Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/15525/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/15525/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/15525/25 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 025 925,00 грн

за участю представників:

від позивача: Михалевич М.М.,

від відповідача: Нікітчук Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1025925,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 53-125-01-23-01186 від 26.12.2023 р. в частині зменшення в односторонньому порядку ціни договору на суму ПДВ, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1025925,00 грн. ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/15525/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/15525/25 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаними рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" 11.03.2026 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано як записів на бухгалтерських рахунках, так, і видаткових накладних на фактичну поставку пального, видаткові накладні на фактичну поставку товару не були враховані судом через те що вони не підписані та не отримані покупцем.

Поза увагою суду першої інстанції залишилися також обставини щодо того, чи відбувалася реальна здача-прийняття товару на підставі видаткової накладної від 26.12.2023 року чи саме на підставі видаткових накладних на поставку товару, які не були підписані покупцем без будь-яких наявних на те причин.

Покупець в даному випадку виписував податкові накладні по факту першої події - поставки товару, яким є бензин та дизельне паливо, а не талони.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду №910/15525/25 від 16.03.2026 апеляційну скаргу було прийнято до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.

31.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційні скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» позивачем були надані додаткові пояснення, з клопотання про поновлення пропущеного строку для подання додаткових доказів.

Вказує, що докази, які додані до пояснень не існували не лише під час розгляду справи судом першої інстанції, а й під час подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження, а тому об`єктивно не могли бути подані до суду першої чи апеляційної інстанції в силу відсутності їх існування на той момент (заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про примусове виконання рішення №910/13628/25 від 19.01.2026, наказ №910/13628/25 від 06.05.2026, постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2026). Звертає увагу, що у справі №910/13628/25 АТ НАК «Енергоатом» займає позицію відповідно до якої видаткова накладна не посвідчує факт поставки товару, що суперечить поведінці та позиції, яку АТ НАК «Енергоатом» займає та доводить у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія звертає увагу, що провадження у справі №910/13628/25 було відкрито 04.11.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" виступало стороною у даній справі (відповідачем), та йому було відомо про предмет та підстави позову.

Останньому нічого не перешкоджало надати відомості відносно справи №910/13628/25 в межах даної справи, як на стадії розгляду судом першої інстанції, так і разом з апеляційною скаргою.

Крім того, додані докази ніяким чином не відносяться до предмету спору у даній справі, тому, апеляційний суд відмовляє у поновленні пропущеного строку для подання додаткових доказів.

У судове засідання 09.09.2026 представники сторін з`явились.

Представник позивача (апелянта) просив суд скасувати рішення суду першої інстанції з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

26.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" (далі за текстом - позивач або постачальник) та Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі за текстом - відповідач або покупець) було укладено договір № 53-125-01-23-01186 (далі за текстом - Договір), відповідно до п.п. 1.1-1.2 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (бензин А-95, дизельне паливо).

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість договору складає 5250000,00 грн., крім того сума ПДВ 1050000,00 грн., всього з ПДВ 6300000,00 грн.

За умовами п. 3.2 договору оплата товару здійснюється після отримання покупцем товарів, протягом 180 днів після підписання сторонами видаткової накладної на поставку товарів.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний скласти покупцю податкову накладну та додатки до неї в електронній формі, визначену чинним наказом Мінфіну № 763 від 17.09.2018, який набрав чинності 01.12.2018, з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом строку, визначеного чинною редакцією ПКУ. При складанні податкової накладної та розрахунку коригування, а також в первинних та розрахункових документів до договору, обов`язково вказувати код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП).

Відповідно до п. 3.5 договору у випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений в договорі строк електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору на суму ПДВ, не підтверджену у вказаному у договорі порядку.

Відповідно до п. 3.7 Договору право власності на товар переходить з моменту підписання між Постачальником та Покупцем видаткової накладної. З моменту надання талонів Покупцю, товар, до моменту його фактичного отримання на АЗС, знаходиться на зберіганні у Постачальника.

Згідно з п. 9.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.06.2025 р., а в частині зобов`язань - до їх повного виконання.

26.12.2023 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату товару № СФЦК-00006939 на загальну суму 6300000,00 грн., а саме - бензин А-95 у кількості 120000 літрів та дизельне паливо у кількості 20000 літрів.

На виконання умов договору, сторонами 26.12.2023 підписано видаткову накладну № ОТКР-00003313 на суму 6300000,00 грн. разом з ПДВ (1050000,00 грн.), за якою всього відпущено 10205 бланків дозволу, що підтверджують право покупця на отримання палива: бензин А-95 в кількості 120000 літрів на суму 5400000,00 грн. та дизельне паливо в кількості 20000 літрів на суму 900000,00 грн.

До матеріалів справи долучено видаткові накладні № 15770 від 31.12.2023 р., № 1890 від 31.01.2024 р., № 6881 від 29.02.2024 р., № 11044 від 31.03.2024 р., № 15562 від 30.04.2024 р., № 20399 від 31.05.2025 р., № 25233 від 30.06.2024 р., № 30334 від 31.07.2024 р., № 35594 від 31.08.2024 р., № 41039 від 30.09.2024 р., № 46635 від 31.10.2024 р., № 52370 від 30.11.2024 р., № 58447 від 31.12.2024 р., № 57467 від 31.08.2025 р. та № 65254 від 30.09.2025 р., на підставі яких покупцем було відібрано, а постачальником поставлено палива на загальну суму 6275925,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані лише з боку позивача.

На поставлений товар за переліченими видатковими накладними позивач склав та зареєстрував податкові накладні в ЄРПН.

Платіжними інструкціями №1837_00000/246fd0f4-326t-4bad-a8a0-11af919d7fd3 від 20.06.2024 та №1838_00000/a084750d-8f78-44fe-b27f-127a618c01d3 від 20.06.2024 відповідач здійснив оплату отриманого товару на загальну суму 5250000,00 грн.

Листом № 1345/25 від 28.08.2024 відповідач повідомив позивача про зменшення в порядку п. 3.5 договору в односторонньому порядку ціни договору на суму ПДВ, оскільки постачальник не склав та не зареєстрував в ЄРПН податкову накладну до первинного документа - видаткової накладної № ОТКР-00003313 від 26.12.2023.

Позивач вказує, що покупцем своєчасно складено та зареєстровано податкові накладні, а дії відповідача в частині зменшення в односторонньому порядку ціни договору на суму ПДВ є неправомірними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що видаткова накладна № ОТКР-00003313 від 26.12.2023 підтверджує, що господарська операція з відпуску товару фактично відбулася у зазначену дату, у зв`язку з чим доводи про подальший відпуск товару є необґрунтованими.

Відповідач правомірно скористався наданим йому п. 3.5 договору правом та зменшив в односторонньому порядку ціну договору на суму ПДВ, не підтверджену у вказаному в договорі порядку, оскільки позивач не склав та не зареєстровав податкову накладну за фактом здійснення 26.12.2023 господарської операції, що, в свою чергу, є порушенням п. 3.4 договору.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Постачальником 26.12.2023 був поставлений товар на підставі чого обидві сторони договору погодили та підписали видаткову накладну № ОТКР-00003313 від 26.12.2023, що фіксує здійснення господарської операції (перша податкова подія).

Пунктом 3.2 Договору передбачено післяплату товару, а отже, факт підписання видаткової накладної є господарською операцією, що безумовно передує здійсненню платежу.

Зазначена накладна підтверджує факт постачання товару саме на вказану дату, що свідчить про виникнення першої податкової події, а саме постачання товару на загальну суму 6 300 000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 1 050 000,00 грн, та у кількості бензину А-95 - 120 л (у номінальній кількості талонів) і дизельного палива - 20 л (у номінальній кількості талонів).

Вказана видаткова накладна, містила дані про відпуск та поставку товару, яка відбулась 26.12.2023 у кількості та номенклатурі, а також на суму, визначеною технічною специфікацією, що в свою чергу, підтверджує поставку в повному обсязі яка припадала на дату підписання видаткової накладної з обох сторін.

Позивач заперечує факт поставки пального на підставі видаткової накладної № ОТКР-00003313 від 26.12.2023, посилаючись на те, що передача товару у вигляді талонів не підтверджує факту його поставки.

Відповідно до положень розділу 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту № 281/171/578/155 від 20.05.2008 (далі за текстом - Інструкція) талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Окремо, судова колегія зауважує, що за змістом пункту 3.7 Договору перехід права власності відбувається на підставі видаткової накладної на товар. При цьому, з моменту надання талонів Покупцю, товар знаходиться у Постачальника на зберіганні.

Тобто, знаходження товару на зберіганні у Постачальника є підтвердженням факту поставки товару, оскільки, зберігання в себе Постачальником власного товару (який не є проданим), не вимагає досягнення домовленостей з Покупцем.

Статтею 334 Цивільного Кодексу України передбачено порядок визначення моменту набуття права власності за договором, на підставі чого: право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Передача товару у номіналах визначених талонами відбулась на підставі підписаної з обох сторін видаткової накладної № ОТКР-00003313 від 26.12.2023.

Зі змісту п. 3.7 Договору можна вбачається, що про перехід права власності на підставі видаткової накладної на товар в номіналі талонів, натомість визначене місце здійснення поставки товару не призводить до подальшого переходу права власності, а лише встановлює місце зберігання купленого товару згідно вимог ліцензії АЗС на зберігання пального.

Доводи Позивача про відсутність факту поставки товару у зв`язку з його передачею у вигляді талонів є безпідставними та такими, що не відповідають ні умовам укладеного Договору, ні вимогам чинного законодавства.

Талон на пальне відповідно до Інструкції № 281/171/578/155 є товарно-розпорядчим документом, який підтверджує право його власника на отримання визначеної кількості нафтопродукту.

Відтак, його передача є належною формою передачі товару, а отже слугує господарською операцією.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, до передання майна прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа, що у даному випадку і має місце, що також передбачено умовами пункту 3.7 Договору.

Видаткова накладна № ОТКР-00003313 від 26.12.2023 встановлює факт здійснення відпуску товару, а не передачу права на його подальше отримання чи майбутній відпуск.

Документ містить усі обов`язкові реквізити первинного документа, передбачені законодавством, зокрема: дату здійснення операції, відомості про відпуск найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, що повністю відповідає сумі Договору та номінальній вартості талонів.

У видатковій накладній відсутні будь-які застереження або посилання на відкладений чи поетапний характер відпуску товару, що виключає можливість тлумачення цієї операції як попередньої або такої, що не завершена.

Зміст накладної свідчить про те, що відпуск товару відбувся у повному обсязі саме 26.12.2023.

Передача талонів, оформлена належним чином підписаною видатковою накладною № ОТКР-00003313 від 26.12.2023, є належним підтвердженням факту поставки товару та переходу права власності на нього до Покупця.

Поряд з тим, згідно з п. 3.4. Договору Постачальник зобов`язаний скласти Покупцю податкову накладну та додатки до неї в електронній формі, визначену чинним наказом Мінфіну № 763 від 17 вересня 2018 року, який набрав чинності 01.12.2018 року, з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом строку, визначеного чинною редакцією ПКУ.

При складанні податкової накладної та розрахунку коригування, а також в первинних та розрахункових документах до договору, обов`язково вказувати код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП).

Пунктом 3.5. Договору було погоджено, що у випадку ненадання Постачальником Покупцю у встановлений в Договорі строк електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору на суму ПДВ, не підтверджену у вказаному у Договорі порядку.

Строк реєстрації податкової накладної визначений п. 89 підрозділу 2. Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX. Перехідні положення згідно якого, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків, а саме:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Термін реєстрації податкової накладної, яка складається за фактом першої податкової події, а саме поставки товару згідно накладної № ОТКР-00003313 від 26.12.2023 припадає на 18.01.2024 відповідно до вимог податкового законодавства.

Таким чином, настання першої податкової події зафіксована належним доказом видатковою накладною № ОТКР-00003313 від 26.12.2023, оскільки пунктом 3.2 Договору передбачено післяплату товару, а отже, факт підписання видаткової накладної є господарською операцією, що безумовно передує здійсненню платежу.

В той же час, податкової накладної зареєстрованої внаслідок першої податкової події, а саме поставки за видатковою накладною № ОТКР-00003313 від 26.12.2023, у строк до 18.01.2024 року Позивачем надано не було.

Беручи до уваги п. 3. 5 Договору, який підтверджує факт акцепту сторонами оплати без включення суми податку на додану вартість, щодо якої податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних або була зареєстрована з порушенням граничних строків, грошове зобов`язання вважається таким, що підлягає виконанню без урахування відповідної суми ПДВ.

Вказані дії сторін свідчать про досягнення згоди щодо належного виконання грошового зобов`язання, що відповідає положенням статті 651 Цивільного кодексу України.

За таких обставин здійснення оплати без урахування суми ПДВ є правомірним, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність заборгованості.

Враховуючи викладене, встановлений судом першої інстанції факт відсутності податкової накладної, зареєстрованої за наслідками поставки товару, здійсненої на підставі видаткової накладної № ОТКР-00003313 від 26.12.2023, є таким, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо застосування погоджених сторонами положень пункту 3.5 Договору є обґрунтованим, оскільки прямо відповідає як умовам Договору, так і вимогам чинного законодавства.

Щодо видаткових накладних на поставку пального, складених апелянтом в односторонньому порядку з відсутніми підписами сторін відповідальних за ведення господарської операції, а також доказів їх направлення.

Відповідачем оформив видаткові накладні, які були складені пізніше та не підписані контрагентом, зокрема: №15770 від 31.12.2023, №1890 від 31.01.2024, №6881 від 29.02.2024, №11044 від 31.03.2024, №15562 від 30.04.2024, №20399 від 31.05.2025, №25233 від 30.06.2024, №30334 від 31.07.2024, №35594 від 31.08.2024, №41039 від 30.09.2024, №46635 від 31.10.2024, №52370 від 30.11.2024, №58447 від 31.12.2024, №57467 від 31.08.2025 та №65254 від 30.09.2025.

В подальшому, на підставі зазначених видаткових накладних були складені наступні

податкові накладні, а саме: податкова накладна №20532 від 31.12.2023, податкова накладна №2215 від 31.01.2024, податкова накладна №8653 від 29.02.2024, податкова накладна №14078 від 31.03.2024, податкова накладна №19891 від 30.04.2024, податкова накладна №26349 від 31.05.2024, податкова накладна №32482 від 30.06.2024, податкова накладна №39548 від 31.07.2024, податкова накладна №46283 від 31.08.2024, податкова накладна №52795 від 30.09.2024, податкова накладна №59712 від 31.10.2024, податкова накладна №66594 від 30.11.2024, податкова накладна №74315 від 31.12.2024, податкова накладна №76735 від 31.08.2025, податкова накладна №89348 від 30.09.2025.

В той же час, податкової накладної зареєстрованої внаслідок першої податкової події, а саме поставки за видатковою накладною № ОТКР-00003313 від 26.12.2023, яка відбулася 26.12.2023 Позивачем надано не було.

Складання кількох видаткових накладних на один і той самий товар без фактичного повторного відпуску суперечить зазначеним вимогам та свідчить про подвійне документальне оформлення однієї господарської операції, та порушення правил цивільного обороту.

Тому, наведені доводи апеляційної скарги є неспроможними, а судом першої інстанції у повному обсязі досліджені та оцінені з правового боку, як доводи та аргументи позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/15525/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/15525/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/15525/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Матеріали справи №910/15525/25 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник