Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №914/2643/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 914/2643/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., суддів: Манюк П.Т., Шаповал Д.В., за участю секретаря судового засідання Федак В.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» вих.№435 від 15.06.2026 (вх.№01-05/1909/26 від 16.06.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.05.2026 про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду (суддя Гоменюк З.П.)

у справі №914/2643/25

за позовом Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», місто Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», місто Новий Розділ, Львівська область.

про стягнення заборгованості за договором №6253/1718-ТЕ-21/ПТ від 11.10.2017 про постачання природного газу у розмірі 218 431 591,32 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: адвокат Яковенко Павло Антонович (в режимі відеоконференції)

від відповідача (скаржник): не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про відстрочення виконання рішення та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 року у справі №914/2643/25 задоволено позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (далі по тексту - Заявник, Відповідач, ТзОВ «Енергія-Новий Розділ») про стягнення заборгованості за договором № 6253/1718-ТЕ-21/ПТ від 11.10.2017 про постачання природного газу у розмірі 218431592,32 грн. і вирішено стягнути з ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Грушевського, будинок 37; ідентифікаційний код 33525073) 218 431 592,32 грн. заборгованості, з яких: 94 757 369,66 грн. основного боргу, 7 281 813,44 грн. пені, 20 556 787,83 грн. 3 % річних, 95 835 621,39 грн. інфляційних втрат та 847 840,00 грн. судового збору.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2026 року у справі №914/2643/25 набрало законної сили 30.03.2026

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026, що набрало законної сили 30.03.2026, судом видано наказ про примусове виконання судового рішення.

12.05.2026 відповідач подав заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі № 914/2643/25.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення відповідач зазначив наступне.

ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» є оператором об`єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення і включено до Переліку підприємств, що обслуговують системи життєзабезпечення, які є операторами об`єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, згідно з Секторальним переліком об`єктів, який було затверджено наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 08 липня 2024 року № 611. Об`єкти критичної інфраструктури ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» внесені в Реєстр об`єктів критичної інфраструктури, що підтверджується листом Міністерства розвитку громад та територій України № 25988/41/10-25 від 16.10.2025. (Том 2, а.с. 35)

При розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суду заявник просить Господарський суд Львівської області врахувати нижче наведені причини і обставини, що ускладнюють виконання рішення суду і роблять в даний час неможливим його виконання через:

Накладення ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2018 року у справі № 760/14539/18 і слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 991/7450/20 арешту на майно – єдиний майновий комплекс ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та передача Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», що є чинним по даний час. Ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2018 року у справі № 760/14539/18 додається до заяви, а ухвала Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 991/7450/20 опублікована в повному обсязі в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua/Review/91964967; (Том 2, а.с. 15)

Накладення ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справах №760/32373/18 від 17.12.2018 та №760/24817/19 від 30.08.2019 арештів на рахунки товариства. Арешт на грошові кошти ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», накладений вказаними ухвалами суду є чинним по даний час. Накладення арештів на рахунки Товариства в 2018-2019 роках, передача арештованого в 2018 та 2020 році майна ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», зокрема Теплоелектроцентралі, Міських електромереж в управління Управителю суттєво вплинули на фінансовий стан відповідача. Відповідно зменшився дохід від господарської діяльності Товариства, яке здійснює тільки діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а зменшення доходу вплинуло на виникнення кредиторської заборгованості за спожитті енергоносії, матеріали, послуги, виникла заборгованість по податках та обов`язкових платежах до державних фондів, перед ПФУ, по заробітній платі перед працівниками, по сплаті ЄСВ; (Том 2, а.с. 24, 27)

У зв`язку із значною заборгованістю по заробітній платі перед працівниками, Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року скасовані накладені ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/32373/18 від 17.12.2018р. і у справі №760/24817/19 від 30.08.2019р. арешти з грошових коштів ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» в частині розміру заборгованості Товариства по заробітній платі перед працівниками. Кошти, з яких було знято арешт на підставі ухвали ВАСУ від 25 вересня 2025 року, були використані Товариством у жовтні 2025 року виключно для виплати заробітної плати працівникам. На даний час у Товаристві ще рахується заборгованість перед працівниками по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі, по сплаті ЄСВ, а обігових коштів не вистачає, щоб повністю покрити витрати, які потрібні для безперебійної роботи Товариства; (Том 2, а.с. 30) ; На примусовому виконанні у Миколаївському відділі ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходяться накази господарського суду Львівської області № 914/4017/21 і № 914/2660/23 про стягнення коштів з товариства в користь НЕК «Укренерго» (зведене виконавче провадження ВП № 79139112), виконавчі листи видані Львівським окружним адміністративним судом про стягнення коштів в користь ГУ ПФУ у Львівській області (виконавче провадження № 80508093); (Том 2, а.с. 50-53); На примусовому виконанні у приватних виконавців перебувають виконавчі документи про стягнення коштів з ТзОВ «Енергія-Новий Розділ»: в користь ТОВ «Нафтогаз Тепло» (виконавче провадження № 79448003); в користь КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської (виконавче провадження № 79141573); в користь ТОВ «Нафтогаз Тепло» (виконавче провадження № 80874919); (Том 2, а.с. 54-60)

Заборгованість товариства зі сплати податків і зборів станом на 01 травня 2026 року становить 11 259 373,16 грн. та заборгованість товариства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 733 209,92 грн., що підтверджується витягом з інформаційно-комунікаційної системи ДПС від 04.05.2025р. реєстраційний № 0022335721; (Том 2, а.с. 44) ; заборгованість товариства по невиплаченій заробітній платі працівникам підтверджується доданою постановою головного державного інспектора з питань праці південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці по справі № ЗХ/ЛВ/1159/023612/ПТ/ПС від 26 січня 2026 (Том 2, а.с. 48)

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до звітів про фінансові результати становить: за 2023 рік – 38148,0 тис. грн.; за 2024 рік – 37332,0 тис. грн.; за 2025 рік – 38668,0 тис. грн.; за перший квартал 2026 року – 12 221 тис. грн; (Том 2, а.с. 37-43)

Діяльність товариства є збитковою: - збитки Товариства від господарської діяльності за 2022 рік становили 54856 тис. грн., за 2023 рік - 43199 тис. грн., за 2024 рік - 96881 тис. грн., за перший квартал 2026 року – 33451 тис. грн. - згідно з балансом непокритий збиток Товариства станом на 31.12.2022 року становив 719343 тис. грн.., на 31.12.2023 року – 762542 тис. грн., на 31.12.2024 року - 859423,0 тис. грн., на 31.12.2025 – 847156 тис. грн., на 31.03.2026р. – 880607 тис. грн.; - дебіторська заборгованість контрагентів, яка виникла на підставі укладених цивільно-правових і господарських договорів станом на 31.12.2022 року становила – 24570 тис. грн., на 31.12.2023 року - 27749 тис. грн., на 31.12.2024 року - 28685 тис. грн., на 31.12.2025 - 16496 тис. грн. і на 31.03.2026 – 32346 тис. грн. - кредиторська заборгованість товариства згідно довідки № 310 від 08 травня 2026 року становить – 1 052 954,8 тис. грн. (Том 2, а.с. 47)

ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» додає фінансову звітність за 2023, 2024 рік, 2025 роки та перший квартал 2026 року, а саме: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) і баланс (звіт про фінансовий стан), додатки 12- 18 до заяви. (Том 2, а.с. 37-40)

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2026 відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі № 914/2643/25.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов таких висновків:

- відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав;

- безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України;

- довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання;

- спірним періодом за який судом було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість було жовтень 2017 – липень 2018; рішення у цій справі було ухвалено 25.02.2026, відтак наявні ознаки тривалого невиконання своїх зобов`язань відповідачем;

- юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання; ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно незадовільний фінансовий стан підприємства, неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача;

- та обставина, що боржник є об`єктом критичної інфраструктури та виконавцем комунальної послуги не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочки виконання рішення;

- військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору;

- слід врахувати той факт, що відповідач вже тривалий час з 2017-2018 років не вчинив жодних реальних дій на виконання своїх зобов`язань перед позивачем;

- суд приходить до висновку, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.05.2026, в якій заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі № 914/2643/25 за позовом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» терміном на 1 (один) рік.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала постановлена без з`ясування обставин, та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Апелянт покликається на такі доводи:

- відстрочка виконання рішення суду терміном на один рік з дня ухвалення рішення жодним чином не звільняє ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» від обов`язку сплати коштів НАК «Нафтогаз України», а лише відтерміновує виконання рішення суду;

- ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» не має можливості сплатити позивачу понад 219 млн. грн. без відстрочки виконання рішення суду, зокрема через: значний розмір заборгованості контрагентів товариства по здійсненню плати за надані відповідачем комунальні послуги; велика кількість боргових зобов`язань товариства перед іншими кредиторами, що виключає можливість одночасного розрахунку перед усіма кредиторами; накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства; складне фінансове становище товариства; інші обставини, які були вказані у заяві товариства;

- судом першої інстанції не було враховано і не надано належну оцінку фактичним обставинам справи і наданим ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» доказам;

- ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» взагалі не посилалося на наявний значний розмір заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах, що істотно ускладнює виконання рішення або роблять його неможливим і відповідно не посилалося на можливе надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифах, а тому суду і не було надано документів з чіткими датами та сумами надходження коштів;

- Господарським судом Львівської області не враховано, що ненадання відстрочки виконання рішення суду терміном на один рік з дня ухвалення рішення може спричинити негативні наслідки як для відповідача так і для третіх осіб: для споживачів послуг з централізованого водопостачання і водовідведення щодо своєчасного та якісного надання вказаних послуг; для працівників заявника щодо своєчасної виплати заробітної плати.

- рішенням суду при сумі основного боргу 94 757 369,66 грн., з апелянта стягнуто значний розмір штрафних та фінансових санкцій (7 281 813,44 грн. пені; 20 556 787,83 грн. 3 % річних; 95 835 621,39 грн. інфляційних втрат), що в 1,3 рази перевищує суму основного боргу.

Позивач у відзиві наводить наступні аргументи на спростування доводів скаржника:

- довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання;

- скрутне фінансове становище, на яке покликається апелянт не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною; недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити;

- належними доказами відсутності у відповідача коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо), проте такі докази відповідачем суду не надані;

- відповідач у силу положень чинного законодавства під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами;

- оцінка судом загального стану галузевих розрахунків підприємства житлово- комунальної сфери з державним бюджетом є обов`язковим елементом перевірки реальних джерел доходу боржника та можливості виконання судового рішення у майбутньому; незгода боржника з мотивами ухвали не спростовує факту повної відсутності правових підстав для надання річної відстрочки;

- АТ «НАК «Нафтогаз України» стоїть на захисті енергонезалежності країни та слугує опорою для державного бюджету; позивач зобов`язаний забезпечувати природним газом усю територію України. Тобто, особливо в умовах воєнного стану важливим для компанії є забезпечення безперебійної роботи та надходження на рахунки коштів від боржників;

- скаржник просить відстрочити виконання рішення суду на максимально можливий строк, що визначений законодавством та встановлений ст. 331 ГПК України, при цьому взагалі не обґрунтовуючи цей строк та не зазначає чому саме через рік він зможе виконати рішення суду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 після усунення скаржником недоліків відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» вих.№435 від 15.06.2026 (вх.№01-05/1909/26 від 16.06.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.05.2026 у справі №914/2643/25.

15.07.2026 позивач подав відзив (вх.№01-04/6015/26), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

У зв`язку із відпусткою суддів Міліціанова Р.В. та Степанюк Н.Л. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 здійснено автоматизований розподіл та визначено склад колегії: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Шаповал Д.В., Манюк П.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 розгляд справи призначено на 08.09.2026. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026, враховуючи клопотання скаржника, розгляд справи відкладено на 21.09.2026..

У судовому засіданні 21.09.2026 представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Скаржник явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін у справі обов`язковою не визнавалась, участь судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 21.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2643/25.

За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Згідно із ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до положень ст. 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим (аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішень боржник зазначає, що є оператором об`єктів критичної інфраструктури та підприємством, яке забезпечує населення життєво необхідними комунальними послугами, а виконання рішення у повному обсязі є неможливим через накладення арешту на майно та банківські рахунки, передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, також обґрунтовує заяву наявністю значної заборгованості із заробітної плати, сплати податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, численних виконавчих проваджень, збиткову діяльність, значну кредиторську заборгованість, недостатність доходів та обігових коштів, а також істотне погіршення фінансового стану, що підтверджується фінансовою звітністю за 2023-2025 роки та перший квартал 2026 року.

Необхідною умовою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як стягувача, так і боржника. Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2643/25 стягнуто з ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 218 431 592,32 грн заборгованості, з яких 94 757 369,66 грн основного боргу, 7 281 813,44 грн пені, 20 556 787,83 грн 3% річних та 95 835 621,39 грн інфляційних втрат, а також 847 840,00 грн судового збору.

При цьому спірна заборгованість виникла за період з жовтня 2017 року по липень 2018 року. Отже, на момент ухвалення рішення у справі минуло понад сім років із часу виникнення заборгованості, що свідчить про тривале невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Скаржником не подано доказів в підтвердження здійснення протягом періоду 2018-2026років часткової оплати вказаної заборгованості, чи вжиття будь-яких заходів щодо її погашення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що розмір штрафних санкцій в 1,3 рази перевищує суму основного боргу, оскільки тривале прострочення виконання грошового зобов`язання самим же відповідачем зумовило не лише до існування суми основного боргу, а й нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, що є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та відповідно не є обставиною, з якою закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, тому посилання відповідача на неплатоспроможність не є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання. Відповідач у силу положень чинного законодавства під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами. (аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)

Крім того, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно незадовільний фінансовий стан підприємства, неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №910/15430/16; від 27.04.2018 у справі №910/313/17; від 02.05.2018 у справі №910/3816/16)

Місцевий господарський суд правильно виходив з того, що наведені відповідачем обставини не свідчать про існування виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які б істотно ускладнювали або робили неможливим виконання рішення суду.

Подані відповідачем документи, підтверджують фінансовий боржника стан, наявність кредиторської заборгованості, виконавчих проваджень та інших фінансових зобов`язань, однак не доводять, яким саме чином відстрочення виконання рішення строком на один рік усуне ці обставини, або забезпечить реальне виконання рішення після спливу такого строку.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на максимально можливий строк, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 ГПК України, при тому взагалі не обґрунтовує необхідність саме такого строку і не зазначає чи зможе виконати рішення суду по закінченні даного строку.

Позивач, зазначає, що в силу своєї господарської діяльності, реалізує газ покладений в основу виробництва як електроенергії так і теплової енергії, та також є заручником розрахунків своїх контрагентів в тому числі і відповідача, а тому, сторони перебувають у рівнозначному становищі.

Місцевий господарський суд обґрунтовано врахував баланс інтересів сторін, оскільки на момент звернення відповідачем із заявою про відстрочення, позивач фактично понад сім років не отримує належні йому кошти. Надання відповідачу максимально можливого законом строку відстрочення за відсутності належного обґрунтування перспектив виконання рішення після його спливу призвело б до ще більшого порушення права позивача на своєчасне виконання судового рішення та мирне володіння своїм майном.

Відстрочка не змінює і не припиняє матеріально-правового цивільного чи господарського зобов`язання (включаючи строки його виконання), вона впливає виключно на порядок примусового виконання, тимчасово унеможливлюючи заходи стягнення з боку виконавчої служби. Оскільки зобов`язання не припиняється, навіть у разі надання судом відстрочки, кредитор (стягувач) не позбавляється права нараховувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (інфляційні втрати та 3% річних) за весь період прострочення, що вразі не погашення боргу призведе до подальшого збільшення розміру заборгованості.

Колегія суддів враховує доводи позивача про те, що відповідач не подав належних доказів відсутності коштів та майна, на яке може бути звернене стягнення, зокрема довідок банківських установ щодо залишків і руху коштів, документів про наявні майнові активи та інших доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення саме у спосіб, визначений законом.

Також місцевим господарським судом правильно зазначено, що військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору. Водночас, настання вказаних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Колегія суддів також звертається до висновків Верховного Суду, згідно яких сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки сам по собі не свідчить про принципову неможливість виконання стороною своїх договірних зобов`язань.

Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки така відмова у відстроченні виконання рішення суду першої інстанції узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, пункт 74).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдання затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

З огляду на наведене та враховуючи, що надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками обґрунтувань та дослідження доказів, суд вважає, що у цьому випадку, використавши свої повноваження, передбачені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, не припустився порушення норм процесуального права та балансу інтересів сторін, що могло б слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень суду.

За таких обставин місцевий господарський суд, дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність належних та достатніх доказів існування виняткових обставин, які б істотно ускладнювали виконання судового рішення або робили його неможливим.

Відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» про відстрочення виконання рішення суду.

Висновки апеляційного господарського суду.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» вих.№435 від 15.06.2026 (вх.№01-05/1909/26 від 16.06.2026) – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду від 27.05.2026 у справі №914/2643/25 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 22.09.26р.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Шаповал Д.В.

суддя Манюк П.Т.