Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №925/338/24(925/1153/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа№ 925/338/24(925/1153/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

за участі секретаря Вага В.В.

та за участю представників сторін:

від позивача: Марчук Г.В. орд.;

від відповідача: Архипенко О.А. орд.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2026 (повний текст складено 11.06.2026)

у справі №925/338/24(925/1153/25) (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс" у особі ліквідатора банкрута,

до ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2023 №04/12-ТЗ та зобов`язання вчинити дії,

подану для розгляду у межах справи №925/338/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунська",

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс",

про банкрутство юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/338/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунська" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс", у якій до боржника застосовано ліквідаційну процедуру постановою суду від 01.10.2024 та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

У вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс" (далі - позивач) у особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в межах вказаної справи про банкрутство звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) та просило суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №04/12-ТЗ від 04.12.2023, укладений між ТОВ "Дізарт плюс" та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ТОВ "Дізарт плюс" квадроцикл BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, 2020 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута було виявлено, що ТОВ "Дізарт плюс" було власником рухомого майна (квадроциклу BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, 2020 року випуску), який 07.12.2023 було знято з обліку для його подальшого відчуження на користь ОСОБА_1 . Станом на дату вибуття квадроцикла із власності позивача у останнього уже була наявна заборгованість перед іншими кредиторами, строк виконання настав і яка в подальшому стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно спірного договору вартість продажу становила 150000,00грн, у той час як згідно відкритих джерел ціна аналогічних квадроциклів становила близько 1000 000,00 грн, тобто відчуження відбулось за ціною значно нижчою за ринкову. Згідно банківських виписок кошти по спірному договору позивачу не надходили. Оскаржуваний правочин вважав фраудаторним, оскільки він укладений у підозрілий період і завдав збитків боржнику та його кредиторам, тому підлягає визнанню недійсним, а переданий за ним квадроцикл підлягає поверненню позивачу.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, у відзиві на позовну заяву вказав, що він не є заінтересованою особою щодо боржника, грошові кошти за договором в сумі 150 000,00 грн були сплачені в повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, спірний договір не відповідає жодному критерію фраудаторного правочину, встановленому ч.2 ст.42 КУзПБ; внаслідок визнання недійсним договору та застосування двосторонньої реституції позивач зобов`язаний буде повернути відповідачу кошти в сумі 150000,00 грн, що призведе до погіршення фінансового становища боржника.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 03 березня 2026 року позов задовольнив.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу №04/12-ТЗ від 04.12.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" та ОСОБА_1 .

Стягнув із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" квадроцикл BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, 2020 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , №двигуна НОМЕР_2 .

Стягнув із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" судові витрати у розмірі 2422,40грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки заниження ціни відносно ринкової не доведене належними та допустимими доказами, а надані позивачем «скриншоти» оголошень з інтернет-ресурсів OLX та AUTO.RIA щодо вартості інших транспортних засобів схожого типу та марки є неналежними і недопустимими доказами, оскільки сформовані станом на липень 2025 року, тобто більш як через півтора року після вчинення правочину, і стосуються інших моделей; суд не врахував добросовісності відповідача як набувача майна, який придбав майно на підставі належно оформленого договору, рішення засновника, наказу директора, акту приймання-передачі, висновку спеціаліста та зареєстрував транспортний засіб у встановленому порядку; суд вказав про безоплатне відчуження, однак договір є відплатним, умовами договору кінцева дата розрахунку не визначена, вимоги про оплату позивач не направляв, тому висновок про безоплатність відчуження як ознаку фраудаторності є передчасним.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що продаж вказаного квадроцикла за ціною, очевидно нижчою за ринкову, не несе економічного ефекту, а додатково доводить спрямованість оскаржуваного правочину виключно на завдання шкоди кредиторам банкрута; відомості з відкритих джерел та спеціалізованих веб-сайтів є належним засобом орієнтовного встановлення діапазону ринкових цін, а відповідач не надав жодного альтернативного належного доказу, який би спростовував доводи про заниження ціни; правочин укладено менше ніж за 1 рік до відкриття провадження у справі про банкрутство, у період, коли у боржника уже була наявна заборгованість перед кредиторами на суму більше 11 мільйонів гривень, також судом встановлено безоплатність вибуття спірного майна із власності боржника; нормами чинного законодавства повернення майна, відчуженого боржником на підставі визнаного недійсним правочину, не ставиться в залежність від добросовісності чи недобросовісності набувача такого майна; поведінка відповідача є суперечливою, оскільки в суді першої інстанції він вказував, що нібито оплатив спірний квадроцикл, а у апеляційній скарзі зазначає, що строк на оплату не настав; судом першої інстанції встановлено, що обставина здійснення оплати за придбаний квадроцикл відповідачем не доведена і в апеляційній скарзі скаржник відповідних висновків, як і самого факту несплати коштів за спірне майно, не заперечує. Також позивач вказує, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, докази чого будуть надані у встановленому порядку.

За клопотанням представника відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засідання підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.12.2020 ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області видано свідоцтво серії ОМ №065089 про реєстрацію за ТОВ "Дізарт плюс" машини (найменування: квадроцикл; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; марка: BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R; рік випуску: 2020; заводський номер: НОМЕР_1 ; двигун: НОМЕР_2 ).

20.02.2022 згідно з рахунком фізичної особи-підприємця Літвінова В.В. №427 на проведення ремонтних робіт (замовник: ТОВ "Дізарт плюс"; автомобіль: BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R; рік випуску: 2020; кузов №: НОМЕР_1 ) вартість товару (запчастин) становила 488,806грн.

Доказів проведення ремонтних робіт за вказаним рахунком матеріали справи не містять.

08.03.2022 згідно з листом від 12.12.2025 № 19/98071-25-Вих Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 (директор ТОВ "Дізарт плюс") у пункті пропуску Ужгород перетнула кордон України у напрямку виїзд транспортним засобом НОМЕР_4 . Інформації про подальший в`їзд на територію України немає.

04.12.2023 засновник ТОВ "Дізарт плюс" ОСОБА_2 (який володіє частками, що разом складають 100% статутного фонду (капіталу) підприємства) прийняв рішення №4 про продаж фізичній особі ОСОБА_1 транспортного засобу: тип: квадроцикл, марка, модель: BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R; заводський номер: НОМЕР_1 ; ціна з ПДВ: 150000,00 грн.

04.12.2023 директором ТОВ "Дізарт плюс" ОСОБА_4 видано наказ №04/12-1 про проведення зняття з обліку транспортного засобу: тип: квадроцикл, марка, модель: BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R; заводський номер: НОМЕР_1 ; ціна з ПДВ: 150 000,00 грн. Вирішення усіх питань, пов`язаних з оформленням купівлі-продажу, реєстрацією транспортного засобу доручено Бережному В.В.

04.12.2023 між ТОВ "Дізарт-плюс" (далі - Продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №04/12-ТЗ, згідно з умовами якого:

п.1.1. На умовах даного Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити транспортний засіб (далі - ТЗ), згідно специфікації, погодженій Сторонами в Додатку №1 до даного Договору;

п.1.2. Загальна кількість, найменування, ціна ТЗ визначається в специфікаціях;

п.1.3. Продавець гарантує, що ТЗ належать Продавцю нас праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжені будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством;

п.2.1 Продавець зобов`язаний після підписання даного Договору передати Покупцю транспортний засіб (ТЗ), визначений у Специфікації у стані, придатному для використання за функціональним призначенням.

п.2.3. Покупець зобов`язаний прийняти транспортний засіб (ТЗ) і розрахуватись за них;

п.3.1. Загальна ціна ТЗ за цим Договором складає 150 000,00 (...) з ПДВ;

п.4.1. Приймання-передача ТЗ провадиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця на підставі акту або актів приймання-передачі. Підписаний акт приймання передачі обома Сторонами підтверджує факт приймання-передачі ТЗ за даним Договором;

п.4.2. Датою передачі Покупцю обладнання вважається дата складання Акту приймання-передачі;

п.6.1. Даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін;

п.6.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. даного Договору та діє до 31.12.2023р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань з оплати;

п.6.3. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

04.12.2023 сторонами погоджені і підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу від 04.12.2023 №04/12-ТЗ "СПЕЦИФІКАЦІЯ".

04.12.2023 сторони підписали акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 04.12.2023 №04/12-ТЗ, згідно з яким ТОВ "Дізарт плюс" в особі директора ОСОБА_4 (далі - Продавець) передав, а фізична особа ОСОБА_1 (далі - Покупець) прийняв наступний транспортний засіб: найменування ТЗ: BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R; заводський номер: НОМЕР_1 ; всього найменувань - 1 на суму 150 000,00 грн з ПДВ.

07.12.2023 згідно з Висновком спеціаліста №СТО33984 з проведення обстеження машин на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації "при візуальному огляді Квадроцикла BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, 2020 р.в. ідентифікаційні номери в наявності, супровідні документи в наявності, слідів механічного пошкодження та фальсифікації не виявлено".

Згідно з Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 07.12.2023 №87893011, №87893147, від 08.12.2023 №87912892 обтяжень рухомого майна (квадроцикла BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, 2020 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 ) не зареєстровано.

08.12.2023 ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області видано свідоцтво серії НОМЕР_5 про реєстрацію за ОСОБА_1 машини (найменування: квадроцикл; реєстраційний номер: НОМЕР_6 ; марка: BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R; рік випуску: 2020; заводський номер: НОМЕР_1 ; двигун: НОМЕР_2 ).

Згідно виписках по рахунках ТОВ "Дізарт плюс" в АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Райффайзен Банк" грошові кошти в оплату по договору від відповдача не надходили.

30.04.2024 ухвалою Господарського суду Черкаської області було відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

20.08.2024 ухвалою Господарського суду Черкаської області затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 10 950 789,82 грн., зокрема, визнано вимоги:

ТОВ "Корсунська": 30 280,00 грн - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 1 208 647,85 грн - вимог, не забезпечених заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу; 189 042,81 грн - інших вимог (в т.ч. пеня і штрафні санкції), які підлягають погашенню у шосту чергу; СТОВ "Благодатне": 6 056,00 грн - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 1 125 193,60 грн - вимог, не забезпечених заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу; СТОВ "Свант": 6 056,00 грн - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 687 758,74 грн - вимог, не забезпечених заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу; АТ "Райффайзен Банк": 746 166,67грн - позачергово, які забезпечені заставою майна боржника, підлягають погашенню позачергово за рахунок заставного майна і вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо; 4 844,80 грн. - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 6 306 607,35 грн - вимог, не забезпечених заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу; ПП "Укргосптовари": 6 056,00 грн. - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 634 080,00 грн - вимог, не забезпечених заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу.

01.10.2024 постановою Господарського суду Черкаської області ТОВ "Дізарт плюс" визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.

22.10.2024 Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області листом за вих.№10-Т/243-24 повідомило арбітражного керуючого Демчана О.І. на його запит про те, що "07.12.2023 було здійснено процедуру зняття з обліку квадроцикла BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, 2020 року випуску, що був зареєстрований за ТОВ "Дізарт плюс" (...)"

04.08.2025 згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №11-Т/199-25 за ЗаїченкомВ.Ф. зареєстрована така сільськогосподарська техніка: вид машини: квадроцикл; марка: BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R; заводський номер: НОМЕР_1 ; номер двигуна: НОМЕР_2 ; свідоцтво: НОМЕР_5 ; номерний знак: НОМЕР_6 ; рік випуску: 2020; дата реєстрації: 08.12.2023; місце проживання: АДРЕСА_1 .

09.01.2026 згідно з листом фізичної особи-підприємця Приз С.М. №01/26 "У відповідь на ваш адвокатський запит від 06.01.2026 повідомляю, що дійсно, за заявою ТОВ "Дізарт плюс" (...) здійснювався огляд транспортного засобу, квадроцикла BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, заводський № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , д.н. НОМЕР_3 , у зв`язку з чим було видано висновок спеціаліста СТ 033984 від 07.12.2023 з проведення обстеження машин на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, в якому ознак фальсифікації виявлено не було. Водночас, перевірка транспортного засобу на предмет його технічної придатності для використання за призначенням (...) не проводилась, оскільки, це не входило у (...) посадові обов`язки. Разом з тим, (...)BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, заводський № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , д.н. НОМЕР_3 на час його огляду візуально був пошкодженим наче після ДТП. Під час повторного огляду вказаного транспортного засобу (...) 08.12.2023, ознак фальсифікації не виявлено. Технічний стан (візуальний вигляд) квадроцикла також не змінився".

25.02.2026 листом фізична особа-підприємець Літвінов В.В. повідомив адвоката Архипенка О.А., що "після проведеного огляду квадроцикла та визначення вартості його ремонту, ФОП Літвінов В.В. виписаний рахунок-фактура на ТОВ "Дізарт Плюс" ( ОСОБА_3 ) від 20.02.2022 №427. Після виставлення рахунку на ремонт, ТОВ "Дізарт Плюс" або ОСОБА_3 до ФОП Літвінов В.В. більше не звертався, ремонт BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R № НОМЕР_1 (...) не проводився" до листа додано рахунок №427 від 20.02.2022 на запасні частини для ремонту Квадроцикла на суму 488806 грн.

На підтвердження наявності заборгованості у ТОВ "Дізарт Плюс" перед кредиторами до справи додані рішення Господарського суду Черкаської області від 22.09.2023 у справі №925/333/23, від 27.11.2023 у справі №925/904/23, від 20.11.2023 у справі №925/1058/23, від 26.03.2024 у справі №925/1618/23 про стягнення з ТОВ "Дізарт плюс" заборгованості на користь третіх осіб (а.с.26 зворот-38,а.с.41,46); ухвали Господарського суду Черкаської області у справі №925/338/24 про банкрутство ТОВ "Дізарт плюс": від 20.08.2024 про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, від 15.10.2024 про визнання грошових вимог кредитора до боржника.

Згідно із заявою свідка ОСОБА_1 від 09.01.2026, яка посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою М.Ю. 09.01.2026, зареєстровано в реєстрі за №51, ОСОБА_1 повідомив, що "придбав у свою власність квадроцикл BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, заводський № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 у ТОВ "Дізарт плюс" на підставі договору купівлі-продажу 04/12-ТЗ від 04.12.2023. Придбання здійснено мною за ціною 150 000 грн. На виконання умов договору, обумовлену суму грошових коштів, я передав уповноваженому представнику підприємства особисто. На підтвердження чого мені було надано копії прибуткових касових ордерів №42 від 08.12.2023 на суму 30 000 грн №39 від 06.12.2023 на суму 40 000 грн, №38 від 05.12.2023 на суму 40 000 грн та 36 від 04.12.2023 на суму 40 000 грн. (...) на час укладання договору купівлі-продажу від 04.12.2023 я сплатив реальну вартість квадроцикла за цінами 2023 року, зважаючи на його технічний стан, оскільки зазначений транспортний засіб не був придатний до експлуатації та потребував значного капітального ремонту двигуна, заміни навісного обладнання та рихтовки окремих елементів рами. У ході ремонту мною були проведені значні поліпшення транспортного засобу, пов`язані із його відновленням. Продаж вказаного квадроцикла проведено із урахуванням рішення засновника ТОВ "Дізартплюс" ОСОБА_2 від 04.12.2023, який мені і запропонував його придбати, оскільки квадроцикл потребував ремонту і в такому стані підприємству він був не потрібен. Незважаючи на виїзд у березні 2022 року за кордон кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Дізарт плюс" ОСОБА_2 разом із своєю дружиною ОСОБА_4 і директором ТОВ "Дізарт плюс", зв`язок із ними підтримував в телефонному режимі аж до квітня 2025 року. Востаннє ОСОБА_2 у квітні 2025 року повідомив мене, що перебуває за кордоном в США. Пакет документів, на підставі якого до мене перейшло право власності на спірний квадроцикл, а саме: договір купівлі-продажу 04/12-ТЗ від 04.12.2023, специфікацію до договору купівлі-продажу від 04.12.2023 (Додаток №1), акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу 04/12-ТЗ від 04.12.2023 готувала і підписувала ОСОБА_4 зі свого боку, а я підписав зі свого. Уся комунікація щодо умов купівлі продажу квадроцикла відбувалась засобами електронного зв`язку через корпоративні електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 (продавець) та ІНФОРМАЦІЯ_1, якою користуюсь я. Крім того, ОСОБА_4 відправляла аналогічний пакет документів із підписами на особистий номер телефону моєї дружини ОСОБА_5 НОМЕР_7 з допомогою месенджера Viber. Зняття з обліку квадроцикла BRP MAVERICK X3 XRS TURBO R, заводський № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 здійснювалось уповноваженим представником ТОВ "Дізарт плюс". Деталей зняття із обліку вказаного квадроцикла я не знаю. Поставлення на облік квадроцикла здійснювалось мною, як новим власником транспортного засобу (...)"

Звертаючись до суду із даним позовом, ліквідатор ТОВ "Дізарт плюс" просив визнати укладений із відповідачем договір купівлі-продажу №04/12-ТЗ від 04.12.2023 та зобов`язати повернути квадроцикл, посилаючись на те, що цей договір укладений у підозрілий період (за 5 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача), коли у позивача уже була наявна заборгованість перед іншими кредиторами, ціна продажу суттєво нижче ринкової, оскільки згідно інформації на сайтах OLX та AUTO.RIA аналогічні квадроцикли провались за ціною 20000 - 25000 доларів США (близько 1000000 грн за курсом НБУ), а грошові кошти від відповідача не надходили ні на банківський рахунок, ні через касу підприємства, а директор товариства ОСОБА_4 , яка нібито підписала квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких надав відповідач, була відсутня на території України з 08.03.2022, тому фізично не могла прийняти готівку в касу підприємства та поставити підписи на відповідних квитанціях.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що перемовини щодо придбання квадроциклу він вів із кінцевим бенефіцарним власником ТОВ "Дізарт плюс" ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 (директор товариства), комунікація щодо умов договору проводилась засобами електронного зв`язку (електронна пошта та месенджер Viber), відповідача розрахувався із позивачем у повному обсязі, що підтверджено копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів: №36 від 04.12.2025 на суму 40 000,00 грн, №38 від 05.12.2025р., на суму 40 000,00 грн, №39 від 06.12.2025р. на суму 40 000,00 грн, № 42 від 08.12.2023 на суму 30 000,00 грн тому твердження позивача про неперерахування коштів по договору не відповідають дійсності, а придбаний транспортний засіб було зареєстровано згідно із свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 08.12.2023. Тому, за доводами відповідача, він належними, допустимими й достатніми доказами підтвердив набуття у власність спірного квадроцикла на законних підставах. Також, вказав, що гроші передавались уповноваженому представнику підприємства, однак прізвища уповноваженого представника підприємства він не пам`ятає. Крім цього, відповідач зазначив, що квадроцикл був сильно пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому потребував ремонту, отже його ціна була визначена враховуючи фактичний фізичний стан цього транспортного засобу.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 19.11.2025 та від 10.12.2025 були задоволені клопотання позивача про витребування доказів від 17.11.2025 №02-136/220 та від 18.11.2025 №02-136/221, та, зокрема, витребувано у ОСОБА_1 у справу оригінали виданих ТОВ "Дізарт плюс": квитанції до прибуткового касового ордеру №42 від 08.12.2023, квитанції до прибуткового касового ордеру №39 від 06.12.2023, квитанції до прибуткового касового ордеру №38 від 05.12.2023, квитанції до прибуткового касового ордеру №36 від 04.12.2023;

ОСОБА_1 у справу оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру не надав.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог, у зв`язку із чим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №04/12-ТЗ від 04.12.2023, який укладений між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Водночас, розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, вчинених ним після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, укладення боржником договору поза межами відповідного "підозрілого періоду" (одного або трьох років, що передували відкриттю справи про банкрутства), визначеного, відповідно, статтею 20 Закону про банкрутство або статтею 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс" було відкрито ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.04.2024, а оспорюваний договір був укладений 04.12.2023, тобто в межах "підозрілого періоду".

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.

Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. Водночас, остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.

Відносно критеріїв (ознак), за якими спірний правочин може бути кваліфікований як фраудаторний, апеляційний господарський суд, з врахуванням сталих правових позицій Верховного Суду, зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, станом на дату укладання оспорюваного договору купівлі-продажу та відчуження рухомого майна, у ТОВ "Дізарт плюс" були непогашені зобов`язання перед іншими кредиторами, а саме:

- борг перед ТОВ "Корсунська" складав 1 120 140,00 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.09.2023 у справі №925/333/23;

- борг перед АТ "Райффайзен Банк" складав 7 000 000,00 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.11.2023 у справі №925/904/23

- борг перед ТОВ "Свант" складав 498 168,00 грн, що підтверджується ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.08.2024 у справі №925/338/24;

- борг перед СТОВ "Благодатне" складав 975 975,00 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.11.2023 у справі №925/1058/23;

- борг перед КП "Аеропорт Черкаси Черкаської обласної ради" - у різних розмірах, починаючи з січня 2021 року, що підтверджується ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.10.2024 по справі №925/338/24 заборгованості за договорами оренди нерухомого майна від 01.06.2023 №14, від 01.06.2013 №15, від 20.02.2019 №07/19, від 29.09.2017 №24/17. Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що "(...) заявник стверджує, що боржник порушив умови вказаних вище договорів оренди, оскільки з серпня 2022 року припинив сплачувати орендну плату, внаслідок чого утворився борг у розмірі 732 220,13 грн (...); що заявлені вимоги "є обґрунтованими, підтверджуються наданими заявником доказами (договорами оренди від 01.06.2013 №14, від 01.06.2013 №15, від 29.09.2017 №24/17; поданими заявником розрахунками суми боргу та актом звірки взаємних розрахунків, а.с.198-201 т.2) і підлягають визнанню у повному обсязі (...)";

- борг перед ТОВ "Тікич Енерджі" на суму 2 301 778,00 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі №925/1618/23.

Отже, за вірним висновком суду першої інстанції, боржник, який не міг повністю виконати свої зобов`язання перед кредиторами (ТОВ "Корсунська", АТ "Райффайзен Банк", ТОВ "Свант", СТОВ "Благодатне", КП "Аеропорт Черкаси Черкаської обласної ради", ТОВ "Тікич Енерджі") на суму більше 11млн грн, на шкоду цим кредиторам, здійснив відчуження наявного у його власності транспортного засобу, чим порушив права вказаних кредиторів на задоволення їх вимог.

Згідно з частиною 1 статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Відтак, приписи статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

Позивач вказував, що згідно інформації на сайтах OLX та AUTO.RIA аналогічні квадроцикли продавались за ціною 20000 - 25000 доларів США (близько 1000000 грн за курсом НБУ), у той час як сторони у договорі визначили ціну в розмірі 150 000,00 грн, тобто значно нижче ринкової ціни.

Відповідач, у свою чергу, не спростував жодними доказами факт заниження ціни, натомість в якості обґрунтування визначення розміру ціни вказував на те, що придбання спірного транспортного засобу проведено із урахуванням ринкової на той час ціни та стану самого транспортного засобу, який не був придатним до використання за його призначенням внаслідок ДТП.

Однак, як вірно зазначив першої інстанції, відхиляючи вказані доводи відповідача, факт дорожньо-транспортної пригоди має бути офіційно документально оформлено, що передбачено Правилами дорожнього руху та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, проте будь-які докази пошкодження спірного транспортного засобу внаслідок ДТП у справі відсутні.

Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_6 від 09.01.2026 №01/26 (про те, що квадроцикл на час його огляду при складанні висновку від 07.12.2023 №СТО33984 "візуально був пошкодженим наче після ДТП") та пояснення ОСОБА_7 від 25.02.2026 (про те, що після огляду квадроцикла та визначення вартості його ремонту, ФОП Літвінов В.В. виписано рахунок-фактуру від 20.02.2022 №427 на суму 488806 грн), також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки фактично це є пояснення свідків, які отримані після відкриття провадження у справі і які не відповідають вимогам ст.88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), крім цього, оскільки обставини ДТП мають підтверджуватись офіційними документами (ч.2 ст.87 ГПК України), а не поясненнями свідків; жоден документ, який складений до подання позову не містять будь-якого застереження щодо пошкодження квадроцикла та характеру цих пошкоджень, а вказані пояснення створені (отримані) за наявності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, тобто є недостовірними.

З цих же підстав суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як доказ заяву свідка ОСОБА_1 .

Крім цього, пунктом 2.1 договору передбачено, що Продавець зобов`язаний після підписання даного Договору передати Покупцю транспортний засіб, визначений у Специфікації у стані, придатному для використання за функціональним призначенням.

Відповідач по акту приймання-передачі прийняв квадроцикл без будь-яких зауважень щодо його стану, а також не надав належних доказів того, що після придбання транспортний засіб потребував ремонту і був відремонтований.

Відповідач у суді першої інстанції також вказував про здійснення ним повної оплати за договором, однак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як докази копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 04.12.2023 №36 на суму 40 000,00 грн, від 05.12.2023 №38 на суму 40000,00грн, від 06.12.2023 №39 на суму 40 000,00 грн, від 08.12.2023 №42 на суму 30 000,00 грн, оскільки у справі наявні лише їх копії, які викликають обґрунтований сумнів у їх відповідності оригіналам, оскільки в них зазначено, що вони підписані директором ТОВ "Дізарт плюс" ОСОБА_4, яка з 08.03.2022 року перебувала за межами України.

З метою усунення вказаних сумнівів суд першої інстанції двічі витребував у відповідача оригінали зазначених доказів, однак відповідач їх не надав.

За приписами частини 6 статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, оскільки оригінали вказаних квитанцій відповідачем не були надані, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв ці докази до уваги.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, у зв`язку з цим обставина здійснення оплати за придбаний квадроцикл відповідачем не доведена.

У апеляційній скарзі відповідач, не заперечуючи факт відсутності оплати, посилається на те, що умовами договору кінцева дата розрахунку не визначена, вимоги про оплату позивач не направляв, тому строк оплати не настав.

Однак, вказані доводи відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки за приписами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, відповідач зобов`язаний був оплатити товар після підписання акту приймання-передачі від 04.12.2023 та прийняття квадроциклу.

Провадження у справах про банкрутство є однією із форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Зокрема, за змістом преамбули КУзПБ одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Наповнення ліквідаційної маси боржника і, як наслідок, задоволення сукупності вимог кредиторів відбуваються за рахунок майнових активів боржника, вжиття заходів з пошуку, виявлення та повернення яких віднесено до повноважень ліквідатора боржника.

Одним зі способів досягнення максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів шляхом консолідації майна боржника є визнання недійсними за позовом арбітражного керуючого або кредитора правочинів боржника, укладених на шкоду кредиторам. Однак пред`явлення у межах справи про банкрутство такого позову не завжди може забезпечити ефективне поновлення порушених прав особи, яка звернулася з відповідними вимогами до суду. Це залежить від характеру та природи правовідносин, які склались між їх учасниками.

Зокрема, у випадку укладення фраудаторного правочину, який передбачає виникнення у боржника певних зобов`язань задля впливу на формування та справедливий розподіл ліквідаційної маси (фіктивного збільшення кредиторської заборгованості тощо), але не є виконаним на момент його оспорення, задоволення позову про визнання недійсним такого договору матиме наслідком реальне поновлення прав учасників процедури банкрутства, адже це нівелює юридичні наслідки, які могли бути створені спірним правочином, та не потребує вжиття додаткових способів захисту.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

За приписами частини 3 статті 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Отже, нормами КУзПБ повернення майна, відчуженого боржником на підставі визнаного недійсним правочину, не ставиться в залежність від добросовісності чи недобросовісності набувача такого майна.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір вчинений боржником у "підозрілий період", унаслідок його укладання боржник фактично безоплатно здійснив відчуження майна при недостатності майна боржника при цьому для задоволення вимог кредиторів, а тому договір підлягає визнанню недійсним і відповідач зобов`язаний повернути позивачу майно в натурі.

Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у справі докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03 березня 2026 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.09.2026.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська