Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №910/10124/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа № 910/10124/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тарасенко К.В.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.09.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі № 910/10124/25 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до 1. Київської міської ради

2. Фізичної особи-підприємця Олійника Івана Івановича

про знесення самочинно збудованого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/10124/25 у задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, прокурором не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову та недоведеності того, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективно захистити або поновити порушені чи оспорювані права або інтереси заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Також судом зазначено, що прокурором не вказано дату звернення для реєстрації містобудівних умов та обмежень на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:146:0061), що нівелює висновки про вчинення ФОП Олійником І.І. будь-яких дій, що мають ознаки будівельних чи підготовчих робіт на спірній земельній ділянці.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/10124/25, 26.06.2026 Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/10124/25 скасувати та ухвалити нову, якою заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/10124/25 задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу судом першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що прокурор звернувся до суду з позовом з метою поновлення порушених прав територіальної громади, як власника землі, щодо вільного розпорядження та користування земельною ділянкою, тому у разі відчуження ФОП Олійником І.І. спірного об`єкту нерухомого майна під час розгляду справи судом, прокурор буде змушений ініціювати залучення нового набувача майна як співвідповідача та змінювати (доповнювати) позовні вимоги. Крім того, відчуження ФОП Олійником І.І. спірного об`єкту нерухомого майна до набрання рішенням суду у даній справі законної сили призведе до необхідності заявлення нового позову, що не відповідає принципам процесуальної ефективності та економії. За доводами прокурора, накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчинення реєстраційних дій має на меті збереження «status quo» та вирішення заявлених позовних вимог в межах одного судового процесу, а тому є виправданим, ефективними та співмірним із заявленими позовними вимогами. При цьому, невчинення ФОП Олійником І.І. дій щодо відчуження спірного об`єкту нерухомого майна не спростовує наявності у нього можливості відчужити нерухоме майно у будь-який час, тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав або інтересів держави в межах даної справи. Прокурор також зазначає, що у разі зміни технічних характеристик спірного об`єкту нерухомого майна, зокрема, збільшення площі чи зведення нових об`єктів нерухомого майна або незавершеного будівництва земельна ділянка, що належить територіальній громаді, змінить свої фізичні характеристики, що вимагатиме вжиття додаткових заходів для судового захисту, у тому числі нових звернень до суду з позовними вимогами про знесення таких об`єктів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/10124/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тарасенко К.В., Горбасенко П.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів господарської справи № 910/10124/25, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026.

30.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів справи № 910/10124/25, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10124/25 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 та призначено розгляд справи на 17.09.2026.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури слід задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/10124/25 скасувати, з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Судом встановлено, що Заступник керівника Київської міської прокуратури міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Олійника Івана Івановича (відповідач-2), в якому викладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Олійника Івана Івановича знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літ. "К") загальною площею 146,2 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,2298 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:146:0061);

- скасувати державну реєстрацію права власності за Олійником Іваном Івановичем на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. "К") загальною площею 146,2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2659580780000), здійснену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.11.2022, індексний номер 65491340, припинивши вказане право, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна;

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 12.12.2024 № 653/10461 "Про передачу громадянину Олійнику Івану Івановичу земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 ";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2298 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:146:0061), укладений між Київською міською радою та Олійником Іваном Івановичем, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстровано в реєстрі від 04.07.2025 № 1585;

- зобов`язати Олійника Івана Івановича повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,2298 га з кадастровим номером 8000000000:62:146:0061 по АДРЕСА_1 , а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію за Олійником Іваном Івановичем права оренди земельної ділянки площею 0,2298 га з кадастровим номером 8000000000:62:146:0061 з припиненням такого права (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3167364680000), номер запису про інше речове право 79766698;

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 0,2298 га з кадастровим номером 8000000000:62:146:0061 з припиненням такого права (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3167364680000), номер відомостей про речове право 79766698;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2298 га з кадастровим номером 8000000000:62:146:0061 по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що у спірних правовідносинах мала місце безпідставна передача в оренду земельної ділянки з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, оскільки у ФОП Олійника І.І. завідомо не було підстав претендувати на отримання земельної ділянки комунальної форми власності на неконкурентних умовах, оскільки спірний об`єкт є самочинним будівництвом, право власності на яке не могло виникнути з факту його державної реєстрації та за відсутності будь-якого права на будівництво будь-яких споруд, адже реєстрація такого права відбулася за відсутності обов`язкових документів, визначених пунктом 40 Порядку № 1127, та з порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже, є підстави як для знесення такого об`єкта нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності на нього за відповідачем-2, так і для визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 12.12.2024 № 653/10461, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальній громаді міста Києва на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Також Заступник керівника Київської міської прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на об`єкт нерухомості: нежитлову будівлю (літ. "К") загальною площею 146,2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2659580780000);

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об`єктів нерухомого майна: на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. "К") загальною площею 146,2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2659580780000);

- заборони Фізичній особі-підприємцю Олійнику Івану Івановичу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:146:0061 по АДРЕСА_1, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Подану заяву мотивовано тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності за Фізичною особою-підприємцем Олійником Іваном Івановичем здійснена на об`єкт нерухомого майна, який є самочинним будівництвом, та надає останньому можливість вчинення подальших протиправних дій, спрямованих на відчуження спірного майна, що ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів територіальної громади. Також прокурор зазначає, що згідно з даними Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва обліковуються записи про звернення для реєстрації містобудівних умов та обмежень на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:146:0061). Крім того, Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано повідомлення Фізичної особи-підприємця Олійника Івана Івановича про початок виконання на спірній земельній ділянці підготовчих робіт з реконструкції нежитлового приміщення будівлі (літ. "К").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/10124/25 у задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з недоведеності прокурором наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову та недоведеності того, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективно захистити або поновити порушені чи оспорювані права або інтереси заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Також судом зазначено, що прокурором не вказано дату звернення для реєстрації містобудівних умов та обмежень на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:146:0061), що нівелює висновки про вчинення ФОП Олійником І.І. будь-яких дій, що мають ознаки будівельних чи підготовчих робіт на спірній земельній ділянці.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Відповідно до частин 1, 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність на теперішній час будь-яких доказів, які би підтверджували наміри відповідача-2 здійснити відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, не спростовує наявності у ФОП Олійника І.І. потенційної можливості відчуження спірної будівлі в будь-який час, якщо не вжити заявлені заходи забезпечення позову.

При цьому, апеляційним судом ураховано викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 висновок про те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Більше того, в разі фактичного вчинення правочину щодо відчуження спірної будівлі нівелюється передбачена статтею 136 Господарського процесуального кодексу України превентивна мета вжиття таких заходів - запобігання істотному ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту, або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 (пункт 5.16), від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 (пункт 5.26).

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України), тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відповідачем(ами) у даних категорії спорів виступають власник(и) об`єкта нерухомого майна.

За висновком суду, відчуження відповідачем об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб, унеможливить ухвалення рішення про задоволення позову, пред`явленого саме до вказаного відповідача.

Статтею 48 Господарського процесуального кодексу України регулюється порядок заміни неналежного відповідача.

Враховуючи ті обставини, що за ФОП Олійником І.І. на даний час зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, з правомірністю набуття якого прокурор не погоджується, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, за умови задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від того чи матиме відповідач-2 спірне нерухоме майно у власності, з яким юридично буде пов`язана і доля земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Колегія суддів зауважує, що, накладення арешту на нерухоме майно (спірну нежитлову будівлю), яке належить ФОП Олійнику І.І. та, на думку прокурора, є об`єктом самочинного будівництва, є співмірним між обраним прокурором заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог (про зобов`язання ФОП Олійника І.І. знести спірну будівлю як самочинно збудовану та зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва спірну земельну ділянку, на якій спірний об`єкт розташований, оскільки наразі накладення арешту на нерухоме майно (нежитлову будівлю) стосується майна, що є предметом спору.

При цьому обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Водночас, зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру (про зобов`язання ФОП Олійника І.І. знести самочинно збудовану спірну будівлю, визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київради спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності ФОП Олійника І.І. на спірну будівлю, скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку та права оренди відповідача-2 щодо спірної земельної ділянки, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, визнання незаконним і скасування рішення Київради про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2), то в цьому випадку має досліджуватися така підстава для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування таких заходів забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну будівлю, оскільки відповідні реєстраційні дії у випадку невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити ефективний захист і поновлення у межах цього судового провадження прав територіальної громади міста Києва в разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення її прав. Адже внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності третіх осіб на спірну будівлю у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання інших позовів - про скасування державної реєстрації речових прав третіх осіб.

Колегія суддів наголошує на тому, що правову позицію щодо співмірності та пов`язаності з предметом позову заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна в спорах, правовою підставою в яких визначено статтю 376 Цивільного кодексу України ("Самочинне будівництво"), викладено Верховним Судом у постановах від 11.01.2023 у cправі № 915/1567/21, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

У межах цих правовідносинах наявність у ФОП Олійника І.І. правоможності власника спірного об`єкта нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися спірним об`єктом на користь третіх осіб, що призведе до неможливості прокурором, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Вжиті заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідають вимозі адекватності заходів забезпечення. По суті такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, а тому в іншому випадку рішення суду першої інстанції не призведе до захисту та відновлення порушеного права.

Спір у межах цієї справи стосується фактично права відповідача-2 на нерухоме майно, а тому такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав прокурора у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.

Отже, прокурором доведено фактичні обставин, із якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог немайнового та майнового характеру, збалансованості інтересів сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави у разі задоволення позову, тому невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення прав та інтересів територіальної громади міста Києва в межах вирішення цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 910/16225/24 (головуючий суддя: Чумак Ю.Я., судді: Дроботова Т.Б., Багай Н.О.).

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що вчинення підготовчих та будівельних робіт на спірній земельній ділянці (забудова спірної земельної ділянки) відповідачем-2 або залученими ним особами призведе до значного ускладнення реального поновлення інтересів територіальної громади, повернення земельної ділянки буде суттєво ускладнене розташуванням на ній об`єкта (-ів) нерухомості, будівельних матеріалів, засобів будівництва, змонтованого технічного устаткування, огорож тощо.

Вчинення відповідачем-2 дій щодо забудови земельної ділянки, а відтак зміни її ідентифікуючих ознак, набуття речових прав щодо земельної ділянки іншими особами з подальшою реєстрацією цих речових прав ускладнять виконання рішення суду у разі задоволення позову, а запропоновані заходи забезпечення запобігають цьому, що засвідчує адекватність та співмірність цих заходів. Тобто, у даному випадку існує прямий зв`язок між обраними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 01.09.2025 у справі № 907/47/25, від 10.10.2023 у справі № 916/1083/23).

Отже, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі-підприємцю Олійнику Івану Івановичу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті, носять тимчасовий характер, є належними, співмірними та адекватними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.05.2026 справі № 914/3135/26 (головуючий суддя: Чумак Ю.Я., судді: Дроботова Т.Б., Багай Н.О.).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено,що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявником належним чином обґрунтовано, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову - задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з положеннями ч. 7, 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Судові витрати

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/10124/25 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/10124/25 - задовольнити.

4. Накласти арешт на об`єкт нерухомості: нежитлову будівлю (літ. "К") загальною площею 146,2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2659580780000).

5. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об`єктів нерухомого майна: на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. "К") загальною площею 146,2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2659580780000).

6. Заборонити Фізичній особі-підприємцю Олійнику Івану Івановичу (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:146:0061 по АДРЕСА_1, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Стягувач: Київська міська прокуратура (ідентифікаційний код 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9).

Боржник: Фізична особа-підприємець Олійник Іван Іванович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

7. Відповідно до статті 144 Господарського процесуального кодексу України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 17.12.2026.

8. Матеріали оскарження № 910/10124/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді К.В. Тарасенко

П.В. Горбасенко