Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/16219/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/16219/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.09.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 26.05.2026 Акціонерного товариства «Альтбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 (повне рішення складено 06.05.2026)

у справі № 910/16219/25 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Альтбанк»( м. Київ)

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Шлях» (Полтавська обл., м. Кременчук)

2. ОСОБА_1 (м. Київ)

про стягнення солідарно заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Альтбанк» звернулося з позовом до Господарського суду м. Києва до Відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Шлях», та Відповідача 2. ОСОБА_1 (поручитель) про стягнення солідарно:

- за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 заборгованості у сумі 9 295 237, 41 грн, яка складається з: простроченого тіла кредиту - 4 763 183, 18 грн, прострочених відсотків за кредитом в розмірі 1 787 662, 47 грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією 4075 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 909 044, 79 грн, 3% річних в сумі 192 547, 67 грн та інфляційних витрат в розмірі 638 724, 30 грн;

- за договором про надання гарантії №116351/ А-0136 від 24.01.2024 заборгованість та штрафні санкції у сумі 8 536 774, 08 грн, яка складається з: простроченого тіла кредиту - 4 334 168, 82 грн, прострочених відсотків за кредитом - 1 657 398, 77 грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією - 4075 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 765 541,72 грн, 3% річних- 178 467, 92 грн та інфляційних витрат - 597 121, 85грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після перетворення зобов`язань після сплати позивачем на користь ТОВ "СК Шлях" коштів по банківській гарантії у кредитні відносини, Відповідачем1 порушено умови вказаних вище договорів в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісій. За прострочення розрахунків по тілу кредиту та процентах банком додатково нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 позов Акціонерного товариства «Альтбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Шлях» та ОСОБА_1 (яз із поручителя за Відповідача1) про стягнення солідарно: за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 заборгованості у сумі 9 295 237, 41 грн, яка складається з: простроченого тіла кредиту - 4 763 183, 18 грн, прострочених відсотків за кредитом в розмірі 1 787 662, 47 грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією 4075 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 909 044, 79 грн, 3% річних в сумі 192 547, 67 грн та інфляційних витрат в розмірі 638 724, 30 грн; за договором про надання гарантії №116351/ А-0136 від 24.01.2024 заборгованість та штрафні санкції у сумі 8 536 774, 08 грн, яка складається з: простроченого тіла кредиту - 4 334 168, 82 грн, прострочених відсотків за кредитом - 1 657 398, 77 грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією - 4075 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 765 541, 72 грн, 3% річних- 178 467, 92 грн та інфляційних витрат - 597 121, 85 грн - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Шлях» (код 44998832) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альтбанк» (код 19358784) за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 заборгованості з простроченого тіла кредиту - 4 763 183, 18 грн, прострочених відсотків за кредитом в розмірі 332 896, 62 грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією 4075 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 572 713, 44 грн, 3% річних в сумі 192 547, 67 грн та інфляційних витрат в розмірі 638 724, 30 грн, за договором про надання гарантії №116351/ А-0136 від 24.01.2024 заборгованість з простроченого тіла кредиту - 4 334 168, 82 грн, прострочених відсотків за кредитом 312 135, 07 грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією - 4075 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 529 662, 52 грн, 3% річних- 178 467, 92 грн та інфляційних витрат - 597 121, 85грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «СК «Шлях» (код 44998832) на користь Акціонерного товариства «Альтбанк» (код 19358784) судовий збір в сумі 90 191, 89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альтбанк» (код 19358784) судовий збір в сумі 90 191,89 грн.

Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 по справі №910/16219/25 на 12 місяців до 06.05.2027.

Спір у справі розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Альтбанк», 26.05.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду (зареєстровано в суді 27.05.2026) з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 в частині часткового задоволення вимог АТ «Альтбанк» до відповідачів щодо солідарного стягнення відсотків за Договором про надання гарантії № 116351/А-0135 від 24.01.2024 року та Договором про надання гарантії № 116351/А-0136 від 24.01.2024 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити повністю вимоги позивача та стягнути з відповідачів солідарно за Договором про надання гарантії № 116351/А-0135 від 24.01.2024 року заборгованості з прострочених відсотків за кредитом у розмірі 1 787 662, 47 грн. та за Договором про надання гарантії № 116351/А-0136 від 24.01.2024 року заборгованості з прострочених відсотків за кредитом у розмірі 1 657 398, 77 грн. з урахуванням поручительства Відповідача 2.

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 в частині часткового задоволення вимог АТ «Альтбанк» щодо солідарного стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити повністю вимоги щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Шлях» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альтбанк» за Договором про надання гарантії № 116351/А-0135 від 24.01.2024 року пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 1 909 044, 79 грн. за Договором про надання гарантії № 116351/А-0136 від 24.01.2024 року пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 1 765 541, 72 грн. з урахуванням поручительства Відповідача 2.

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 по справі № 910/16219/25 на 12 місяців до 06.05.2027 та прийняти нове рішення в цій частині відмовивши у задоволенні клопотань обох відповідачів про відстрочення виконання рішення у справі № 910/16219/25.

- Судові витрати покласти на відповідачів пропорційно задоволенню вимог.

- В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Горбасенко П.В., Яценко О.В.

16 червня 2026 року від адвоката обох відповідачів подано відзив на апеляційну скаргу АТ "Альтбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25.

За змістом відзиву на апеляційну скаргу адвокат відповідачів вказує, що спірні правовідносини сторін є кредитними, оскільки первісні відносини зі сплати Відповідачем1 Регресу (сплаченої банком гарантії) на користь позивача, були замінені на зобов`язання щодо повернення кредиту і сплати відсотків за користування ним та інших платежів. При цьому до спірних відносин слід застосовувати положення чинного законодавств та висновки з правових позицій Верховного Суду про те, що за період після прострочення повернення тіла кредиту, кредитором нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання за правилами ст. 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом чи договором. Вказано також, що в матеріли справи позивачем не подано належних розрахунків прострочених відсотків за кредитом для їх солідарного стягнення з обох відповідачів. Виписки з особового рахунку такими належними розрахунками бути не можуть.

Адвокатом відповідачів наголошено, що до правовідносин сторін суд першої інстанції мав застосувати п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за яким відповідачі в період дії воєнного стану в Україні мають бути звільнені від сплати на користь позивача всіх стягнень по ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу та пені). Ці платежі, нараховані з 24.02.2022 мають бути списані кредитодавцем (позикодавцем).

В частині застосованого судом першої інстанції відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, адвокат відповідачів просить врахувати, що таке відстрочення не порушує балансу інтересів сторін, відповідачі мають скрутне фінансове становище, численні виконавчі провадженні, а на утриманні Відповідача2 перебуває троє неповнолітніх дітей.

В засідання по розгляду апеляційної скарги з`явилися представники обох сторін, які свої позиції у спорі підтримали повністю, а проти позиції іншої сторони заперечують.

Апелянт підтримує, зокрема, позицію щодо неправомірності неврахування та незастосування судом першої інстанції Перехідних положень ЦК України, за якими боржники звільняються повністю від сплати на користь кредиторів пені та всіх нарахувань за ст. 625 ЦК України. Такими нарахуваннями, на переконання скаржника є відсоткова ставка після завершення періоду кредитування.

Натомість позивач вважає, що всі відсотки за користування коштами банківської гарантії/регресу, пеня і нарахування за ст. 625 ЦК України мають бути сплачені відповідачем повністю. Відстрочення сплати боргу за спірним судовим рішенням на рік є неправомірним та безпідставним.

В судовому засіданні судом апеляційної інстанції оголошено про надходження від представника обох відповідачів додаткових письмових пояснень щодо наявності/підтвердженості обґрунтованих підстав для задоволення судом першої інстанції клопотання боржника про відстрочення виконання судового рішення. Дане пояснення колегія суддів приєднала до справи керуючись ст. 2 ГПК України та обговорила зі сторонами.

Заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено та перевірено такі обставини:

Сторонами спору не заперечується, що між Акціонерним товариством «АЛЬТБАНК» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «ШЛЯХ»(Відповідач 1) укладено Договір про надання гарантії №116351/А-0135 від 24.01.2024 у (далі-Договір гарантії 1) та Договір про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024 (далі-Договір гарантії 2).

Відповідно до умов п.п.1.1. Договору гарантії 1 Бенефіціаром визначено- Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», сума гарантії -5 871 815,04 грн., Строк гарантії - до 01.08.2024.

Банківська гарантія надається в межах формування Тендерної документації Договір № 2401000049 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів від 18.01.2024 за оголошенням про проведення конкурентної процедури закупівлі, яке розміщене на веб-сайті інформаційно-телекомунікаційної системи «PROZRRO» за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender /UA-2023-12-08-010059-a, назва частини предмету закупівлі (лота): Лот №2 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу, дата рішення Бенефіціара, яким затверджена тендерна документація 08.12.2023.

Одночасно визначено поняття Гарантії - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк бере на себе грошові зобов`язання перед Бенефіціаром сплатити кошти в разі настання Гарантійного випадку, а саме, гарантія забезпечення виконання Базового договору, що надається відповідно до Базових відносин. Текст Гарантії міститься в Додатку 1 до Договору.

Також, даним пунктом Договору гарантії визначено Спосіб надання гарантії - безпосередньо Принципалу у вигляді електронного документу шляхом направлення засобами електронної пошти на адресу:ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 2.1 Договору гарантії-1 на умовах цього Договору Банк надає гарантію в сумі Гарантії на строк дії Гарантії в Спосіб надання Гарантії, а Відповідач1 зобов`язується сплатити комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу та виконати інші обов`язки передбачені Договором.

Крім цього, п. 1.1. Договору гарантії 1 визначено «Додаткові умови» відповідно до яких забезпечується перерахування всієї суми авансу, а саме: 5 871 815,04 гривень, який буде перерахований Бенефіціаром (АТ «УКРТРАНСГАЗ») Принципалу (Відповідачу1), згідно умов договору № 2401000049 від 18.01.2024 року, з поточного рахунку Принципала № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ПУМБ» на поточний рахунок Принципала, що буде відкритий в АТ «АЛЬТБАНК», в строк не пізніше 29.02.2024(включно).

У Договорі гарантії 1 його сторони погодили що: Регрес - це сума, сплачена банком за гарантією бенефіцару (АТ «УКРТРАНСГАЗ»), на яку банк має право зворотної вимоги до принципала (Відповідач1); Строк сплати регресу - не пізніше наступного дня після дати виконання банком платежу за гарантією; кредит - сума своєчасно несплаченого принципалом регресу, яка відповідно до умов цього договору стала сумою наданого банком позичальнику кредиту, який позичальник зобов`язаний повернути банку; строк повернення кредиту - строк повернення кредиту, повністю, що спливає у 90-й календарний день після дня, в якому сплив строк сплати регресу; проценти - проценти від суми кредиту, які позичальник зобов`язаний сплатити банку за користування кредитом. Проценти нараховуються за правилами нарахування процентів; процентна ставка - фіксована процентна ставка у розмірі 25% відсотків річних від суми кредиту; правила нарахування процентів - протягом строку користування кредитом (з дня його отримання до дня його повернення) щоденно на суму фактичного залишку кредиту нараховуються проценти у розмірі процентної ставки; термін сплати процентів - останній календарний день кожного місяця. У місяці, в якому впливає строк повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити проценти в день, в якому спливає повернення кредиту.

У п.12.1 договору №116351/А-0135 від 24.01.2024 вказано, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання принципал на вимогу Банку зобов`язаний за кожен день прострочення сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що обчислюється від суми простроченого платежу.

У п.12.3 сторони домовились про те, що період часу, протягом якого банк має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за цим договором, а принципал зобов`язаний сплатити таку неустойку за цим договором становить 5 років.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.14.1 договору №116351/А-0135 від 24.01.2024).

Сторонами не заперечується, що Банк-позивач зі свого боку виконав усі умови Договору гарантії №116351/А-0135 від 24.01.2024 та в цю ж дату 24.01.2024 видав Банківську гарантію забезпечення повернення авансового платежу № 116351/А-0136 від 24.01.2024 зі строком дії по 01.08.2024 включно.

Так, відповідно до даної гарантії Банк прийняв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання повернення авансового платежу Бенефіціару (АТ «УКРТРАНСГАЗ») в розмірі 5 871 815,04 гривень, отриманого Принципалом (Відповідач1) за Договором № 2401000049 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від « 8» січня 2024 року, укладеного за результатами закупівлі: Конструкції та їх частини (Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу (Лот №1 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу, Лот №2 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу)), по Лот №2 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу, № оголошення UA-2023-12-08-010059-a, у випадку невиконання або неналежного виконання Принципалом зобов`язань за вказаним договором.

Також позивачем та відповідачем1 було укладено Договір про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024 (Договір гарантії 2), де Гарантом визначено -Банк, а Принципалом Відповідача1.

Відповідно до умов п.п.1.1. Договору гарантії 2 встановлено, що у цьому договорі терміни вживаються у такому значенні: Бенефіціаром визначено - АТ «УКРТРАНСГАЗ», крім того визначено Суму гарантії - 5 543 159,16 грн., Строк гарантії - до 01.08.2024 включно, поняття Базового договору - укладений між Принципалом та Бенефіціаром відповідно до Тендерної документації Договір № 2401000048 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів від 18.01.2024 та надано визначення Тендерної документації-оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, яке розміщене на веб-сайті інформаційно-телекомунікаційної системи «PROZRRO» за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender /UA-2023-12-08-010059-a, назва частини предмету закупівлі(лота): Лот №1 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу, дата рішення Бенефіціара, яким затверджена тендерна документація 08.12.2023. Одночасно визначено поняття Гарантії - як спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк бере на себе грошові зобов`язання перед Бенефіціаром сплатити кошти в разі настання Гарантійного випадку, а саме, гарантія забезпечення виконання Базового договору, що надається відповідно до Базових відносин. Текст Гарантії міститься в Додатку 1 до Договору. Також, визначено Спосіб надання гарантії - безпосередньо Принципалу у вигляді електронного документу шляхом направлення за допомогою засобами електронної пошти на адресу:ІНФОРМАЦІЯ_1.

Пунктом 1.1 Договору гарантії 2 визначено, що Сума покриття складає 1108 631, 83грн.

Строк внесення покриття - по 29.02.2024 включно, Рахунок покриття - рахунок у гривнях відкритий у АТ «АЛЬТБАНК» № НОМЕР_3 на якому обліковуються кошти для грошового забезпечення (покриття) виконання принципалом зобов`язань перед Банком.

Відповідно до п. 2.1. Договору гарантії 2 на умовах цього Договору Банк надає гарантію в сумі Гарантії на строк дії Гарантії в Спосіб надання Гарантії, а Принципал (Відповідач1) зобов`язується сплатити комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу та виконати інші обов`язки передбачені і Договором. Крім цього, п. 1.1. Договору гарантії 2 також було визначено «Додаткові умови» відповідно до яких забезпечується перерахування всієї суми авансу, а саме: 5 543 159,16 грн., який буде перерахований Бенефіціаром Принципалу згідно умов договору №2401000048 від 18.01.2024 року, з поточного рахунку Принципала № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ПУМБ» на поточний рахунок Принципала, що буде відкритий в АТ «АЛЬТБАНК», в строк не пізніше 29.02.2024.

У Договорі гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024 сторони погодили: регрес - це сума, сплачена банком за гарантією бенефіціару, на яку банк має право зворотної вимоги до принципала; строк сплати регресу - не пізніше наступного дня після дати виконання банком платежу за гарантією; кредит - сума своєчасно несплаченого принципалом регресу, яка відповідно до умов цього договору стала сумою наданого банком позичальнику кредиту, який позичальник зобов`язаний повернути банку; строк повернення кредиту - строк повернення кредиту, повністю, що спливає у 90-й календарний день після дня, в якому сплив строк сплати регресу; проценти - проценти від суми кредиту, які позичальник зобов`язаний сплатити банку за користування кредитом. Проценти нараховуються за правилами нарахування процентів; процентна ставка - фіксована процентна ставка у розмірі 25% відсотків річних від суми кредиту; правила нарахування процентів - протягом строку користування кредитом (з дня його отримання до дня його повернення) щоденно на суму фактичного залишку кредиту нараховуються проценти у розмірі процентної ставки; термін сплати процентів - останній календарний день кожного місяця. У місяці, в якому спливає строк повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити проценти в день, в якому спливає повернення кредиту.

У п.12.1 договору №116351/А-0136 від 24.01.2024 вказано, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, Принципал на вимогу банку зобов`язаний за кожен день прострочення сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що обчислюється від суми простроченого платежу.

У п.12.3 сторони домовились про те, що період часу, протягом якого банк має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за цим договором, а принципал зобов`язаний сплатити таку неустойку за цим договором становить 5 років.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.14.1 договору №116351/А-0136 від 24.01.2024).

На виконання умов вказаного договору №116351/А-0136 від 24.01.2024 банком було видано банківську гарантію забезпечення повернення авансового платежу № 116351/А-0135 від 24.01.2024 зі строком дії по 01.08.2024 включно, відповідно до якої прийняв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання повернення авансового платежу Бенефіціару (АТ «УКРТРАНСГАЗ») в розмірі 5 543 159,16 грн., отриманого Принципалом (Відповідачем1) за Договором № 2401000048 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від « 18» січня 2024 року, укладеного за результатами закупівлі: Конструкції та їх частини (Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу (Лот №1 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу, Лот №2 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу)), по Лот №1 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу, № оголошення UA-2023- 12-08-010059-a, у випадку невиконання або неналежного виконання Принципалом зобов`язань за зазначеним договором.

У п.4.1 обох договорів №116351/А-0135 від 24.01.2024 та №116351/А-0136 від 24.01.2024 вказано, що їх сторони домовились, що на наступний календарний день після спливу строку сплати регресу відповідно до ч.2 ст.604 та ст.1053 Цивільного кодексу України, відбувається новація боргу у позикове зобов`язання, а саме: сума несплаченого регресу стає сумою наданого кредиту Відповідачу1 та відбувається заміна зобов`язання щодо сплати регресу на зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів. При цьому, така новація не припиняє додаткові зобов`язання пов`язані із первісним зобов`язанням. Датою надання кредиту є наступний календарний день після спливу строку сплати регресу. Принципал (Відповідач1) зобов`язується сплачувати проценти у розмірі процентної ставки, повернути кредит у строк повернення кредиту та виконувати інші обов`язки, передбачені вказаними договорами.

У п.7.1 договорів №116351/А-0135 від 24.01.2024 та №116351/А-0136 від 24.01.2024 також передбачено обов`язок принципала (Відповідача1) сплатити суму комісій.

В якості забезпечення виконання зобов`язань принципала (Відповідач1) за вказаними вище двома Договорами гарантії, між позивачем та відповідачем 2 було укладено договори поруки №116351/А-0135/Р1 від 24.01.2024 (договір поруки 1) та №116351/А-0136/Р1 від 24.01.2024 (договір поруки 2).

Відповідно до п.1.1. договору поруки 1 визначено, що у договорі терміни вживаються у наступному значенні: Боржник - ТОВ «СК «ШЛЯХ», кредитний договір - договір про надання гарантії №116351/А-0135/Р1 від 24.01.2024, укладений між банком та боржником, відповідно до якого Банк надає Гарантію в сумі гарантії зі строком дії Гарантії, а Боржник зобов`язується сплатити комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу, повернути Кредит у Строк повернення Кредиту та сплатити Проценти у розмірі Процентної ставки, а також виконати інші обов`язки, передбачені Кредитним договором, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього. Також, визначено, що Гарантія-гарантія, яка надана Банком відповідно до умов Кредитного договору, Сума гарантії - 5 871 815,04 гривень, Строк гарантії-до 01.08.2024року включно.

Крім того, п.1.1. Договору поруки1 визначено, що Основне зобов`язання - усі зобов`язання боржника, які випливають з Кредитного договору, у тому числі повернути Кредит повністю до спливу Строку повернення Кредиту, сплатити усі Проценти, сплатити регрес, комісії, неустойки (пені, штрафи), проценти, сплачуються від простроченої суми грошового зобов`язання, усі інші платежі, які підлягають сплаті Боржником за умовами Кредитного договору в розмірі, в строки, у випадках передбачених Кредитним договором, відшкодувати Банку всі можливі збитки витрати понесені Банком внаслідок порушення Боржником умов Кредитного договору, у тому числі пов`язані із захистом банком своїх прав, пред`явлення вимог за Кредитним договором, звернення стягнення на майно.

За цим Договором забезпечуються усі дійсні зобов`язання Боржника за Кредитним договором та задоволення вимог Банку, які можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. даного договору Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником у повному обсязі всіх зобов`язань, що випливають з кредитного договору, поручитель відповідає перед Банком за порушення Основного зобов`язання Боржником.

Також, пп.2.2., 2.3. Договору поруки 1 визначено, що у разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Водночас Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків та виконання будь-якого іншого Основного зобов`язання. Підпунктом 1 п. 3.1. зазначеного договору визначено, що Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання відповідати перед Банком всім своїм майном на яке згідно із законодавством України може бути звернено стягнення.

Крім цього, пп.2 п.3.1. визначено обов`язок Поручителя в семиденній строк з дня отримання письмової вимоги Банку виконати Основне зобов`язання шляхом переказу заборгованості за такими зобов`язаннями на рахунок Банку, вказаний у вимозі Банку, а відповідно до пп.5 п.3.1. виконувати інші обов`язки, що передбачені Договором та \або законодавством України.

У п.10.1. Договору поруки1 визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання Поручитель на вимогу Банку зобов`язаний за кожен день прострочення сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Аналогічні за змістом обов`язки та визначення містить у собі Договір поруки №116351/А-0136/Р1 від 24.01.2024.

Так, відповідно до п.1.1. Договору поруки 2 у договорі терміни вживаються у наступному значенні: Боржник -ТОВ «СК «ШЛЯХ», кредитний договір - Договір про надання гарантії №116351/А-0136/Р1 від 24.01.2024, укладений між Банком та Боржником, відповідно до якого Банк надає Гарантію в сумі гарантії зі строком дії Гарантії, а Боржник зобов`язується сплатити комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу , повернути Кредит у Строк повернення Кредиту та сплатити Проценти у розмірі Процентної ставки, а також виконати інші обов`язки, передбачені Кредитним договором, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього. Також, визначено, що Гарантія-гарантія, яка надана Банком відповідно до умов Кредитного договору, Сума гарантії-5 543 159,16 гривень, Строк гарантії-до 01.08.2024 року включно.

Інші пункти стосовно предмету договору, якими визначено обсяг відповідальності Поручителя та обов`язків Поручителя, а саме п.п.2.1.-2.3., пп.1, 2, 5 п.3.1., п.10.1,10.2, 10.4 Договору поруки 2 містять ідентичні по змісту положення до Договору поруки 1.

У відповідачів немає заперечень та доказів на спростування того, що на виконання вимог бенефіціара АТ «УКРТРАНСГАЗ», позивачем, як гарантом, було сплачено повні суми гарантій за договорами №116351/А-0135 від 24.01.2024 та №116351/А-0136 від 24.01.2024, що підтверджується платіжними інструкціями №32600 від 22.07.2024 на суму, відповідно, 5871815,04 грн та №32601 від 22.07.2024 на суму 5 543 159,16 грн.

При цьому Відповідач 1, ТОВ «СК «Шлях», свої обов`язки за договорами №116351/А-0135 від 24.01.2024 та №116351/А-0136 від 24.01.2024 в повному обсязі не виконав, грошові кошти банку в повній сумі гарантій як регресу ( і які в подальшому стали тілом кредиту) не повернуто, проценти за користування коштами по тілу кредиту та комісію не сплачено. Внаслідок цього у Відповідача1 утворилась заборгованість за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 з простроченого тіла кредиту - 4 763 183,18 грн., прострочених відсотків за кредитом в розмірі 1 787 662,47грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією 4075 грн.

За договором про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024 у Відповідача1 утворилася заборгованість з простроченого тіла кредиту - 4 334 168,82 грн, прострочених відсотків за кредитом - 1 657 398,77 грн, не сплаченої комісії за SWIFT гарантією - 4075 грн.

Доказів повного виконання своїх зобов`язань за вказаними договорами про надання гарантії, Відповідач1 ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав.

З огляду на порушення грошових зобов`язань, які між сторонами цих договорів перетворилися на кредитні у процедурі новації, позивачем також було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати на прострочені до повернення кошти, що і спричинило спір та необхідність звернення позивача до суду за примусовим стягненням боргу.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується із висновками Господарського суду м. Києва, що відносини між сторонами спору випливають із порушення кредитних зобов`язань Відповідача1 перед позивачем, в які переродилися відносини учасників спору щодо виконання банківської гарантії.

Так, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань (ч.2 ст.604 ЦК України).

Заперечень проти того, що між позивачем та Відповідачем1 відбулася новація у кредитні зобов`язання, про що було досягнуто спеціальної згоди між цими сторонами за умовами розділу 4 обох Договорів про надання гарантії (Новація (заміна) несплаченого регресу у наданий кредит) відповідно до ч. 2 ст. 604 та ст. 1053 ЦК України, в учасників справи немає.

За правилами ст. 1053 ЦК України - за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу)

Норма ст. 1047 ЦК України визначає, що Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Учасниками справи не подано доказів визнання недійсними умов обох Договорів про надання гарантії між позивачем та Відповідачем1 або підстав вважати їх умови нікчемними повністю чи в частині.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України ).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як доведено наявними у справі доказами, на виконання вимог бенефіціара Позивачем було сплачено суми гарантій за договорами №116351/А-0135 від 24.01.2024 та №116351/А-0136 від 24.01.2024, що підтверджується платіжними інструкціями №32600 від 22.07.2024 на суму 5 871 815,04 грн та №32601 від 22.07.2024 на суму 5 543 159,16 грн., що Відповідачем1 не заперечено.

Вказані кошти (Регрес) за умовами обох вказаних Договорів мали бути повернуті Відповідачем1 на користь Банку 23.07.2024.

У випадку неповернення цих коштів вони з 24.07.2024 стають для Відповідача1 кредитом зі строком користування 90 днів під 25% річних, а після спливу цього терміну, з 25.10.2024 відсоткова ставка встановлюється на рівні 35% річних.

Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Шлях» у строк сплати регресу (23.07.2024), вказані суми коштів гарантії, які попередньо сплачені банком-Позивачем за обома договорами про надання гарантій, у повній сумі повернуті Банку-позивачу не були.

Отже, з 24.10.2024 зобов`язання Відповідача1 за договорами №116351/А-0135 від 24.01.2024 та №116351/А-0136 від 24.01.2024 щодо сплати регресу замінені на зобов`язання Відповідача1 перед Банком-позивачем на повернення кредиту, сплати комісії та сплати процентів (за процедурами новації).

Щодо вимог про солідарне стягнення заборгованості із обох відповідачів як із позичальника та поручителя, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання (ч.4 ст.559 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання, а також обсяг вимог, на які поширюється така порука тощо.

Судом було встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними вище договорами гарантії між позивачем та Відповідачем 2 було укладено договори поруки №116351/А-0135/Р1 від 24.01.2024 (договір поруки 1) та №116351/А-0136/Р1 від 24.01.2024 (договір поруки 2).

Відповідно до п.1.1. договору поруки 1 визначено, що у договорі терміни вживаються у наступному значенні: Боржник -ТОВ «СК «ШЛЯХ», кредитний договір - договір про надання гарантії №116351/А-0135/Р1 від 24.01.2024, укладений між банком та боржником, відповідно до якого Банк надає Гарантію в сумі гарантії зі строком дії Гарантії, а Боржник зобов`язується сплатити комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу , повернути Кредит у Строк повернення Кредиту та сплатити Проценти у розмірі Процентної ставки, а також виконати інші обов`язки, передбачені Кредитним договором, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього. Також, визначено, що Гарантія-гарантія, яка надана Банком відповідно до умов Кредитного договору, Сума гарантії- 5 871 815,04гривень, Строк гарантії-до 01.08.2024року включно.

Крім того, п.1.1. Договору поруки1 визначено, що Основне зобов`язання - усі зобов`язання боржника, які випливають з Кредитного договору, у тому числі повернути Кредит повністю до спливу Строку повернення Кредиту, сплатити усі Проценти, сплатити регрес, комісії, неустойки (пені, штрафи), проценти, сплачуються від простроченої суми грошового зобов`язання, усі інші платежі, які підлягають сплаті Боржником за умовами Кредитного договору в розмірі, в строки, у випадках передбачених Кредитним договором, відшкодувати Банку всі можливі збитки витрати понесені Банком внаслідок порушення Боржником умов Кредитного договору, у тому числі пов`язані із захистом банком своїх прав, пред`явлення вимог за Кредитним договором, звернення стягнення на майно.

За цим Договором забезпечуються усі дійсні зобов`язання Боржника за Кредитним договором та задоволення вимог Банку, які можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. даного договору Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником у повному обсязі всіх зобов`язань, що випливають з кредитного договору, поручитель відповідає перед Банком за порушення Основного зобов`язання Боржником.

Також, пп.2.2., 2.3. Договору поруки 1 визначено, що у разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Водночас Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків та виконання будь-якого іншого Основного зобов`язання. Підпунктом 1 п. 3.1. зазначеного договору визначено, що Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання відповідати перед Банком всім своїм майном на яке згідно із законодавством України може бути звернено стягнення.

Крім цього, пп.2 п.3.1. визначено обов`язок Поручителя в семиденній строк з дня отримання письмової вимоги Банку виконати Основне зобов`язання шляхом переказу заборгованості за такими зобов`язаннями на рахунок Банку, вказаний у вимозі Банку, а відповідно до пп.5 п.3.1. виконувати інші обов`язки, що передбачені Договором та бабо законодавством України.

У п.10.1. Договору поруки1 визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання Поручитель на вимогу Банку зобов`язаний за кожен день прострочення сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується.

Аналогічні за змістом обов`язки та визначення містить у собі Договір поруки №116351/А-0136/Р1 від 24.01.2024.

Відповідно до п.1.1. Договору поруки 2 у договорі терміни вживаються у наступному значенні: Боржник -ТОВ «СК «ШЛЯХ», кредитний договір -Договір про надання гарантії №116351/А-0136/Р1 від 24.01.2024, укладений між Банком та Боржником, відповідно до якого Банк надає Гарантію в сумі гарантії зі строком дії Гарантії, а Боржник зобов`язується сплатити комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу, повернути Кредит у Строк повернення Кредиту та сплатити Проценти у розмірі Процентної ставки, а також виконати інші обов`язки, передбачені Кредитним договором, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього. Також, визначено, що Гарантія-гарантія, яка надана Банком відповідно до умов Кредитного договору, Сума гарантії-5 543 159,16 гривень, Строк гарантії-до 01.08.2024року включно.

Інші пункти стосовно предмету договору, якими визначено саме обсяг відповідальності Поручителя та обов`язків Поручителя, а саме п.п.2.1.-2.3., пп.1, 2, 5 п.3.1. п.10.1,10.2, 10.4 Договору поруки 2 містить ідентичні по змісту вимоги Договору поруки 1.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, дійшов вірного висновку щодо виникнення у відповідачів солідарного обов`язку перед Банком-позивачем із виконання відповідачем 1 обов`язків за договорами гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 та №116351/ А-0136 від 24.01.2024 (з урахуванням новації зобов`язання) в частині повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій, пені та нарахувань, що передбачені ст.625 ЦК України та іншими умовами цих договорів

Відповідач2 дійсності своїх зобов`язань перед Позивачем, у спорі не заперечує.

Колегією суддів встановлено, що у відповідачів немає заперечень проти розміру нарахованого позивачем до примусового стягнення розміру залишку боргу за тілом кредиту:

- за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 простроченим до сплати тілом кредиту є 4 763 183,18 грн, а несплачена комісія за SWIFT гарантією складає 4075 грн (а.с. 170 том 1).

- за договором про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024 простроченим до сплати тілом кредиту є 4 334 168,82 грн, а несплачена комісія за SWIFT гарантією складає 4075 грн. (а.с. 168 оборот том 1).

Однак за наявними доказами у справі, під час апеляційного провадження колегія суддів встановила, що виписками по особовому рахунку (а.с. 15 та 33 том 1) Позивач надавав відомості, що :

- залишок боргу по тілу кредиту станом на 24.12.2025 за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 становить 5 087 577,29 грн. (а.с. 15 том 1),

- а по договору про надання гарантії №116351/А-0136 становить 4 474 294,08 грн. (а.с. 33 том 1).

При цьому до примусового стягнення заявлено менші суми боргу по тілу кредиту (4 763 183,18 грн. та 4 334 168,82 грн. відповідно), отже мало місце часткове погашення основного боргу.

Зі свого боку відповідачами у справі не подано доказів, що ними було погашено тіло кредиту по кожному договору гарантії у більшій сумі, ніж вказано у виписках по особовому рахунку ТОВ "СК Шлях" і як вказано у розрахунках, поданих позивачем до позовної заяви (а.с. 167,169 том 1).

