Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №911/2495/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа №911/2495/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Дзюбенко В.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтава-Паритет"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 (повний текст складено 25.06.2026)

у справі №911/2495/25 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Приватного підприємства "Полтава-Паритет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-Енерджі"

про стягнення 493 939,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Полтава-Паритет" (далі - ПП "Полтава-Паритет") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-Енерджі" (далі - ТОВ "Астарта-Енерджі") заборгованості у розмірі 493 939,28 грн, з яких: 294 000,00 грн - основний борг, 11 779,28 грн - пеня, 70 560,00 грн - штраф, 117 600,00 грн - збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки товару від 15.07.2024 №15/07/2024, в частині строків поставки товару, не повернув авансовий платіж за частину непоставленого товару та не виконав свій обов`язок щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Астарта-Енерджі" на користь ПП "Полтава-Паритет" 294 000,00 грн основного боргу, 11 779,28 грн пені, 70 560,00 грн штрафу, 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5 927,27 грн судового збору. В частині стягнення збитків у розмірі 117 600,00 грн в позові відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів постачання ним обладнання в кількості 2 штуки, а тому вимоги позивача про стягнення 294 000,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Також, на переконання місцевого господарського суду, позовні вимоги в частині стягнення 11 779,28 грн пені та 70 560,00 грн штрафу підлягають задоволенню. При цьому, оскільки в договорі поставки не зазначено про обов`язок відповідача зареєструвати відповідну податкову накладну, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 117 600,00 грн є необґрунтовані та недоведені, у зв`язку з чим відмовив у їх задоволенні. Крім того, місцевий господарський суд вважає заявлену позивачем суму витрат на послуги адвоката в розмірі 45 000,00 грн обґрунтованою та правомірною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись рішенням місцевого господарського суду, ПП "Полтава-Паритет" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25, в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 117 600,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ПП "Полтава-Паритет" посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, не надано належну оцінку доказам, залученим до матеріалів справи, у зв`язку з чим вищевказане рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, підлягає скасуванню.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до того, що:

- за результатом надходження від ПП "Полтава-Паритет" на банківський рахунок ТОВ "Астарта-Енерджі" грошових коштів у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2024 №3740, останнє мало скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 705 600,00 грн, з них ПДВ - 117 600,00 грн. Однак, відповідна податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних;

- позивач опинився в ситуації, за якої йому завдано збитків внаслідок не реєстрації відповідачем в ЄРПН податкової накладної, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 117 600,00 грн до складу податкового кредиту;

- оскаржуване рішення, в частині відмови у стягненні збитків, ґрунтується на помилковому припущенні про те, що відповідальність продавця за неналежне виконання податкового обов`язку може виникнути лише за умови включення такого обов`язку до договору поставки.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги позивач просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 апеляційну скаргу ПП "Полтава-Паритет" у справі №911/2495/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 поновлено ПП "Полтава-Паритет" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Полтава-Паритет" на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.08.2026. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2495/25. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 05.08.2026.

05.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2495/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 задоволено заяву представника ПП "Полтава-Паритет" Дзюбенка В.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 розгляд апеляційної скарги ПП "Полтава-Паритет" на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25 відкладено до 02.09.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 02.09.2026 з`явився представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №911/2495/25 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25, в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 117 600,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.07.2024 між ТОВ "Астарта-Енерджі" (постачальник) та ПП "Полтава-Паритет" (покупець) укладено договір поставки товару №15/07/2024, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність визначений цим договором товар, а покупець прийняти його та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору покупець за свій рахунок здійснює доставку товару від постачальника. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту отримання його покупцем або уповноваженої ним особою та оформлення (підписанням) сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 2.4 договору загальний обсяг і вартість товару, що поставляються по даному договору, складається із загальної вартості товару, поставленого протягом строку дії даного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлені умови оплати: покупець вносить попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості товару, а саме: 705 600,00 грн, в тому числі ПДВ 117 600,00 грн на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7-х робочих днів після підписання відповідної специфікації до договору поставки.

Вартість товару, узгоджена й затверджена сторонами у відповідному додатку (специфікації) до договору, є фіксованою й незмінною протягом усього строку його дії. Покупець сплачує, а постачальник зобов`язується поставити покупцю товар належної якості протягом терміну, вказаному у специфікації до договору та направити супровідну документацію та видаткову накладну (пункт 3.4 договору).

За умовами пункту 4.1 договору приймання товару по якості та кількості здійснюється при передачі товару постачальником покупцю, або уповноваженому їм особі. Приймання товару здійснюється відповідно до додатку (специфікації) до договору: по кількості - шляхом перерахування, по якості - згідно з документами, що підтверджують якість товару або технічними вимогами виробника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 9.4 договору).

15.07.2024 сторонами підписана специфікація №1 на товар (додаток №1 до договору), якою погоджена поставка товару "Високовольтний АЕ6 30 kWh" у кількості 2 шт.

Відповідно до пункту 1 специфікації покупець оплачує товар в наступному порядку: 100% попередня оплата протягом 3 (трьох) днів з дня підписання сторонами даної специфікації та отримання рахунку від постачальника.

Пунктом 2 специфікації передбачено, що максимальний строк поставки товару - не пізніше 14 робочих днів з дня оплати рахунку.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 705 600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2024 №3740, призначення платежу: "оплата за товар (високовольтний АЕ6) зг. рах. №59 від 17 липня 2024 р. у сумі 588 000,00 грн., ПДВ - 20 % 117 600,00 грн.".

Однак, позивач стверджує, що на день розгляду справи відповідач виконав частково свої зобов`язання та поставив товар в кількості 1 шт. на суму 352 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 24.09.2024 №85, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25 оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 117 600,00 грн, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у позивача - прийняти та оплатити його на умовах викладених у спірному договорі.

Колегією суддів встановлено, що наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, при заявлені позовної вимоги про повернення авансового платежу за непоставлений товар позивачем вирахувано суму ПДВ, оскільки відповідачем не зареєстровано податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на отриману суму попередньої оплати, у зв`язку з чим недоотримана сума податкового кредиту визначена як збитки для суб`єкта господарювання.

На думку позивача, в межах виконання умов договору поставки, він зазнав збитків, які полягають у невжитті відповідачем заходів щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкової накладної на загальну суму 705 600,00 грн, ПДВ - 117 600,00 грн, у зв`язку з чим останній втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 117 600,00 грн.

Таким чином, позивач вважає що ним понесені збитки з вини відповідача в розмірі 117 600,00 грн та просить суд стягнути їх з ТОВ "Астарта-Енерджі".

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, за змістом пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Таким чином, позивач вважає, що за результатом надходження від ПП "Полтава-Паритет" на банківський рахунок ТОВ "Астарта-Енерджі" грошових коштів у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2024 №3740, відповідач мав скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 705 600,00 грн, з них ПДВ - 117 600,00 грн. Однак, відповідна податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Астарта-Енерджі" вчинило своєчасні дії, спрямовані на виконання свого податкового обов`язку, а саме склало та направило на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну на суму 705 600,00 грн. Реєстрація зазначеної накладної зупинена контролюючим органом (ДПС) на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України. Зупинення реєстрації податкової накладної є наслідком реалізації фіскальним органом своїх контролюючих функцій, а сам факт такого зупинення не є автоматичним доказом протиправної поведінки або вини продавця.

Таким чином, в діях ТОВ "Астарта-Енерджі" відсутній елемент вини, оскільки технічні дії щодо блокування здійснені органом ДПС, а не відповідачем.

Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи для розблокування накладної або вживав інших заходів досудового врегулювання протягом строку дії договору.

Отже, неотримання позивачем податкового кредиту є наслідком рішення контролюючого органу, а не протиправних дій відповідача, у зв`язку з чим прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та неотриманням позивачем податкового кредиту відсутній.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях ТОВ "Астарта-Енерджі" повного складу господарського правопорушення.

Крім того, сторони, керуючись статтею 627 ЦК України, не передбачили у тексті договору поставки обов`язок відповідача зареєструвати відповідну податкову накладну. Сама по собі наявність публічного обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не породжує автоматичного виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, якщо сторони безпосередньо не врегулювали це питання у тексті договору поставки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 117 600,00 грн необґрунтовані та недоведені, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП "Полтава-Паритет" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ПП "Полтава-Паритет".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтава-Паритет" на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2495/25.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Полтава-Паритет".

5. Матеріали справи №911/2495/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Буравльова С.І. (з 07.09.2026 до 20.09.2026), Шапрана В.В. (з 07.09.2026 до 20.09.2026) та Сітайло Л.Г. (21.09.2026).

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов