Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №911/3387/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа № 911/3387/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Скрицька Н.А., ордер АІ № 2039703 від 30.10.2025;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологічні системи" на рішення господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/3387/25 (суддя - Ейвазова А.Р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Воляспецтранс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологічні системи"

про стягнення 445 190,54 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Воляспецтранс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Науково-виробнича компанія (далі - НВК) "Технологічні системи" про стягнення 445 190,54 грн, з яких: 325 000,00 грн боргу, 8 661,48 грн 3 % річних, 24 384,74 грн інфляційних втрат та 87 144,32 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2024 між ТОВ "НВК "Технологічні системи", як замовником, та ТОВ "Воляспецтранс", як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 10/2024-01 (далі - договір), на виконання якого виконавцем надано замовнику послуги з перевезення вантажу у період з 18.11.2024 по 17.12.2024 на суму 325 000,00 грн, які останнім не були оплачені, тож позивач просив стягнути вказану суму заборгованості з відповідача разом з нарахованими 8 661,48 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 19.11.2024 по 30.10.2025; 24 384,74 грн інфляційних втрат з 01.12.2024 по 30.09.2025; 87 144,32 грн пені з 19.11.2024 по 30.10.2025.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/3387/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВК "Технологічні системи" на користь ТОВ "Воляспецтранс" 325 000,00 грн боргу, 8 661,48 грн 3 % річних, 24 300,00 грн інфляційних втрат та 4 295,54 грн судового збору за подання позову. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 84,74 грн інфляційних втрат та 87 144,32 грн пені.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не розрахувався за послуги з перевезення вантажу надані позивачем за договором у період 18.11.2024 по 17.12.2024 та згідно матеріалів справи за ним наявна заборгованість у сумі 325 000,00 грн, у зв`язку з чим задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 325 000,00 грн боргу разом з 8 661,48 грн 3 % річних та 24 300,00 грн інфляційних втрат (у стягненні 84,74 грн інфляційних втрат відмовлено, з огляду на неправильний розрахунок), які визнані судом арифметично вірними. У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 87 144,32 грн пені відмовлено, оскільки сторони у письмовій формі не домовились про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання за договором з оплати перевезення, а чинне на момент вчинення порушення законодавство не встановлювало відповідальності за відповідне порушення у вигляді пені.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ТОВ "НВК "Технологічні системи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції не було досліджено п.п. 4.1, 4.2 договору та не встановлено початок перебігу строку виконання відповідачем грошового зобов`язання. Водночас обов`язок замовника щодо оплати виникає лише після отримання рахунку, тож без факту отримання рахунку неможливо встановити дату з якої обчислюється обов`язок оплати, а тому відсутній юридично визначений початок перебігу строку виконання грошового зобов`язання. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт направлення чи вручення рахунків відповідачу, то суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2026 апеляційну скаргу у справі № 911/3387/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у справі № 911/3387/25 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 23.06.2026.

16.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що всі рахунки на оплату надавались позивачем відповідачу разом з актами надання послуг, які підписані сторонами, скріплені їх печатками.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 911/3387/25 відкладено її розгляд на 15.09.2026.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 апеляційну скаргу у справі № 911/3387/25, з огляду на перебування судді Барсук М.А. у відрядженні, передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

У судовому засіданні, що відбулось 15.09.2026, позивач вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та за висновками апеляційного суду відсутність його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, який вже відкладався з огляду на неявку представника відповідача.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2024 між ТОВ "НВК "Технологічні системи", як замовником, та ТОВ "Воляспецтранс", як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 10/2024-01 (далі - договір; а.с. 32-33 том 1), за умовами якого виконавець протягом визначеного в договорі строку зобов`язаний надавати за плату послуги з перевезення вантажу (далі - послуги), а замовник прийняти та оплатити належним чином надані послуги (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору перевезення вантажу здійснюється на умовах, визначених у затвердженій сторонами заявці замовника, у якій визначається: найменування та кількість вантажу, що перевозиться; вартість вантажу; маршрут перевезення; адреса пункту (-ів) навантаження та розвантаження вантажу; дані про одержувача; дата завантаження та строки доставки; вартість перевезення; тип та кількість транспортних засобів.

Зі змісту п. 2.3 договору вбачається, що факт належного виконання послуг виконавцем та приймання їх замовником засвідчується актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно пп. 3.1.11 п. 3.1 договору виконавець зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів з дня завершення надання послуг, але в будь-якому випадку не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, надати замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) та/або всі інші документи, що супроводжують перевезення вантажу та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки та на умовах, визначених законодавством.

На замовника згідно пп. 3.3.3 п. 3.3 договору покладений обов`язок приймати належним чином надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах визначених договором.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.4 договору передбачено, що вартість послуг визначається окремо на кожен рейс перевезень згідно рахунків, наданих виконавцем. Замовник зобов`язаний провести оплату згідно рахунку, наданого замовником напередодні або в день надання перевезень. Загальна вартість договору складається з загальної вартості наданих виконавцем послуг з перевезення на користь замовника відповідно до рахунків та актів надання послуг.

Згідно п. 5.1 договору виконавець і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань по цьому договору несуть взаємну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України, якщо інше не передбачено цим договором.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024, а у випадку відсутності за один місяць до закінчення дії договору заяв однієї із сторін про бажання припинити дію договору, цей договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п.п. 7.1, 7.2 договору).

На виконання взятих на себе зобов`язань за період з жовтня 2024 по грудень 2024 року на умовах договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з перевезення вантажу на загальну суму 825 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, а саме від: № 299 від 04.10.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 109 том 1); № 300 від 07.10.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 110 том 1); № 301 від 08.10.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 111 том 1); № 302 від 09.10.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 112 том 1); № 303 від 11.10.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 113 том 1); № 304 від 14.10.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 114 том 1); № 352 від 05.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 115 том 1); № 353 від 06.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 116 том 1); № 355 від 07.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 118 том 1); № 354 від 08.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 117 том 1); № 356 від 09.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 119 том 1); № 357 від 11.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 120 том 1); № 382 від 12.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 124 том 1); № 366 від 13.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 121 том 1); № 379 від 14.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 122 том 1); № 380 від 15.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 123 том 1); № 408 від 18.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 34 том 1); № 409 від 19.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 37 том 1); № 437 від 11.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 40 том 1); № 438 від 12.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 45 том 1); № 440 від 13.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 49 том 1); № 441 від 14.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 53 том 1); № 447 від 16.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 57 том 1); № 448 від 17.12.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 61 том 1).

Позивач зазначав, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати перевезень, здійснених у період з 18.11.2024 по 17.12.2024, на загальну суму 325 000,00 грн.

Так, прийняття вантажу для здійснення перевезень за період з 18.11.2024 по 17.12.2024, підтверджується ТТН, а саме: № 76 від 18.11.2024 (а.с. 36 том 1); № 77 від 19.11.2024 (а.с. 39 том 1); №№ 95-97 від 11.12.2024 (а.с. 42-44 том 1); №№ 98-99 від 12.12.2024 (а.с. 47-48 том 1); №№ 100-101 від 13.12.2024 (а.с. 51-52 том 1); №№ 102-103 від 14.12.2024 (а.с. 55-56 том 1); №№ 104-105 від 16.12.2024 (а.с. 59-60 том 1); № 106 від 17.12.2024 (а.с. 63 том 1).

Для оплати перевезень за період з 18.11.2024 по 17.12.2024 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: № 414 від 18.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 35 том 1); № 415 від 19.11.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 38 том 1); № 444 від 11.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 41 том 1); № 445 від 12.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 46 том 1); № 447 від 13.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 50 том 1); № 448 від 14.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 54 том 1); № 449 від 16.12.2024 на суму 50 000,00 грн (а.с. 58 том 1); № 456 від 17.12.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 62 том 1).

Відповідач зобов`язання з оплати вищевказаних послуг на суму 825 000,00 грн виконав в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 357 від 17.10.2024 на суму 250 000,00 грн (а.с. 65 том 1); № 443 від 10.12.2024 на суму 150 000,00 грн (а.с. 64 том 1); № 546 від 20.02.2025 на суму 50 000,00 грн (а.с. 66 том 1); № 596 від 20.06.2025 на суму 50 000,00 грн (а.с. 67 том 1).

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача 325 000,00 грн боргу за перевезення у період з 18.11.2024 по 17.12.2024, разом з нарахованими 8 661,48 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 19.11.2024 по 30.10.2025; 24 384,74 грн інфляційних втрат з 01.12.2024 по 30.09.2025; 87 144,32 грн пені з 19.11.2024 по 30.10.2025.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не розрахувався за послуги з перевезення вантажу надані позивачем за договором у період 18.11.2024 по 17.12.2024 та згідно матеріалів справи за ним наявна заборгованість у сумі 325 000,00 грн, у зв`язку з чим задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 325 000,00 грн боргу разом з 8 661,48 грн 3 % річних та 24 300,00 грн інфляційних втрат (у стягненні 84,74 грн інфляційних втрат відмовлено, з огляду на неправильний розрахунок), які визнані судом арифметично вірними. У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 87 144,32 грн пені відмовлено, оскільки сторони у письмовій формі не домовились про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання за договором з оплати перевезення, а чинне на момент вчинення порушення законодавство не встановлювало відповідальності за відповідне порушення у вигляді пені.

Переглядаючи спір в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У ч. 1 ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ч.ч. 1, 2, 3 ст. 306 Господарського кодексу (далі - ГК) України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як визначено ч.ч. 1, 5 ст. 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що здійснення виконавцем перевезень за період з 18.11.2024 по 17.12.2024 підтверджується ТТН (а.с. 36, 39, 42-44, 47-48, 51-52, 55-56, 59-60, 63 том 1) та актами надання послуг на загальну суму 325 000,00 грн (а.с. 34, 37, 40, 45, 49, 53, 61 том 1), що підписані та скріплені печатками замовника/виконавця. Також для оплати перевезень за спірний період позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату (а.с. 35, 38, 41, 46, 50, 54, 58, 62 том 1).

Сторони у п. 4.2 договору погодили, що замовник зобов`язаний провести оплату згідно рахунку, наданого замовником напередодні або в день надання перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за послуги з перевезення вантажу, у строк, встановлений п. 4.2 договору, - в день надання перевезень, тобто в строк який зазначений в актах надання послуг, якими засвідчується факт належного виконання перевізником своїх зобов`язань.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою рахунок не є документом первинної бухгалтерської звітності, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер, в той же час замовник не звертався до виконавця з вимогами щодо надання рахунків на оплату отриманих послуг з перевезення у спірний період, а підписані ним акти надання послуг містять вартість наданих послуг та реквізити сторін, зокрема, і банківські реквізити виконавця.

Враховуючи наведене твердження апелянта про ненастання його обов`язку з оплати наданих позивачем послуг за договором у спірний період є безпідставними, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 325 000,00 грн боргу.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 8 661,48 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 19.11.2024 по 30.10.2025 та 24 384,74 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2024 по 30.09.2025.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 661,48 грн 3 % річних, 24 300,00 грн інфляційних втрат за спірні періоди. Щодо відмови у задоволенні позову доводів апелянтом не наведено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду, тож підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологічні системи" на рішення господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/3387/25 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/3387/25 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/3387/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.09.2026.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Пономаренко