Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/60/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/60/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Рудченко Є.Д.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року (повний текст рішення складено 21.05.2026 року)

у справі №910/60/26 (суддя Мандриченко О. В.)

за позовом Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 600-р від 02.10.2025 року у справі № 145-26.13/19-25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу в частині, що стосується Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях позивача фактів порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2, ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представник скаржника вказав, що відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях та Товариства з обмеженою відповідальністю " ГОСПОДАР-2 " фактів порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Водночас, представник скаржника зауважує, що факт реєстрації або використання телефонного номера не підтверджує здійснення телефонних дзвінків. Жодна норма законодавства не пов`язує володіння або доступ до телефонного номера з будь-якою "зацікавленістю" в аукціоні чи впливом на його результати.

Тому за твердженням представника скаржника, сам факт, що номер у минулому використовував директор, не може свідчити про його зацікавленість у результатах торгів та не має доказової сили.

При цьому, за твердженням представника скаржника, неподання кошторисної документації свідчить про відсутність інтересу учасника в результатах торгів - безпідставно та необґрунтовано.

Разом з цим, представник скаржника вказав, що наявність спільних працівників не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, оскільки приписами Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містять заборони зазначати у складі тендерних пропозицій працівників, які працюють за сумісництвом.

Крім того, за твердженням скаржника, лише наявність формальних зовнішніх ознак без доведення факту узгодження учасниками змісту поданих ними тендерних пропозицій для участі в торгах та спотворення внаслідок такого узгодження результатів процедури закупівлі, не може бути підставою для кваліфікації дій позивача як антиконкурентих узгоджених дій, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року у справі №910/60/26 залишено без руху.

Апелянтом усунено недоліки та подано до суду докази оплати судового збору у розмірі 2 519,87 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року у справі №910/60/26.

06.07.2026 року через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, за твердженням представника відповідача, позивач дублює доводи власної позовної заяви, однак не зазначає, чому не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року у даній справі і в чому полягає його незаконність і необґрунтованість.

Водночас, представник відповідача зауважив, що те що позивач у своїй апеляційній скарзі не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення. Позивач лише посилається на ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено підстави для скасування судового рішення. Зміст доводів позивача не спростовує висновків та фактів, викладених у рішенні.

Більш того, представник відповідача вказав, що позивач не використав своє право спростувати встановлені Комітетом факти погодженості поведінки учасників під час підготовки та участі в торгах, які в сукупності стали підставою для кваліфікації дій позивача як порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п 1, ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

При цьому, за твердженням представника відповідача, позивач, фактично оминає аналіз наведених у рішенні фактів щодо системності та повторюваності дій учасників торгів, які виключають випадковий характер таких збігів, а всупереч ст. 47 Господарського процесуального кодексу України не наводить доказів, які б підтверджували обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, представник відповідача зауважив, що Комітет повно й неупереджено дослідив усі обставини справи №145-26.13/19-25, обґрунтовано прийнявши за результатами її розгляду рішення, а підстави, визначені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для визначення його недійсним чи скасування відсутні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 року відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Демсей" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року у справі №910/60/26 на 16.09.2026 року та продовжено строк розгляду справи №910/60/26.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва без змін.

Представник скаржника в судове засідання 16.09.2026 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2025 року Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду справи № 145-26.13/19-25 було прийнято рішення № 600-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу (далі - рішення № 600-р, оскаржуване рішення, оспорюване рішення, рішення), яким визнано, що Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ» та Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОСПОДАР-2" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів:

- "Нове будівництво насосної станції ІІІ-го підйому з резервуарами запасу води по вул. Кам`яномостівській в м. Первомайську Миколаївської області. Коригування" (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2022-09-29-000455-a) (далі - Торги 1), яку проводило Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради;

- "Капітальний ремонт неврологічного відділення КП "КНП Вознесенська БЛ" (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2022-10-12-004649-a) (далі - Торги 2), яку проводило Комунальне підприємство "Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня" Вознесенської міської ради.

За вчинення вищезазначених порушень на позивача накладено штраф у розмірі 1 214 962,00 гривень.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про скасування рішення Антимонопольного комітету України.

Положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з приписами ч.ч. 2, 6 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, щоб забезпечити особі «право на суд» з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, який забезпечує достатній її захист та достатню прозорість щодо обґрунтування органом Антимонопольного комітету України прийнятого рішення (ч. 2 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 20.02.2025 року № 08/29-р розпочато розгляд справи № 145-26.13/19-25 (далі - справа) за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» (код ЄДРПОУ 38505287) та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» (код ЄДРПОУ 32838473) порушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю:

- «Нове будівництво насосної станції ІІІ-го підйому з резервуарами запасу води по вул. Кам`яномостівській в м. Первомайську Миколаївської області. Коригування» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2022-09-29-000455-а);

- «Капітальний ремонт неврологічного відділення КП «КНП Вознесенська БЛ» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2022-10-12-004649-a).

Відповідачами у Справі були:

а) Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» (ідентифікаційний код юридичної особи 38505287, місцезнаходження: 55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Одеська, буд. 78-Е). Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ТОВ «ГОСПОДАР-2» зареєстровано 21.11.2012 року, основним видом діяльності товариства є будівництво доріг і автострад (код КВЕД 42.11);

б) Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32838473, місцезнаходження: Миколаївська обл., Первомайський р-н, м. Первомайськ, вул. Кам`яномостівська, буд. 3). Згідно з відомостями, які містяться в ЄДР, ПП «ДЕМСЕЙ» зареєстровано 06.07.2023 року, основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

Отже, у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ТОВ «ГОСПОДАР-2», ПП «ДЕМСЕЙ» є суб`єктами господарювання.

Інформація про торги.

Торги 1 (період проведення Торгів 1 - 29.09.2022 року - 17.11.2022 року).

Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради (далі - Замовник 1) провело відкриті торги на закупівлю «Нове будівництво насосної станції ІІІ-го підйому з резервуарами запасу води по вул. Кам`яномостівській в м. Первомайську Миколаївської області. Коригування» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2022-09-29-000455-a).

Дата оприлюднення - 29 вересня 2022 року 09 год 13 хв; Кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 19 жовтня 2022 року 16 год 00 хв; Початок аукціону - 20 жовтня 2022 року 13 год 32 хв; Очікувана вартість - 27 237 921,00 грн із ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах 1 тендерні пропозиції подали: - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2»; - Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ».

Ціна тендерних пропозицій, запропонованих учасниками на Торги 1, становила:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» 25 876 025,01 грн із ПДВ 25 876 025,01 грн із ПДВ;

- Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ» 27 200 000,00 грн із ПДВ 26 500 000,00 грн із ПДВ.

Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2». З Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» замовник 1 уклав договір № 165 від 17.11.2022 року на суму 25 876 025,01 грн із ПДВ, строк дії договору - до 31 грудня 2024 року.

Торги 2 (період проведення Торгів 2 - 12.10.2022 року - 31.10.2022 року).

Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради (далі - замовник 2) провело процедуру закупівлі «Капітальний ремонт неврологічного відділення КП «КНП Вознесенська БЛ» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2022-10-12-004649-a).

Дата оприлюднення - 12 жовтня 2022 року 12 год 35 хв; Кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 25 жовтня 2022 року 15 год 00 хв; Початок аукціону - 26 жовтня 2022 року 12 год 21 хв; Очікувана вартість - 7 887 656,00 грн із ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах 2 тендерні пропозиції подали: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2»; Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ».

Ціна тендерних пропозицій, запропонованих учасниками на Торги 2, становила:

- Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ» 7 500 000,00 грн із ПДВ 7 500 000,00 грн із ПДВ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» 7 729 902,88 грн із ПДВ 7 729 902,88 грн із ПДВ.

Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2». З Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» замовник 2 уклав договір № 276 від 31.10.2022 року на суму 7 729 902,88 грн, строк дії договору - до 31 грудня 2022 року.

Комітетом встановлено антиконкурентні узгоджені дії у Торгах 1 (період проведення - 29.09.2022 року - 17.11.2022 року) та Торгах 2 (період проведення - 12.10.2022 року - 31.10.2022 року).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, з аналізу матеріалів справи свідчить про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» антиконкурентних узгоджених дій під час підготовки та участі в Торгах 1, 2.

Так, зокрема, зі змісту рішення № 600-р вбачається, що Комітетом було встановлено сукупність обставин, які свідчать про вчинення антиконкурентних узгоджених дій а саме:

- перебування на керівній посаді однієї і тієї ж фізичної особи, Авдаляна Агасі Сержиковича, який працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» до проведення Торгів-1, 2 та перейшов до Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ» на посаду директора, де працював в період до проведення, під час проведення та після Торгів - 1, 2, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.02.2023 року № 1400-0604-5/12844 (вх. № 65-01/98-Кі від 07.03.2023 року) та відомостями, що містяться в ЄДР (витяг від 27.08.2025 року за кодом доступу 479698293672 станом на 26.11.2021 року 17:00:00) (пункти 21, 22 Рішення АМК);

- використання Товариством з обмеженою відповіадльтн6істю «ГОСПОДАР-2» та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» спільного засобу зв`язку +380671829963, номер якого належить Авдаляну Агасі Сержиковичу, що спільно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватному підприємстві «ДЕМСЕЙ» (пункти 27, 28 рішення № 600-р), що не є характерним для здійснення самостійної господарської діяльності для учасників процедур закупівель, які виступають конкурентами;

- фінансова допомога між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» (пункт 36 рішення № 600-р);

- директор або в. о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» пов`язаний відносинами контролю з іншим учасником Торгів 1, 2 - його конкурентом Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» (пункт 51 рішення № 600-р), та іншими суб`єктами господарювання, які зареєстровані за адресою, яка збігається з адресою реєстрації його конкурента в Торгах-1, 2 - Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ» (пункт 59 рішення № 600-р), що підтверджується листом Акціонерного товариства "ПУМБ" від 31.03.2025 року № 19.3-02/187 (вх. № 11-09/494-кі від 07.04.2025) та виписками за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2»;

- факт обміну фінансовою допомогою між відповідачами, а також здійснення таких операцій між особами, пов`язаними відносинами контролю одним із відповідачів, свідчить про взаємозв`язок між відповідачами та про можливість обміну інформацією між ними, зокрема щодо участі в Торгах 1, 2 (пункт 60 рішення №600-р);

- комунікація між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» та пов`язаними з ними особами (пункт 70 рішення №600-р) за номерами, що належать керівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» у період до проведення Торгів-2, під час проведення Торгів- 1, 2;

- надання керівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» у складі тендерної пропозиції Торгів-1 документів на підтвердження використання технічних ресурсів Приватного акціонерного товариства "Первомайське ШРБУ", пов`язаного відносинами контролю з іншим учасником Торгів-1,2- його конкурентом Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» (пункти 76, 77 рішення № 600-р);

- залучення Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» до розробки кошторисної документації для участі в Торгах-1, 2 однієї особи - ОСОБА_1 , яка у період проведення Торгів-1, 2 перебувала на посаді інженера-проектувальника ПП «ДЕМСЕЙ» (пункти 78, 79, 82 рішення № 600-р);

- відсутність конкуренції між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ» у вигляді неподання останнім необхідної документації у складі тендерної пропозиції (пункти 89, 98 рішення № 600-р).

Як вбачається із матеріалів справи дії позивачів кваліфіковано за ознаками п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абз. 2 ст. 1);

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 5);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п. 1 ч. 1 ст. 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, п. 1 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Закон України «Про захист економічної конкуренції» встановлює правові засади підтримки та захисту конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки. Одним із найпоширеніших порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, які усувають змагальність між учасниками та спотворюють результати торгів, аукціонів, конкурсів і тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону, п.1 ст. 50).

Суб`єкти господарювання, органи влади, місцевого самоврядування та органи адміністративного управління й контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та утримуватися від дій, що її обмежують.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У розгляді справ про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом Антимонопольного комітету України порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів через узгодження поведінки конкурсантами.

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі №916/3214/17, від 04.12.2018 року у справі № 914/1912/17, від 18.12.2018 року у справі № 922/5617/15, від 20.11.2018 року у справі № 910/1339/18.

Сама собою відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 року у справі № 922/3532/24.

Факт пов`язаності суб`єктів господарювання, які брали участь у торгах, і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені в рішенні Комітету обставини в сукупності підтверджують якраз ту обставину, що надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність

Для доведення порушення у вигляді спотворення результатів торгів не потрібно аналізувати пропозиції учасників процедури закупівлі на предмет їх економічної обґрунтованості, оскільки доведенню підлягає обмін або намір обмінятись інформацією.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 910/20099/20, від 02.06.2022 року у справі № 910/267/20.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 року у справі № 910/1668/19 вказав, що порушення антиконкурентного законодавства шляхом встановлення таких обставин: одночасна пов`язаність трудовими відносинами декількох працівників; використання відповідачами спільного доменного імені; спільне використання однієї електронної поштової скриньки; спільні господарські відносини; пропонування однакового товару; завищення цінових пропозицій; подання однакових документів у складі своїх пропозицій; отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку; обмін інформацією.

Змагання під час проведення торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи ст. 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; встановлені органом Комітету обставини виключають таку змагальність, що свідчить про узгоджену поведінку суб`єкта господарювання, яка й призвела до спотворення результатів торгів.

Для визнання органом Комітету порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом із тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору, з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 910/2576/20, від 08.04.2021 року у справі № 916/191/20, від 01.02.2022 року у справі № 910/19150/20 тощо.

Крім того, у постанові від 15.07.2021 року у справі № 922/2940/20 Верховний Суд прийшов до висновку, що для визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв`язку з тим, що суб`єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв`язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).

Так, Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині (постанова Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/13451/20).

Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому, питання про наявність або відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 року у справі № 916/2670/18.

Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (постанова Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 917/1983/19).

Постанова Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі № 910/267/20, зокрема, встановлено, що сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Факт пов`язаності суб`єктів господарювання, які брали участь у торгах, і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені в рішенні Комітету обставини в сукупності підтверджують як раз ту обставину, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. При цьому мотиви, з яких учасники торгів узгоджують власну конкурентну поведінку, не впливають на кваліфікацію правопорушення, передбаченого пунктом четвертим частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 року у справі № 914/938/20).

Так, негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів/аукціонів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 року у справі № 922/2940/20.

Також, у постанові від 14.08.2025 року у справі № 910/3374/24, Верховний Суд, зокрема, нагадав такі сталі та послідовні правові висновки щодо доведеності або недоведеності органом АМК в діях суб`єкта господарювання антиконкурентних узгоджених дій у т. ч. тих, які стосуються спотворення результатів торгів: у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факта погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 року у справі № 910/13451/20.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, вищевказані факти у своїй сукупності, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об`єктивних чинників свідчать про те, що на всіх стадіях підготовки пропозицій конкурсних торгів для участі в Торгах 1, 2 учасники були обізнані щодо участі один одного в Торгах 1, 2, що підтверджується, зокрема, наступним: перебування на керівній посаді однієї і тієї ж фізичної особи, яка працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» до проведення Торгів 1, 2 та перейшла до Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ», де працювала в період до проведення, під час проведення та після Торгів 1, 2; використання учасниками Торгів 1, 2 спільного засобу зв`язку, номер якого належить особі, що спільно працювала у Учасників; фінансова допомога між Учасниками, а також суб`єктом господарювання, пов`язаним відносинами контролю з одним із учасників; комунікація між Учасниками та пов`язаними з ними особами; надання пропозицій Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» щодо використання технічних ресурсів ПрАТ «Первомайське ШРБУ», пов`язаного відносинами контролю з іншим учасником Торгів 1.2 його конкурентом Приватним підприємством «ДЕМСЕЙ»; залучення учасниками до розробки кошторисної документації для участі в Торгах 1, 2 однієї особи; відсутність конкуренції між учасниками.

Так, відповідач у спірному рішенні дійшов правильного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» та Приватне підприємство «ДЕМСЕЙ» під час підготовки документів для участі у Торгах 1, 2 діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками, чим порушили право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі".

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, учасники усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому, колегія суддів зауважує, що перевіряючи дії органів Комітету на відповідність законодавству України, суди, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Комітету, з`ясовують і визначають наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення Комітету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 910/20099/20.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, окремі заперечення щодо встановлених комітетом обставин щодо телефонного номера, неподання кошторисної документації та наявності спільних працівників, оскільки, останні саме в сукупності свідчать про порушення учасниками законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у зв`язку з чим, вони вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідні твердження скаржника, базуються на припущеннях та власному тлумаченні Закону України «Про захист економічної конкуренції», не містить належних та допустимих в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів підтвердження останніх та не спростовує встановлених Комітетом під час розгляду справи обставин та зібраних останнім доказів.

Тобто, відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (зі змінами), у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини учасників.

Щодо посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 29.09.2015 року у справі №910/3551/15-г, колегія суддів суду зазначає, що посилання на постанови Вищого господарського суду України не є належним правовим обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України, не визначено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України як підстава апеляційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 року у справі № 922/3447/20.

Постанова Вищого господарського суду України від 29.09.2015 року у справі №910/3551/15-г - не є джерелом правозастосовчої практики для суддів відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій» та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України;

При цьому, колегія суддів відзначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 02.07.2019 року у справі №910/23000/17 на які посилається скаржник, як на підставу для апеляційного оскарження не суперечать висновкам встановленим в оскаржуваному рішенні.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ» фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДЕМСЕЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року у справі №910/60/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 року у справі №910/60/26 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/60/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата підписання 21.09.2026 року.