Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/718/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/718/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Колесника Р.М.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги керівника Солом`янської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/718/25 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Собченко Дар`ї Олександрівни,

про усунення перешкод, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

від прокуратури: Ящук К.В.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Безносик А.О.,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Собченко Дар`ї Олександрівни, в якій просить суд:

- усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0111 га (кадастровий номер 8000000000:72:254:0038) по вул. Семенівській, 13-В у Солом`янському районі міста Києва шляхом зобов`язання ФОП Собченко Д.О. знести самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 20,2 кв.м з складовою частиною об`єкта нерухомого майна - терасою (літ. І) по вул. Семенівській, 13-В у Солом`янському районі міста Києва ;

- усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0111 га (кадастровий номер 8000000000:72:254:0038) по вул. Семенівській, 13-В у Солом`янському районі міста Києва шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності від 12.11.2021, індексний номер 61564018 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Собченко Д.О. на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. А) площею 20,2 кв.м зі складовою частиною об`єкта нерухомого майна - тераса (літ. І) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2504894180000;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0111 га (кадастровий номер 8000000000:72:254:0038) по вул. Семенівській, 13-В у Солом`янському районі міста Києва , укладений між Київською міською радою та Собченко Д.О., який 23.09.2024 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 753;

- зобов`язати ФОП Собченко Д.О. повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0111 га (кадастровий номер 8000000000:72:254:0038) по вул. Семенівській, 13-В у Солом`янському районі міста Києва у стані придатному для її подальшого використання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що зареєстрований за ФОП Собченко Д. О. на праві власності об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 20,2 кв.м зі складовою частиною об`єкта нерухомого майна - терасою (літ. І) по вул. Семенівській, 13-В у Солом`янському районі міста Києва є самочинно збудованим, а тому відсутні підстави для виникнення у відповідача права власності на нього, і як наслідок також відсутні підстави для передання ФОП Собченко Д. О. у позаконкурентний спосіб в оренду на 10 років земельної ділянки площею 0,0111 га (кадастровий номер 8000000000:72:254:0038), на якій це об`єкт нерухомості розташований.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у задоволенні позову було відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 задоволено заяву відповідача про його ухвалення та стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ФОП Собченко Д. О. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 63 000, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/718/25 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.04.2026 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/718/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести самочинно збудоване нерухоме майно, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання. В цій частині справу №910/718/25 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 змінено в їх мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в їх резолютивних частинах - залишено без змін. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/718/25 призначено судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, прокурор, через систему "Електронний суд" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

У мотивувальній частині ухвали судом не обґрунтовано дійсну потребу у спеціальних знаннях та неналежним чином враховано можливість з`ясування поставлених питань іншими засобами доказування.

Поставлені судом на вирішення експерта питання не здатні встановити жодну з обставин (ознак самочинного будівництва згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України)), які Верховний Суд у постанові від 14.04.2026 зобов`язав встановити.

Щодо першого питання (про наявність ознак будівництва до 05.08.1992): сам факт наявності або відсутності таких ознак не дає відповіді на питання, чи була відведена земельна ділянка, чи існували дозвільні документи та чи дотримано будівельних норм. Питання сформульовано через невизначену категорію та фактично підміняє оцінку наявних письмових доказів експертним припущенням.

Щодо другого питання (про орієнтовний період будівництва): воно орієнтоване не на встановлення факту, а на отримання ймовірного висновку. Суд ще до початку дослідження визнав неможливість встановлення конкретної обставини та фактично санкціонував отримання припущення.

Щодо третього питання (про ознаки нового будівництва): суд не визначив базового об`єкта для порівняння та часового проміжку. Відповідь про відсутність ознак нового будівництва сама по собі жодним чином не свідчить, що об`єкт не є самочинним будівництвом.

З урахуванням предмета та підстав позову, а також наявних доказів у справі (зокрема інформації щодо відсутності відведення земельної ділянки та дозвільних документів), суд може самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування, без проведення експертизи.

Призначення експертизи є безпідставним збільшенням строку розгляду справи, який вже збільшений попередніми розглядами, що свідчить про вихід за межі розумного строку та порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Призначення експертизи з одночасним зупиненням провадження є одноактною (нерозривною) процесуальною дією. Необґрунтоване призначення експертизи призвело до прийняття неправильного рішення про зупинення провадження, чим було порушено норми процесуального права (ст. ст. 86, 99, 228, 234 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/718/25, встановлено строк на подання відзиву заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали, призначено судове засідання з розгляду апеляційної скарги.

22.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи судову експертизу, фактично виконав обов`язкові для нього висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 14.04.2026. Без встановлення зазначених Верховним Судом обставин із використанням спеціальних знань ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі є неможливим.

Прокуратура постійно посилається на норми законодавства, що не існували на час зведення нерухомого майна. Зокрема, посилання на відсутність містобудівних умов та обмежень є безпідставним, оскільки їх почали видавати після 2011 року, тоді як будівництво спірного майна відбулося в 1980 році в складі жилого фонду згідно з чинними на той час дозвільними документами.

Апеляційна скарга прокуратури зводиться до посилання на фактичні обставини справи та необхідності вирішення судом апеляційної інстанції спору по суті. Фактично прокуратура просить суд апеляційної інстанції наперед оцінити докази та зробити висновок щодо предмету спору без проведення судової експертизи.

Відповідач не будував спірне майно, а придбав його у 2020 році. Попередній власник набув право власності в спосіб та в порядку, передбаченому чинним на той час законодавством (зокрема п. 42 Порядку державної реєстрації). При цьому держава протягом тривалого періоду часу неодноразово здійснювала державну реєстрацію прав на майно і жодного разу не виявила порушень.

Скасування ухвали про призначення експертизи фактично призведе до повторення тих самих процесуальних наслідків, які стали підставою для скасування попередніх судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

04.08.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив у якому зазначає, що твердження відповідача про те, що суд першої інстанції, призначаючи експертизу, фактично виконав обов`язкові висновки Верховного Суду, не ґрунтуються на змісті постанови від 14.04.2026 та межах обов`язковості правових висновків суду касаційної інстанції. Верховний Суд не встановлював обов`язкової необхідності призначення судової експертизи та не зазначав, що експертне дослідження є єдиним можливим способом встановлення обставин щодо спірного об`єкта.

Суд першої інстанції, призначаючи експертизу, не навів належного обґрунтування того, які саме обставини, що входять до предмета доказування, неможливо встановити без спеціальних знань іншими засобами доказування відповідно до вимог ст. 99 ГПК України. Сам факт існування вказівки Верховного Суду на необхідність встановлення певних обставин не означає автоматичного призначення експертизи.

Питання щодо наявності чи відсутності ознак самочинного будівництва у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України не є питанням, яке може бути вирішене експертом, оскільки містить правову оцінку встановлених фактичних обставин. Експерт може надати висновок лише щодо технічних характеристик об`єкта, однак не вправі визначати юридичний статус нерухомого майна та робити висновки про правомірність його створення.

Доводи відповідача про те, що апеляційна скарга нібито спрямована на вирішення спору по суті, не відповідають дійсності та спотворюють предмет апеляційного перегляду. Предметом оскарження є перевірка наявності правових підстав для призначення експертизи, а скарга спрямована саме на доведення відсутності процесуальних підстав для її проведення та недопустимості покладення на експерта дослідження обставин, які вже підтверджені наявними у справі доказами.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач фактично виходить за межі предмета апеляційного перегляду та вдається до передчасної оцінки обставин спору по суті (зокрема, щодо будівництва об`єкта у 1980 році на законних підставах, відсутності ознак самочинного будівництва тощо). Ці твердження не є встановленими судом обставинами, а є предметом спору між сторонами, встановлення яких повинно здійснюватися судом під час розгляду справи по суті із наданням оцінки усім доказам.

У судовому засіданні представники надали суду усні пояснення по суті апеляційної скарги.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/718/25 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно з положеннями ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до частини 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від від 14.04.2026 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/718/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести самочинно збудоване нерухоме майно, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання. В цій частині справу №910/718/25 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 змінено в їх мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в їх резолютивних частинах - залишено без змін. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 скасовано.

Мотивуючи вказане рішення, Верховний Суд зазначив що суди попередніх інстанцій не дослідили всіх зібраних у справі доказів та не встановили дійсного статусу майна, щодо якого заявлено позов, а саме не встановили того, чи є це майно самочинно збудованим. Для встановлення наведеного необхідне підтвердження хоча б однієї з ознак, передбачених частиною 1 статті 376 ЦК України (будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; з істотними порушеннями будівельних норм і правил). Верховний Суд наголосив, що встановлення обставин щодо самочинності або законності зведення спірного майна на відповідній земельній ділянці має ключове значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що, виконуючи обов`язкові вказівки суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність встановлення дійсного статусу майна та його технічних характеристик шляхом призначення судової експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо моменту виникнення та характеру спірної будівлі. Відповідач зазначає, що спірне нерухоме майно було побудовано до 1992 року (у 1980 році), що в подальшому дозволяло здійснювати реєстрацію права власності за особливою процедурою згідно з п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Натомість прокурор стверджує, що об`єкт є новоствореним самочинним будівництвом, на яке не отримувалась жодна дозвільна документація, а земельна ділянка для таких цілей не відводилась.

Для з`ясування обставин щодо орієнтовного періоду будівництва спірного майна, наявності ознак його будівництва до 05.08.1992 року, а також наявності ознак нового будівництва об`єктивно необхідні спеціальні знання у сфері будівництва, містобудування та архітектури, якими суд не володіє. Відтак, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 99 ГПК України, правомірно призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Доводи прокурора про те, що питання самочинності будівництва є питанням права, а експерту безпідставно передано правову оцінку обставин, відхиляються колегією суддів. Поставлені на вирішення експертизи питання мають суто технічний характер, адже спрямовані на встановлення фізичних параметрів об`єкта (орієнтовного періоду забудови, наявності технічних ознак нового будівництва або ж будівництва до 1992 року). Оцінка цих технічних даних для встановлення юридичного факту самочинного будівництва та наявності ознак, передбачених ст. 376 ЦК України, буде здійснюватись безпосередньо судом під час вирішення спору по суті з урахуванням висновку експерта у сукупності з іншими доказами.

Колегія суддів погоджується із твердженням прокуратури про те, що Верховний Суд не встановлював прямої вказівки чи обов`язкової необхідності призначення саме судової експертизи, водночас, вказане не спростовує правомірності оскаржуваної ухвали. Суд першої інстанції наділений процесуальною самостійністю та дискреційними повноваженнями щодо визначення засобів доказування. З огляду на суперечність доводів сторін стосовно фізичного статусу та часу зведення об`єкта, наявні матеріали справи (письмові пояснення, технічні паспорти, довідки) не дозволяють суду достовірно та беззаперечно встановити вказані обставини без залучення спеціаліста відповідної кваліфікації.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судом розумних строків розгляду справи та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через нібито безпідставне затягування процесу. Призначення експертизи з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення істини у справі, а також задля виконання обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, спрямоване саме на забезпечення справедливого судового розгляду. Зупинення провадження у справі на час проведення експертизи є прямим та логічним наслідком такої процесуальної дії згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, оскільки продовження судового розгляду до отримання висновку експерта є об`єктивно неможливим.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2026. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу керівника Солом`янської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/718/25 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/718/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Матеріали справи №910/718/25 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді Р.М. Колесник

П.В. Горбасенко