Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №160/22083/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №160/22083/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

24.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2015 року по день фактичної виплати індексації-різниці грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації-різниці грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), проте за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року індексацію-різницю грошового забезпечення йому не нараховано та не виплачено. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1777/25 суму індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 76 500 грн 39 коп. перераховано позивачу лише 22.07.2026. Позивач зазначає, що строки виплати цього доходу порушено, а тому він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати, яку відповідач у день виплати заборгованості не нарахував і не виплатив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 26.08.2026.

10.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 360/1777/25 виконано, а тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відсутні. Відповідач також зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а право на компенсацію особа набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати сум доходу, стягнутих на його підставі. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування компенсації за період з 01 березня 2015 року, водночас зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за період з 01 березня 2018 року, тоді як у справі № 360/1777/25 протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення встановлено з 01.03.2018.

Відповіді на відзив позивачем до суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 з 09.08.2017 по 20.04.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2025 № 08/5713.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 360/1777/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року включно з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 у загальному розмірі 80 526 грн 73 коп. відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 зазначеного Порядку, з утриманням з нарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі № 360/1777/25 апеляційні скарги ОСОБА_1 і Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 - без змін.

Згідно з розрахунковим листом Військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2026 № 840 за липень 2026 року позивачу за рішенням суду нараховано 80 526 грн 73 коп., утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 14 494 грн 81 коп. і нараховано грошову компенсацію сум цього податку в тому самому розмірі, утримано військовий збір у розмірі 4 026 грн 34 коп., а сума до виплати визначена в розмірі 76 500 грн 39 коп.

Згідно з платіжною інструкцією від 21.07.2026 № 21553 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала ОСОБА_1 76 500 грн 39 коп. з призначенням платежу - перерахування індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1777/25 від 13.11.2025. Зазначену суму зараховано на рахунок позивача 22.07.2026, що підтверджується наданим позивачем витягом за операціями по картці.

Доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці грошового забезпечення матеріали справи не містять, і відповідачем такі докази не надані.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III установлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні за змістом положення закріплені в пунктах 1-5 Порядку № 159, пункт 3 якого прямо відносить до доходів, що підлягають компенсації, заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.

Крім того, відповідно до абзацу сьомого пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24 виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-III, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Судом установлено, що індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 фактично виплачено позивачу 22.07.2026, тобто з порушенням установлених строків більш як на один календарний місяць. Зазначений дохід є сумою індексації грошових доходів громадян, прямо названою в статті 2 Закону № 2050-III і пункті 3 Порядку № 159, та не має разового характеру.

Отже, всі три умови, визначені Великою Палатою Верховного Суду, у цій справі наявні.

Щодо доводів відповідача про те, що рішення суду у справі № 360/1777/25 виконано, а право на компенсацію виникає лише у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення та з дня набрання ним законної сили, суд зазначає таке.

У постанові від 02 липня 2026 року у справі № 420/17627/24 Верховний Суд виснував, що право на компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту, як невиплата грошового доходу у встановлені строки, а не з несвоєчасним виконанням судового рішення, а тому визначення початку перебігу компенсаційного періоду датою набрання законної сили судовим рішенням про виплату індексації, а не датою фактичного порушення строку виплати, є помилковим. У цій же постанові Верховний Суд окремо зазначив, що у справі № 815/2454/18 (постанова від 20 травня 2020 року) предметом позову була компенсація за затримку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а суд касаційної інстанції в ній лише констатував наявність права на компенсацію у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення, проте не визначав і не оцінював конкретний початковий момент компенсаційного нарахування, а тому посилання на цю постанову як на підставу для обмеження компенсаційного періоду датою набрання законної сили судовим рішенням є помилковим застосуванням її висновків.

Пославшись на свою постанову від 04 вересня 2025 року у справі № 420/16557/24, Верховний Суд у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 420/17627/24 також зазначив, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.

Суд ураховує й те, що компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування - самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 120/4140/25, застосувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, визнав помилковим підхід судів попередніх інстанцій, за яким вимоги про компенсацію втрати частини доходів є передчасними з тих мотивів, що відповідні суми нараховані за рішенням суду, та задовольнив такі вимоги в частині, що стосується несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення.

Отже, обставина, що індексацію-різницю грошового забезпечення нараховано та виплачено позивачу на виконання рішення суду у справі № 360/1777/25, не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, а факт виконання цього рішення, на який посилається відповідач, сам по собі не спростовує того, що дохід виплачено із простроченням.

Щодо періоду, за який належить компенсація, суд зазначає таке.

Невиплаченим доходом позивача, з якого обчислюється компенсація, є індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, право на яку встановлено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 360/1777/25. Отже, невиплата доходу тривала з 01 березня 2018 року, і саме з цієї дати позивач набув право на компенсацію втрати частини доходів, яка нараховується по день фактичної виплати заборгованості - 22 липня 2026 року включно.

Водночас у першій позовній вимозі позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації за період з 01 березня 2015 року, тоді як у другій позовній вимозі - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за період з 01 березня 2018 року.

Судом установлено, що військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив з 09.08.2017, а нарахованого чи визначеного судовим рішенням і не виплаченого доходу за період з 01 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року матеріалами справи не підтверджено і в судовому порядку не встановлено. За період, у якому такого доходу не було, компенсація за Законом № 2050-III не обчислюється, а бездіяльність відповідача щодо її ненарахування та невиплати не може бути визнана протиправною.

Отже, перша позовна вимога є обґрунтованою в частині періоду з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації-різниці грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року, а в частині періоду з 01 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року задоволенню не підлягає.

Суд додатково враховує, що місяць, у якому відповідач здійснив виплату заборгованості з індексації-різниці грошового забезпечення (липень 2026 року), станом на час розгляду справи сплив, компенсацію втрати частини доходів позивачу не нараховано та не виплачено, а у відзиві на позовну заяву відповідач прямо заперечив наявність правових підстав для такої виплати.

Відповідач, здійснюючи 22.07.2026 виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 360/1777/25, розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів не здійснив, доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин ненарахування та невиплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 липня 2026 року є протиправною бездіяльністю відповідача.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу зазначеної компенсації.

Визначаючи зміст обов`язку, який покладається на відповідача, суд виходить з механізму обчислення компенсації. За статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Абзацом другим пункту 4 Порядку № 159 визначено, що індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу, при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Отже, компенсація обчислюється не від загальної суми заборгованості, а окремо за кожен місяць від суми індексації-різниці грошового забезпечення, нарахованої за відповідний місяць, і за час, протягом якого саме ця сума не виплачувалася, до дня її фактичної виплати. З огляду на це в резолютивній частині цього рішення суд зазначає період, за який нараховано індексацію-різницю грошового забезпечення, та дату її фактичної виплати, оскільки без цих даних обчислити суму компенсації неможливо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, а позов - частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації-різниці грошового забезпечення, нарахованої за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року та виплаченої 22 липня 2026 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 360/1777/25, за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації-різниці грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації-різниці грошового забезпечення, нарахованої за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року та виплаченої 22 липня 2026 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 360/1777/25, за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації-різниці грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез