Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/16150/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/16150/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Михальської Ю.Б.

Спаських Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.05.2026 (повний текст складено та підписано 26.06.2026)

у справі №910/16150/24 (суддя Ю.М. Смирнова)

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про стягнення 315 726,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна" звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 315 726,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування "Граве Каско" №101070376 від 09.12.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Honda Accord", н.з. НОМЕР_2 , а тому позивач, стверджуючи про неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань, як страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та наявністю підстав для стягнення з відповідача-2, як роботодавця винної у скоєнні дорожньо-транспортній пригоді особи, різниці між здійсненою позивачем страховою виплатою та сумою, яка підлягає сплати за полісом за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в силу положень ст.ст.1172, 1194 Цивільного кодексу України звернувся з відповідним позовом до суду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 позов задоволено частково - по відношенню до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" 114 449 грн 68 коп. страхового відшкодування, 1 373 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору, 3 624 грн 96 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 6 204 грн 07 коп. витрат на експертизу.

В позові по відношенню до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що оскільки позивачем було пропущено річний строк, встановлений ст.37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та зважаючи на ті обставини, що позивачем не надано суду доказів здійснення ним заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика (відповідача-1) у визначений законом строк, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по відношенню до відповідача-1.

Суд дійшов висновку, що на підставі ст.ст.1172, 1194 Цивільного кодексу України обов`язок з відшкодування різниці між належною до виплати позивачем сумою відшкодування та сумою, що становить ліміт відповідальності страховика за полісом №АР/5291882 (130 000,00 грн), покладається на відповідача-2.

Враховуючи розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача (244449,68 грн), а також ліміт відповідальності страховика за полісом №АР/5291882 (130000,00 грн), за наслідками ДТП, що сталася 03.01.2022, суд дійшов висновку, що відповідач-2 зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду у розмірі 114 449,68 грн (244 449,68 грн мінус 130 000,00 грн).

Також, дослідивши надані позивачем докази, суд вважав їх достатніми для підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у заявленому розмірі. Такі витрати позивача підтверджені документально, розмір цих витрат співмірний із складністю справи, а також наданими адвокатом послугами та ціною позову, а тому ці витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 06.05.2026 у справі №910/16150/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що судом першої інстанції при застосуванні розрахунку вартості матеріального збитку було помилково взято суму відновлювального ремонту, внаслідок чого фактична сума збитку яка підлягає відшкодування стала завищеною.

Скаржник наголошує, що у висновку судового експерта вартість матеріального збитку (шкоди) становила 174 376,04 грн, ця сума коштів, відповідно якої потерпіла сторона могла відремонтувати свій ТЗ, тобто судовий експерт визначив реальний збиток, який підлягав відшкодуванню.

Таким чином, апелянт доводить, що враховуючи наявний поліс ОСЦПВ у відповідача з лімітом відповідальності 130 000,00 грн, сума стягнення не повинна перевищувати 44 376,04 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 апеляційну скаргу у справі №910/16150/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Михальська Ю.Б., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі №910/16150/24 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано з Господарського суду міста Києва справу №910/16150/24.

17.07.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі №910/16150/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

30.07.2026 матеріали справи №910/16150/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

09.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Граве Україна", як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування "Граве Каско" №101070376 (договір), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Honda Accord, державний номер НОМЕР_2 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження або конструктивна загибель транспортного засобу внаслідок ДТП.

Вигодонабувачем за договором є страхувальник.

03.01.2022 о 21 год 01 хв у м.Києві по вул.Кільцева дорога, 2, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Duster, н.з. НОМЕР_3 , що належить Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач-2) перед зміною напрямку руху, перестроюванні, не надав перевагу в русі автомобілю Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 19.04.2022 у справі №759/531/22.

Відповідно до звіту №9090 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складеного 10.01.2022 Фізичною особою-підприємцем Горобець Ю.М. (дата оцінки 05.01.2022) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 становить 498426,88 грн, а відповідно до зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) ціна найвищої цінової пропозиції склала 182700,00 грн.

На підставі страхового акту №11.98012071.1/KOS від 16.02.2022, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, повідомлення страхувальника про випадок з транспортним засобом та заяви про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у загальній сумі 293826,88 грн на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжними дорученнями №0221111880 від 21.02.2022.

Зазначена сума розрахована позивачем наступним чином: 498426,88 грн вартості матеріального збитку, заподіяного власнику Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 - 182700,00 грн найвищої зобов`язуючої пропозиції = 315 726,88 грн за вирахуванням 219 00,00 грн несплачених частин загального страхового платежу згідно п.10.6 договору, що дорівнює виплаченій сумі у розмірі 293 826,88 грн.

Суд встановив, що транспортний засіб Renault Duster, державний номер НОМЕР_3 , водієм якого спричинено ДТП, належить Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Renault Duster, державний номер НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5291882 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн.

До позовної заяви позивачем було додано копію звіту №9090 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складеного 10.01.2022 Фізичною особою-підприємцем Горобець Ю.М. (дата оцінки 05.01.2022) згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 становить 498426,88 грн, а відповідно до зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) ціна найвищої цінової пропозиції склала 182700,00 грн.

В свою чергу, у відзиві на позов відповідач-2 заявлений до стягнення розмір шкоди заперечував. Як наголошував відповідач, звіт №9090 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складений 10.01.2022 Фізичною особою-підприємцем Горобець Ю.М. (дата оцінки 05.01.2022) із суттєвими порушеннями, що вплинули на визначення розміру, завданої автомобілю "Honda Accord", н.з. НОМЕР_2 шкоди, а додана до позовної заяви зобов`язуюча пропозиція Audatex від 04.02.2022, згідно якої вартість майна (б/в або у пошкодженому стані) - автомобіля "Honda Accord", н.з. НОМЕР_2 становить 182700,00 грн не є, на думку відповідача-2, належним та допустимим доказом, оскільки в зобов`язуючій пропозиції Audatex зазначено, що для гарантії послуги необхідно, щоб на момент продажу стан об`єкту відповідав опису експерта, наданому на платформу, однак невідомо яким експертом надавався опис на платформу та чи відповідав він реальному стану об`єкта. Крім того, за твердженнями відповідача-2, визначаючи вартість відновлювального ремонту автомобіля на підставі звіту №9090, позивач повинен був визначити також і вартість автомобіля у пошкодженому стані.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Рішення суду першої інстанції від 06.05.2026 оскаржується відповідачем-2 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" 114 449 грн 68 коп. страхового відшкодування, 1 373 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору, 3 624 грн 96 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 6 204 грн 07 коп. витрат на експертизу.

В частині незадоволених позовних вимог по відношенню до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (відповідач-1), рішення суду відповідачем-2 не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки Renault Duster, державний номер НОМЕР_3 , на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" згідно полісу №АР/5291882, з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", набув права вимоги до відповідача.

Поряд з цим, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем було пропущено річний строк, встановлений ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та зважаючи на ті обставини, що позивачем не надано суду доказів здійснення ним заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика (відповідача-1) у визначений законом строк, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по відношенню до відповідача-1, та у цій частині рішення суду відповідачем-2 не оскаржується.

За приписами ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб Renault Duster, державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , належить Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що на підставі ст.ст.1172, 1194 Цивільного кодексу України обов`язок з відшкодування різниці між належною до виплати позивачем сумою відшкодування та сумою, що становить ліміт відповідальності страховика за полісом №АР/5291882 (130 000,00 грн), покладається на відповідача-2.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі ст.8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №357/12491/18, від 03.02.2021 у справі №910/17947/15.

Так, відповідно до ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в зв`язку з пошкодженням автомобіля, з`ясуванню підлягають вартість транспортного засобу та вартість його ремонту, і зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту.

Враховуючи наявність суперечностей між сторонами щодо вартості матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля "Honda Accord", н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, що сталася 03.01.2022, судом першої інстанції було призначено судову експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, що сталася 03.01.2022 за участю автомобіля Renault Duster, н.з. НОМЕР_3 , що належить Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, ринкової вартості автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , станом на 03.01.2022 та вартості матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , унаслідок ДТП, що сталася 03.01.2022.

Відповідно до висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19-25/31476-АВ від 14.11.2025, складеного за результатами проведення судової експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, що сталася 03.01.2022 за участю автомобіля Renault Duster, н.з. НОМЕР_3 , що належить Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, станом на дату ДТП - 03.01.2022 склала 298 899,60 грн з урахуванням ПДВ на матеріали та запасні частини.

В свою чергу, як визначено судовим експертом, ринкова вартість автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , станом на 03.01.2022 (до моменту пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП) становила 402620,00 грн.

За результатами проведеної експертизи вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , унаслідок ДТП, що сталася 03.01.2022 складає 174 376,04 грн з урахуванням фізичного зносу 0,49.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу не перевищує вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, є вірним висновок суду першої інстанції, що автомобіль Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , не є таким, що вважається фізично знищеним в результаті ДТП в розумінні ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що відповідачем-2 належними та допустимими доказами не доведено технічної неможливості чи економічної необґрунтованості здійснення ремонту пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в силу ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається в даному випадку відповідно до вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції при застосуванні розрахунку вартості матеріального збитку було помилково взято суму відновлювального ремонту, що становить 298 899,60 грн з урахуванням ПДВ, тоді як висновком експерта визначено, що вартість матеріального збитку (шкоди) становила 174 376,04 грн, внаслідок чого фактична сума збитку яка підлягає відшкодування стала завищеною, колегія суддів відхиляє, оскільки в силу ч. 2 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Стосовно суми ПДВ у вартості запасних частин, суд першої інстанції вірно відзначив, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. У таких випадках суду слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

У випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №523/5890/15-ц, від 28.02.2018 у справі №757/22706/15-ц.

Таким чином, оскільки позивачем сплачено страхове відшкодування безпосередньо на рахунок страхувальника, то розрахунок належної до виплати суми здійснюється без урахування ПДВ, про що вірно виснував суд першої інстанції.

Згідно здійсненого судом розрахунку, вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Accord, н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, що сталася 03.01.2022 за участю автомобіля Renault Duster, н.з. НОМЕР_3 , належного Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, станом на дату ДТП - 03.01.2022 без урахування ПДВ на матеріали та запасні частини, складає 244 449,68 грн, у зв`язку з чим до позивача в порядку ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми 244 449,68 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача (244449,68 грн), а також ліміт відповідальності страховика за полісом №АР/5291882 (130000,00 грн), за наслідками ДТП, що сталася 03.01.2022, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач-2 зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду у розмірі 114 449,68 грн (244 449,68 грн мінус 130 000,00 грн).

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 06.05.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат на експертизу, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі №910/16150/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Матеріали справи № 910/16150/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Ю.Б. Михальська

Н.М. Спаських