних споруд до укладання договору підряду (договір був укладений 23.05.2018, оголошено 21.03.218 з перодом уточнення до 13.04.2018 та поданням пропозицій до 23.04.2018). Позивач зауважує на тому, що підрядник прийняв на себе зобов`язання, весь час виконував будівельні роботи відповідно до документації і тільки зараз акцентує увагу на тому, що проектно-кошторисна документація не затверджена.

Підрядник стверджує, що характер та деталі взаємовідносин між замовником та новим проектантом йому невідомі, на що позивач звертає увагу, що новим проектантом було підготовлено завдання на коригування проектно-кошторисної документації та погоджено між сторонами, у тому числі і підрядником. Відповідно до завдання новим проектантом був підготовлений проект договору та позивач, виходячи із обставин, які були обговорені на спільній нараді, був вимушений звернутися до голови правління відповідача з проханням надати роз`яснення, хто саме буде джерелом фінансування на внесення змін до проектної документації, але відповіді на адресу позивача не надходило.

Стосовно нарахування неустойки та штрафу позивач зазначає, що ним відповідно до календарних графіків здійснювалось нарахування пені та штрафу на суму невиконаних робіт за договором. Також позивач наголошує на тому, що договір укладено на підставі процедури конкурсних торгів та враховуючи норми ЦК України та постанови КМУ від 01.08.2005№668 встановлена тверда договірна ціна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - ОСОБА_1., суддів: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товарства, розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21 призначено на 13.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 розгляд справи №910/20942/21 за апеляційною скаргою Товариства відкладено на 11.10.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - ОСОБА_1. (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Сулім В.В.

У зв`язку з посиленою небезпекою через ймовірні провокації з боку російської федерації для запобігання загрози життю та здоров`ю суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу у період дії воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перенесення розгляду справи №910/20942/21 за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022, розгляд якої призначено на 11.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2022.

09.12.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 клопотання Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" про призначення судової експертизи задоволено. Призначено у справі №910/20942/21 будівельно-технічну експертизу. На час проведення судової експертизи зупинено апеляційне провадження у справі 910/20942/21 до надходження висновку будівельно-технічної експертизи та повернення матеріалів справи 910/20942/21 до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-07/157/23, у зв`язку з звільненням ОСОБА_1 головуючого судді (судді-доповідача) з посади судді Північного апеляційного господарського суду, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20942/21.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 прийнято справу №910/20942/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В. Поновлено апеляційне провадження у справі №910/20942/21. Розгляд справи №910/20942/21 призначено на 08.05.2023. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване монтажне управління № 24" оплатити вартість проведення експертизи та надати до суду та до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз підтвердження оплати. Зобов`язано сторін надати суду (завчасно, до дати судового засідання) додаткові документи, необхідні експерту для проведення у справі №910/20942/21 судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 задоволено клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Фоміної Інни про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової будівельно-технічної експертизи. Задоволено клопотання директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувіна О. про узгодження проведення експертизи у більш розумний 910/20942/21/22 будівельно-технічної експертизи у строк понад 90 календарних днів. Матеріали справи № 910/20942/22 передати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення будівельно-технічної експертизи, призначеної згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022. Провадження у справі № 910/20942/21 зупинено до отримання судом висновку експерта.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/20942/21. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/20942/21 призначено на 25.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 продовжено строк розгляду справи № 910/20942/21. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/20942/21 відкладено на 29.06.2026 з метою повторного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, а також з метою надання можливості сторонам ознайомитися із висновком експерта, що надійшов до суду 07.05.2026, з яким представниця позивача не ознайомлена.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/20942/21 відкладено на 10.08.2026 з метою повторного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею, із 10.08.2026 по 17.08.2026 у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2116/25 від 10.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи 910/20942/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/20942/21 прийнято до свого провадження у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Майданевича А.Г., суддів - Суліма В.В., Владимиренко С.В. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.09.2026 з метою повторного надання можливості учасникам справи подати письмові пояснення стосовно висновку експерта.

