Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №911/307/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 911/307/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Яценко О.В.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.09.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 07.07.2026 Приватного підприємства «Баумастер Україна ЛТД» на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2026 (повний текст рішення підписано 18.06.2026)

у справі № 911/307/26 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Макарової Юлії В`ячеславівни (Донецька обл., м. Слов`янськ)

до Приватного підприємства «Баумастер Україна ЛТД» (Київська обл., м. Біла Церква)

про стягнення 469 594,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та підстави позовних вимог.

04.02.2026 Фізична особа-підприємець Макарова Юлія В`ячеславівна (далі - позивач, ФОП Макарова Ю.В.) через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Баумастер Україна ЛТД" (далі - відповідач, ПП "Баумастер Україна ЛТД"), в якому просила суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання послуг №01.07-2025/2 від 01.07.2025 у загальній сумі 469 594,20 грн, з яких 409 969,25 грн - основний борг, 47 595,43 грн - пеня, нарахована за період з 09.09.2025 по 29.01.2026, 4 606,01 грн - 3% річних, нарахованих за той самий період, та 7 423,51 грн - інфляційні втрати, нараховані за вересень-грудень 2025 року. Також позивач просила стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 635,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що на виконання умов Договору про надання послуг №01.07-2025/2 від 01.07.2025 вона надала ПП "Баумастер Україна ЛТД" послуги технікою з екіпажем, а саме екскаватором "Caterpillar 428F2", вантажним автокраном ЗИЛ 10-20Т та екскаватором "Hitachi ZX180W". За твердженням позивача, відповідач всупереч умовам Договору не виконав належним чином зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за Актами надання послуг №10 від 04.08.2025, №18 від 11.08.2025, №24 від 18.08.2025, №25 від 18.08.2025, №26 від 18.08.2025, №29 від 21.08.2025 та №32 від 23.08.2025, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до умов Договору та ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі № 911/307/26 (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2026 про виправлення описки) позов ФОП Макарової Ю.В. задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Баумастер Україна ЛТД» на користь ФОП Макарової Ю.В. 409 969,25 грн. основного боргу, 47 276,28 грн. пені, 4575,12 грн. процентів річних, 6586,09 грн. інфляційних втрат, 5620,88 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов Договору про надання послуг № 01.07-2025/2 від 01.07.2025 позивач надав, а відповідач без зауважень прийняв послуги технікою з екіпажем, що підтверджується підписаними сторонами шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів актами наданих послуг №№ 10, 18, 24, 25, 26, 29, 32 на загальну суму 474 969,25 грн, відповідними подорожніми листами, рахунками на оплату та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Оцінивши здійснені відповідачем часткові оплати, суд встановив, що залишок заборгованості за актом № 10 від 04.08.2025 становить 45 399,72 грн, а загальний розмір основного боргу за перевіреним судом розрахунком становить 409 969,25 грн, у зв`язку з чим визнав цю вимогу документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо пені, суд першої інстанції не погодився з розрахунком, поданим позивачем, зазначивши, що позивач при визначенні строку оплати наданих послуг не врахував приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо перенесення останнього дня строку, який припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, на найближчий робочий день. Здійснивши власний розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду прострочення (з 09.09.2025 по 29.01.2026) щодо кожного з актів наданих послуг, суд визначив, що правильний розмір пені становить 47 276,28 грн, у зв`язку з чим задовольнив цю вимогу частково.

Здійснивши власний розрахунок вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд також встановив, що обґрунтований розмір процентів річних становить 4575,12 грн, а інфляційних втрат - 6586,09 грн, у зв`язку з чим задовольнив ці вимоги частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Баумастер Україна ЛТД», 07.07.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі № 911/307/26. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Макарової Ю.В. до ПП «Баумастер Україна ЛТД» про стягнення 469 594,20 грн відмовити повністю, розподілити судові витрати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, фактично поклавши в основу рішення виключно документи позивача та ототожнивши саму наявність актів наданих послуг, подорожніх листів, рахунків і податкових накладних із доведеністю реального виконання робіт, без встановлення їх обсягу, місця виконання та участі уповноважених представників відповідача у прийнятті послуг.

Апелянт зазначає, що суд, застосувавши до умов Договору про надання послуг № 01.07-2025/2 від 01.07.2025 непередбачений пунктом 2.4 принцип «мовчазної згоди», фактично доповнив договір новою умовою всупереч статтям 627, 628 та 629 ЦК України.

Скаржник також вказує на неналежне дослідження судом першої інстанції електронних доказів, сформованих у системі «M.E.Doc». Зокрема, судом не встановлено належність та чинність кваліфікованих електронних підписів на первинних документах, а також зміст універсальних документів системи електронного документообігу, чим порушено ст.ст. 73, 76, 77, 86 та 96 ГПК України.

Крім того, апелянт наголошує, що судом лише формально констатовано існування договору позички транспортних засобів від 07.07.2025 № 1466 (зі змінами від 06.08.2025 № 1602) без дослідження його змісту та відповідності первинних документів умовам користування технікою.

Апелянт також стверджує, що судом неправильно розподілено тягар доказування за статтями 13 та 74 ГПК України шляхом визнання позову доведеним з мотиву ненадання відповідачем доказів оплати послуги. Окрім цього, на переконання скаржника, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.ст. 86 та 236 ГПК України, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо повноти мотивування, оскільки не містить оцінки заперечень відповідача.

Правові позиції учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача, адвоката Дементьєвої Л.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі №911/307/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Баумастер Україна ЛТД» - без задоволення.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження власних доводів ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Позивач наголошує, що відповідач не заперечує факт отримання послуг, а лише ставить під сумнів наявні в матеріалах справи докази, водночас усі первинні документи - договір зі специфікацією, подорожні листи, рахунки на оплату, акти наданих послуг - підписані самим відповідачем, а зареєстровані на їх підставі податкові накладні свідчать про формування відповідачем власного податкового кредиту на їх підставі.

На тлумачення апелянтом пункту 2.4 Договору позивач заперечує тим, що відповідач залишає поза увагою факт підписання ним актів наданих послуг без зауважень та ненадання жодних мотивованих відмов від їх підписання в порядку, передбаченому пунктом 4 Договору.

Стосовно електронних доказів позивач посилається на ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», відповідно до яких електронний підпис не може бути визнаний недійсним виключно на підставі його електронної форми, та зазначає, що відповідач не спростував належність йому електронних документів, підписаних кваліфікованим електронним підписом на підставі пункту 8.5 Договору.

Явка представників сторін.

У судове засідання 17.09.2026 з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку ухвали суду до його електронного кабінету системи "Електронний суд".

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, що явка відповідача в судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду -- без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2025 між ФОП Макаровою Ю.В. (виконавець) та ПП «Баумастер Україна ЛТД» (замовник) укладено договір №01.07-2025/2 про надання послуг (далі - договір). Разом із договором сторони підписали специфікацію, в якій визначено технічні засоби, якими надаються послуги, а також вартість однієї години роботи техніки.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою, вантажопідйомними машинами та механізмами, зазначеними у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною, з особами, які мають право на керування такою технікою (з екіпажем), та у технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника.

Відповідно до пункту 1.2 договору приймання наданих послуг здійснюється на підставі акта здачі-приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що сума оплати за роботу техніки встановлюється на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, виходячи з вартості послуг, погодженої сторонами та визначеної у специфікаціях.

Згідно з пунктом 2.2 договору облік виконаних робіт (наданих послуг) визначається погодинно.

Відповідно до пункту 2.4 договору основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт, підписаний представниками виконавця і замовника; акт виконаних робіт готує виконавець і передає на підпис замовнику, який зобов`язаний підписати акт протягом 3 банківських днів з моменту отримання або в той самий строк надати мотивовану відмову.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів з моменту підписання акта виконаних робіт (наданих послуг) та виставленого рахунку на оплату.

Відповідно до пункту 4.2 договору за порушення замовником строків оплати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2025, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання; якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору, він вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 8.5 договору сторони домовилися здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунками, видатковими накладними, актами прийому-передачі наданих послуг тощо), а також підписання договору у вигляді електронних документів із застосуванням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу.

Доказів визнання недійсним даного Договору чи наявність підстав вважати його нікчемним повністю чи в частині, з боку сторін суду не подано.

Договір сторонами виконувався.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що на виконання умов договору №01.07-2025/2 про надання послуг від 01.07.2025 позивач надав, а відповідач прийняв послуги технікою з екіпажем, що підтверджується актами наданих послуг, підписаними обома сторонами шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, а саме:

Актом наданих послуг №10 від 04.08.2025 сторони засвідчили надання послуг вантажного автокрана ЗИЛ 10-20Т в обсязі 69 машино-годин за ціною 1333,33 грн без ПДВ на загальну суму 91 999,77 грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ у розмірі 18 399,95 грн - 110 399,72 грн. Акт підписано з боку виконавця 04.08.2025, з боку замовника - 03.09.2025; зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання послуг акт не містить.

Актом наданих послуг №18 від 11.08.2025 сторони засвідчили надання послуг вантажного автокрана ЗИЛ 10-20Т в обсязі 38 машино-годин за ціною 1 333,33 грн без ПДВ на загальну суму 50 666,54 грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ у розмірі 10 133,31 грн - 60 799,85 грн. Акт підписано з боку виконавця 11.08.2025, з боку замовника - 03.09.2025; зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання послуг акт не містить.

Актом наданих послуг №24 від 18.08.2025 сторони засвідчили надання послуг екскаватора «Caterpillar 428F2» в обсязі 48 машино-годин за ціною 1 250,00 грн без ПДВ на загальну суму 60 000,00 грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ у розмірі 12 000,00 грн - 72 000,00 грн. Акт підписано з боку виконавця 18.08.2025, з боку замовника - 08.09.2025; зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання послуг акт не містить.

Актом наданих послуг №25 від 18.08.2025 сторони засвідчили надання послуг вантажного автокрана ЗИЛ 10-20Т в обсязі 18 машино-годин за ціною 1 333,33 грн без ПДВ на загальну суму 23 999,94 грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ у розмірі 4 799,99 грн - 28 799,93 грн. Акт підписано з боку виконавця 18.08.2025, з боку замовника - 04.09.2025; зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання послуг акт не містить.

Актом наданих послуг №26 від 18.08.2025 сторони засвідчили надання послуг екскаватора «Hitachi ZX180W» в обсязі 44,5 машино-годин за ціною 1 883,33 грн без ПДВ на загальну суму 83 808,19 грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ у розмірі 16 761,64 грн - 100 569,83 грн. Акт підписано з боку виконавця 18.08.2025, з боку замовника - 08.09.2025; зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання послуг акт не містить.

Актом наданих послуг №29 від 21.08.2025 сторони засвідчили надання послуг вантажного автокрана ЗИЛ 10-20Т в обсязі 19 машино-годин за ціною 1 333,33 грн без ПДВ на загальну суму 25 333,27 грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ у розмірі 5 066,65 грн - 30 399,92 грн. Акт підписано з боку виконавця 21.08.2025, з боку замовника - 08.09.2025; зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання послуг акт не містить.

Актом наданих послуг №32 від 23.08.2025 сторони засвідчили надання послуг екскаватора-навантажувача «Caterpillar 428F2» в обсязі 48 машино-годин за ціною 1 250,00 грн без ПДВ на загальну суму 60 000,00 грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ у розмірі 12 000,00 грн - 72 000,00 грн. Акт підписано з боку виконавця 21.09.2025, з боку замовника - 22.09.2025; зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання послуг акт не містить.

Загальна вартість наданих послуг за вказаними сімома актами становить 474 969,25 грн з ПДВ, що узгоджується з висновком суду першої інстанції щодо загальної суми підписаних сторонами актів.

Разом із зазначеними актами сторонами погоджено та підписано відповідні подорожні листи, в яких зафіксовано кількість годин роботи техніки, а також виставлено рахунки на оплату та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні. Судом першої інстанції встановлено, що послуги надавались безпосередньо працевлаштованими працівниками позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а технічні засоби, якими надавались послуги (екскаватор «Caterpillar 428F2», вантажний автокран ЗИЛ 10-20Т, екскаватор «Hitachi ZX180W»), перебували у користуванні позивача на підставі нотаріально посвідчених договорів позички транспортних засобів від 07.07.2025 (реєстровий №1466) та від 06.08.2025 (реєстровий №1602).

Суд першої інстанції встановив, що з огляду на визначені договором строки оплати спожитих послуг, прострочення грошового зобов`язання для відповідача настало: за актом №10 - з 09.09.2025, за актом №18 - з 09.09.2025, за актом №24 - з 16.09.2025, за актом №25 - з 10.09.2025, за актом №26 - з 16.09.2025, за актом №29 - з 16.09.2025, за актом №32 - з 30.09.2025.

За даними долученої позивачем виписки з банківського рахунку, судом установлено часткове погашення заборгованості відповідачем на суму 200000,00 грн 17.10.2025 та на суму 82 499,98 грн 03.09.2025, у зв`язку з чим позивач визначив залишок заборгованості за актом №10 (по календарній черговості виникнення боргу) у розмірі 45 399,72 грн.

Доказів оплати наданих послуг за вказаними актами по Договору у більшому розмірі, ніж визначив позивач, відповідач суду не подав.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що сума несплаченого основного боргу за всіма вказаними актами становить 409 969,25 грн і є арифметично правильною та документально підтвердженою.

Водночас місцевий господарський суд не погодився з розрахунком пені, здійсненим позивачем, оскільки останнім не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо перенесення останнього дня строку платежу, який припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, на перший за ним робочий день. Здійснивши власний розрахунок у межах заявленого позивачем періоду прострочення (з 09.09.2025 по 29.01.2026), суд першої інстанції встановив, що розмір пені, який підлягає стягненню, становить лише 47 276,28 грн.

З аналогічних підстав, здійснивши власні розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд першої інстанції встановив, що розмір процентів річних, який підлягає стягненню, становить 4 575,12 грн, а розмір інфляційних втрат - 6 586,09 грн.

За результатами розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі №911/307/26 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 409 969,25 грн, 47276,28 грн. пені, проценти річних у розмірі 4575,12 грн, інфляційні втрати у розмірі 6586,09 грн, а в решті позовних вимог відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 2.6 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів з моменту підписання Акта виконаних робіт (наданих послуг) та виставленого рахунку на оплату.

Спору між сторонами по якості та обсягу послуг за Договором по підписаних (наявних у справі) актах немає і доказів протилежного суду не подано.

На переконання колегії суддів, часткова оплата відповідачем основного боргу за підписаними ним актами, свідчить про наявність у відповідача всіх первинних документів для проведення повного розрахунку із позивачем по Договору між сторонами.

За правилами ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на наведене, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач мав обов`язок оплатити надані послуги:

- за актом №10 від 04.08.2025 до 08.09.2025, з 09.09.2025 настало прострочення;

- за актом №18 від 11.08.2025 до 08.09.2025, з 09.09.2025 настало прострочення;

- за актом №24 від 18.08.2025 до 15.09.2025, з 16.09.2025 настало прострочення;

- за актом №25 від 18.08.2025 до 09.09.2025, з 10.09.2025 настало прострочення;

- за актом №26 від 18.08.2025 до 15.09.2025, з 16.09.2025 настало прострочення;

- за актом №29 від 21.08.2025 до 15.09.2025, з 16.09.2025 настало прострочення;

- за актом №32 від 23.08.2025 до 29.09.2025, з 30.09.2025 настало прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що з долученої позивачем виписки АТ комерційний банк «ПриватБанк» по рахунку позивача за період з 01.01.2025 по 03.02.2026 вбачається, що 17.10.2025 відповідач оплатив 200 000,00 грн за послуги вантажного автокрана за актом №10 від 04.09.2025 та екскаватора за актом №9 від 04.08.2025, а 03.09.2025 відповідач оплатив 82 499,98 грн за послуги вантажного автокрана за актом №8 від 23.07.2025 та екскаватора за актом №7 від 23.07.2025.

Колегія суддів зазначає, що в результаті здійснених оплат позивач визначив залишок заборгованості за актом №10 від 04.08.2025 у розмірі 45399,72 грн.

За правилами ч. 2 ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, а у разі ненадання таких доказів - визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як убачається з матеріалів справи, з боку ПП «Баумастер Україна ЛТД» доказів оплати наданих послуг у розмірі, більшому, ніж визначає та доводить позивач, суду першої інстанції не подало, у тому числі на виконання вимоги надати ці докази згідно пункту 3 ухвали Господарського суду Київської області від 09.02.2026 про відкриття провадження у справі.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок основного боргу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок виконано арифметично вірно, а загальна сума основного боргу становить 409 969,25 грн. Отже вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є документально підтвердженою, законною та обґрунтовано задоволена судом першої інстанції в повному обсязі.

У зв`язку з допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання по оплаті послуги по Договору, позивач просить стягнути 47 595,43 грн пені, нарахованої за період з 09.09.2025 по 29.01.2026.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник зобов`язаний передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

З огляду на вимоги ч. 1 та 2 ст. 2, ч. 5 ст. 236 ГПК України господарський суд зобов`язаний з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійсненого позивачем розрахунку, та надати оцінку доказам, покладеним в основу такого розрахунку. У випадку, якщо розрахунок позивача виявиться неправильним, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, пов`язаних із порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання зобов`язання, а також за межі заявленого позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд першої інстанції вірно не погодився із розрахунком пені (47595,43 грн.), здійсненим позивачем, оскільки останнім при визначенні строку оплати наданих послуг не було враховано положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якими, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону у місці вчинення відповідної дії, днем закінчення строку вважається перший за ним робочий день.

Здійснивши власний розрахунок пені та встановивши правильні періоди прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, суд першої інстанції вірно розрахував пеню за такі періоди:

Акт № 10 від 04.08.25, борг 45 399,72 грн, строк оплати 08.09.2025, період прострочення 09.09.25- 29.01.26, пеня 5513,89 грн.;

Акт № 18 від 11.08.25, борг 60 799,85 грн, строк оплати 08.09.2025, період прострочення 09.09.25- 29.01.26, пеня 7384,27 грн.;

Акт № 24 від 18.08.25, борг 72 000,00 грн, строк оплати 15.09.2025, період прострочення 16.09.25- 29.01.26, пеня 8316,49 грн.;

Акт № 25 від 18.08.25, борг 28 799,93 грн, строк оплати 09.09.2025, період прострочення 10.09.25- 29.01.26, пеня 3473,35 грн.;

Акт № 26 від 18.08.25, борг 100 569,83 грн, строк оплати 15.09.2025, період прострочення 16.09.25- 29.01.26, пеня 11 616,50 грн.;

Акт № 29 від 21.08.25, борг 30 399,92 грн, строк оплати 15.09.2025, період прострочення 16.09.25- 29.01.26, пеня 3511,40 грн.;

Акт № 32 від 23.08.25, борг 72 000,00 грн, строк оплати 29.09.2025, період прострочення 30.09.25- 29.01.26, пеня 7460,38 грн.

Загальний розмір пені за наведеним розрахунком становить лише 47276,28 грн. як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції.

За відсутності доказів сплати, колегія суддів погоджується, що до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 47 276,28 грн пені, у зв`язку з чим зазначена позовна вимога підлягала задоволенню частково.

Ухвалою від 18.06.2026 судом першої інстанції виправлено описку в частині визначення суми пені до стягнення -- 47 276,28 грн., замість помилково вказаних у оскарженому рішенні 42 276,28 грн. Дана ухвала набрала законної сили і не оскаржена сторонами спору.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 4606,01 грн 3% річних, нарахованих за період з 09.09.2025 по 29.01.2026, та 7423,51 грн інфляційних втрат, нарахованих за період вересень-грудень 2025 року.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що формулювання ст. 625 ЦК України, яким нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Нарахування на суму боргу за ст. 625 ЦК України є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати. Такі нарахування здійснюються окремо за кожен період, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а отримані результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат і визначивши правильні періоди прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, колегія суддів встановила, що правильно розрахований розмір процентів річних за заявлений період становить 4575,12 грн, а правильно розрахований розмір інфляційних втрат становить 6586,09 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині судом першої інстанції цілком вірно задоволено лише частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки заборгованості, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову ФОП Макарової Ю.В. та стягнення з ПП «Баумастер Україна ЛТД» 409 969,25 грн основного боргу, 47 276,28 грн пені, 4575,12 грн процентів річних та 6586,09 грн інфляційних втрат.

В решті позовні вимоги не підлягають до задоволення через помилкові розрахунки.

Щодо доводів апелянта про неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та про те, що суд першої інстанції нібито ототожнив саму наявність первинних документів із доведеністю факту надання послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору сторонами шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів підписано акти наданих послуг №10 від 04.08.2025, №18 від 11.08.2025, №24 від 18.08.2025, №25 від 18.08.2025, №26 від 18.08.2025, №29 від 21.08.2025 та №32 від 23.08.2025 на загальну суму 474 969,25 грн, разом з якими сторонами погоджено відповідні подорожні листи, рахунки на оплату та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

За змістом істотних умов Договору про надання послуг, у п. 2.6. вказано, що належною підставою для проведення розрахунків є підписання сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг).

Отже, виходячи із презумпції добросовісності поведінки сторін договору, на момент добровільного підписання ними актів виконаних робіт (наданих послуг), сторонами має бути повністю перевірено достовірність відомостей, внесених до актів. Ризики наслідків невиконання таких дій покладаються на сторону, яка проявила бездіяльність в даному питанні.

Апелянт у скарзі стверджує про недоведеність з боку позивача фактів виконання робіт та відсутність підтвердження їх прийняття уповноваженими особами відповідача, проте жодних доказів на спростування достовірності зазначених документів, зокрема доказів того, що акти підписані особою, яка не мала на це повноважень, апелянтом ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що акт наданих послуг, подорожні листи, рахунок на оплату та податкова накладна, підписані (зареєстровані) на виконання умов Договору саме відповідачем або складені на підставі документів, підписаних відповідачем, у своїй сукупності є взаємопов`язаними та узгодженими між собою доказами, що підтверджують реальність господарської операції. Доводи апелянта про не дослідження взаємозв`язку між доказами спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, в якому наведено зіставлення кожного акта наданих послуг з відповідним рахунком, подорожнім листом та строком оплати.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, застосувавши до умов Договору принцип «мовчазної згоди», фактично доповнив пункт 2.4 Договору новою умовою, яка сторонами не погоджувалася, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, акти наданих послуг №10, №18, №24, №25, №26, №29 та №32 підписані не в порядку мовчазної згоди, а безпосередньо відповідачем шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що апелянтом не заперечується та не спростовується жодним доказом. За таких обставин посилання апелянта на відсутність у Договорі умови про правові наслідки неподання мотивованої відмови не має правового значення для вирішення спору, оскільки обов`язок відповідача щодо оплати виник не із мовчазної згоди у розумінні пункту 2.4 Договору, а із факту підписання відповідачем актів наданих послуг (як належної підстави оплати по Договору), що є прямим волевиявленням сторони договору відповідно до ст.ст. 627- 629 ЦК України.

Отже, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції самостійно доповнив зміст Договору умовою, яку сторони не погоджували, спростовуються встановленим судом фактом підписання відповідачем усіх актів, покладених в основу позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про неналежне дослідження судом першої інстанції електронних доказів, зокрема про не встановлення належності та чинності кваліфікованих електронних підписів, накладених на первинних документах, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має презумпцію його відповідності власноручному підпису та не може бути визнаний недійсним лише на тій підставі, що він має електронний вигляд.

Пунктом 8.5 Договору сторони погодили можливість здійснення документообігу, у тому числі підписання первинних документів, засобами системи електронного документообігу з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Апелянт, заперечуючи належність та достовірність електронних доказів, не надав жодного доказу того, що відповідні кваліфіковані електронні підписи не належать уповноваженим представникам відповідача або що сертифікати ключів на момент підписання документів не були чинними. За відсутності таких доказів сумніви апелянта щодо автентичності електронного підпису не спростовують встановленої законом презумпції достовірності електронного доказу та не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 74 ГПК України та про те, що суд фактично звільнив позивача від обов`язку доведення позовних вимог, поклавши тягар доказування на відповідача.

Позивач на підтвердження заявлених вимог надав суду договір, специфікацію, акти наданих послуг, подорожні листи, рахунки на оплату та податкові накладні, тобто виконав покладений на нього ч. 1 ст. 74 ГПК України обов`язок доведення обставин, на які він посилався як на підставу позову.

Водночас ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2026 про відкриття провадження у справі суд зобов`язав відповідача подати докази оплати наданих послуг за конкретними актами наданих послуг із зазначенням сум заборгованості за кожним з них, однак відповідач цього обов`язку не виконав ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи. Застосування судом першої інстанції наслідків, передбачених ч. 2 ст. 74 ГПК України, за яких ненадання стороною доказів на спростування обставини, зазначеної іншим учасником справи, може бути підставою для визнання такої обставини встановленою, є правомірним та таким, що узгоджується з принципом змагальності сторін, закріпленим ст. 13 ГПК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів мотивів відхилення заперечень відповідача, а мотивувальна частина рішення не відповідає вимогам ст.ст. 86, 236 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та не заявляв жодних заперечень по суті спору ані документами з процесуальних питань в суді першої інстанції, ані шляхом подання відповідних доказів, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні конкретні заперечення відповідача, які підлягали окремій оцінці. За таких обставин доводи апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції оцінки запереченням відповідача є безпідставними.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права в оскарженому рішенні суду, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З урахуванням усіх доводів і заперечень сторін спору, фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі № 911/307/26 відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. В задоволенні апеляційної скарги відповідачу слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 07.07.2026 Приватного підприємства «Баумастер Україна ЛТД» на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі №911/307/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2026 у справі №911/307/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.09.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.В. Яценко

П.В. Горбасенко