Отже, з урахуванням викладеного та позиції сторін спору, які не заперечують на стадії апеляційного оскарження проти стягнення вказаних сум залишку основного боргу по тілу кредиту та комісії за SWIFT гарантією по 4075 грн. по кожному Договору, колегія суддів погоджується в цій частині із обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, яке щодо цих зобов`язань відповідачами не було доказово спростовано.

Щодо прострочених процентів колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ст. 1054 ЦК України сплата процентів є істотною та невід`ємною умовою відносин кредитування.

Згідно цієї статті за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту оскарженого рішення Господарського суду м. Києва вбачається, що суд для визначення розміру прострочених до сплати відсотків за кредитом спирався на "зміст наданих суду банківських виписок", з яких вбачається, що Позивачем здійснено нарахування відсотків за користування коштами за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 починаючи з 01.08.2024 по 24.12.2025 на суму 1 787 662,47 грн та за договором про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024 починаючи з 01.08.2024 по 24.12.2025 на суму 1 657 398,77 грн.

В даному питанні колегія суддів апеляційного суду погоджується із запереченнями адвоката обох відповідачів у відзиві на апеляційну скаргу, що виписки по особовому рахунку ТОВ "СК Шлях", надані Позивачем у справу (із хронологічними записами/відомостями про винесення на прострочку суми непогашених відсотків, про погашення прострочених кредитів та відсотків, про кінцеву суму боргу по відсотках на певну дату), не можуть вважатися обґрунтованими розрахунками процентів по кредиту для використання їх в межах судової справи.

Нині чинною Постановою НБУ від 04.07.2018 № 75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України" визначено що :

п. 62. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

п. 63. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату складання;

3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи;

4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;

5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Колегія суддів вважає загальновідомими та не потребуючими доказування обставини, що згідно чинного законодавства виписка по особовому рахунку призначена та використовується для:

-інформування клієнта Банку: Призначена для видачі або надсилання клієнту (у паперовій або електронній формі) з метою надання повної інформації про стан рахунку, залишок коштів та проведені розрахункові операції.

-підтвердження здійснення господарських операцій: Слугує первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує факт зарахування або списання коштів.

-підтвердження витрат на розрахунково-касове обслуговування (РКО): Використовується платниками податків (підприємствами та ФОП) для підтвердження витрат на комісії та послуги банку в податковому обліку.

Отже, за своїм правовим змістом та призначенням, виписка по особовому рахунку клієнта банку не є обґрунтованим розрахунком позовних вимог.

При цьому колегія суддів виходить з наступного:

Виписка по особовому рахунку (як вбачається зі змісту її записів) лише фіксує факт здійснення бухгалтерських операцій або факт обліку певної заборгованості на конкретному рахунку клієнта в системі банківського обліку за певний період. Така виписка є частиною оформлення відносин Банку та клієнта в межах обслуговування банківського рахунку.

Натомість обґрунтований розрахунок позовних вимог є процесуальним документом (або складовою частиною такого документа), передбаченим чинним ГПК України для подання позивачем до суду.

Так, згідно із вимогами ч. 1-3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити також :

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як вбачається з наявних у справі доказів, Виписка по особовому рахунку ТОВ "СК "Шлях" відображає лише кінцевий або проміжний результат облікової банківської операції за кредитними відносинами Банку та Клієнта (зокрема, винесення на прострочку суми непогашених відсотків згідно Договору ХХХХХ, дата і час проводки).

Натомість, належний розрахунок процентів по кредиту для обгрунтування ціни позову повинен містити всі вихідні математичні параметри, яких у виписці немає: база нарахування (базова сума боргу як тіло кредиту з хронологією його зменшення чи збільшення внаслідок, зокрема, часткового погашення основного боргу), на яку нараховувалися проценти у кожен конкретний день або період. Має бути вказаний період нарахування: чіткі дати початку та закінчення нарахування процентів по кожному інтервалу (день у день). Процентна ставка: фіксована чи змінювана ставка у відсотках річних, яка застосовувалася у відповідний період (із посиланням на відповідні пункти договору чи рішення банку про зміну ставки). Розрахунок має містити і саму формулу нарахування: покрокове арифметичне ділення/множення за відповідною формулою, яку можна перевірити, підтвердити або спростувати через математичну чи логічну помилку.

Сам по собі факт відображення кінцевої суми боргу в аналітичному обліку банку чи у виписці по особовому рахунку клієнта банку, не доводить беззаперечно правильності її нарахування з точки зору цивільного/господарського права та умов договору.

Отже, колегія суддів констатує, що з Виписки по особовому рахунку Відповідача1 не вбачається чітко, за якою формулою заявлені до стягнення прострочені відсотки були нараховані, з якого залишку боргу по тілу кредиту з урахуванням динаміки зменшення основного боргу (на що вказує також лише окрема виписка по особовому рахунку Відповідача1), за якою відсотковою ставкою, за який період - ці параметри встановити безпосередньо із виписки по особовому рахунку (а відповідно і перевірити судом розрахунок) математично неможливо.

Здійснивши перевірку обставин справи доказами, з урахуванням висновків щодо неправомірності нарахування позивачем відсотків за користування кредитом після остаточного закінчення 90денного строку кредитування, суд першої інстанції дійшов висновку щодо підтвердження матеріалами справи заборгованості позичальника зі сплати відсотків за користування кредитом за договором №116351/ А-0135 від 24.01.2024 лише в сумі 332 896,62 грн та за договором №116351/А-0136 від 24.01.2024 лише в сумі 312 135,07 грн.

Суд першої інстанції не навів в оскарженому рішенні власний розрахунок цих сум для підтвердження обґрунтованості їх стягнення та в який спосіб він вивів цей розрахунок з самих лише наявних у справі виписок Банку по особовому рахунку Відповідача1.

Позивач та відповідачі в апеляційному провадженні не оспорюють правомірності визначення судом першої інстанції цих сум.

Колегія суддів вже обґрунтувала, що Виписки по особовому рахунку Відповідача1 не є обґрунтованим розрахунком позовних вимог, який мав складатися позивачем для подання до суду разом із позовною заявою за правилами ст. 162 ГПК України.

Виконання позивачем цієї вимоги ст. 162 ГПК України усунуло б, принаймні, невизначеність між сторонами з приводу того, за якою ставкою в дійсності проводилося нарахування процентів в певні періоди спірних відносин сторін - 25% чи 35 %. Оскільки такі нарахування та сама формула розрахунку не була очевидною для суду і не вбачалася із виписок по рахунку, вона викликала запитання під час розгляду в суді апеляційної інстанції, то на виконання пропозиції суду за ухвалою від 09.07.2026 позивач подав додаткові письмові пояснення у спорі від 26.08.2026 із детальними розрахунками. З цих розрахунків принаймні вбачається застосування Банком саме 25% ставки на тіло кредиту (що взагалі неможливо було встановити за виписками з особового рахунку).

Однак колегія суддів вважає, що дані уточненні розрахунки позовних вимог, які подано позивачем до справи на стадії апеляційної інстанції, не можуть детально перевірятися колегією суддів, щоб на цій підставі суду самостійно провести нові розрахунки для задоволення апеляційної скарги Банку щодо стягнення всієї суми прострочених процентів на тіло кредиту, а не лише тих, що задоволені спірним рішенням.

Колегія суддів виходить при цьому з наступного:

Апелянт просить, зокрема, ухвалити в нове рішення, яким задовольнити повністю вимоги щодо солідарного стягнення з ТОВ «СК «Шлях» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альтбанк» за Договором про надання гарантії № 116351/А-0135 від 24.01.2024року заборгованості з прострочених відсотків за кредитом у розмірі 1 787 662,47 грн. та за Договором про надання гарантії № 116351/А-0136 від 24.01.2024 року заборгованості з прострочених відсотків за кредитом у розмірі 1 657 398,77 грн.

Колегія суддів зауважує, що формула розрахунку процентів на тіло кредиту є багатоскладовою і крім відсоткової ставки включає в себе, зокрема, також і перевірку часткової сплати боргу по тілу кредиту, визначення залишку боргу станом на певну дату, періоди нарахування процентів.

Все це потребує детальних та уважних підрахунків за первинними документами. При цьому і виписка по особовому рахунку також має бути підтверджена первинними документами про проведену грошову операцію.

ри цьому П Чинним ГПК України не передбачено обов`язок суду ні першої ні апеялційної інстанції замість позивача проводити ці розрахунки і самостійно судом підбирати дані для них із матеріалів справи.

За правилами ч. 3 ст. 2, ст. 13 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів вже вказувала на обов`язок позивача за правилами ст. 162 ГПК України подати разом із позовною заявою обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Такі вимоги ГПК України позивачем не виконані.

Тому з метою недопущення порушення принципу змагальності сторін спору, колегія суддів самостійно не перераховує проценти (25% річних) на суму боргу по кредиту в межах 90денного періоду кредитування, у стягненні яких було відмовлено судом першої інстанції.

З цих підстав, в цій частині доводів позивача апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Колегія суддів також не переоцінює (чи є математично вірними та за якою формулою) висновки суду першої інстанції щодо задоволеної частини стягнення по процентах річних на тіло кредиту в межах 90денного періоду користування.

Як вже вказано колегією суддів, позивач не оспорює правильність стягнення за спірним рішенням суду першої інстанції боргу по процентах за договором №116351/ А-0135 від 24.01.2024 в сумі 332 896,62 грн та за договором №116351/А-0136 від 24.01.2024 в сумі 312 135,07 грн.

Також колегія суддів у даному питанні керується принципом заборони повороту до гіршого, що випливає із правила - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (такі правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (ЄДРСРУ № 111250919) , 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц, від 23 листопада 2023 року у справі № 466/725/20 (ЄДРСРУ № 115238676).

Отже, в частині стягнутих судом першої інстанції процентів за користування тілом кредиту оскаржене рішення суду має залишатися чинним.

Щодо процентів за користування кредитом поза межами 90денного строку користування кредитом, колегія суддів приходить до наступних висновків:

Суд першої інстанції критично поставився до правильності визначення позивачем загального періоду нарахування Позивачем процентів за користування кредитними коштами.

В оскаржуваному рішенні проаналізовано, що «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України ( як за легітимне користування кредитними коштами).

Отже, припис абзацу другого ч.1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Подібні висновки Великою Палатою Верховного Суду викладено у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

В оскарженому рішенні Господарський суд м. Києва констатував, що в обох Договорах гарантії його сторони погодили: що регрес - це сума, сплачена банком за гарантією бенефіціару, на яку банк має право зворотної вимоги до принципала; строк сплати регресу - не пізніше наступного дня після дати виконання банком платежу за гарантією; кредит - сума своєчасно несплаченого принципалом регресу, яка відповідно до умов цього договору стала сумою наданого банком позичальнику кредиту, який позичальник зобов`язаний повернути банку; строк повернення кредиту - строк повернення кредиту, повністю, що спливає у 90-й календарний день після дня, в якому сплив строк сплати регресу; проценти - проценти від суми кредиту, які позичальник зобов`язаний сплатити банку за користування кредитом. Проценти нараховуються за правилами нарахування процентів; процентна ставка - фіксована процентна ставка у розмірі 25% відсотків річних від суми кредиту; правила нарахування процентів - протягом строку користування кредитом (з дня його отримання до дня його повернення) щоденно на суму фактичного залишку кредиту нараховуються проценти у розмірі процентної ставки; термін сплати процентів - останній календарний день кожного місяця. У місяці, в якому спливає строк повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити проценти в день, в якому спливає повернення кредиту.

З наведеного суд першої інстанції виснував, що нарахування банком процентів за користування кредитними коштами після спливу 90 - денного строку кредитування є неправомірним.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Щодо позовних вимог про стягнення з обох відповідачів солідарно пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У п.12.1 договору №116351/А-0135 від 24.01.2024 вказано, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання принципал -Відповідач1 на вимогу банку зобов`язаний за кожен день прострочення сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що обчислюється від суми простроченого платежу.

У п.12.3 сторони домовились про те, що період часу, протягом якого банк має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за цим договором, а принципал зобов`язаний сплатити таку неустойку за цим договором становить 5 років.

У п.12.1 договору №116351/А-0136 від 24.01.2024 вказано, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання принципал-Відповідач1 на вимогу банку зобов`язаний за кожен день прострочення сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що обчислюється від суми простроченого платежу.

У п.12.3 сторони домовились про те, що період часу, протягом якого банк має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за цим договором, а принципал зобов`язаний сплатити таку неустойку за цим договором становить 5 років.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст. 625 ЦК України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати, зокрема, інфляційних втрат річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

З наявних у справі розрахунків боргу вбачається, що позивач просив стягнути з обох відповідачів солідарно :

- за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 909 044, 79 грн, 3% річних в сумі 192 547, 67 грн та інфляційних витрат в розмірі 638 724, 30 грн;

- за договором про надання гарантії №116351/ А-0136 від 24.01.2024 пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 765 541,72 грн, 3% річних- 178 467, 92 грн та інфляційних витрат - 597 121, 85грн.

В рішенні суду першої інстанції констатовано, що після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку цих платежів суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними.

Всі вказані платежі за обома договорами розраховані за період з 24.10.2024 по 24.12.2025, як вказано у розрахунках позивача (а.с. 167,169 том 1).

У спірному рішенні Господарський суд м. Києва прийшов до висновку про наявність підстав за клопотанням Відповідача2 для зменшення розміру пені до стягнення з обох відповідачів солідарно лише 30% від її первісно заявленого до стягнення розміру. В частині зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції констатував, що до них положення ст. 551 ЦК України не застосовуються, бо вони за своєю природою не є неустойкою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, адвокат обох відповідачів звертає увагу, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід застосувати п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими визначено наступне: п. 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022

Як вбачається із розрахунків позивача, пеня, 3% річних та інфляційні втрати за обома договорами про надання гарантій між позивачем та Відповідачем1 нараховані в період з 24.10.2024 по 24.12.2025.

Загально відомим є факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02. 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів.

Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затверджений Законом № 4857-IX від 28.04.2026) - у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено:

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, Указом від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, Указом від 14 липня 2025 року № 478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX, Указом від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX, та Указом від 12 січня 2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року № 4757-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Отже навіть станом на час вирішення спору воєнний стан безперервно триває з 24.02.2022 року.

Тобто, позивач в період воєнного стану провів нарахування обом відповідачам до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат, що є неправомірним.

На сторін спору, як на кредитодавця (позикодавця) та позичальника (Відповідач1) безумовно поширюються імперативні норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому всі нараховані суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявленим позовом у справі мають бути списані позивачем і тому до примусового стягнення за заявленим позовом у справі вони не підлягають.

Колегія суддів зауважує, що такий же наслідок буде і для ситуації, коли умови обох Договорів про надання гарантії № 116351/А-0135 від 24.01.2024 року та № 116351/А-0136 від 24.01.2024 року в частині умови про сплату 35% за користування кредитом понад термін 90 днів будуть тлумачитися, що це Банк із Позичальником узгодили підвищену ставку (понад 3%) за користування коштами за правилами ст. 625 ЦК України після завершення терміну кредитування.

З цих підстав протилежні доводи сторони позивача щодо правової природи плати за користування кредитними коштами у розмірі 35% і правомірності її стягнення колегія суддів відхиляє.

Порука є похідним зобов`язанням від основного, виконання якого вона забезпечує.

Тому якщо нараховані зобов`язання Відповідачу1 по сплаті пені, процентів річних та інфляційних втрат по ст. 625 ЦК України за правилами п. 18 мають бути списані кредитором (вони є нечинними для Відповідача1), то такі зобов`язання не поширюються і на Відповідача2, як на поручителя.

В оскарженому рішенні Господарського суду м. Києва зазначено, що 28.04.2026 відповідачем 2 було подано заяву про зменшення на 100% розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат, прострочених відсотків по кредиту та комісії. При цьому суд зазначив, що в обґрунтування вказаної заяви відповідач2 посилалась на те, що згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК (3% річних та інфляційні), а також від обов`язку сплати неустойки (пені, штрафу).

Однак дану норму з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України Господарським судом м. Києва не було застосовано. Натомість в частині пені суд першої інстанції зменшив її розмір на 70%, врахувавши доводи про скрутне фінансове становище товариства, наявність арештів на рахунках ТОВ «СК «Шлях» та відсутність доказів понесення банком збитків, внаслідок порушення Відповідачем 1 строків повернення кредитних коштів. На підтвердження означених обставин відповідачем надано суду довідку про фінансовий стан товариства №01/05/1 від 01.05.2026 та витяг з реєстру виконавчих проваджень.

З підстав викладеного колегія суддів приходить до висновку, що в позові в частині стягнення пені, відсотків нічних та інфляційних втрат за правилами ст. 625 ЦК України судом першої інстанції позивачу слід було відмовити повністю із застосуванням імперативної норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України про звільнення боржника від цих виплат.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність скасування оскарженого рішення в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 на 12 місяців до 06.05.2027 колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а щодо фізичної особи враховуються тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї та її матеріальний стан (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Водночас відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Суд першої інстанції відстрочив виконання рішення на визначений законом граничний строк тривалістю один рік, виходячи з посилань відповідачів на скрутне фінансове становище, численні виконавчі провадження та наявність на утриманні Відповідача-2 трьох неповнолітніх дітей. Аналогічні доводи, як актуальні і на даний час, наведено адвокатом обох відповідачів у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях, поданих до Північного апеляційного господарського суду 14.09.2026.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що вирішення питання про відстрочення виконання рішення передбачає, зокрема, також і дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів врахування інтересів кредитора при відстроченні виконання рішення на максимальний строк, дозволений чинним ГПК України. Також відсутня інформація про наявність у відповідачів реальних джерел одномоментного погашення заборгованості станом на дату закінчення періоду відстрочення, а відтак надання відстрочення на граничний річний строк без такого підтвердження не забезпечує позивачу гарантій фактичного виконання рішення та покладає ризик невиконання, збільшення майнових втрат, виключно на кредитора.

Станом на час прийняття рішення судом першої інстанції та розгляду апеляційної скарги, з боку відповідачів не подано доказів хоча б часткового виконання оскарженого рішення суду.

Колегія суддів також враховує, що постановою суду апеляційної інстанції у даній справі значну частину заявлених позивачем до стягнення сум, а саме пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, скасовано із застосуванням пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного Кодексу України, внаслідок чого обсяг відповідальності відповідачів перед позивачем вже істотно зменшено.

За таких обставин погодження із наданням додаткового річного строку для відстрочення виконання рішення в частині суми, що залишилася до стягнення, також не відповідає інтересам кредитора та не є виправданим.

Отже, доводи адвоката відповідачів про наявність підстав для збереження відстрочення виконання рішення суду до 06.05.2027 не спростовують факту відсутності дотримання балансу інтересів обох сторін. Тому колегія суддів резюмує, що висновок суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 на 12 місяців до 06.05.2027 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотань відповідачів про відстрочення виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги у зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 277 ГПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також в частині відстрочення виконання рішення, а тому у вказаних частинах підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Альтбанк" підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача лише щодо скасування відстрочення виконання рішення суду (ця вимога не оплачується судовим збором), відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд слід покласти на скаржника.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії обох відповідачів, рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2026 в частині розподілу судового збору і покладення його в рівних частинах на обох відповідачів колегія суддів залишає без змін.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 26.05.2026 Акціонерного товариства "Альтбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 скасувати в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Шлях" (39600, Полтавська область, місто Кременчуг, вул.Софіївська, буд.36Б, ЄДРПОУ 44998832) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- за договором про надання гарантії №116351/ А-0135 від 24.01.2024 пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 572 713,44 грн, 3% річних в сумі 192 547,67грн та інфляційних втрат в розмірі 638 724,30 грн,

- за договором про надання гарантії №116351/ А-0136 від 24.01.2024 пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 529 662,52 грн, 3% річних - 178467,92 грн та інфляційних втрат - 597 121,85 грн.

У позові в цій частині відмовити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі №910/16219/25 скасувати в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 по справі №910/16219/25 на 12 місяців до 06.05.2027 та у відстроченні виконання рішення відмовити.

В решті вимог апеляційної скарги відмовити.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/16219/25 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

О.В. Яценко