Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №909/608/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 909/608/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я., розглянувши без виклику представників сторін матеріали справи

за апеляційною скаргою:Івано-Франківського обласного центру зайнятості,

на рішення:Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2026 (суддя Неверовська Л. М.),

у справі:№ 909/608/26,

за позовом:Івано-Франківського обласного центру зайнятості,

до відповідача:Фізичної особи-підприємця Сарваш Валерії Ігорівни, м. Івано-Франківськ,

про:стягнення коштів в сумі 239 554,00 грн

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Івано - Франківський обласний центр зайнятості (надалі – позивач, апелянт) звернувся до Господарського суду Івано - Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сарваш Валерії Ігорівни (надалі – відповідач) про стягнення коштів мікрогранту в сумі 239 554,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для повернення відповідачем коштів мікрогранту відповідно до абзацу четвертого пункту 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738. Зокрема, позивач зазначає, що за результатами виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності відповідача щодо дотримання умов договору встановлено відсутність відповідача як за місцем його реєстрації, так і за місцем провадження господарської діяльності. У зв`язку з цим, за твердженням позивача, встановити наявність обладнання, придбаного за кошти мікрогранту, не виявилося можливим.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 19.06.2026 у справі № 909/608/26 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги складені за результатами перевірок акти від 18.12.2025 № 1 та № 2, фотофіксацію місця провадження господарської діяльності, яка підтверджує, що за місцем ведення діяльності ФОП Сарваш В.І. фактично знаходиться інший суб`єкт господарювання та інші подані позивачем докази, які, на його думку, підтверджують невиконання відповідачкою умов договору про надання мікрогранту та відсутність за місцем провадження господарської діяльності меблів, обладнання і транспортних засобів, придбаних за кошти мікрогранту.

Апелянт посилається на те, що відповідно до умов договору та Порядку надання мікрогрантів на отримувача покладено обов`язок забезпечити доступ до місця провадження господарської діяльності, повідомляти про його зміну та переміщення придбаного за кошти мікрогранту обладнання, а у разі встановлення факту відсутності такого майна - повернути його вартість. Водночас, за твердженням апелянта, відповідачка не надала доказів належного виконання умов договору та не спростувала вимог центру зайнятості щодо повернення коштів мікрогранту.

З огляду на вказані обставини, позивач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта та зазначає, що аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються лише на факті відсутності її діяльності 18.12.2025 за юридичною та фактичною адресами як на доказі відсутності меблів, обладнання та транспортних засобів, придбаних за кошти мікрогранту. На думку відповідачки, Порядок № 738 не пов`язує виникнення обов`язку щодо повернення коштів із такими доводами позивача.

Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів проведення позивачем 18.12.2025 моніторингу та контролю у спосіб, який давав би підстави встановити факт відсутності придбаних за кошти мікрогранту меблів, обладнання чи транспортних засобів. Вважає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного встановлення судом першої інстанції фактичних обставин чи неправильного застосування норм матеріального або процесуального права, а фактично повторює доводи позовної заяви, яким судом уже надано оцінку.

За таких обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 справу № 909/608/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за скаргою Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 17.07.2026 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2026, вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників в судове засідання, витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи № 909/608/26.

24.07.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи № 909/608/26.

03.08.2026 представник відповідача через підсистему Електронний суд подав відзив на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України від 22 березня 2012 № 4618-VI «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (надалі - Закон № 4618-VІ) та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (надалі - Порядок № 738).

Івано-Франківський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».

Частинами першою та другою статті 12 Закону № 4618-VІ визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 16 Закону Закону № 4618-VІ, надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи.

Відповідно до статей 12 і 16 Закону № 4618-VІ, постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» затверджений Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (Порядок № 738).

Пунктом 1 Порядку № 738 визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу.

Порядок № 738 визначає умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (надалі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (надалі - мікрогрант).

Надання мікрогрантів за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд) здійснюється Державним центром зайнятості (надалі - ДЦЗ) в межах обсягу коштів, які передбачені у бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через АТ «Ощадбанк» (надалі - уповноважений банк) відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та ДЦЗ (абзац 2 пункту 6 Порядку № 738).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 738, заява на отримання мікрогранту (надалі - заява) формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (надалі - Портал Дія). Невід`ємним додатком до заяви є бізнес-план, форма якого визначається Мінекономіки.

Відповідно до п. 17 Порядку № 738 (в редакції від 05.08.2022), рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку (згідно п. 6 Порядку - АТ Ощадбанк), яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей зазначених у заяві отримувача, а також, на основі висновків та оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості.

З метою отримання коштів мікрогранту, через Єдиний державний веб-портал електронних послуг "Дія", Фізичною особою-підприємцем Савраш Валерією Ігорівною подано заяву від 02.09.2022 № 254HDL та проєкт бізнес-плану, який передбачає відкриття кав`ярні. Зокрема, кошти мікрогранту планувались витратити на придбання відповідного обладнання.

За результатами перевірки відомостей вказаних в заяві, оцінки ділової репутації уповноваженим банком та проведеної співбесіди, Державним центром зайнятості наказом від 16.09.2022 № 101 прийнято рішення про надання мікрогранту в розмірі 239 776, 00 грн.

Згідно з абзацом 12 п. 8 Порядку, отримувачем може бути фізична особа, яка має намір розпочати підприємницьку діяльність і бере на себе зобов`язання зареєструватися фізичною особою-підприємцем або створити юридичну особу протягом 15 робочих днів (в редакції від 05.08.2022) з дня отримання позитивного рішення про надання мікрогранту.

Для отримання мікрогранту отримувач укладає договір про надання мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання до договору про надання мікроганту (абзац 1 та 2 пункту 20 Порядку).

Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджена форма договору про надання мікрогранту (далі - договір). Договір оприлюднено на офіційному сайті ДЦЗ в мережі Інтернет.

У преамбулі договору зазначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ «Ощадбанк» заяви про приєднання до умов цього договору.

Абзацом 2 пункту 12 Порядку № 738 встановлено, що Державний центр зайнятості для надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом 6 пункту 1 Порядку №738, подає в Казначейство платіжну інструкцію на перерахування коштів з рахунка Фонду на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію 2, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунки отримувачів.

Мікрогрант надається у безготівковій формі (абзац 4 пункту 12 Порядку № 738).

26.09.2022 фізична особа-підприємець Савраш В.І. уклала договір про надання мікрогранту шляхом підписання заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту.

30.12.2022 кошти в сумі 239 776,00 грн були зараховані AT "Ощадбанк" на розрахунковий рахунок отримувача ФОП Савраш В.І.

За умовами п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Умови укладеного договору мікрогранту є незмінними в частині виконання обов`язкових вимог, які діяли на момент укладення договору, крім випадків, визначених цим Порядком.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Під виконанням обов`язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв`язку з утворенням нового суб`єкта господарювання. Отримувачі можуть створити нові посади, необхідні для виробничого процесу, в межах кількості створених робочих місць відповідно до умов пункту 4 цього Порядку.

Для виконання обов`язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку.

У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до наведеного укладений між сторонами договір про надання мікрогранту є договором приєднання, умови якого визначені Порядком № 738 та формою Договору, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969. Відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Договору, погодився з усіма його умовами в цілому, у тому числі з обов`язком створити протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача робочі місця та працевлаштувати на них осіб на строк не менш як 24 місяці, а також з обов`язком не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту, до виконання умов договору та надавати центру зайнятості доступ до місця провадження господарської діяльності для здійснення моніторингу та контролю.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Порядку № 738 (у редакції, що діяла до 05.08.2022), мікрогрант у розмірі 250 000 грн надається у випадку зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, який визначених цим Порядком.

Отже, за умовами Порядку № 738 та договору відповідач мав створити робочі місця та працевлаштувати на них двох осіб.

Пунктом 21 Порядку № 738 передбачено, що Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

За результатами проведених моніторингів позивачем встановлено дотримання відповідачем обов`язкової умови договору мікрогранту, передбаченої пунктом 20 Порядку № 738, в частині створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць. Зокрема, відповідачем створено два робочі місця та працевлаштовано на них двох осіб.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що Івано-Франківською філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості складено акти спостереження (моніторингу та контролю) за дотриманням умов договору мікрогранту, а саме від 06.01.2023, 07.04.2023, 07.07.2023, 10.10.2023, 01.01.2024 та 09.05.2024, які підтверджують дотримання відповідачем умов договору мікрогранту щодо цільового використання коштів.

Згідно п. 5 Порядку мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, як:

- придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);

- закупівля ліцензійного програмного забезпечення, тварин, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов`язаних з виробництвом продукції/ наданням послуг (якщо такі витрати становлять не більше 20 відсотків розміру мікрогранту) (деталі зазначаються отримувачем у бізнес-плані);

- послуги маркетингу та реклами (якщо така послуга становить не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

- орендна плата за нежитлове приміщення (якщо така орендна плата становить не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);

- орендна плата за обладнання (якщо така орендна плата становить не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

- лізинг обладнання (крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування);

- використання у підприємницькій діяльності прав інших суб`єктів господарювання (комерційна концесія).

Місцевим господарським судом встановлено, що 09.12.2026 Івано-Франківською філією Івано - Франківського обласного центру зайнятості (надалі-Філія) направлено відповідачу повідомлення про проведення 18.12.2025 виїзного огляду місця провадження господарської діяльності щодо дотримання умов договору.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено колегією суддів, у матеріалах справи відсутні докази надсилання такого повідомлення на адресу відповідача.

18.12.2025 Філією проведено огляд місця провадження господарської діяльності щодо дотримання відповідачем умов договору, за результатами якого встановлено відсутність відповідача як за місцем його реєстрації, так і за місцем провадження господарської діяльності. У зв`язку з цим працівниками Філії складено акт № 1 від 18.12.2025 за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 53, та акт № 2 від 18.12.2025 за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Урожайна, буд. 3, кв. 178.

Як встановлено судом, працівниками позивача у складених актах № 1 та № 2 від 18.12.2025 перевірки фактичного знаходження суб`єкта господарювання за вказаною адресою, зазначено що суб`єкт господарювання (відповідач) за вказаними адресами не знаходиться.

Зважаючи на вказані обставини, 12.02.2026 позивачем прийнято рішення про повернення відповідачем коштів мікрогранту та 13.03.2026 на адресу відповідача направлено претензійну вимогу на суму 239 554, 00 грн. Вказану претензію відповідачем не отримано.

Відповідно пп. 9 п. 2 розділу VI Договору отримувач зобов`язується до виконання умов цього договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави);

Відповідно до абз. 4 п. 21 Порядку у разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.

Колегія суддів зауважує, що наявними в матеріалах справи актами не підтверджується факт відсутності меблів, обладнання та транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту. Тобто під час моніторингу та контролю за дотриманням умов договору про надання мікрогранту працівниками філії перевірено лише фактичне місцезнаходження суб`єкта господарювання за відповідними адресами, що зафіксовано в актах від 18.12.2025 № 1 та № 2.

При цьому сама по собі відсутність відповідача за місцем його реєстрації та за місцем провадження господарської діяльності не свідчить про відсутність меблів, обладнання та транспортних засобів, придбаних за кошти мікрогранту, та не може ототожнюватися з їх відчуженням. Для застосування положень абзацу четвертого пункту 21 Порядку необхідним є встановлення саме факту відсутності таких меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту. Водночас апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували як факт відсутності зазначеного майна, так і факт його відчуження.

Отже, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що відсутність відповідача за місцем реєстрації та за місцем провадження господарської діяльності свідчить про наявність підстав для повернення коштів мікрогранту відповідно до абзацу четвертого пункту 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказана обставина не підтверджує факту відсутності меблів, обладнання та транспортних засобів, придбаних за кошти мікрогранту.

Доводи, наведені Івано-Франківським обласним центром зайнятості в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що апелянт в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 19.06.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Івано – Франківського обласного центру зайнятості від 17.07.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2026 у справі № 909/608/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

4. Порядок касаційного оскарження постанови до Верховного Суду визначений ст. ст. 286-289 ГПК України.

Постанову складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.