Явка сторін у судове засідання

Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.09.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронних документів до електронного кабінету позивача, які наявні в матеріалах справи. Неоднаразово було запропоновано ознайомитися з висновками експертизи та надати свої пояснення.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2018 між державною установою "Селидівська виправна колонія (№82)" (замовник) та приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване монтажне управління № 24" укладено договір підряду №1-К.

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов`язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи і здати в строк об`єкт, визначений у п.1.2 цього договору, (надалі іменується "об`єкт"), відповідно до проектно-кошторисної документації погодженої сторонами до цього договору, а замовник зобов`язується надати виконавцеві будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Об`єктом за цим договором є очисні споруди з використанням новітніх станцій очистки стічних вод державної установи «Селидівська виправна колонія (№82 )» в смт. Гостре Донецької області (п.1.2 договору).

Підрядник виконує роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, державних стандартів (ДОТУ), будівельних норм й правил (ДБН), графіку виконання робіт та передає у власність замовника змонтоване обладнання (п.1.4 договору).

Відповідно до п.3.1 договору загальна вартість робіт за цим договором складає 9 927 999,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 654 666,50 грн.

Згідно з п.5.1 договору підрядник розпочне виконання робіт з дня підписання договору та виконання замовником зобов`язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації; передачі дозвільної документації і завершить виконання робіт протягом 240 календарних днів до 18 січня 2019 року.

Підрядник зобов`язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін передбачені цим договором роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здати в експлуатацію об`єкт не пізніше "18" січня 2019 року (п.6.1.2 договору).

Додатковою угодою №5 від 02.04.2019 сторони внесли зміни до договору підряду від 23.05.2018 №1-К, а саме:

Відповідно до п. 5.1 договору підрядник розпочне виконання робіт з дня підписання договору та виконання замовником зобов`язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації; передачі дозвільної документації і завершить виконання робіт до 31 грудня 2020 року.

Згідно із п. 6.1.2 підрядник зобов`язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін передбачені цим договором роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здати в експлуатацію об`єкт не пізніше 31 грудня 2020 року.

Позивач зазначив, що відповідачем виконано роботи на загальну суму 4 590 222,60 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами, а саме:

- №1 приймання-виконання будівельних робіт за березень-квітень 2019 року від 03.04.2019 року на суму 457 125,66 грн,

- №2 приймання-виконання будівельних робіт за березень-квітень 2019 року від 03.04.2019 року на суму 22 607,52 грн,

- №3 приймання-виконання будівельних робіт за травень 2019 року від 10.06.2019 року на суму 204 276,10 грн,

- №4 приймання-виконання будівельних робіт за травень-2 2019 року від 20.06.2019 року на суму 11 669,96 грн,

- №5 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 20.06.2019 року на суму 1 800 000,00 грн,

- №6 приймання-виконання будівельних робіт за червень 2019 року від 25.06.2019 року на суму 249 224,53 грн,

- №7 приймання-виконання будівельних робіт за липень 2019 року від 26.07.2019 року на суму 266 563,40 грн,

- №8 приймання-виконання будівельних робіт за листопад 2019 року від 14.11.2019 року на суму 88 217,20 грн,

- №9 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 14.11.2019 року на суму 1 490 538,23 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені роботи оплачені в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалах справи платіжними дорученнями.

24.07.2020 ПрАТ «СМУ-24» надіслало на адресу позивача лист з наданням пояснень та роз`яснення стосовно основних проблемних питань, які унеможливлюють виконання ПрАТ «СМУ-24» договірних зобов`язань. Відповідач у листі зазначив, що згідно з календарним графіком виконання робіт по об`єкту: Будівництво очисних споруд з використанням новітніх станцій очищення стічних вод державної установи «Селидівська виправна колонія (№82)» у селищі міського типу Гостре, Донецької області. ДСТУ Б.Д.1.1.-1:2013 (ДК 021:2015-45200000-9-Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва) підрядником виконувалися роботи, та в ході виконання робіт була виявлена велика кількість недоліків проектної документації і необхідність у виконанні додаткових робіт, не передбачених договірною ціною.

В результаті спорів між сторонами, сторони вирішили провести засідання виробничої наради при начальнику державної установи «Селидівська виправна колонія (№82)» для вирішення проблемних питань щодо виконання сторонами зобов`язань, передбачених договором підряду №1-К від 23 травня 2018 року.

04.02.2021 відбулося засідання виробничої наради, де начальник установи та юрисконсульт установи нагадали, що договором підряду №1-К від 23.05.2018 передбачено завершення виконання робіт та здача об`єкту в експлуатацію не пізніше 31 грудня 2020 року. Однак, на цей час, ПрАТ «СМУ-24» ці умови не виконано. Згідно з умовами договору він діє до моменту введення об`єкта в експлуатацію, при належному виконанні обома сторонами своїх зобов`язань, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами (стороною) своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань, які виникли до дати закінчення строку дії договору. А також передбачає штрафні санкції за невиконання в строк.

Голова наглядової ради ПрАТ «СМУ-24» Скачко В.О. зазначив, що ПрАТ «СМУ-24» має намір в повному обсязі виконати умови договору підряду №1-К від 23.05.2018, та здати «Будівництво очисних споруд з використанням новітніх станцій очищення стічних вод державної установи «Селидівська виправна колонія (№82)» у селищі міського типу Гостре» в максимально стислий термін. Так, для належного виконання робіт ПрАТ «СМУ-24» має намір за власний рахунок вирішити питання з проектною організацією питання щодо внесення зміни до проектної документації, які надали б можливість реалізувати проект, виправивши недоліки існуючого проекту. Виправлення недоліків, згідно з актом обстеження технічного стану незавершеного будівництва від 07.12.2020, просив відкласти на березень 2021 року у зв`язку з погодними умовами, які унеможливлюють належним чином провести роботи.

Також на засіданні ухвалили: 1) строком до 31.03.2021 ПрАТ «СМУ-24» разом з залученням субпідрядної організації провести необхідні роботи по усуненню недоліків виконаних робіт (гарантійне виконання об`єкту), зазначених в акті обстеження технічного стану незавершеного будівництва від 07.12.2020; 2) строком до 30.04.2021 року ПрАТ «СМУ- 24» вирішити питання з проектною організацією щодо внесення змін до проектної документації, необхідних для належної реалізації проекту (витрати на внесення змін та проходження необхідних експертиз за рахунок ПрАТ «СМУ-24»); 3) у разі виникнення необхідності в узгодженні передачі прав авторського нагляду державна установа «Селидівська виправна колонія (№82)» має вирішити питання, щодо надання необхідної згоди; 4) у травні 2021 року провести спільну нараду для вирішенням питання щодо можливості внесення змін до договору підряду №1-К від 23.05.2018, шляхом проведення переговорної процедури.

Крім того, відповідно до протоколу технічної наради з будівництва об`єкту «Будівництво очисних споруд з використанням новітніх станцій очищення стічних вод державної установи «Селидівська виправна колонія (№82)» у селищі міського типу Гостре» від 05.05.2021 присутні від замовника ДУ «Селидівська виправна колонія (№82)» від підрядника (ПрАТ «СМУ 24»), від авторського накляду (ТОВ «ТРІО-МТ») в ході обстеження встановили: 1. Територія майданчика проектованих очисних споруд №1 значно заболочена та постійно підтоплюється стічними водами з території колонії, які вільно розтікаються по рельєфу. Ділянка заросла очеретом та іншою болотною рослинністю. 2. Очисні споруди на майданчиках №2 та №3 здубовані в частині будівельних конструкцій та технології, для їх введення в експлуатацію потрібно підключення до електромережі та до існуючих каналізаційних колекторів. 3. В зоні майданчиків № 2 та №3 та по трасах проектованих ділянок підключень каналізаційних колекторів та ліній електропередачі знаходиться розкидане будівельне крупно обломкове сміття, залишки зруйновних будівель. 4. Існуючий каналізаційний колектор збудований із керамічних трубДу200-250 мм.колодязі виконані з цегли, кришки на більшості колодязів відсутні. Ділянки колектору частково пошкодженні земрийною військовою технікою під час спорудження окопів в 2013-2014 роках. Частково труби колектору та колодязі засмічені та не пропускають стоки, які переливаються через вверх колодязів на прилеглий рельєф. Післявивчення і обговорення порушених на нараді питань вирішили: 1. ТОВ «ТРІО-МТ» підготувати завдання на коригування проектно-кошторисної документації та подати його замовнику на затвердження. 2. ДУ «Селидівська виправна колонія (№82)» забезпечити передачу ТОВ «ТРІО_МТ» авторського права на проектно-кошторисну документацію по об`єкту, розроблену ОП «ДОНБАСКОМУНПРОЕКТ» в 2012 році. 3. ТОВ «СМУ 24» надати ТОВ «ТРІО-МТ» виконавчу документацію по збудованих спорудах для врахування при коригуванні проектно-кошторисної документації.

28.07.2021 Державна установа «Селидівська виправна колонія (№82)» звернулася до відповідача з претензією вих. №10/3511 у зв`язку з невиконання пунктів протоколу №1 від 04.02.2021 підрядником.

У відповіді на претензію підрядник листом вих. №17/08/201 від 17.08.2021 зазначив, що листом від 16.04.2020 зі сторони підрядника було повідомлено замовника про зупинення з 16.04.2020 виконання робіт за договором у зв`язку із не реагуванням останнього з приводу повідомлення про виявлення у ході будівництва неврахованих проектною документацією робіт і про необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису.Неможливість виконання договору за наявною проектно-кошторисною документацією було погоджено сторонами на виробничій нараді 04.02.2021 та при спільному обстеженні об`єкта 05.05.2021.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме: угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 23.04.2021 та листа №17 від 28.05.2021 про передачу авторського нагляду на будівництво очисних споруд СВК (№82) в смт. Гостре вбачається, що авторські права від ТОВ «ДОНБАСКОМУНПРОЕКТ» були передані Товариству з обмеженою відповідальністіо «ТРІО-МТ», та останнім були прийняті усі авторські права на погодження та внесення необхідних змін у проєктно-кошторисну документацію по робочому проекту «Будівництво очисних споруд з використанням новітніх станцій очистки стічних вод Селидівської виправної колонії (№82) в смт. Гостре Донецької області» для завершення будівництва цього об`єкту та введення його в експлуатацію.

Також, 27.04.2021 між Державною установою «Селидівська виправна колонія (№82)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО-МТ» був укладений договір №68-Г.

Листом №10/5324 від 15.11.2021 позивач звернувся до відповідача з проханням надати роз`яснення, хто саме буде джерелом фінансування на внесення змін до проектної документації, тому що в домовленостях між сторонами (протокол №1 від 04.02.2021) зазначено, що витрати здійснюються за рахунок ПрАТ «СМУ№24)», але відповіді не отримано.

Згідно з п.7.2.1 договору у разі порушення строків виконання робіт за цим договором підрядник зобов`язаний сплатити на користь замовника неустойку у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

За прострочення понад 30 календарних днів без мотивованої причини додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості робіт, невиконаних у строки, визначені цим договором.

У разі порушення підрядником зі своєї вини строків здачі закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, підрядник сплачує на користь замовника неустойку у розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення (п.7.2.4 договору).

У зв`язку не виконаням робіт у встановлений строк позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 61 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Із аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору підряду є замовник та підрядник.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 875 ЦК України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно із ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов?язується збудувати і здати у встановлений строк об?єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов?язується надати підрядникові будівельний майданик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов?язок не покладається на підрядника, прийняти об1єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вже зазначалось вище, за умовами договору підряду №1-К від 23.05.2018, відповідач зобов`язався з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи і здати в строк об`єкт, визначений у п.1.2 цього договору, (надалі іменується "об`єкт"), відповідно до проектно-кошторисної документації погодженої сторонами до цього договору, а замовник зобов`язується надати виконавцеві будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Сторонами встановлено термін виконання відповідачем передбачених договором робіт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здачі в експлуатацію об`єкта не пізніше 18.01.2019.

Додатковою угодою №5 від 02.04.2019 сторони внесли зміни до договору підряду від 23.05.2018 №1-К, зокрема до п. 5.1 договору, за яким підрядник розпочне виконання робіт з дня підписання договору та виконання замовником зобов`язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації; передачі дозвільної документації і завершить виконання робіт до 31 грудня 2020 року та до п. 6.1.2, за яким підрядник зобов`язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін передбачені цим договором роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здати в експлуатацію об`єкт не пізніше 31 грудня 2020 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не в повному обсязі виконано роботи, а на загальну суму 4 590 222,60 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами. Вказані роботи оплачені в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалах справи платіжними дорученнями.

28.07.2021 Державна установа «Селидівська виправна колонія (№82)» звернулася до відповідача з претензією вих. №10/3511 у зв`язку з невиконання пунктів протоколу №1 від 04.02.2021 підрядником.

У відповіді на претензію підрядник листом вих. №17/08/201 від 17.08.2021 зазначив, що листом від 16.04.2020 зі сторони підрядника було повідомлено замовника про зупинення з 16.04.2020 виконання робіт за договором у зв`язку із не реагуванням останнього з приводу повідомлення про виявлення у ході будівництва неврахованих проектною документацією робіт і про необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису. Неможливість виконання договору за наявною проектно-кошторисною документацією було погоджено сторонами на виробничій нараді 04.02.2021 та при спільному обстеженні об`єкта 05.05.2021.

Так позивач, у зв`язку не виконаням робіт відповідачем у встановлений строк позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції.

Заперечуючи проти позову, відповідачем зазначено, що підрядником було зупинено виконання робіт за договором з 16.04.2020, про що було повідомлено замовника.

Також заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем зазначено, що порушення строків виконання робіт було зумовлене об`єктивними обставинами та діями замовника, зокрема необхідністю погодження проектних рішень, затримкою оформлення проектно-кошторисної документації, виконанням додаткових робіт. Будь-яких доказів щодо виконання позивачем свого обов`язку за договором, які б свідчили про передачу затвердженої проектно-кошторисної документації відповідачу матеріли справи не містять. Також відповідач вказав, що ним направлялись пропозиції замовнику про внесенння змін до договору або його розірвання, у тому числі листом №11 від 21.01.2019 та листом №17/0301гп від 17.03.2020. Зі змісту інших листів вбачається, що сторонами визнається необхідність зміни договору, як в частині його строків, так і корегуванні проектно-кошторисної документації. Посилаючись на протоколи виробничих нарад, листування сторін та інші матеріали, відповідач зазначає, що зазначені документи відображають фактичний перебіг виконання робіт і підтверджують залежність їх виконання від дій та рішень замовника, зокрема щодо погодження проектних рішень, затримкою оформлення проектно-кошторисної документації, виконанням додаткових робіт. Крім того, відповідач стверджує, що при нарахуванні позивачем неустойки, останнім не зазначено, з яких саме робіт, передбачених проектною частиною документації було здійснено прострочення, їх вартість відповідно до ціни договору та кошторису та конкретний строк прострочення конкретного обсягу робіт згідно календарного плану, тому вважає необґрунтованим спосіб визначення вартості прострочених робіт за договором, застосований позивачем. Стосовно нарахування неустойки відповідно до п.7.2.4 договору, відповідач зазначає, що враховуючи відсутність факту здачі об`єктів в експлуатацію, у позивача не виникло право на нарахування неустойки. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про відсутність його вини у порушенні строків виконання робіт, наявність прострочення кредитора та виключають підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Додатковою угодою №5 від 02.04.2019 сторони внесли зміни до договору підряду від 23.05.2018 №1-К, що завершення виконання робіт і здача в експлуатацію об`єкту не пізніше 31 грудня 2020 року.

Відповідно до п.5.3 договору виконання робіт може бути призупинено або подовжено зі зміною строків виконання робіт у наступних випадках: обставини непереборної сили, поява нових чи додаткових робіт за ініціативою замовника. Рішення про зміну строків оформлюється сторонами шляхом, підписання додаткових угод до цього договору.

3амовник може у разі необхідності прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення виконання робіт (будівництва об`єкта) із внесенням у встановленому порядку змін у договір, у тому числі до календарного графіка виконання робіт, плану фінансування (п.5.4 догвору).

Якщо водночас діє кілька різних обставин, кожна з яких може бути підставою для продовження термінів виконання робіт, таке рішення ухвалюється з урахуванням дії всіх обставин (п.5.7 договору).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що перегляд термінів виконання робіт оформлюється додатковою угодою.

