Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №910/10872/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа№ 910/10872/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Буравльова С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрнафта"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025

у справі № 910/10872/25 (суддя Ломака В.С.)

за позовом 1. ОСОБА_1

2. Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді"

4. ОСОБА_2

до Акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

01.09.2025 ОСОБА_1 , Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрнафта" з відповідними вимогами, які заявою від 08.10.2025 уточнили та просили суд:

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 103 210,00 грн., з них: основна заборгованість - 59 199,82 грн, інфляційні втрати - 36 650,76 грн, 3 % річних - 7 359,42 грн.;

- стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 22 275,54 грн., з них: основна заборгованість - 12 776,94 грн, інфляційні втрати - 7 910,24 грн, 3 % річних - 1 588,37 грн;

- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 185 629,50 грн., з них: основна заборгованість - 106 474,50 грн, інфляційні втрати - 65 918,63 грн, 3 % річних - 13 236,38 грн.;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 37 125,90 грн., з них: основна заборгованість - 21 294,90 грн, інфляційні втрати - 13 183,73 грн, 3 % річних - 2 647,28 грн.

Рішенням від 12.11.2025 року в справі №910/10872/25 господарський суд міста Києва задовольнив вимоги позивачів.

Короткий зміст заяви про стягнення витрат

18.11.2025 позивачі подали заяву, в якій останні просили суд стягнути на їх користь з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в загальній сумі 22 000,00 грн. (по 5 500,00 грн. на користь кожного з позивачів). До цієї заяви позивачі долучили, зокрема, копії укладених між кожним із них та адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною договорів про надання правової допомоги, актів виконаних робіт від 14.11.2025 до наведених правочинів, квитанцій до прибуткових касових ордерів та розрахунок від 14.11.2025 року судових витрат у справі №910/10872/25.

В обґрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення заявники зазначають, що під час ухвалення рішення від 12.11.2025 судом першої інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на приписи статей 123, 126, 129, 244 ГПК України, представник позивачів вказує, що понесені витрати, які складаються з гонорару адвоката за складання процесуальних документів та представництво інтересів сторін у суді першої інстанції, підлягають покладенню на відповідача. З огляду на це, на підставі доданих до заяви доказів (договорів, розрахунків, актів виконаних робіт та касових ордерів), заявники просять стягнути з АТ «Укрнафта» витрати на правничу допомогу в загальній сумі 22 000,00 грн, розподіливши їх у рівних частинах - по 5 500,00 грн на користь кожного з чотирьох позивачів.

Короткий зміст заперечень

20.11.2025 відповідач подав заперечення проти заявленого позивачами розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, в яких просив суд відмовити у задоволенні заяви позивачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 17.11.2025, а в разі задоволення цієї заяви - зменшити розмір означених витрат до розміру не більше 7 334,00 грн.

В обґрунтування заперечень щодо розміру судових витрат АТ «Укрнафта» зазначає, що заявлені позивачами до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та неспівмірними. Відповідач вказує на недотримання позивачами вимог процесуального законодавства щодо подання попереднього розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору. Крім того, заявник наголошує, що надані договори про надання правової допомоги стосуються виключно стягнення дивідендів і не охоплюють правову допомогу щодо стягнення частини чистого прибутку, що також було предметом розгляду. На переконання відповідача, заявлений адвокатом час на підготовку позову, складання додаткових процесуальних документів та участь у судових засіданнях (які проводилися в режимі відеоконференції та тривали не більше години) є штучно завищеним, оскільки частина первісних позовних вимог була згодом відкликана, а необхідність подання додаткових заяв та доказів була зумовлена процесуальними недоліками самого представника позивачів. З огляду на викладене, АТ «Укрнафта» просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі або ж зменшити їх розмір до 7 334,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 заяву позивачів про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі №910/10872/25 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укрнафта" на користь кожного позивача по 3 750,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат заявники надали відповідні договори про надання правової допомоги від 21.07.2025, акти виконаних робіт від 14.11.2025 та квитанції до прибуткових касових ордерів. Суд врахував обов`язки сторін та процесуальну поведінку, зокрема те, що позивачами у позовній заяві не було наведено конкретного попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а зазначено лише вартість години роботи адвоката та фіксовані тарифи за представництво в інстанціях. Водночас суд взяв до уваги позицію відповідача (якого визнано особою, що порушила права позивачів у спірних матеріальних правовідносинах), який скористався своїм правом на подання заперечень, вказавши на невідповідність заявленого розміру витрат критеріям співмірності та просив суд відмовити у їх відшкодуванні або зменшити суму до 7 334,00 грн.

Оцінюючи подані докази та доводи обох сторін, місцевий господарський суд дійшов таких висновків:

- заявлена до стягнення сума у 22 000,00 грн істотно перевищує суму, яку можна було б очікувати з огляду на відсутність попереднього розрахунку в позові, при цьому позивачі не довели неможливості передбачити такі витрати на стадії звернення до суду;

- заперечення відповідача щодо завищення обсягу заявлених витрат є частково обґрунтованими, оскільки загальна тривалість судових засідань становила 1,5 години, а не 3 години, при цьому представник позивачів брав участь у засіданнях у режимі відеоконференції, що не вимагало витрат часу на дорогу до суду;

- послуги адвоката з підготовки заяви про зменшення позовних вимог із новим розрахунком та заяви про надання виписок з рахунків не відповідають критеріям розумної необхідності, оскільки подання таких документів зумовлене усуненням процесуальних недоліків, допущених самими позивачами;

- з огляду на предмет і підстави позовних вимог, складність справи, фактично витрачений адвокатом час, а також виходячи з принципів пропорційності, справедливості та розумності судових витрат, співрозмірним є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зменшеному розмірі - 15 000,00 грн загалом (по 3 750,00 грн кожному з позивачів).

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався приписами статей 123, 124, 126, 129, 221, 241, 244, 256 ГПК України, статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру не більше 7 334,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

- позивачі всупереч вимогам процесуального закону не надали попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору, зазначивши в тексті позовної заяви лише ціновий розрахунок вартості послуг адвоката, що, на думку відповідача, є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат;

- договори про надання правової допомоги від 21.07.2025, укладені між позивачами та їхнім представником, передбачали надання послуг виключно щодо стягнення заборгованості з виплати дивідендів, тоді як предметом розгляду у цій справі було також стягнення частини чистого прибутку, відтак, правова допомога щодо останньої вимоги не охоплюється умовами вказаних правочинів;

- заявлена до стягнення вартість складання позовної заяви (8 годин роботи загальною вартістю 8 000,00 грн) є завищеною, оскільки одну з трьох первісних позовних вимог (про стягнення дивідендів за 2017 рік) позивачі згодом відкликали через її безпідставність, а вимога щодо частини чистого прибутку не входить до предмета договорів про правову допомогу, тому обґрунтованим є відшкодування лише третини від заявленої суми у розмірі 2 667,00 грн;

- витрати на підготовку інших процесуальних документів (5 годин роботи загальною вартістю 5 000,00 грн) є необґрунтованими в частині складання заяв про зменшення позовних вимог та про надання виписок з рахунків у цінних паперах, оскільки необхідність їх подання була зумовлена виключно недоліками процесуальної діяльності представника позивачів, тому відшкодуванню підлягають лише витрати на підготовку відповіді на відзив (1 667,00 грн);

- заявлені витрати на участь адвоката в судових засіданнях (3 години загальною вартістю 9 000,00 грн) є неспівмірними та необґрунтованими, оскільки фактично на проведення трьох судових засідань було витрачено не більше однієї години, при цьому представник брав участь у них у режимі відеоконференції, не витрачаючи часу на дорогу до приміщення суду та назад, що свідчить про обґрунтованість цих витрат у розмірі не більше 3 000,00 грн.

Свої доводи скаржник обґрунтовує нормами статей 124, 126, 129, 254, 255, 256, 257, 258, 259 ГПК України.

Позиція позивачів щодо апеляційної скарги

Відзиву на апеляційну скаргу позивачі не подали.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва у цій справі. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/10872/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/10872/25 до розгляду без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу щодо оскарження додаткового рішення у цій справі в письмовій формі до 02.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі до 02.03.2026 (включно).

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Правова позиція апеляційного суду

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зазначає таке.

Оцінюючи доводи скаржника про те, що позивачі не надали остаточного та конкретизованого попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що, на переконання відповідача, є безумовною та імперативною підставою для повної відмови у їх відшкодуванні, колегія суддів керується приписами статті 124 ГПК України та принципами господарського судочинства.

Частиною 1 вказаної норми встановлено процесуальний обов`язок сторони подати попередній розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті спору. Відповідно до частини 2 статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналіз наведеної процесуальної норми у системному зв`язку із завданнями господарського судочинства свідчить, що наслідком неподання попереднього розрахунку є наділення суду відповідним дискреційним повноваженням (правом), а не встановлення імперативного обов`язку суду відмовити у відшкодуванні понесених витрат. Головною метою норми щодо подання попереднього розрахунку є забезпечення принципів змагальності, рівності сторін та процесуальної передбачуваності, що дозволяє іншій стороні належним чином підготувати свої заперечення щодо заявлених сум.

Колегія суддів бере до уваги, що безпосередньо у тексті позовної заяви позивачі визначили чіткий порядок і тарифи обчислення вартості послуг адвоката, а саме: 1 000,00 грн за одну годину роботи, 3 000,00 грн за представництво в суді першої інстанції. Відповідно, відповідач був достеменно обізнаний про порядок формування цих витрат та критерії їх тарифікації, що унеможливило ефект раптовості.

Крім того, місцевий господарський суд, реалізуючи свої повноваження згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України, врахував факт відсутності чітко визначеної граничної суми у попередньому розрахунку як одну з обґрунтованих підстав для застосування принципу пропорційності та зменшення фінальної суми заявлених до відшкодування витрат із 22 000,00 грн до 15 000,00 грн. За умови, що витрати є фактично понесеними, документально підтвердженими та прямо пов`язаними з розглядом справи, повна відмова у їх відшкодуванні виключно через формальні недоліки попереднього розрахунку є надмірною та непропорційною санкцією, що порушує гарантоване право особи на правничу допомогу. Відтак, означений довід скаржника не доводить незаконності оскаржуваного додаткового рішення.

Надаючи правову оцінку твердженням апелянта про те, що договори про надання правової допомоги від 21.07.2025 не охоплюють послуги зі стягнення частини чистого прибутку, оскільки в їхньому тексті буквально вказано лише про стягнення «дивідендів», колегія суддів виходить із такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі належних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. Порядок тлумачення змісту правочину чітко унормовано статтею 213 ЦК України. За системним змістом частин 1, 4 цієї статті зміст правочину може бути витлумачений насамперед його сторонами; при цьому, з метою з`ясування справжньої волі сторін, до уваги обов`язково беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.

З долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), які підписані сторонами без будь-яких зауважень чи застережень, беззаперечно вбачається, що клієнти та адвокат єдино тлумачать предмет укладених договорів як такий, що охоплює представництво інтересів позивачів у справі № 910/10872/25 у повному обсязі щодо всіх заявлених позовних вимог. Вимоги про стягнення дивідендів та частини чистого прибутку у межах цієї справи мають єдину корпоративну природу, базуються на спільному фактичному підґрунті та спрямовані на захист фундаментального права акціонерів на участь у розподілі прибутку господарського товариства. За відсутності будь-якого спору між сторонами договору (адвокатом і клієнтами) щодо обсягу, якості та предмета наданих послуг, суд не наділений повноваженнями тлумачити його умови більш звужено чи всупереч їхній дійсній волі, обмежуючись виключно формальним, буквальним прочитанням окремого терміна. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені витрати є нерозривно пов`язаними з розглядом цієї судової справи.

Колегія суддів також критично оцінює доводи скаржника про неспівмірність витрат на підготовку позовної заяви (заявлено 8 годин на суму 8 000,00 грн) з огляду на подальшу відмову позивачів від частини вимог щодо стягнення дивідендів за 2017 рік, а також витрат на підготовку заяв про зменшення позовних вимог, надання виписок та оплату 3 годин участі адвоката в судових засіданнях (замість фактично витрачених 1,5 години у режимі відеоконференції, що виключає витрати часу на дорогу).

За імперативним змістом частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. При цьому пунктом 3 частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд в обов`язковому порядку враховує поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема подання необґрунтованих заяв, безпідставне завищення позовних вимог або вчинення дій, що свідчать про процесуальні недоліки.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство повною мірою скористалося своїм процесуальним правом та подало до суду першої інстанції мотивовані заперечення проти розміру судових витрат, навівши ті ж самі аргументи, що наразі покладені в основу апеляційної скарги. Місцевий господарський суд, дослідивши ці доводи, безпосередньо погодився з позицією відповідача. Судом було достовірно встановлено фактичну тривалість судових засідань (1,5 години), а також визнано, що підготовка окремих заяв (про зменшення вимог та долучення виписок) була зумовлена виключно усуненням процесуальних недоліків, допущених самими позивачами, і відтак не відповідає критеріям розумної необхідності. Крім того, відмова позивачів від частини первісних позовних вимог (щодо 2017 року) є процесуальною дією, наслідки якої прямо впливають на оцінку співмірності витрат на підготовку позову.

Саме з огляду на сукупність цих обставин, керуючись принципами пропорційності, справедливості та співмірності, суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та правомірно знизив їх загальний розмір із заявлених 22 000,00 грн до 15 000,00 грн.

Отже, аргументи апеляційної скарги щодо завищення вартості окремих послуг уже були в повній мірі, всебічно та об`єктивно враховані місцевим господарським судом під час здійснення розподілу витрат. Скаржник у своїй апеляційній скарзі фактично просить суд апеляційної інстанції здійснити повторне зменшення стягуваних сум за тими самими підставами та обставинами, яким уже була надана належна правова оцінка на його користь. Такий підхід суперечить засадам господарського судочинства, принципам розумності та правової визначеності, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для розподілу судових витрат. Суд першої інстанції об`єктивно врахував усі заперечення відповідача щодо неспівмірності заявленого розміру відшкодування, що знайшло своє справедливе відображення у частковому задоволенні заяви позивачів. Підстави для зміни чи скасування судового акта в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/10872/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

С.І. Буравльов