Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №914/581/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/581/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповал Д.В. – головуючий, Манюк П.Т., Прядко О.В.

переглянувши справу № 914/581/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача: Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Новояричівської селищної ради, Львівська область, селище Новий Яричів

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 183 886,28 грн

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. №01-05/2299/26 від 14.07.2026)

на Рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 (повний текст рішення складено 29.06.2026, суддя Стороженко О.Ф.)

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Львівської області був поданий позов ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі – Позивач) до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Новояричівської селищної ради (далі – Відповідач) про стягнення 183 886,28 грн, з яких: 155 081,76 грн - основний борг, 24 103,53 грн - пеня, 2 523,80 грн - 3 % річних, 2 177,19 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу №12-8443/24-БО-Т від 30.12.2024 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 05.02.2025 щодо оплати поставленого Позивачем у квітні 2025 року природного газу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 позов в частині вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат задоволено повністю, а в частині вимоги про стягнення пені - задоволено частково із врахуванням зменшення її суми на 97%. Стягнуто з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Новояричівської селищної ради на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 155 081,76 грн боргу, 723,11 грн пені, 2 523,80 грн 3% річних, 2 177,19 грн інфляційних втрат та 2 662,40 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 23 380,42 грн пені.

Рішення суду обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт поставки Позивачем та споживання Відповідачем у квітні 2025 року природного газу вартістю 155 081,76 грн. Ураховуючи невиконання Відповідачем обов`язку щодо оплати такого газу суд виснував про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Разом з тим, ураховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також наявність у Відповідача об`єктивних перешкод для оплати вартості спожитого ним у квітні 2025 року понад договірну величину об`єму природного газу (укладення на вимогу Позивача Додаткової угоди №1, якою зменшено замовлений обсяг газу внаслідок збільшення його ціни, та відсутність бюджетних асигнувань), суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені на 97 % - до 723,11 грн

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у частині відмови у стягненні 23 380,42 грн пені та ухвалити нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

1.3. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою від 20.07.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», запропонував учасникам справи подати відзив на апеляційну скаргу впродовж 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала Суду доставлена до електронного кабінету Відповідача 20.07.2026, однак він не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також ціну позову та предмет спору у цій справі, апеляційну скаргу вирішено було розглянути без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Справу переглянуто Судом в межах розумного строку.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Скаржник

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» вважає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, внаслідок порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Зазначає:

1) Відповідач не заявляв клопотань щодо зменшення неустойки, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження його майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках тощо. Отже суд не міг об`єктивно вирішити питання про зменшення пені;

2) зменшення судом розміру пені на 97 % фактично позбавляє неустойку її компенсаційної та превентивної функцій, створює для боржника можливість уникнути належної відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та порушує справедливий баланс прав і законних інтересів сторін, про що неодноразово виснував Верховний Суд;

3) суд не врахував майновий стан та інтереси Позивача, який здійснює діяльність у стратегічно важливому секторі економіки та забезпечує постачання природного газу в умовах воєнного стану та систематичних атак на об`єкти газової інфраструктури. Відповідно до звіту Позивача про фінансовий стан та фінансові результати станом на 31.12.2024 загальний розмір його зобов`язань становить 117 375 762 тис грн, в тому числі заборгованість перед бюджетом 766 тис грн. Фінансовий результат діяльності Позивача за 2024 рік є від`ємним та становить 6 977 982 тис. грн чистого збитку;

4) укладаючи з Позивачем договір, Відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та нести відповідальність у разі прострочення його виконання. Бюджетне фінансування не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності.

Таким чином, на переконання скаржника, суд першої інстанції неправомірно та безпідставно зменшив заявлену до стягнення пеню.

2.2. Відповідач

Відповідач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення суду відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.12.2024 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником та Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Новояричівської селищної ради як Споживачем з ЕІС-кодом 56XS000172Р76К00І укладено Договір №12-8443/24-БО-Т постачання природного газу, за яким Постачальник зобов`язався поставити Споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природній газ), а Споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 80,00000 тис. куб. метрів.

Сторонами в Договорі узгоджено, що перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу (п.2.4 Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.3 Договору ціна природнього газу за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн; загальна вартість Договору на дату укладання становить 1 324 311,20 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього Договору.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору).

05.02.2025 сторони уклали Додаткову угоду №1, якою внесли зміни до п.п. 2.1, 4.1, 4.3 Договору та погодили, що:

- Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 77,66036 тис. куб. метрів;

- ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн;

- загальна вартість Договору становить 1 324 311,05 грн з ПДВ.

На виконання Договору Постачальник у період з січня 2025 року по березень 2025 року включно передав Споживачу, а останній прийняв та оплатив 73,43896 тис. куб. метрів природного газу на суму 1 252 324,94 грн, що підтверджується наданими Позивачем актами приймання-передачі природного газу та реєстром документів, а також не заперечується сторонами.

У квітні 2025 року Відповідач спожив 9,09432 тис. куб. метрів природного газу загальною вартістю 155 081,76 грн, що ним не заперечується та підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 07.01.2026 за № ТОВВИХ-26-271.

Складений Постачальником Акт приймання-передачі природного газу за квітень 2025 року Відповідач не підписав та не оплатив вартості спожитого у цьому місяці газу, покликаючись на перевищення бюджетних зобов`язань за Договором (відповідно до відзиву на позовну заяву).

Вказані обставини слугували підставою для звернення Постачальника до суду з позовом у цій справі про стягнення зі Споживача 155 081,76 грн заборгованості за отриманий у квітні 2025 року природний газ, а також нарахованих на таку заборгованість інфляційних втрат, 3% річних та пені.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

За приписами ч.ч.1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Сторони не оскаржують висновки суду першої інстанції щодо факту неналежного виконання Договору, наявності підстав для стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Позивач не погодився з рішенням в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення 23 380,42 грн пені внаслідок зменшення її розміру на 97%.

З урахуванням наведеного Суд зазначає таке.

4.1. Щодо зменшення розміру пені на 97%

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, перелік підстав, за наявності яких суд має право зменшити розмір неустойки, не є вичерпним. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом, так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).

Зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).

Визначення конкретного розміру зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (див. постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в Постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань і надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (див. Постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21)

Як вже зазначалося вище, питання зменшення розміру пені належить до дискреційних повноважень суду та вирішується із застосуванням суддівського розсуду з урахуванням конкретних обставин справи. Визначення наявності підстав для такого зменшення, а також конкретного розміру, до якого підлягає зменшенню неустойка, здійснюється судом на підставі оцінки доказів та встановлених обставин у кожній конкретній справі.

Хоча суд апеляційної інстанції також наділений повноваженнями щодо перевірки правильності реалізації такого розсуду, ці повноваження реалізуються шляхом перевірки того, чи не вийшов суд першої інстанції за встановлені законом межі розсуду та чи є його висновок достатньо обґрунтованим і вмотивованим. За відсутності помилок у застосуванні норм права, неповного з`ясування обставин справи або очевидної необґрунтованості висновків суду, апеляційний перегляд не повинен зводитися до здійснення нового («якіснішого») розсуду замість розсуду, реалізованого судом першої інстанції.

Як вбачається з оскарженого рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення пені на 97 %, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи наявність у Відповідача об`єктивних перешкод для оплати вартості спожитого ним у квітні 2025 року понад договірну величину об`єму природного газу. Так, суд зазначив, що на вимогу Позивача сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою збільшено ціну газу, що зумовило зменшення загального обсягу замовленого газу та унеможливило його споживання в межах договірної величини. Водночас, перевищення загальної вартості газу за Договором унеможливило її оплату Відповідачем у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Переглядаючи рішення у цій частині, Суд зазначає, що за загальним правилом зміна договору допускається лише за згодою сторін (ч.1 ст. 651 ЦК України) і в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення сторонами Додаткової угоди №1 на вимогу Позивача. Відповідач у відзиві на позовну заяву на такі обставини також не покликався, а тому відповідні висновки є припущенням суду.

Щодо відсутності у Відповідача можливості здійснювати оплату понад затверджені асигнування, Суд зазначає, що спірна заборгованість виникла ще у 2025 році і в матеріалах справи відсутні докази чи відомості, які б підтверджували, що Відповідачем було вжито заходів щодо оплати фактично спожитого ним газу та отримання необхідного бюджетного фінансування для погашення вказаної заборгованості у 2026 році.

Ураховуючи наведене, Суд визнає застосовані судом першої інстанції підстави для зменшення розміру пені необґрунтованими, а розмір зменшення пені на 97 % – таким, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, на які послався суд першої інстанції, і порушує розумний баланс інтересів сторін, оскільки фактично нівелює мету неустойки як виду цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, переглядаючи оскаржене рішення суду в частині стягнення пені, Судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права з огляду на таке.

4.2. Щодо нарахування та стягнення пені

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 548, ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, нарахування пені можливе виключно у випадку встановлення законом або положеннями укладеного сторонами письмового договору підстав нарахування, форми та ставки пені.

Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом (див. постанови Верховного Суду від 15.05.2024 у cправі №910/8552/23, від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику серед іншого пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як встановлено Судом, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 24 103,53 грн за прострочення виконання Відповідачем зобов`язання щодо сплати вартості отриманого ним природного газу у квітні 2025 року в обсязі 9,09432 тис. куб. метрів.

Однак, як установив Суд, частину цього обсягу Відповідач отримав із перевищенням погодженого Договором обсягу газу, що сторони не заперечують.

Так, умовами Договору в редакції Додаткової угоди №1 сторони погодили постачання Позивачем природного газу в загальному обсязі 77,66036 тис. куб. метрів на суму 1 324 311,05 грн.

З січня 2025 року по березень 2025 року включно Постачальник передав Споживачу, а останній прийняв та оплатив 73,43896 тис. куб. метрів природного газу на суму 1 252 324,94 грн, а з 01.04.2025 по 30.04.2025 ще 9,09432 тис. куб. метрів загальною вартістю 155 081,76 грн.

Отже, перевищення погодженого Договором обсягу становило 4,87292 тис. куб. метрів газу на суму 83 095,93 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України)

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткових угод з метою коригування замовлених обсягів газу та ціни Договору, як і доказів укладення іншого договору постачання природного газу у спірний період.

Верховний Суд у Постановах від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23 та від 20.11.2024 у справі 917/1297/23 зазначав, що за умови відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на відбір газу у спірний період, правомірним є висновок про відсутність у такої особи правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, що передбачає безпідставність здійснення відбору природного газу, що належав постачальнику.

Отже, отримання Відповідачем природного газу понад визначений Договором обсяг відбулося не на підставі Договору, а за відсутності правової підстави, тобто у цій частині спірні правовідносини за своїм змістом є кондикційними, що регулюються ст. 1212 ЦК України.

Оскільки перевищений обсяг газу не охоплюється умовами Договору, передбачені ним положення щодо пені незастосовні до забезпечення виконання зобов`язань з оплати у цій частині. Відповідну суму (83 095,93 грн) слід стягнути як вартість безпідставно набутого майна, а нарахування пені у кондикційних правовідносинах законодавством не передбачено.

Водночас кваліфікація правовідносин у частині перевищеного обсягу газу як кондикційних не змінює встановленого судом обов`язку Відповідача відшкодувати його вартість у сумі 83 095,93 грн: відповідний обсяг природного газу фактично отримано та спожито Відповідачем, хоча і за відсутності передбаченої Договором правової підстави, а тому його вартість підлягає поверненню Позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Здійснивши перерахунок пені на суму договірної заборгованості 71 985,83 грн за ставкою, визначеною пунктом 7.2 Договору, та в межах установленого Позивачем і підтвердженого матеріалами справи періоду прострочення, Суд встановив, що розмір правомірно нарахованої пені становить 11 188,37 грн.

Оскільки положення п. 7.2 Договору щодо пені не поширюються на кондикційні правовідносини, з викладених вище підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, нарахованої на вартість безпідставно набутого Відповідачем природного газу, в сумі 12 915,16 грн (24 103,53 грн – 11 188,37 грн) слід відмовити.

Ураховуючи обставини цієї справи, зокрема своєчасну й повну оплату Відповідачем вартості природного газу, поставленого в межах договірного обсягу протягом січня-березня 2025 року, відсутність у матеріалах справи доказів завдання Позивачу збитків унаслідок прострочення, а також стягнення на користь Позивача 3 % річних та інфляційних втрат, які виконують компенсаційну функцію, Суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення правомірно нарахованої пені в сумі 11 188,37 грн до 6 000,00 грн.

4.3. Щодо форми визначення розміру зменшення пені

Вирішуючи питання про розмір, до якого підлягає зменшенню неустойка, Суд ураховує, що зменшення неустойки до певного розміру повинно відбуватися з визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як апелювання у спорах про зменшення неустойки такими категоріями, як частка або відсоток, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивного стану сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні цього питання (п. 7.31 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

З огляду на це Суд визначає розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача, конкретною сумою – 6 000 грн.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Наведені скаржником доводи свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені. Суд першої інстанції необґрунтовано зменшив пеню на 97 %, оскільки поклав в основу рішення не підтверджені матеріалами справи обставини та не забезпечив розумного балансу інтересів сторін. Водночас апеляційний суд, виключивши пеню, нараховану на кондикційну частину боргу, встановив інші обставини, які відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України дають підстави зменшити правомірно нараховану пеню з 11 188,37 грн до 6 000,00 грн.

Окрім того, Суд установив неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час розгляду позовних вимог про стягнення пені, а саме застосування пункту 7.2 Договору, яким передбачено нарахування пені, до зобов`язань з повернення вартості безпідставно набутого майна. Договірне забезпечення виконання зобов`язань не поширюється на позадоговірні відносини, а законодавство не передбачає нарахування пені в кондикційних правовідносинах.

Водночас, висновки про наявність підстав для стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат є правильними по суті, відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а Рішення місцевого господарського суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені – скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.

Оскільки пеня в сумі 12 915,16 грн нарахована на вартість природного газу, спожитого понад погоджений Договором обсяг, і пункт 7.2 Договору не поширюється на відповідні кондикційні правовідносини, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити. Пеня в сумі 11 188,37 грн нарахована на договірну частину заборгованості правомірно, однак з огляду на обставини, наведені наприкінці пункту 4.2 цієї постанови, її розмір підлягає зменшенню до 6 000,00 грн.

Відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством (див. постанови Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 29.04.2025 у справі №911/3065/23).

Таким чином, витрати зі сплати судового збору за подання позову у цій справі покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог (без урахування застосування судом розсуду щодо зменшення розміру пені), а витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги – на сторони пропорційно задоволених вимог скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задоволити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

2. Скасувати Рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 у справі №914/581/26 у частині вирішення позовних вимог про стягнення пені.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення пені задовольнити частково: стягнути з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Новояричівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 6 000,00 грн пені; у решті вимог про стягнення пені відмовити.

3. Викласти абзац четвертий резолютивної частини Рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 у справі №914/581/26 у такій редакції:

«Стягнути з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Новояричівської селищної ради (80465, Львівська область, Львівський район, селище Новий Яричів, площа Єдності, 22; ідент. код 43907236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1; ідент. код 42399676) 155 081,76 грн основного боргу, 6 000,00 грн пені, 2 523,80 грн 3% річних, 2 177,19 грн інфляційних втрат та 2 534,81 грн судового збору».

4. У частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат Рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 у справі №914/581/26 залишити без змін.

5. Стягнути з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Новояричівської селищної ради (80465, Львівська область, Львівський район, селище Новий Яричів, площа Єдності, 22; ідент. код 43907236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1; ідент. код 42399676) 901,36 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. На виконання цієї постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, окрім як у визначених п. 2, ч. 3 ст. 287 ГПК України випадках.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.