Отже, відповідно до умов договору строки виконання робіт визначені додатковою угодою №5, яка є його невід`ємною частиною, а зміна таких строків могла здійснюватися виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідних додаткових угод.

В матеріалах справи відсутня угода сторін до договору підряду №1-К від 23.05.2018 щодо продовження термінів виконання робіт.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повідомлення відповідачем позивача про необхідність укладання додаткових договорів чи проекту таких додаткових договорів щодо продовження строку виконання робіт.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів внесення змін до строків виконання робіт у спосіб, передбачений договором, у зв`язку з обставинами, на які посилається відповідач.

Посилання відповідача на протоколи виробничих нарад, листування сторін, погодження технічних рішень та необхідність виконання додаткових робіт не можуть розцінюватися як зміна строків виконання робіт, оскільки такі дії не є додатковими угодами сторін та не змінюють погоджених договором строків виконання зобов`язання.

Крім того, у поданих запереченнях (апеляційній скарзі) відповідач фактично не спростовує самого факту порушення строків виконання робіт за договором, а обґрунтовує свою позицію виключно наявністю обставин, які, на його думку, не залежали від нього та ускладнювали виконання зобов`язання. Отже, доводи відповідача спрямовані не на заперечення прострочення як такого, а на обґрунтування відсутності вини у його допущенні.

Відповідно до статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що порушення строків виконання робіт було зумовлене необхідністю погодження із позивачем змін до проєктної документації та виконання додаткових робіт, не передбачених проєктною документацією, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів дотримання відповідачем порядку, встановленого частиною третьою статті 877 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідачем не доведено, що у випадках, на які він посилається як на підставу порушення строків виконання робіт, після повідомлення замовника про необхідність виконання додаткових робіт та неодержання від нього у розумний строк відповіді ним було зупинено виконання відповідних робіт у порядку, визначеному зазначеною нормою.

Колегія суддів наголошує, що всі зміни до істотних умов договору, зокрема щодо строків виконання робіт, календарного плану, проєктно-кошторисної документації та договірної ціни, оформлювалися сторонами шляхом укладення відповідних додаткових угод, які були підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень.

Крім того, виконані відповідачем роботи приймалися позивачем за актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами без зауважень щодо обсягів, вартості чи якості виконаних робіт.

За таких обставин доводи відповідача про те, що саме необхідність погодження змін до проектної-кошторисної документації та обсягів робіт зумовила порушення строків виконання робіт і виключає його відповідальність, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що зазначені зміни були погоджені сторонами у встановленому договором порядку шляхом укладення відповідних додаткових угод.

Стосовно висновку експертів за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №2529/23-45 від 16.04.2026 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до чинного процесуального законодавства, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому, висновок експерта має бути повним, ясним та таким, що не викликає обґрунтованих сумнівів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується нормативно-правовими актами, зокрема наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 березня 2025 року за № 380/43786), де визначено, що селище Гостре Курахівської міської територіальної громади (фактичне місцезнаходження установи) було віднесено до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України - дата початку тимчасової окупації- 20.11.2024 (розділ ІІ, п.2 Переліку).

Зазначена обставина об`єктивно унеможливлює здійснення будь-яких додаткових обстежень об`єкта на місці, проведення повторних або додаткових будівельно-технічних експертиз задля усунення суперечностей, неповноти чи з`ясування всіх нюансів будівництва, які не були належним чином досліджені експертом під час первинного огляду чи складання висновку.

Крім того, під час проведення експертизи експерту не було надано повного переліку документів, які запитувалися ним у сторін для належного та всебічного дослідження. Неповнота наданих вихідних даних та неможливість доступу до самого об`єкта через окупацію території у сукупності призвели до того, що експертний висновок ґрунтується на неповних відомостях, носить уривчастий характер і не містить однозначних, вичерпних та безсумнівних відповідей на поставлені питання.

Зважаючи на те, що наявний у справі висновок є неповним та викликає обґрунтовані сумніви у правильності й об`єктивності зроблених експертом висновків, а усунути ці сумніви шляхом призначення додаткової чи повторної експертизи наразі неможливо з огляду на перебування об`єкта дослідження в зоні тимчасової окупації, колегія суддів вважає, що такий висновок не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні процесуального закону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає висновок експертів за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №2529/23-45 від 16.04.2026 як доказ та не покладає його в основу цього судового рішення, оскільки неповнота дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не може тлумачитися на шкоду інтересам позивача за умов об`єктивної неможливості проведення повторного експертного дослідження.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено строки виконання (невиконано робіт на загальну суму 5 337 776,40 грн.) та здачі робіт.

Згідно із п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (який був чинний на момент спірних правовідносин) , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодекслм України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.7.2.1 договору у разі порушення строків виконання робіт за цим договором підрядник зобов`язаний сплатити на користь замовника неустойку у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

За прострочення понад 30 календарних днів без мотивованої причини додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості робіт, невиконаних у строки, визначені цим договором.

У разі порушення підрядником зі своєї вини строків здачі закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, підрядник сплачує на користь замовника неустойку у розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення (п.7.2.4 договору).

Сторони домовилися, що за прострочення виконання підрядником зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п.7.7 договору).

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції,, що розрахунок неустойки у розмірі 1 782 815,18 грн та штрафу у розмірі 373 644,34 грн відповідно до п.7.2.1 договору та неустойки у розмірі 3 315 948,66 грн згідно із п.7.2.4 договору здійснений у спосіб, погоджений сторонами у договорі, ґрунтується на належних доказах, а отже вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими та неспростованими відповідачем.

Водночас, колегія суддів зауважує, що частина третя статті 551 ЦК України містить положення, які надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд звертає увагу, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Відтак, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Колегією суддів встановлено, що, незважаючи на порушення строків виконання робіт, передбачених договором підряду №1-К від 23.05.2018, доказів заподіяння позивачу збитків у розмірі, співмірному заявленим до стягнення штрафним санкціям, матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує, що протягом виконання договору сторони вносили зміни до його істотних умов, зокрема щодо строків виконання робіт, календарного плану, проєктно-кошторисної документації та договірної ціни, що свідчить про тривалий характер виконання договірних зобов`язань.

З огляду на наведене, а також враховуючи характер порушення, тривалість договірних відносин сторін, а також очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді неустойки та штрафу, які у сукупному розмірі становить 5 472 408,18 грн при загальній вартості робіт, виконання яких прострочено у розмірі 5 337 776,40 грн тобто більш ніж 100% вартості прострочених робіт, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання є очевидно більш вигідними для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, відсутність істотних негативних наслідків для позивача та збитків, з урахуванням принципів справедливості та розумності колегія суддів приходить до висновку про наявність обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру неустойки та штрафу та вважає за необхідне їх зменшити на 50%.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 2 736 204,09 грн, а саме - неустойка у розмірі 891 407,59 грн та штраф у розмірі 186 822,17 грн відповідно до п.7.2.1 договору та неустойки у розмірі 1 657 974,33 грн згідно із п.7.2.4 договору.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та не доведеними позивачем у розумінні ст. 76-79 ГПК України.

Водночас, з урахуванням зменшення судом апеляційної інстанції розміру неустойки та штрафу, колегія суддів дійшла висновку, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21 слід змінити з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку що рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21підлягає зміні шляхом зменшення штрафних санкцій на 50%.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21 не підлягає задоволенню.

Судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта. При цьому колегія суддів зазначає, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на апелянта повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/20942/21 змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» (ЄДРПОУ 41084239, 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) на користь Державної установи «Селидівська виправна колонія (№82)» (РНОКПП 2819824252, 03049, м.Київ, проспект Повітрянофлотський, буд.5 кв.14) неустойку у розмірі 891 407,59 грн та штраф у розмірі 186 822,17 грн відповідно до п.7.2.1 договору, неустойку у розмірі 1 657 974,33 грн згідно із п.7.2.4 договору та витрати по сплаті судового збору в розмірі 82 086 (вісімдесят дві тисячі вісімдесят шість) грн. 12 коп.»

Видати наказ».

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/20942/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

С.В. Владимиренко