Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №914/685/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Справа № 914/685/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Манюк П. Т.,

Прядко О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу: фізичної особи – підприємця Барабаша Олега Васильовича,

на рішення:Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 (повний текст рішення складено 01.07.2026, суддя Запотічняк О. Д.),

у справі:№ 914/685/26,

за позовом:фізичної особи – підприємця Турянської Оксани Богданівни (надалі – ФОП Турянська О. Б. або Позивачка),

до відповідача:фізичної особи – підприємця Барабаша Олега Васильовича (надалі – ФОП Барабаш О. В. або Відповідач),

про:виселення та стягнення 83'200,00 грн неустойки.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Цукорник С. Г.,

відповідача:Бойко Н. Р.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ФОП Турянська О. Б. звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Барабаша О. В. про виселення та стягнення 83'200,00 грн неустойки.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після припинення 31.12.2025 Договору про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою від 01.04.2025 (надалі – Договір від 01.04.2025) ФОП Барабаш О. В. не звільнив об`єкт користування – замощення літ. II, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30 (надалі – Замощення), та продовжив розміщувати на ньому транспортні засоби, три збірно-розбірні конструкції та інше майно.

3. Предметом позову є:

3.1. Виселення Відповідача зі Замощення та зобов`язання його звільнити цей об`єкт від транспортних засобів, трьох збірно-розбірних конструкцій та іншого належного йому майна шляхом їх вивезення та демонтажу.

3.2. Стягнення 83'200,00 грн неустойки, нарахованої за період 01.01.26-28.02.26.

4. Підставою позову є неповернення Відповідачем об`єкта користування після закінчення строку дії договору.

5. Рішенням від 24.06.2026 місцевий суд задовольнив позовні вимоги. Своє рішення мотивував тим, що ФОП Турянська О. Б. на підставі Договору від 01.04.2025 мала право передавати Замощення у суборенду. Строк дії цього договору закінчився 31.12.2025. Після його припинення ФОП Барабаш О. В. об`єкт користування не звільнив та продовжив розміщувати на ньому належне йому майно. Вимогу Позивачки від 27.01.2026 про звільнення об`єкта Відповідач не виконав. Перебування майна Відповідача на Замощенні станом на 28.02.2026 підтверджується актом огляду та фотофіксацією. Тому суд визнав обґрунтованими вимоги про виселення Відповідача та стягнення 83'200,00 грн неустойки, нарахованої за період 01.01.26-28.02.26.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

6. Не погодившись із указаним рішенням, ФОП Барабаш О. В. подав апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

7. Ухвалою від 27.07.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 16.09.2026.

8. Відповідач отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 27.07.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 223, 224). Позивачка отримала цю ухвалу засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 225).

9. Апелянт в апеляційній скарзі просив зупинити апеляційне провадження у справі № 914/685/26 до набрання законної сили судовим рішення у справі № 914/571/26 за зустрічним позовом ФОП Барабаша О.В. до ФОП Турянської О. Б. про визнання недійсним Договору від 01.04.2025 року, що перебуває у провадженні Господарського суду Львівської області.

10. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає таке.

11. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

12. Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 907/882/22 зазначив, що наявність спору щодо визнання недійсним договору в силу презумпції чинності правочину не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду справи в якій ставиться питання про стягнення заборгованості за таким договором, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК. Ця норма містить виняток щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

13. Зважаючи на це, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Апелянта про зупинення апеляційного провадження у справі № 914/685/26 до вирішення справи № 914/571/26.

14. В судовому засіданні 16.09.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

15. Рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а відтак є таким, що підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача.

16. Висновок суду про змішану правову природу Договору від 01.04.2025 є помилковим, оскільки його сторони визначені як виконавець і користувач, а пункт 1.1 договору передбачає надання Відповідачу права тимчасового користування замощенням для розміщення майна з оплатою наданих послуг. Такі умови свідчать про укладення сторонами договору про надання послуг, а не договору піднайму.

17. Висновок суду про наявність у Договорі від 01.04.2025 елементів піднайму є помилковим, оскільки відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму майно передається наймачеві у володіння та користування. Водночас Договір не передбачає передачі Замощення у володіння Відповідача. Він не отримував ключів від об`єкта, не міг обмежувати доступ до нього третіх осіб та не здійснював на Замощенні господарської діяльності. Фактичне володіння об`єктом залишалося за ПП "Торгівельно-логістичний Центр"/ТДВ "Львівська автоколона № 2207". Додатково відсутність у відповідача права володіння Замощенням підтверджується тим, що сторони не складали акта приймання-передачі цього майна. При цьому Позивачка, ПП "Торгівельно-логістичний центр" та ТДВ "Львівська автоколона № 2207" зберігали вільний доступ до Замощення, що підтверджується проведеним 28.02.2026 оглядом об`єкта та його фотофіксацією.

18. Замощення не могло бути самостійним предметом оренди. ПП "Торгівельно-логістичний центр", від якого Позивачка отримала право користування майном за Договором від 01.04.2025, належить лише 3/4 частки нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30. Інша 1/4 частка належить ТДВ "Львівська автоколона № 2207". Доказів визначення між співвласниками, яка саме частина майна перебуває у користуванні ПП "Торгівельно-логістичний центр", матеріали справи не містять. Тому не встановлено, що саме це підприємство мало право передати Позивачці конкретне Замощення, яке надалі стало предметом Договору від 01.04.2025. Право на Замощення окремо у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване, а інвентаризаційна справа не є правовстановлюючим документом.

19. Висновок суду про задоволення вимоги про виселення є помилковим, оскільки Замощення не вибувало з володіння його власників чи Позивачки. Тому спір фактично стосується не повернення майна з чужого володіння, а усунення перешкод у користуванні ним. За таких обставин належним способом захисту є вимога про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

20. Висновок суду про стягнення неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки така відповідальність застосовується до правовідносин найму. Оскільки Договір від 01.04.2025 не є договором найму, обов`язку сплачувати подвійну плату за користування майном після його припинення немає. Договір від 01.04.2025 не містить умови про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення її повернення, тому підстав для її стягнення немає.

21. У позовній вимозі не визначено, на підставі якого документа та яким чином ідентифіковано Замощення літ. II, з якого Позивачка просила виселити Відповідача. У заяві про зміну предмета позову від 06.05.2026 вимоги заявлено до Барабаша Олега Васильовича як фізичної особи. Натомість суд задовольнив позов до ФОП Барабаша О. В.

22. Суд безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі до вирішення справи № 914/571/26 про визнання недійсним Договору від 01.04.2025. Адже цей договір є підставою заявлених у цій справі позовних вимог, тому вирішення питання про його дійсність безпосередньо впливає на результат розгляду спору.

23. Апелянт зазначив, що очікує зазнати 15'000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив

24. Правова природа договору визначається не його назвою чи найменуванням сторін, а змістом прав та обов`язків. За Договором від 01.04.2025 Відповідачу надано у строкове платне користування конкретну частину Замощення для розміщення 6 транспортних засобів і 3 збірно-розбірних конструкцій, тому спірні правовідносини мають ознаки найму.

25. Замощення є визначеним об`єктом користування, позначеним літ. II на плані технічного паспорта, та передане йому у користування за Договором оренди від 01.04.2025. Відсутність окремої державної реєстрації Замощення не спростовує можливості його передачі у користування.

26. Вимога про звільнення Замощення виникла з договірних відносин та обов`язку Відповідача повернути об`єкт після припинення Договору від 01.04.2025, тому вона не є віндикаційною.

27. Відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 914/571/26 про визнання Договору від 01.04.2025 недійсним. Суд може самостійно встановити необхідні обставини, а до визнання Договору недійсним діє презумпція його правомірності.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

28. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

29. Рішення від 24.06.2026 Господарського суду Львівської області у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.

Договірні відносини Позивачки

Отримання Позивачкою Замощення в оренду

30. Приватне підприємство "Торгівельно-логістичний центр" та ФОП Турянська О. Б. уклали договір оренди № 01/04/25-1 від 01.04.2025 (а. с. 50-51), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування "Об`єкт оренди" – частину окремого індивідуально-визначеного майна (елементу благоустрою – "Замощення" позначено на плані тех. паспорті літ II) площею 1'000 м2, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 30.

31. Відповідно до пунктами 2.1 та 3.1 договору об`єкт оренди надається для використання у підприємницькій діяльності орендаря по розміщенню на об`єкті майна, в тому числі транспорту, техніки, збірно-розбірних конструкцій, обладнання, інших матеріальних ресурсів. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання вказаного договору та не потребує складання сторонами акту приймання-передачі.

32. Згідно з пунктом 7.1.8 договору ФОП Турянська О.Б. має право здавати об`єкт оренди в суборенду/користування третім особам.

33. Договір вважається укладеним з моменту підписання та діє до 31 грудня 2026 року включно (пункт 4.1 договору).

Передача Позивачкою прав користування Замощенням

34. ФОП Турянська О. Б. та ФОП Барабаш О. В. уклали Договір від 01.04.2025 (а. с. 10-11), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується надати "Користувачу" право на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (частиною "Замощення" позначено літ ІІ за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30) на умовах оренди для розміщення майна Користувача: 6 (шести транспортних засобів та 3 (трьох) збірно-розбірних конструкцій (надалі "Об`єкти"), а Користувач зобов`язується своєчасно здійснити оплату за надані послуги.

35. Пунктом 1.3 Договору від 01.04.2025 передбачено, що користувач вступає у тимчасове користування об`єктом з моменту підписання цього договору.

36. Згідно з пунктом 2.4 Договору від 01.04.2025 користувач зобов`язаний щомісячно до 5 (п`ятого) числа поточного місяця сплачувати "Виконавцю" за тимчасове користування конструктивними елементами плату згідно виставленого рахунку/акту наданих послуг у сумі з розрахунку 1'300,00 гривень за розміщення одного транспортного засобу та збірно-розбірної конструкції. Форма розрахунків: безготівкова шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або готівкою в касу Виконавця. Якщо Користувач протягом 1 (одного) календарного дня не підписує наданий Виконавцем акт приймання-передачі наданих послуг і не надає письмової мотивованої відмови у прийнятті послуг, послуги вважаються прийнятими. В оплату не входять інші експлуатаційні послуги, в тому числі електроенергія, що оплачується окремо на підставі виставленого рахунку.

37. Місячний платіж може змінюватися з ініціативи виконавця, про що користувач має бути повідомлений за 1 місяць до дати зміни місячного платежу за тимчасове розміщення об`єктів (пункт 2.4 Договору від 01.04.2025).

38. Пунктом 2.5 Договору від 01.04.2025 передбачено, що виконавець вправі змінити вартість послуг в односторонньому порядку.

39. Згідно з пунктом 5.1 Договору від 01.04.2025 останній набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року.

40. ФОП Турянська О. Б. 23.09.2025 скерувала Відповідачу письмове повідомлення про зміну вартості послуг з 01.11.2025 року. Зокрема, з 01.11.2025 місячна вартість послуг виконавця за об`єкти, які розміщає ФОП Барабаш О. В., становить 20'800,00 гривень (а. с. 12). Факт скерування цього повідомлення підтверджується описом вкладення, поштовою накладною № 7900400082843 та фіскальним чеком (а. с .13). ФОП Барабаш О. В. отримав повідомлення 30.09.2025, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а. с. 14).

41. Оскільки договір припинив свою дію 31.12.2025, а ФОП Барабаш О.В. після припинення договірних відносин продовжував розміщати свої транспортні засоби та збірно-розбірні конструкції на об`єкті, ФОП Турянська О. Б. скерувала вимогу № 27-01/26/1 від 27.01.2026 (а. с. 37-38) про негайне вивільнення від транспортних засобів та іншого майна об`єкт за користування об`єктом за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30. Ця вимога вручена Відповідачу 31.01.2026, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (номер поштового відправлення 7902600433147) (а. с. 39).

42. За результатами огляду Замощення 28.02.2026 ФОП Турянська О. Б. та два представники ПП "Торгівельно-логістичний центр" склали акт (а. с. 43), яким зафіксували на об`єкті майно ФОП Барабаша О. В.: 6 вантажівок із причепами, 3 збірно-розбірні конструкції та інше майно. До акта додано фотографії на 6 аркушах (а. с. 44-49).

43. Наведені обставини правильно встановлені судом першої інстанції та сторонами не заперечуються. Спір між сторонами фактично зводиться до того, чи виник у Відповідача після припинення Договору обов`язок повернути Замощення та сплатити неустойку відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідач заперечує наявність між сторонами відносин найму.

44. Відповідно апеляційний суд має перевірити:

44.1. Яка правова природа Договору від 01.04.2025?

44.2. Чи мала ФОП Турянська О. Б. право передати Замощення у користування ФОП Барабашу О. В.?

44.3. Чи наявні підстави для виселення ФОП Барабаша О. В. із Замощення після припинення Договору від 01.04.2025 та стягнення неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України?

44.4. Чи були наявні підстави для зупинення провадження у справі місцевим судом?

Правова природа Договору від 01.04.2025

45. Сторони у цій справі по-різному тлумачать правову природу Договору від 01.04.2025. Така розбіжність зумовлена насамперед його змістом, в якому одночасно використано поняття та формулювання, характерні для договорів найму і надання послуг.

46. Так, договором передбачено надання Відповідачу права тимчасового користування частиною Замощення "на умовах оренди" (пункт 1.1), вступ Користувача у тимчасове користування об`єктом з моменту підписання Договору (пункт 1.3) та сплату щомісячного платежу "за тимчасове користування конструктивними елементами" (пункт 2.4), що є характерними ознаками найму.

47. У той же час у договорі використано положення, притаманні відносинам з надання послуг: передбачено "оплату за надані послуги" (пункт 1.1), складання акта приймання-передачі наданих послуг, їх прийняття користувачем та можливість відмови від "замовленої послуги" (пункт 2.4), а також внесення плати за надані послуги і зміну "вартості послуг" (пункт 2.5).

48. Для правильної кваліфікації Договору від 01.04.2025 необхідно встановити зміст прав та обов`язків сторін.

49. Згідно з частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Таким чином, предметом найму (піднайму) завжди є річ (майно), визначена індивідуальними ознаками. Наймач отримує цю річ у володіння та користування і самостійно вилучає з нього корисні властивості відповідно до мети найму.

50. За договором про надання послуг, передбаченим статтею 901 цього Кодексу, виконавець зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення визначеної діяльності в інтересах замовника. Особливістю такого договору є те, що замовник одержує корисний результат саме внаслідок діяльності виконавця. Цей результат не має самостійного матеріального (речового) вираження та споживається безпосередньо у процесі надання послуги.

51. Зіставлення ознак договору найму та договору про надання послуг свідчить, що визначальним для їх розмежування є те, за рахунок чого сторона одержує передбачений договором корисний результат. Якщо такий результат сторона одержує шляхом самостійного використання переданого їй майна, правовідносини мають ознаки найму. Якщо ж він виникає внаслідок дій або діяльності іншої сторони, йдеться про надання послуг.

52. За Договором від 01.04.2025 Відповідач отримав право користуватися частиною Замощення для розміщення 6 транспортних засобів та 3 збірно-розбірних конструкцій і вступив у таке користування з моменту підписання договору (пункт 1.3 договору).

53. Після отримання права користування частиною Замощення досягнення передбаченого договором результату не залежало від вчинення Позивачкою будь-яких окремих дій. Саме Відповідач фактично використовував Замощення шляхом розміщення на ньому належного йому майна. Іншими словами, корисний результат Відповідач одержував безпосередньо від використання Замощення, а не від діяльності Позивачки.

54. На правову природу договору вказує і сам порядок визначення плати. Пунктом 2.4 договору встановлено щомісячну плату саме "за тимчасове користування конструктивними елементами". Її розмір визначено залежно від кількості транспортних засобів та збірно-розбірних конструкцій, розміщених на Замощенні. Тобто обов`язок Відповідача зі сплати виникав у зв`язку з самим користуванням об`єктом та його обсягом, а не залежав від того, чи вчиняла Позивачка протягом відповідного місяця будь-які дії на його користь. Це є додатковою ознакою того, що плата встановлена саме за можливість користування об`єктом. Використання у тексті договору найменувань "Виконавець" і "Користувач" не змінює цього висновку.

55. За таких обставин зміст зобов`язань сторін відповідає договору піднайму, що спростовує аргументи Апелянта, зазначені у пункті 16 цієї постанови.

56. Колегія суддів не погоджується з аргументами Апелянта про відсутність у спірних правовідносинах ознак піднайму з тієї підстави, що Замощення не було передане йому у володіння, через відсутність ключів та можливості обмежувати доступ третіх осіб (див. пункт 17 цієї постанови). Такі аргументи не враховують характеру об`єкта користування. Як убачається з фотоматеріалів (а. с. 44-49), предметом договору є відкрита частина Замощення, яка не є приміщенням чи іншим ізольованим об`єктом, доступ до якого здійснюється за допомогою ключів. Договором не встановлено за Відповідачем виключного права доступу до цієї частини Замощення. Зміст наданого йому права полягав у можливості займати частину Замощення для розміщення визначеного договором майна.

57. Щодо відсутності акта приймання-передачі Замощення, то колегія суддів звертає увагу, що момент передання об`єкта сторони визначили у пункті 1.3 договору: Відповідач вступає у тимчасове користування з моменту його підписання. Складення окремого акта приймання-передачі для виникнення такого користування договором не вимагався.

Щодо права Позивачки на передачу Замощення у користування Відповідачу

58. Апелянт вважає недоведеним право ПП "Торгівельно-логістичний центр" на передачу у користування саме спірної частини Замощення, а відтак і наявність такого права у Позивачки.

59. Відповідно до частини 1 статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

60. У цій справі таке право Позивачки передбачено Договором оренди від 01.04.2025. За цим договором ПП "Торгівельно-логістичний центр" передало ФОП Турянській О. Б. у користування частину Замощення, літ. II площею 1'000 мІ за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30, на підставі Договору оренди від 01.04.2025 (див. пункт 30 цієї постанови). Пунктом 7.1.8 цього договору передбачено право орендаря передавати об`єкт оренди в суборенду та користування третім особам.

61. Для вирішення питання про право Позивачки передати Замощення Відповідачу необхідно встановити, чи було це Замощення тим майном, яке ПП "Торгівельно-логістичний центр" мало право передати їй в оренду.

62. Як убачається з інвентаризаційної справи (а. с. 75-106), Замощення, літ. II площею 2'640 мІ обліковане у складі майна за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30, як внутрішньодворова споруда складу-ангару літ. Е-1. Право власності ПП "Торгівельно-логістичний центр" склад-ангар літ. Е-1 площею 576,3 мІ зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 71).

63. Отже, оскільки Замощення є частиною майна ПП "Торгівельно-логістичний центр", останнє мало право передавати його в оренду. Відсутність окремої державної реєстрації Замощення цього права не спростовує.

64. Не спростовують наведеного висновку доводи Апелянта про те, що інвентаризаційна справа не є правовстановлюючим документом (див. пункт 18 цієї постанови). Адже ця справа досліджувалась місцевим судом не як правовстановлюючий документ, а для встановленні технічних характеристик майна, його позначення, площі та функціонального зв`язку зі складом-ангаром літ. Е-1. Тому те, що інвентаризаційна справа сама по собі не посвідчує право власності як на об`єкт нерухомості, не робить її неналежним чи недопустимим доказом тих обставин, для підтвердження яких її подано.

65. Не змінює цього висновку й посилання Апелянта на невідповідність інвентаризаційної справи Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 488. Інвентаризаційну справу виготовлено 16.11.2012, тому вимоги нормативного акта, прийнятого у 2023 році, не можуть застосовуватися для оцінки правильності її оформлення на момент складення.

66. Колегія суддів враховує, що Договір оренди від 01.04.2025, на підставі якого Позивачка отримала у користування частину Замощення, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. Матеріали справи не містять доказів того, що ТДВ "Львівська автоколона № 2207" заперечувало проти передання відповідної частини Замощення у користування Позивачці чи заявляло про порушення своїх прав як співвласника.

67. З огляду на викладене правильним є висновок місцевого суду про правомірність передання Позивачкою Замощення у користування Відповідачу. Тому колегія відхиляє аргументи Апелянта, зазначені у пункті 18 цієї постанови.

Щодо підстав для виселення ФОП Барабаша О. В. із Замощення після припинення договору та стягнення неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України

68. Заперечуючи проти задоволення вимог про виселення та стягнення неустойки, Апелянт, перш за все, виходить з того, що Договір від 01.04.2025 не є договором найму, тому після закінчення строку його дії у нього не виник обов`язок повернути Замощення у розумінні статті 785 Цивільного кодексу України. Крім того, Апелянт вважає обраний Позивачкою спосіб захисту неналежним. На його думку, оскільки Замощення не вибувало з володіння Позивачки, у спірних правовідносинах належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні майном шляхом пред`явлення негаторного позову, а не виселення Відповідача із Замощення.

69. Водночас колегія суддів у пунктах 45-55 цієї постанови встановила наявність між сторонами правовідносин піднайму.

70. Згідно з частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

71. Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

72. Строк дії Договору від 01.04.2025 закінчився 31.12.2025. Отже, починаючи з 01.01.2026, Відповідач втратив правову підставу для подальшого розміщення свого майна на Замощенні та був зобов`язаний його звільнити.

73. Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач цього обов`язку не виконав. Вимогою № 27-01/26/1 від 27.01.2026 Позивачка вимагала негайно звільнити Замощення, яку Відповідач отримав 31.01.2026. Однак під час огляду 28.02.2026 на Замощенні продовжувало знаходитися майно ФОП Барабаша О. В. (див. пункти 41-42 цієї постанови).

74. Отже, оскільки після припинення Договору від 01.04.2025 Відповідач не повернув Замощення, місцевий суд правильно задовольнив вимогу про виселення ФОП Барабаша О. В. із Замощення шляхом його звільнення від належного йому майна та стягнув неустойку в розмірі подвійної плати за користування Замощенням (83'200,00 грн) за період з 01.01.2026 по 28.02.2026.

75. Доводи Апелянта про безпідставність стягнення неустойки з огляду на те, що Договір від 01.04.2025 не містить умови про її сплату (див. пункт 20 цієї постанови), колегія суддів відхиляє. Право наймодавця на стягнення такої неустойки передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України та виникає у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі після припинення договору найму. Застосування цієї норми не залежить від наявності у договорі окремої умови про таку відповідальність.

76. Колегія суддів не погоджується з аргументами про обрання Позивачем неналежного способу захисту (див. пункт 19 цієї постанови). Верховний Суд у пункті 5.21 постанови від 05 листопада 2025 року у справі № 926/3869/23 зазначив, що враховуючи існування між сторонами орендних правовідносин і те, що обов`язок повернення спірного майна виник саме внаслідок припинення договору оренди, правова природа спору є зобов`язальною, а відтак захист прав має здійснюватися в межах умов договору та положень Цивільного кодексу України про наслідки припинення найму (зокрема статей 629, 785 Цивільного кодексу України), що виключає застосування статті 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов).

77. Не заслуговують на увагу й доводи Апелянта про те, що у заяві про зміну предмета позову від 06.05.2026 вимоги зазначено до Барабаша Олега Васильовича як фізичної особи (див. пункт 21 цієї постанови). Відповідачем у справі є ФОП Барабаш О. В., який уклав Договір від 01.04.2025, зобов`язання за яким є предметом позову. Заявою від 06.05.2026 Позивачка змінила лише прохальну частину позову, не замінюючи Відповідача у справі. Тому помилкове зазначення у цій заяві Барабаша О. В. без вказівки на його статус фізичної особи – підприємця не свідчить про пред`явлення вимог до іншої особи.

Щодо зупинення провадження у справі

78. Колегія суддів надала оцінку підставам для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/571/26 у пунктах 10-13 цієї постанови та встановила відсутність передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України об`єктивної неможливості розгляду справи № 914/685/26 до вирішення спору про недійсність Договору від 01.04.2025. Тому місцевий суд правильно відмовив у зупиненні провадження у справі.

IV. ВИСНОВКИ

79. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 у справі № 914/685/26 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

81. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

82. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця Барабаша Олега Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 у справі № 914/685/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіМанюк П. Т.

Прядко О. В.