Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №909/124/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/124/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Манюка П.Т., Рима Т.Я.,

секретар судового засідання Слободянюк В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача Окунєв О.С.,

від відповідача Мужик Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" від 01.06.2026 (вх.№01-05/1758/26 від 02.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 (повне рішення складено і підписано 11.05.2026, суддя Малєєва О.В.) та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026, суддя Малєєва О.В.)

у справі №909/124/26

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 26.12.2025, оформленого протоколом №26/12/2025,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" (далі - ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ", відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" від 26.12.2025, оформленого протоколом №26/12/2025.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ". Позивач, будучи учасником товариства із часткою 12,5 % статутного капіталу, не був присутній на загальних зборах 26.12.2025 через грубе порушення відповідачем процедури їх скликання; повідомлення про проведення зборів було фактично направлено поштою лише 16.12.2025 і доставлено кур`єром за помилковою адресою 23.12.2025, тобто зі значним порушенням встановленого законодавством та Статутом тридцятиденного строку до запланованої дати проведення зборів, внаслідок чого позивача було позбавлено гарантованого права на внесення пропозицій до порядку денного та можливості належним чином підготуватися до голосування й ознайомлення з проєктом нової редакції Статуту. Позивач також звертає увагу, що оскаржувані загальні збори відбулись у м. Києві, що суперечить вимогам закону щодо їх обов`язкового проведення за офіційним місцезнаходженням товариства, яке зареєстроване у м. Івано-Франківськ. На переконання позивача, затверджена на цих зборах нова редакція Статуту містить дискримінаційні норми, які свідомо та суттєво обмежують його корпоративні права, зокрема щодо необхідного відсотка голосів для ініціювання скликання зборів та внесення питань до порядку денного. З огляду на викладене позивач вважає, що усунення його від участі у зборах є свідомим наміром інших учасників позбавити його права на управління товариством.

Короткий зміст оскаржуваних рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 30.04.2026 у справі №909/124/26 задовольнив позов ОСОБА_1 , визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" від 26.12.2025, оформлене протоколом № 26/12/2025.

Рішення суду мотивовано тим, що під час скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" 26.12.2025 відповідач допустив істотні порушення вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту товариства, які призвели до порушення корпоративних прав позивача.

Зокрема, суд першої інстанції встановив, що позивач отримав повідомлення про проведення загальних зборів лише 23.12.2025, тобто за три дні до їх проведення, чим порушено встановлений частиною ч. 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом тридцятиденний строк повідомлення учасника. При цьому суд відхилив надані відповідачем докази направлення позивачу повідомлення 24.11.2025, оскільки опис вкладення не містив номера поштового відправлення та не давав змоги ідентифікувати його зміст і зв`язок із відповідним поштовим відправленням, а також містив виправлення в адресі одержувача. Суд зазначає, що таке порушення не є формальним, оскільки позбавило позивача можливості належно підготуватися до зборів та реалізувати право на внесення пропозицій до порядку денного.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що положення нової редакції Статуту щодо збільшення до 25% частки у статутному капіталі, необхідної для обов`язкового включення пропозицій учасника до порядку денного, звужують передбачене ч. 7 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" право учасника, оскільки законом встановлено мінімальний поріг у 5%, який не може бути збільшений статутом. Враховуючи, що частка позивача становить 12,5%, прийняття такого положення фактично обмежує можливість позивача самостійно ініціювати розгляд питань на загальних зборах.

Крім того, суд визнав порушенням корпоративних прав позивача встановлення у новій редакції Статуту п`ятиденного строку повідомлення про проведення загальних зборів, оскільки його застосування у сукупності зі збільшенням порогу для внесення пропозицій до 25% створює перешкоди для належної реалізації позивачем права на участь в управлінні товариством.

Суд також установив порушення вимог ч. 7 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки загальні збори 26.12.2025 проведено у м. Києві, тоді як місцезнаходженням ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" є м. Івано-Франківськ, а Статутом іншого місця проведення зборів не визначено.

Господарський суд Івано-Франківської області додатковим рішенням від 15.05.2026 у справі №909/124/26 стягнув з ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" на користь ОСОБА_1 27662,40 грн судових витрат, з яких 2662,40 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Врахувавши задоволення позову, подання позовної заяви через підсистему "Електронний суд" та положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2662,40 грн, зазначивши про право позивача звернутися із заявою про повернення надмірно сплаченої суми.

Оцінивши подані позивачем докази щодо витрат на професійну правничу допомогу, умови договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до цього договору, зміст акта виконаних робіт, суд першої інстанції врахував, що корпоративні спори належать до категорії складних, оскільки вимагають аналізу процедур скликання зборів та дотримання статутних вимог, належного дослідження та оцінки доказів; підготовлені адвокатом документи були необхідними для ефективного захисту інтересів клієнта у змагальному процесі; хоча позов є немайновим, результат справи має істотне значення для корпоративних прав позивача, проте кількість документів, які належало опрацювати адвокату, є незначною; судова практика у цій категорії спорів відносно стала; час участі адвоката у судових засіданнях - понад 3 години, адвокат брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку і не витрачав час на дорогу. Також суд зазначив, що не повинні покладатись на відповідача витрати з виправлення адвокатом власних помилок - недоліків позову, залишеного без руху (п. 9 акта виконаних робіт).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, відповідають витрати на суму 25000,00 грн із 50000,00 грн заявлених.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

02.06.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" від 01.06.2026, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/124/26; ухвалити рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 повністю.

Скаржник як на підстави скасування рішення місцевого господарського суду від 30.04.2026 посилається на п. п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежне повідомлення позивача про проведення загальних зборів, оскільки первісне повідомлення було направлено 24.11.2025, тобто за 32 дні до проведення зборів, на належну адресу позивача, однак останній його не отримав та поштове відправлення було повернуто відправнику після закінчення строку зберігання. При цьому висновок суду про дефектність опису вкладення, на думку апелянта, ґрунтується на надмірному формалізмі та положеннях Правил надання послуг поштового зв`язку, які на момент направлення повідомлення не містили вимоги щодо обов`язкового зазначення в описі номера поштового відправлення. Виправлення номера квартири в описі, за доводами апелянта, не вплинуло на доставку відправлення, оскільки на конверті адреса була зазначена правильно.

Також скаржник заперечує висновки суду щодо невідповідності нової редакції Статуту вимогам закону, посилаючись на те, що встановлення 25-відсоткового порогу стосувалося внесення змін до порядку денного після направлення повідомлення про збори, а встановлення п`ятиденного строку повідомлення прямо допускається ч. 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не встановив конкретного порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваними рішеннями загальних зборів, зокрема щодо більшості питань порядку денного, та не дослідив належним чином чинну редакцію Статуту товариства; порушив норми процесуального права у зв`язку з прийняттям додаткових письмових пояснень позивача та доданого до них Статуту в редакції 2013 року без встановлення передбачених ч. 5 ст. 161 ГПК України підстав для їх подання.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення місцевого господарського суду від 15.05.2026 скаржник посилається на необґрунтованість стягнення 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та порушення судом порядку розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Скаржник зазначає, що договір про надання правничої допомоги, додаткова угода та акт виконаних робіт не містять погодженого розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, зокрема погодинної ставки чи фіксованої вартості послуг. При цьому суд першої інстанції не навів обґрунтування способу визначення суми витрат у розмірі 25000,00 грн та не встановив відповідності заявленої суми фактично наданим послугам. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що заява про компенсацію судових витрат разом із доказами була подана позивачем 27.04.2026, тобто після закінчення судових дебатів, які відбулися 22.04.2026, але до ухвалення судового рішення 30.04.2026, що, на думку скаржника, свідчить про недотримання порядку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України, та є підставою для залишення даної заяви без розгляду.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 13.07.2026 вих.№909/124/26 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення від 30.04.2026 та додаткове рішення від 15.05.2026 у справі №909/124/26 - без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач вказує на те, що відповідач не довів належного та своєчасного повідомлення про проведення загальних зборів 26.12.2025, надані ним опис вкладення та відомості про поштове відправлення 24.11.2025 не дають можливості достовірно встановити зміст відправлення та його зв`язок із повідомленням про збори саме на 26.12.2025, адже опис вкладення не містить номера поштового відправлення, не має належних ідентифікаційних реквізитів для його співвіднесення з трекінгом та містить виправлення щодо адреси отримувача. При цьому фактично відповідне повідомлення було направлено лише 16.12.2025 - за 10 днів до зборів та вручено 23.12.2025, тобто з порушенням встановленого ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п. 8.5 Статуту мінімального 30-денного строку повідомлення. Внаслідок несвоєчасного повідомлення позивач був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах, належно підготуватися до розгляду питань порядку денного та реалізувати право на внесення своїх пропозицій. Зокрема, Статут 2013 року передбачав можливість внесення пропозицій до порядку денного не пізніше, ніж за 25 днів до зборів. Крім того, збори проведено за адресою в м. Києві, яка, за твердженнями позивача, не відповідала місцезнаходженню товариства та не була передбачена Статутом, а відповідач не довів правових підстав для зміни місця їх проведення.

У відзиві наголошується, що прийнята 26.12.2025 нова редакція Статуту істотно обмежує гарантовані законом можливості позивача щодо участі в управлінні товариством, адже передбачає, зокрема, можливість скликання зборів учасниками, які сукупно володіють не менше 25% статутного капіталу; скорочення строку повідомлення про збори до 5 календарних днів; можливість обов`язкового включення питань до порядку денного лише за наявності в учасників не менше 25% статутного капіталу при тому, що закон передбачає інші, нижчі пороги для реалізації відповідних корпоративних прав. Відтак, на думку позивача, зазначені порушення у своїй сукупності є підставою для визнання прийнятих на загальних зборах 26.12.2025 рішень недійсними, що відповідачем не спростовано.

Окрім того, позивач подав до апеляційного суду додаткові пояснення від 03.09.2026 вих.№909/124/26, у яких також наголошує, що розмір його частки у статутному капіталі товариства не має самостійного значення для оцінки порушення корпоративних прав, оскільки участь у загальних зборах охоплює не лише голосування, а й право бути повідомленим, підготуватися до розгляду питань, вносити пропозиції та брати участь в обговоренні. Позивач, якому належить 12,5% статутного капіталу, через несвоєчасне повідомлення був позбавлений можливості реалізувати зазначені права при тому, що його частка давала право вимагати обов`язкового включення питань до порядку денного. Новою редакцією Статуту, прийнятою на спірних зборах, поріг для скликання зборів та обов`язкового включення питань до порядку денного збільшено до 25%, що безпосередньо звузило обсяг корпоративних прав позивача. Отже, позивач вважає, що питання про те, чи могла його частка у 12,5% самостійно змінити результати голосування, не є визначальним, оскільки порушення полягає у позбавленні його можливості повноцінно реалізувати корпоративні права та у подальшому обмеженні їх обсягу.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026, апеляційну скаргу ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" у справі №909/124/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.

Ухвалою від 05.06.2026 колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №909/124/26 та призначила розгляд скарги в судовому засіданні на 02.07.2026.

15.06.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи №909/124/26.

Ухвалою від 02.07.2026 колегія суддів відклала розгляд справи на 23.07.2026.

Ухвалою від 23.07.2026 колегія суддів відклала розгляд справи на 10.09.2026.

Колегія суддів, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розглядає апеляційну скаргу у даній справі поза межами встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України строку, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вчинення процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та справедливого й неупередженого вирішення судом спору.

У судовому засіданні 10.09.2026 представник відповідача (скаржника) підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у справі №909/124/26 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду без змін, а додаткове рішення змінити в частині збільшення розміру гонорару; окрім того, заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, докази понесення яких будуть подані в порядку ст. 129 ГПК України.

10.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

26.12.2025 відбулися загальні збори учасників ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ", рішення яких оформлені протоколом № 26/12/2025. Збори проведені у м. Києві.

Відповідно до порядку денного на вказаних зборах були прийняті рішення з таких питань:

1) обрання голови загальних зборів;

2) про зміну відомостей щодо учасника ОСОБА_2 ;

3) про зміну відомостей щодо учасника ОСОБА_3 ;

4) про затвердження запропонованої редакції статуту;

5) про вчинення дій, необхідних для державної реєстрації прийнятих змін та проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу;

6) про проведення аудиту господарської діяльності товариства.

Вказаним рішенням з четвертого питання порядку денного було затверджено Статут ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" у новій редакції, у якій, зокрема, закріплено такі положення:

- загальні збори можуть бути скликані учасниками, які в сукупності володіють 25 і більше відсотками статутного капіталу товариства (п. 8.7);

- пропозиції щодо внесення питань до порядку денного підлягають обов`язковому включенню, якщо вони надійшли від учасника (учасників), які володіють не менше 25 відсотками статутного капіталу (п. 8.8);

- строк повідомлення учасників про проведення загальних зборів становить не менше 5 календарних днів (п. 8.8).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 27.01.2026 ОСОБА_1 є учасником ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ"; розмір частки у статутному капіталі – 2500000,00 грн, що становить 12,5% статутного капіталу та 12,5% голосів при голосуванні; місцезнаходження товариства - Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Юності, буд. 23.

Відповідно до п. 8.5 Статуту ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" в редакції 2013 року, затвердженої протоколом №1/2013 від 25.06.2013, що діяла до прийняття оскаржуваних рішень, про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються письмово з зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш ніж за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш ніж за 25 днів до початку загальних зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного загальних зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Відповідач стверджує, що 24.11.2025 направив позивачу повідомлення про проведення вказаних зборів, на підтвердження чого подав копію повідомлення від 21.11.2025 вих.№21/11/2025, накладну (квитанцію) Укрпошти від 24.11.2025 з трек-номером 7601801277089; фіскальний чек від 24.11.2025 ФН ПРРО 4000 772701; опис вкладення у цінний лист за формою 107.

Суд встановив, що у наданому описі вкладення зазначено два найменування: повідомлення про скликання чергових загальних зборів учасників ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" (1 шт.) та проєкт нової редакції статуту ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" (1 шт.) та не зазначено номер поштового відправлення; у адресі міститься виправлення в номері квартири, а саме "20" виправлено на "203". За інформацією із сайту Укрпошти щодо відстеження пересилання поштових відправлень, лист за трек-номером 7601801277089 був прийнятий 24.11.2025, прибув до відділення зв`язку в м. Києві (індекс 02149) 28.11.2025, а 12.12.2025 був повернутий відправнику з відміткою "закінчення встановленого терміну зберігання". Відправник отримав повернутий лист 16.12.2025.

Позивач надав до суду копію (скріншот) електронного листування у месенджері з користувачем "Зуб Анато", у якому міститься такий текст: "Попереднє повідомлення надіслане 21.11.2025 щодо проведення загальних зборів ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш" вважати не чинним. Про проведення чергових зборів буде повідомлено вчасно та згідно чинного законодавства". Суд першої інстанції оглянув вказане повідомлення на телефоні позивача в судовому засіданні.

Разом із тим з позовною заявою позивач надав копію поштового конверта з накладною Укрпошти 7601801340430 від 16.12.2025 та трекінг поштового відправлення 7601801340430 з офіційного сайту АТ "Укрпошта", стверджуючи про те, що відповідач фактично направив повідомлення про проведення загальних зборів, які відбудуться 26.12.2025, 16.12.2025 і таке повідомлення було вручено кур`єром 23.12.2025, однак не було вручено позивачу особисто і надсилалося за неналежною адресою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення місцевого господарського суду від 30.04.2026 і матеріали справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства (ч. 1). Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи (ч. 2). Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема, брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ч. 3). Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом (ч. 4).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (ч. 6 ст. 96-1 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом (ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників унормовано ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", згідно з ч. ч. 1-9 якої загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації.

Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Слід відзначити, що відомості про дату, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів є обов`язковими для їх зазначення у повідомленні про загальні збори учасників. При цьому інформація, що міститься в повідомленні, має бути зрозумілою, відповідати принципу достовірності і повноти (ст. 2 Закону України "Про інформацію"). Відомості у повідомленні мають бути конкретними, докладними, вичерпними та точними для надання можливості особі, яка отримує ці відомості, зрозуміти їх правильно та однозначно. Адже необізнаність учасника товариства про скликання зборів, про конкретні дату, час, місце проведення загальних зборів учасників товариства та про порядок денний зборів або неоднозначність відомостей у повідомленні може перешкодити учаснику товариства реалізувати його права на участь в управлінні товариством шляхом участі у відповідних загальних зборах, голосування з питань порядку денного, підписання протоколу загальних зборів тощо. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо вимог до відомостей у повідомленні про проведення зборів викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/333/19, від 13.10.2021 у справі №908/1767/20.

Рішення загальних зборів учасників є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (постанови Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №911/2525/19, від 24.10.2019 у справі №927/807/18).

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Водночас не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Отже, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №910/10275/20, від 28.11.2023 у справі №908/2246/22.

Колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції, вважає доведеним факт направлення позивачу повідомлення про проведення загальних зборів згідно з відправленням від 16.12.2025 за трек-номером 7601801340430, яке було вручено позивачу 23.12.2025, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а. с. 13-15). Доказів протилежного, у т.ч. доставлення відправлення за неналежною адресою та вручення одному з членів сім`ї позивача, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про направлення позивачу повідомлення про проведення загальних зборів 24.11.2025 не підтверджені належними й допустимими доказами. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дефектність опису вкладення у цінний лист ф.107 (а. с. 8) та неможливість, з огляду на його зміст, ідентифікації такого відправлення.

Відповідно до п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Одночасно колегія суддів зауважує, що чинні Правила надання послуг поштового зв`язку №270 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071, на відміну від положень попередньої редакції п. 61 Правил, не встановлюють обов`язку зазначати номер поштового відправлення на примірнику опису вкладення, який видається відправнику.

Пунктом 7 вищезгаданих Правил передбачено, що зразки бланків, що використовуються під час надання користувачам послуг поштового зв`язку з пересилання, зокрема внутрішніх поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів, затверджуються оператором поштового зв`язку.

Згідно з бланком опису ф.107, затвердженим наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 03.03.2015 №155 "Про затвердження зразків бланків, що застосовуються при пересиланні поштових відправлень", виправлення в описі вкладення у цінний лист не допускаються.

Таким чином, зазначення в описі вкладення предметом надіслання "повідомлення про скликання чергових загальних зборів учасників ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" без будь-яких ідентифікуючих ознак та внесення виправлення у номер квартири особи-одержувача унеможливлюють визнання долученого до матеріалів справи опису вкладення у цінний лист (а. с. 8) належним, допустимим та достовірним доказом відправлення позивачу повідомлення про проведення загальних зборів саме 24.11.2025. Висновок суду першої інстанції про те, що відсутність трек-номера безпосередньо на бланку опису вкладення позбавляє цей документ сили беззаперечного доказу є помилковим, проте не вплинув на обґрунтованість кінцевого висновку суду щодо оцінки зазначеного документа з огляду на інші, виявлені у ньому, недоліки (дефекти).

Отже, виходячи із системного аналізу встановлених при розгляді даної справи обставин та наявних в матеріалах справи доказів, 23.12.2025 позивач отримав повідомлення про проведення загальних зборів, які відбулися 26.12.2025, що, як вірно виснував суд першої інстанції, свідчить про порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п. 8.5 Статуту Товариства (у редакції від 25.06.2013, а. с. 80-88), в яких передбачено імперативний обов`язок виконавчого органу повідомити учасника про проведення зборів письмово не менш ніж за 30 днів. За таких обставин позивач був позбавлений реальної можливості підготуватися до розгляду питань порядку денного, належним чином ознайомитися з новою редакцією Статуту та сформувати свою позицію, реалізувати право на внесення пропозицій до порядку денного, що за Статутом вимагає дотримання 25-денного строку до початку загальних зборів.

Суд першої інстанції встановив, що новою редакцією Статуту ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" (2025 рік) змінено порядок реалізації учасниками товариства права на скликання загальних зборів та внесення пропозицій до порядку денного. Зокрема, п. 8.7 Статуту передбачено, що загальні збори скликаються за ініціативою директора товариства або на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 25 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Пунктом 8.8 Статуту встановлено, що пропозиції щодо внесення питань до порядку денного підлягають обов`язковому включенню за умови їх внесення учасником або учасниками, які володіють 25 або більше відсотками статутного капіталу товариства (а. с. 8 на звороті – 14).

Однак ч. 7 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Згідно з ч. 8 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

Тобто зі змісту наведеної норми вбачається встановлення законодавцем мінімального рівня корпоративної участі, з досягненням якого учаснику (учасникам) гарантується обов`язкове включення відповідної пропозиції до порядку денного, в т.ч. й після надсилання повідомлення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що збільшення встановленого порогу до 25% суперечить вищевказаним нормам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та фактично позбавило позивача, який володіє часткою 12,5% статутного капіталу, права самостійно реалізовувати гарантовані законом механізми участі в управлінні товариством.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає безпідставним твердження відповідача про те, що нові положення статуту щодо порогу у 25%, який стосується пропозицій, поданих після розсилки повідомлень, не суперечить Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а лише виокремлює певний випадок та встановлює індивідуальний механізм для його реалізації.

Крім того відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

А ч. 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює обов`язок виконавчого органу товариства повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, Статутом товариства в новій редакції встановлено інший, ніж у ч. 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", строк повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів товариства - не менше ніж за 5 днів до запланованої дати загальних зборів учасників (абз. 2 п. 8.8.). Такий же строк - не менше ніж за 5 дні до запланованої дати загальних зборів учасників встановлено абз. 5 п.8.8. Статуту для повідомлення учасників товариства про внесення змін до порядку денного.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що встановлений Статутом строк повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів товариства не дозволяє учасникам товариства в повній мірі реалізувати надані їм згідно закону та статуту механізми участі в управлінні товариством. Так, не є достантім час для ознайомлення з питаннями порядку денного (якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, то і з проектом запропонованих змін) з метою реалізації учасниками права, зокрема, внесення пропозицій до порядку денного, з огляду також на встановлений Статутом строк виконання обов`язку виконавчим органом товариства щодо повідомлення учасників про внесення змін до порядку денного.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що вищевказані спірні положення Статуту були прийняті саме на тих загальних зборах, про проведення яких позивач був повідомлений з порушенням установленого строку, унаслідок чого він був позбавлений реальної можливості взяти участь у розгляді питання щодо затвердження нової редакції Статуту та висловити свої заперечення щодо положень, які безпосередньо впливають на обсяг його корпоративних прав.

Доводи відповідача про те, що позивача безпосередньо стосувалося лише одне з шести питань порядку денного, є необґрунтованими. Право учасника товариства на участь у загальних зборах не обмежується лише можливістю голосування з окремого питання порядку денного. Як вірно відзначив суд першої інстанції, фундаментальне порушення процедури скликання зборів, яке полягає у позбавленні учасника гарантованої можливості реалізувати свої права на підготовку та участь у них, має наслідком визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними у повному обсязі, оскільки воля найвищого органу управління була сформована з порушенням закону.

Окрім того, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про недотримання вимог ч. 7 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки загальні збори учасників товариства проведені 26.12.2025 у м. Києві, а не за місцезнаходженням ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" у м. Івано-Франківську, при цьому Статутом товариства інше місце проведення загальних зборів не встановлено.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що проведення загальних зборів у м. Києві фактично сприяло участі позивача у зв`язку з його місцем проживання у м. Києві. За змістом ч. 7 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", законодавець визначив об`єктивний критерій місця проведення загальних зборів — місцезнаходження товариства, якщо статутом не встановлено інше. Така законодавча конструкція спрямована на забезпечення визначеності та передбачуваності корпоративної процедури для всіх учасників товариства. Відтак дотримання встановленого законом порядку не може ставитися у залежність від суб`єктивної оцінки того, чи було визначене виконавчим органом інше місце проведення зборів зручнішим для конкретного учасника.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що допущені при скликанні та проведенні загальних зборів порушення не мають формального характеру та безпосередньо стосуються реалізації позивачем його корпоративних прав. Несвоєчасне повідомлення позивача у поєднанні з проведенням зборів не за місцезнаходженням товариства та прийняттям на них нової редакції Статуту, положення якої обмежують позивача у можливості реалізувати гарантовані законом механізми участі в управлінні товариством, призвели до позбавлення позивача реальної можливості належним чином взяти участь у формуванні волі загальних зборів, що відбулися 26.12.2025.

Колегія суддів враховує, що не кожне порушення порядку скликання чи проведення загальних зборів саме по собі є достатньою підставою для визнання прийнятих ними рішень недійсними. Водночас у даній справі порушення оцінюються судом у їх взаємозв`язку та з урахуванням фактичних наслідків для позивача як учасника товариства.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлена сукупність порушень є достатньою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" від 26.12.2025, оформленого протоколом № 26/12/2025, у повному обсязі.

Інші доводи скаржника не спростовують наведених висновків та фактично зводяться до незгоди з процесуальними діями суду першої інстанції.

Суд погоджується з аргументами позивача, що наводяться у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях у справі, у тому обсязі, в якому вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду від 15.05.2026 та матеріали справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач, серед іншого, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, включає судовий збір у розмірі 3328,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн; просив покласти судові витрати на відповідача.

У засіданні 22.04.2026 під час виступу в судових дебатах представник позивача заявив клопотання про відкладення вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки надання правничої допомоги передбачає участь у судових засіданнях, кількість яких до вирішення спору неможливо точно визначити, а також з огляду на необхідність оформлення актів приймання-передачі послуг.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив (п. 2 рішення від 30.04.2026 у справі №909/124/26) вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи.

27.04.2026 через підсистему "Електронний суд" представник позивача подав заяву від 27.04.2026 (вх.№7705/26 від 27.04.2026), у якій просив стягнути з ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" на користь ОСОБА_1 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та вирішити питання розподілу судового збору відповідно до вимог ГПК України. До заяви додано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їхнього розміру.

Відповідач скористався правом подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 05.05.2026 (вх.№8492/26 від 06.05.2026), у якому просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача від 27.04.2026 (вх.№7705/26 від 27.04.2026).

За наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем передбаченого ст. ст. 124, 129 ГПК порядку подання попереднього розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, заявлення про розподіл таких витрат до закінчення судових дебатів у справі та надання суду доказів на підтвердження їхнього розміру.

Колегія суддів зазначає, що подання доказів судових витрат після закінчення судових дебатів, але до ухвалення рішення, за умови попередньо зробленої про це заяви, не є підставою для залишення заяви про стягнення судових витрат без розгляду. Передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденний строк після ухвалення рішення є граничним строком для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат, а не строком, з початком якого виключно пов`язується можливість їх подання. Відтак доводи скаржника у цій частині колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі й витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4).

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, суд першої інстанції правильно поклав судові витрати зі сплати судового збору на відповідача та, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", стягнув на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Колегія суддів перевірила правильність визначення судом першої інстанції розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, та погоджується з відповідним висновком місцевого господарського суду. Підстав для зміни чи скасування додаткового рішення у справі №909/124/26 в цій частині колегія суддів не вбачає.

Щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, то такі витрати, згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Представництво інтересів позивача під час розгляду справи №909/124/26 в суді першої інстанції здійснював адвокат Окунєв Ігор Сергійович, повноваження та обсяг прав якого підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1223147 від 02.02.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Окунєвим І.С. був укладений договір про надання правової допомоги від 27.01.2026, відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу та представляти його інтереси, зокрема, в судах.

Відповідно до п. 5.1 цього договору, позивач зобов`язався оплатити гонорар та фактичні витрати, сума яких буде визначена у додатковій угоді.

27.01.2026 позивач та адвокат уклали додаткову угоду №1 від 27.01.2026 до договору про надання правової допомоги від 27.01.2026, у п. 2 якої визначили суму та порядок оплати позивачем гонорару адвоката. Вартість правової допомоги, що надається позивачу до моменту відкриття провадження та під час розгляду справи за позовом до ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників від 26.12.2025 в суді першої інстанції становить 50000,00 грн. Детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом в рамках виконання договору про надання правової допомоги від 27.01.2026, визначається в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Так, 27.01.2026 позивач та адвокат підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) від 27.04.2026 про те, що загальна сума гонорару адвоката за надання позивачу правової допомоги за період з 27.01.2026 до 27.04.2026 включно становить 50000,00 грн (п. 4).

У п. 3 цього акта від 27.01.2026 викладено детальний перелік виконаних робіт (наданих послуг), який включає: ознайомлення з матеріалами та аналіз обставин справи; проведення первинної консультації; аналіз законодавства та актуальної судової практики; оцінку правових ризиків та формування правової позиції; підготовка і подання позовної заяви з додатками до суду через систему "Електронний суд"; підготовку заяви про усунення недоліків позовної заяви; ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив; ознайомлення із запереченнями відповідача; підготовку заяви про компенсацію судових витрат; моніторинг руху справи; підготовку до судових засідань та участь у них із наданням усних пояснень; інформування клієнта про стан розгляду справи та надання подальших консультацій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Звертаючись із заявою про компенсацію судових витрат, позивач визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн (такий же розмір був зазначений у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивача), який погоджено між ним та адвокатом як фіксований розмір гонорару.

Наданий позивачем акт від 27.04.2026 містить детальний перелік фактично виконаних робіт (наданих послуг), що відповідає вимогам ГПК України щодо подання детального опису робіт.

Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №676/4395/20).

Зі змісту мотивувальної частини додаткового рішення від 15.05.2026 у справі №909/124/26 вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази, оцінив обсяг виконаних адвокатом робіт крізь призму критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності, співмірності та необхідності, а також врахував складність корпоративного спору, значення результату розгляду справи для позивача, необхідність підготовлених адвокатом процесуальних документів, обсяг матеріалів, які підлягали опрацюванню, усталеність судової практики у відповідній категорії спорів, тривалість участі адвоката у судових засіданнях, проведення таких засідань у режимі відеоконференції, а також обставину щодо усунення недоліків позовної заяви, які виникли з вини представника позивача. З урахуванням сукупності цих обставин, суд першої інстанції визначив розмір адвокатських витрат, які відповідають критеріям реальності таких витрат та розумності їхнього розміру і підлягають відшкодуванню в сумі 25000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необґрунтованості визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу як безпідставні. Незгода скаржника з визначеним розміром витрат фактично зводиться до незгоди з результатом їх оцінки та не свідчить про відсутність у додатковому рішенні належного мотивування.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення у справі №909/124/26 такими, що не ґрунтується на нормах процесуального права і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" від 01.06.2026 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/124/26 - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в силу приписів ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "АВТОЛИВМАШ" від 01.06.2026 (вх.№01-05/1758/26 від 02.06.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 у справі №909/124/26 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/124/26 залишити без змін.

4. Матеріали справи №909/124/26 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Рим Т.Я.