Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №910/10371/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа№ 910/10371/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Засядьвовк А.І.,

від відповідача: Яковченко (Нестерова) І.Г.,

від третьої особи на стороні позивача-1: не з`явились,

від третьої особи на стороні позиача-2: не з`явились,

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026, повний текст якого складений 28.04.2026,

у справі № 910/10371/25 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Акціонерне товариство «Херсонобленерго»

2. Державне підприємство «Енергоринок»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»

про стягнення 1 283 099,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-відповідач) про стягнення 1 283 099,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за січень 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Акціонерне товариство "Херсонобленерго" та Державне підприємство "Енергоринок", зобов`язано Акціонерне товариство "Херсонобленерго" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" надати суду у строк до 09.02.2026 письмові пояснення щодо обсягу постачання електричної енергії відповідачу у січні 2019, із зазначенням точок комерційного обліку (ТКО) (ЕІС-код Z-типу ТКОЕЕ), осіб постачальників та долученням відповідних доказів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" суму основного боргу у розмірі 456 551,66 грн, 15 % річних у розмірі 432 473,25 грн, втрати від інфляції у розмірі 394 074,59 грн, судовий збір у розмірі 15 397,19 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за спожиту електричну енергію у січні 2019 у сумі 456 551,66 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем.

Також, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, та 15% річних, встановив, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору (комерційним пропозиціям) та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

На думку суду, відповідач не надав доказів, які б спростували твердження та докази, подані позивачем в обгрунтування позовних вимог. Суд визнав позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження добровільного укладання сторонами договору 1, або доказів доведення до відома позивачем відповідачу про існування укладення правочину. Хоча, з вимог договору 1 вбачається, що саме на позивача покладений обов`язок проінформувати відповідача про наявність правочину і отримати від нього прийняття (акцептування) умов договору 1. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження інформування відповідача про укладення договору 1. Отже, апелянт вважає, що позивачем не доведено укладання правочину між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку що у відповідача існують грошові зобов`язання перед позивачем на підставі договору 1.

Крім того, скаржник вказує, що позивач на підтвердження позовних вимог надав рахунок №000023208938/20/001/03828 від 13.02.2019. Підставою виставлення вищезазначеного рахунку позивач зазначив договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018. Також, позивач надав акт 000900 купівлі-продажу електричної енергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018, який не підписаний ним. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження відправлення позивачем вищезазначених документів. Позивач надав до суду рекомендоване поштове повідомлення без опису.

Отже, апелянт наголошує, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження постачання електричної енергії відповідачу. Апелянт звертає увагу, що не отримував акт купівлі-продажу електричної енергії від позивача за договором 1, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а надані позивачем копії рекомендованих повідомлень не містять відомостей про те, яку саме поштову кореспонденцію надіслано разом з такими повідомленнями.

Також апелянт зауважує, що відсутня визначеність (дата) щодо моменту початку нарахування 15% річних та інфляційних втрат (момент виникнення зобов`язання).

Крім того, апелянт зазначає, що у січні 2019 року електрична енергія отримувалась ним від ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" на підставі договору №46/31/60-1/0047-19 від 15.01.2019. Зазначеним договором строк поставки сторони визначили з 01.01.2019 по 31.12.2019. У додатку № 3 до договору №46/31/60-1/0047-19 від 15.01.2019 сторони визначили найменування об`єкту - виробнича база Херсонського РЕЦ; адреса місцезнаходження об`єкту: м.Нова Каховка, Херсонська область, вулиця Електромашинобудівників, 2, в.Промислова 5, с. Н-Лагері; точки обліку електричної енергії - зазначені номери КТП та номери лічильників; найменування оператора систем розподілу - АТ "Херсонобленерго". Також до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі товарної продукції від 31.01.2019 на суму 287 702,10 грн щодо споживання електричної енергії у кількості 137001 кВт/год у січні 2019, підписаний обома контрагентами без зауважень. Апелянт звертає увагу, що як у наданому позивачем договорі 1, так і в акті, наданому відповідачем за договором 2 зазначено однаковий обсяг електричної енергії 137 001 кВт/год, що, на його думку, ставить під сумнів твердження позивача про те, що постачання електричної енергії ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь НЕК «Укренерго» здійснювалося за іншими точками комерційного обліку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач та треті особи своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 залишено без руху.

03.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у розмірі 23 095,79 грн та доказами надсилання третім особам копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 та справу призначено до розгляду на 29.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 на 07.09.2026.

У судовому засіданні 07.09.2026 колегія суддів постановила перейти на стадію ухвалення судового рішення, яке буде оголошено 14.09.2026.

14.09.2026 від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, які колегія суддів залишає без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України.

У судовому засіданні 14.09.2026 проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову.

Явка сторін у судове засідання

Представники третіх осіб у судові засідання не з`являлися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронних документів до електронних кабінетів сторін, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб.

Позиції учасників справи

Представник відповідача наполягав на доводах, викладених в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник), яке виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 (далі - ПРРЕЕ), та Відокремленим підрозділом «Південна електроенергетична система» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 23208938) правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, (далі ПРРЕЕ), оператором системи розподілу (далі - ОСР) є АТ «Херсонобленерго».

За даними АТ «Херсонобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», споживача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2019, що підтверджено листом АТ «Херсонобленерго» від 29.01.2019 № 37-006714.10 (порядковий номер у таблиці - 11, 12 станом на 25.01.2019).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 826/23668/18 про заміну боржника встановлено факт припинення Відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 23208938) та правонаступництва ПРАТ НЕК «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032): «…відповідно до Статуту, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», є юридичною особою, що утворено як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюється в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в приватне акціонерне товариство відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в Приватне акціонерне товариство». Дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення 29.07.2019 року. Відповідно до п. 3.2. Статуту Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго». 03.02.2022 року до ЄДР було внесено запис про закриття відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» ДП «НЕК Укренерго» . Отже, ліквідований відокремлений 2 підрозділ «Південна електроенергетична система» ДП «НЕК Укренерго» не може бути належним учасником судового провадження, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227)…».

Отже, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227) є правонаступником Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Згідно з ч.ч. 6-8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Також положеннями пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу III ПРРЕЕ (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; додаток №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; додаток до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 «Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», додаток до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 «Зміни № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно до положень ч. 8, 9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені у додатку 1 «Комерційна пропозиція № 2» до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача-споживання електричної енергії (акцепт договору). У такому разі договір вважається укладеним (момент укладання договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Отже, договір постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем вважається укладеним з 01.01.2019, дати фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".

Суд першої інстанції правильно відзначив, що відсутність підпису відповідача на договорі приєднання (про що зазначено відповідачем) не спростовує обставин його укладення. Щодо дати договору, на яку посилається позивач у первинних документах, то означена дата є датою розміщення договору в конкретній редакції на сайті позивача, і не пов`язана безпосередньо з датою виникнення правовідносин між сторонами.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не виконав обов`язку з оплати спожитої електричної енергії у січні 2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 456 551,66 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 432 473,25 грн - 15% річних та 394 074,59 грн - інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 2 статті 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами роздрібного ринку, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною п`ятою цієї ж статті Закону Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

За вимогами статті 3 Закону функціонування ринку електричної енергії здійснюється зокрема, на принципах забезпечення енергетичної безпеки України, збереження цілісності, забезпечення надійного та ефективного функціонування ОЕС України та відповідальності учасників ринку за недотримання правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ) суворо врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Положеннями статті 64 Закону встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ).

Відповідно до положень статті 64 Закону постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

При цьому, відповідно до положень частини восьмої статті 64 Закону постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Крім того, положеннями пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу I ПРРЕЕ встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Так, відповідно до положень пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями пункту 6.2.3. Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з

початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Пунктом 3.2.1. ПРРЕЕ визначено, зокрема, що електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій.

Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві- приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.

Відповідно ч. 23 пункту 5.2.2. ПРРЕЕ постачальник електричної енергії зобов`язаний формувати комерційні пропозиції щодо продажу (споживання) електричної енергії.

Комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору та є укладеною та погодженою споживачем разом з договором з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з вищенаведеного, Комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору та є укладеною та погодженою споживачем разом з договором з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу.

Умови оплати та формування ціни за спожиту електричну енергію споживачем визначені в розділі 5 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Комерційною пропозицєю № 2 від 07.06.2019 року, яка є невід`ємним додатком до договору, розміщені на офіційному вебсайті та вказані в рахунку на оплату за спожиту електричну енергію.

Відповідно до пункту 3.4.2. ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.

Згідно з пунктом 3.2.15. ПРРЕЕ, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.

Також відповідно до пункту 6.2.4. ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 глави VI ПРРЕЕ.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника «останньої надії» в одноденний термін про перелік споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії», не пізніше дати такого переходу.

До запуску електронної платформи Датахаб функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу згідно з положеннями пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційних пропозицій, які розроблені з урахуванням вимог ЦК України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

На виконання зазначеного договору ДПЗД "Укрінтеренерго", на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідачем, за даними отриманими від оператора системи розподілу АТ "Херсонобленерго" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 20.11.2018 №1469), відповідачу було виставлено:

- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року, рахунку №000023208938/20/О01/03828 від 13.02.2019 на суму 456 551,66 грн та акту № 000900 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 від 31.01.2019 року, спожито електричної енергії - 137031 кВт.*год., на загальну суму 456 551,66 грн з ПДВ.

На підтвердження обставин направлення відповідачу рахунку на оплату та акту до матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.02.2019 № 0100171726926, згідно з яким дата отримання поштового відправлення 18.02.2019. У рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення у графі найменування відправника зазначено: ДПЗД «Укрінтеренего», номер телефону, поштову адресу та які саме документи були направлені позивачем (акт №00900; 2 прим., рахунок №000023208938/20/О01/03828 від 13.12.2019; відповідь на лист №44/09-334/ПОН від 11.01.2019. Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не зазначив та не надав доказів того, що означеним поштовим відправленням позивачем були направлені йому якісь інші документи, ніж рахунок та акт.

Водночас, позивач у позовній заяві зазначає про отримання акту та рахунку відповідачем 18.02.2019, докази чого долучені до матеріалів справи. У свою чергу відповідач вказує, що позивач взагалі не надав доказів направлення рахунку та акту відповідачу, однак не висуває заперечень щодо рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.02.2019 № 0100171726926, як доказу, такої відправки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що в сукупності наданих сторонами доказів та викладених у заявах по суті спору обставин, позивачем підтверджено направлення відповідачу рахунку та акту на оплату товару 13.02.2019 та їх отримання адресатом 18.02.2019.

Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП № 1470 від 27.12.2017, а саме пп.29 п.2.2 встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен в тому числі надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (п.5.2.), типову форму якого затверджено Правилами роздрібного ринку електричної енергії, постачальник електричної енергії має право на отримання інформації щодо обсягу та якості електричної енергії, умов та фактичних режимів її розподілу, тарифів (цін), порядку оплати за переліком споживачів балансуючої групи постачальника.

Отже, ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії, на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

АТ «Херсонобленерго», на виконання Постанови № 2118 НКРЕКП надало ДПЗД «Укрінтеренерго» звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за січень 2019 року.

Пунктом 1.8. Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами системи розподілу на перехідний період до дати початку дії нового ринку електричної енергії, затвердженому Постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року № 2118 визначено, що відповідальність за достовірність формування та розрахунку даних, визначених згідно з цим Порядком, покладається на ОСР/НЕК відповідно.

Щодо обсягу спожитої від позивача електричної енергії, то звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів постачальника Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ПОН), які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора систем розподілу (передачі) АТ "Херсонобленерго" за січень 2019 року підписаний та скріплений печаткою АТ "Херсонобленерго". У звіті зазначено наступні обсяги споживання відповідачем від позивача електричної енергії по конкретним точкам доступу: 62Z1191194338757 - 119565 кВт/год; 62Z1988316115605 - 1101 кВт/год; 62Z5427419552202 - 16365 кВт/год, що загалом становить 137031 кВт/год. Зазначена кількість споживання відображена у рахунку №000023208938/20/О01/03828 від 13.02.2019 та акті № 000900 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 від 31.01.2019.

Тобто саме ОСР (АТ "Херсонобленерго") обліковує обсяги розподіленої споживачу електричної енергії від конкретного постачальника.

Колегія суддів також звертає увагу, що ОСР не надало на вимогу суду доказів розподілення електричної енергії у січні 2019 року відповідачу від іншого постачальника ніж позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція)

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору).

Пунктом 5.10 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 встановлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, що є невід`ємним додатком до договору встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії.

Рахунок №000023208938/20/О01/03828 від 13.02.2019 та акт № 000900 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 від 31.01.2019 на суму 456 551,66 грн були складені на підставі даних ОСР та направлені відповідачу, який у встановлені договором та комерційною пропозицією строки не надав щодо даних, вказаних в акті, жодних заперечень. Отже обсяг та вартість отриманої електричної енергії, що зазначені у рахунку та акті є погодженими сторонами та підлягають оплаті.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 456 551,66 грн відповідачем суду не надано.

08.05.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією - вимогою № 44/11-000073 про погашення заборгованості відповідачем у розмірі 456 551,66 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин, так само як і не надано доказів на підтвердження відсутності у нього заборгованості, факту оплати за спожиту електричну енергію у січні 2019 у сумі 456 551,66 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 456 551,66 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача, що у січні 2019 року електрична енергія отримувалась ним від ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" на підставі договору № 46/31/60-1/0047-19 від 15.01.2019 та до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі товарної продукції від 31.01.2019 на суму 287 702,10 грн щодо споживання електричної енергії у кількості 137001 кВт/год у січні 2019, підписаний обома контрагентами без зауважень, колегія суддів відхиляє їх як безпідставі, оскільки подані докази не спростовують обставин споживання електричної енергії відповідачем від позивача у спірний період, оскільки, із зазначених доказів не вбачається, що постачання здійснювалось саме до точок доступу: 62Z1191194338757, 62Z1988316115605, 62Z5427419552202, за поставку до яких стягує заборгованість позивач. Як уже було зазначено вище, акт постачальниками електричної енергії складаються на підставі даних ОСР, яким в цьому випадку є АТ "Херсонобленерго". Відповідач чи ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" не надали суду належних доказів - звіту ОСР, щодо постачання саме третьою особою-3 електричної енергії відповідачу.

Натомість, на переконання колегії суддів, саме позивачем надані, належні та вірогідні докази на підтвердження постачання електричної енергії позивачем відповідачу у січні 2019 року за точками доступу: 62Z1191194338757, 62Z1988316115605, 62Z5427419552202.

Таким чином відповідач не надав доказів, які б спростували твердження та докази, подані позивачем в обгрунтування позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 15% річних у розмірі 432 473,25 грн за загальний період з 26.02.2019 по 20.06.2025 та втрати від інфляції у розмірі 394 074,59 грн за загальний період з 26.02.2019 по 20.06.2025.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до «Комерційної пропозиції № 2» від 27.12.2018, яка є додатком № 1 до договору розділом «додаткові зобов`язання споживача» передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Умовами договору сторонами погоджено інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у ст. 625 Цивільного кодексу України, тому нарахування позивачем 15% річних є обґрунтованим.

Перевіривши розрахунок позивача втрат від інфляції у розмірі 394 074,59 грн та 15% річних у розмірі 432 473,25 грн колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору (Комерційним пропозиціям) та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач свого контррозрахунку 15% річних та інфляційних втрат не подав.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Інші доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними доказами, та спростовуються наведеним вище, а тому відхиляються колегією суддів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10371/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10371/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова скаладна та підписана 21.09.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун