Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №160/22262/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №160/22262/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

27.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- індивідуальні акти у вигляді податкових повідомлень-рішень до ОСОБА_1 :

від 08.09.2025 № 0505452408 в сумі 371 154,89 грн (триста сімдесят одна тисяча 89 коп.);

від 08.09.2025 № 0505482408 в сумі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень);

від 08.09.2025 № 0505472408 в сумі 30 929,57 грн (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 57 коп.);

від 08.09.2025 № 0505462408 в сумі 1020,00 грн (одна тисяча двадцять гривень), прийнятих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - визнати протиправними та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної, на переконання позивача, з порушенням установленого порядку: копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату її початку позивачу не вручено, а запит контролюючого органу від 04.10.2024 не містив опису конкретних фактів порушення й аналізу податкової інформації, докази його вручення відсутні. Позивач зазначає, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на інформації, отриманій від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, яка не є первинним документом, не підтверджена банківськими виписками, договорами чи платіжними документами і сама по собі не доводить факту отримання доходу саме позивачем. Позивач посилається на підпункт 53-1.4 пункту 53-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за яким інформація, отримана від іноземних компетентних органів відповідно до Багатосторонньої угоди CRS щодо фінансових рахунків із сукупним залишком до 250 тисяч доларів США, не вважається податковою інформацією, яка може бути використана для визначення суми податкових зобов`язань. Указує також, що за відсутності відомостей про точні дати, суми та способи окремих виплат неможливо встановити валютний курс Національного банку України, що діяв на момент отримання доходу, а тому розрахунок податкових зобов`язань є припущенням. Окремо оспорює розмір штрафної (фінансової) санкції за податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2025 № 0505482408.

Одночасно з позовною заявою подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами сплати судового збору у розмірі 4 259,84 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 28.08.2026. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

17.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача зводяться до такого. Запит від 04.10.2024 № 69493/6/04-36-24-12-13 складено з дотриманням вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресо, опису конкретних установлених фактів порушення такий запит містити не міг, оскільки їх установлення можливе лише за результатами перевірки. Інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії отримано не за запитом Державної податкової служби України, а в порядку самостійного (спонтанного) надання інформації відповідно до пункту «a» частини 1 статті 7 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, така інформація є податковою інформацією в розумінні підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України і згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 цього Кодексу може бути підставою для висновків перевірки. Положення підпункту 53-1.4 пункту 53-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки обмін інформацією відбувся не на підставі Багатосторонньої угоди CRS, а доказів того, що «Fenix International Ltd» є фінансовою установою, матеріали справи не містять. Штрафну (фінансову) санкцію за податковим повідомленням-рішенням № 0505482408 застосовано в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 06.08.2026 у справі № 600/2950/25-а.

18.08.2026 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які, за твердженням відповідача, підтверджують отримання позивачем коштів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за 2020-2022 роки. Подані з цим клопотанням документи долучено до матеріалів справи.

24.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Доводи відповіді на відзив зводяться до такого. Запит від 04.10.2024 № 69493/6/04-36-24-12-13 не містив чітко окреслених обставин можливого порушення, а тому не породив у позивача обов`язку надати інформацію та документи. Інформація, отримана від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, має інформаційно-аналітичний характер, не є первинним документом і підлягає підтвердженню банківськими виписками, договорами та платіжними документами. У період надіслання запиту позивач перебувала за межами України і за адресою, на яку надсилалася кореспонденція, фактично не проживала, тому повернення поштового відправлення не свідчить про її обізнаність зі змістом запиту. Штрафну (фінансову) санкцію за податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2025 № 0505482408 визначено без урахування законодавчого регулювання, чинного на дату його прийняття. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 240/22077/25 і від 25.06.2026 у справі № 560/9531/25.

31.08.2026 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, мотивоване видом позовних вимог, великим обсягом документів та інших письмових доказів і принципом гласності судового процесу.

03.09.2026 до суду надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у яких відповідач додатково обґрунтовує відповідність запиту від 04.10.2024 № 69493/6/04-36-24-12-13 вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, належність вручення цього запиту за правилами абзацу другого пункту 42.5 статті 42 цього Кодексу, можливість формування висновків перевірки на підставі податкової інформації за відсутності первинних документів, не наданих платником податків, а також правильність визначення розміру штрафної (фінансової) санкції за податковим повідомленням-рішенням № 0505482408.

14.09.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких вона зазначає, що наявність у контролюючого органу інформації про певні виплати не доводить ані факту отримання коштів саме нею, ані їх розміру, періоду отримання та правової природи; що відповідач не надав доказів фактичного зарахування коштів позивачу, що ненадання документів на запит не створює презумпції отримання доходу, а застосування штрафу за таке ненадання є безпідставним за відсутності доказів обізнаності позивача зі змістом запиту.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровська державна податкова інспекція) як платник податків. Податковою адресою позивача за даними інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» та відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 10.06.2025 № 0436-2025-0004569 є: АДРЕСА_1 .

Листом Державної податкової служби України від 02.10.2024 № 27331/7/99-00-24-04-03-07 (вх. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 5949/8 від 02.10.2024) до контролюючого органу надіслано інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки.

За даними додатка до вказаного листа на користь ОСОБА_1 (назва облікового запису «ОСОБА_1», дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) надійшли грошові перекази на загальну суму 50 703,00 дол. США, а саме: у 2020 році - 1 транзакція на суму 499,00 дол. США; у 2021 році - 17 транзакцій на суму 21 573,00 дол. США; у 2022 році - 19 транзакцій на суму 28 631,00 дол. США.

04.10.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено запит № 69493/6/04-36-24-12-13 про надання інформації та її документального підтвердження щодо отриманих іноземних доходів і сплати з них податків і зборів. У запиті наведено підставу його надіслання з посиланням на підпункт 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та на отриману податкову інформацію із зазначенням звітних періодів, кількості транзакцій і сум доходу, а також перелік документів, які пропонувалося надати, і строк їх надання - 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Запит надіслано позивачу за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 06 009 7604 2996, дата подання - 24.10.2024) та повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення форми 20 і рекомендованим повідомленням про вручення форми 119. Інформації та документів на цей запит позивачем не надано.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.06.2025 № 4028-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 » призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 21.07.2025 тривалістю 2 робочих дні за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Підставами проведення перевірки в наказі зазначено підпункти 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статтю 79 Податкового кодексу України.

Копію наказу та письмове повідомлення від 19.06.2025 № 1017 про дату початку і місце проведення перевірки надіслано позивачу за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 06 011 6058 4770, дата подання - 19.06.2025) та повернуто відправнику 08.07.2025 у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Перевірку проведено з 21.07.2025 по 22.07.2025, за її результатами складено акт від 23.07.2025 № 3234/04-36-24-08/3073411462.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020, 2021, 2022 роки;

- підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України - заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок недекларування у 2020-2022 роках доходу, отриманого з джерел за межами України, унаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 296 923,91 грн (за 2020 рік - 2 539,63 грн, за 2021 рік - 105 925,07 грн, за 2022 рік - 188 459,21 грн);

- підпункту 1.2 з урахуванням підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - донараховано військовий збір на загальну суму 24 743,66 грн (за 2020 рік - 211,64 грн, за 2021 рік - 8 827,09 грн, за 2022 рік - 15 704,93 грн);

- підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України - неподання інформації та документів, визначених у запиті від 04.10.2024 № 69493/6/04-36-24-12-13.

Загальну суму доходу, отриманого позивачем з джерел за межами України, визначено в розмірі 1 649 577,23 грн, з яких: за 2020 рік - 14 109,03 грн (499,00 дол. США х 28,2746), за 2021 рік - 588 472,61 грн (21 573,00 дол. США х 27,2782), за 2022 рік - 1 046 995,59 грн (28 631,00 дол. США х 36,5686). Перерахунок здійснено за валютним курсом Національного банку України, що діяв на 31 грудня відповідного звітного року, з тих мотивів, що дата отримання іноземних доходів платником документально не підтверджена.

Акт перевірки надіслано позивачу за податковою адресою рекомендованим листом (поштове відправлення № 06 011 738 726 94, дата подання - 24.07.2025) та повернуто відправнику 25.08.2025. Заперечень до акта перевірки в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України позивачем не подано.

08.09.2025 на підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0505452408 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 371 154,89 грн, з яких 296 923,91 грн - за податковими зобов`язаннями та 74 230,98 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0505472408 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 30 929,57 грн, з яких 24 743,66 грн - за податковими зобов`язаннями та 6 185,91 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0505482408 (форма «ПС»), яким на підставі абзацу четвертого пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8 000,00 грн за неподання інформації та документів на запит контролюючого органу;

- № 0505462408 (форма «ПС»), яким на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 020,00 грн за неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020, 2021 та 2022 роки (по 340,00 грн за кожне неподання).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № R 06701 167972 0) та повернуто відправнику 21.10.2025 у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

24.04.2026 представником позивача адвокатом Мунтяну І.І. подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області адвокатський запит, за результатами розгляду якого 30.04.2026 контролюючим органом надано відповідь про прийняття 08.09.2025 стосовно ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Передусім суд вирішує подане позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

За частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 121 цього Кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.09.2025 надіслані позивачу за податковою адресою рекомендованим листом і повернуті відправнику 21.10.2025 у зв`язку із закінченням терміну зберігання, тобто фактично позивачу не вручалися. Доказів того, що позивач була обізнана про прийняття стосовно неї цих рішень раніше 30.04.2026, матеріали справи не містять, відповідач таких доказів не надав і про пропуск строку звернення до суду не заявляв.

Оцінюючи послідовність дій позивача звернення 24.04.2026 з адвокатським запитом, отримання 30.04.2026 відповіді контролюючого органу про існування спірних рішень і подання позовної заяви 24.07.2026, суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, поновлює цей строк і розглядає справу по суті заявлених вимог.

Щодо доводів позивача про протиправність призначення та проведення перевірки суд зазначає таке.

За пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків копії наказу та письмового повідомлення шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу; податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. За пунктом 70.7 статті 70 цього Кодексу фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Матеріалами справи підтверджено, що копію наказу від 19.06.2025 № 4028-п і повідомлення від 19.06.2025 № 1017 надіслано позивачу 19.06.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення саме за податковою адресою, яка на той час відповідала і даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, і адресі зареєстрованого місця проживання позивача, зазначеній у самій позовній заяві. Поштове відправлення повернуто 08.07.2025 у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а перевірку розпочато 21.07.2025, тобто після спливу 30 календарних днів з дати надсилання наказу та повідомлення.

Відомостей про те, що позивач у порядку та строки, визначені статтями 45, 70 Податкового кодексу України, повідомляла контролюючий орган про зміну податкової адреси, матеріали справи не містять. За таких обставин передбачених пунктом 42.3 статті 42 Кодексу підстав для звільнення позивача від виконання вимог документів, надісланих за податковою адресою і повернутих як такі, що не знайшли адресата, немає.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18 виснував, що за встановленого факту повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», яким направлено платнику наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, скерованого на податкову адресу платника рекомендованим поштовим відправленням, платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а в разі невиконання цього обов`язку не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків; обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків кореспонденції у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитися до отримання відповідної кореспонденції.

Довід позивача про те, що в період надіслання запиту, наказу та повідомлення про перевірку вона перебувала за межами України і за адресою, на яку надсилалася кореспонденція, фактично не проживала, суд відхиляє. Абзац другий пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України пов`язує наслідок вручення документа саме з неможливістю його вручення, зокрема через незнаходження фактичного місця розташування платника податків, і не ставить цей наслідок у залежність від причин, з яких платник не отримав поштового відправлення. Обов`язок повідомити контролюючий орган про зміну даних, які вносяться до облікової картки платника податків, у тому числі про зміну місця проживання, покладено на фізичну особу пунктом 70.7 статті 70 цього Кодексу; доказів виконання цього обов`язку позивач не надала. За таких обставин негативні наслідки неотримання кореспонденції, надісланої за податковою адресою, несе сама позивачка.

Отже, доводи позивача про невручення їй копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату її початку не знайшли підтвердження, а порядок призначення і проведення перевірки контролюючим органом дотримано.

Не знайшли підтвердження і доводи позивача щодо невідповідності запиту від 04.10.2024 № 69493/6/04-36-24-12-13 вимогам статті 73 Податкового кодексу України.

За підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового законодавства, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті.

Наведена норма пов`язує правомірність запиту із зазначенням у ньому фактів, які можуть свідчити про порушення, а не встановлених фактів порушення, оскільки останні можуть бути встановлені лише за результатами перевірки. Спірний запит містить посилання на отриману від компетентного органу іноземної держави податкову інформацію із зазначенням звітних періодів, кількості транзакцій і сум доходу за кожен рік, перелік документів, які пропонувалося надати, і строк їх надання, а тому вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України відповідає. Запит надіслано за податковою адресою позивача рекомендованим листом і повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що з наведених вище мотивів свідчить про належне його вручення.

Щодо доводів позивача про неможливість використання інформації, отриманої від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, суд зазначає таке.

За підпунктом 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 цього Кодексу для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Відповідно до пункту 1 статті 27 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція.

За пунктом «a» частини 1 статті 7 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах будь-яка Сторона без попереднього прохання надає відому їй інформацію іншій Стороні в разі, якщо перша Сторона має підстави припускати, що на території іншої Сторони може мати місце втрата податку.

Матеріалами справи підтверджено, що інформацію стосовно доходів фізичних осіб - резидентів України від «Fenix International Ltd» надано компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в порядку, передбаченому зазначеними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому з листа компетентного органу Сполученого Королівства від 02.09.2024 № S003703 убачається, що відповідну інформацію отримано ним від «Fenix International Ltd» у відповідь на звернення Державної податкової служби України (реєстраційний номер звернення 648/ІКО/99-00-16-01-01-05), тобто в порядку статей 4 і 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах. Доводи позивача про недотримання контролюючим органом Порядку обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 № 118, у частині вимог до змісту спеціального запиту суд відхиляє. Зазначений Порядок регулює відносини між Державною податковою службою України, її територіальними органами та компетентними органами іноземних держав щодо організації обміну податковою інформацією і не встановлює вимог до доказів у податковому спорі. Самого звернення Державної податкової служби України до компетентного органу Сполученого Королівства матеріали справи не містять, а обставин, які свідчили б про те, що надана компетентним органом інформація стосується іншої особи або є недостовірною через недоліки такого звернення, позивач не навела.

Безпідставним є й посилання позивача на підпункт 53-1.4 пункту 53-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Наведена норма стосується виключно інформації, отриманої контролюючим органом від іноземних компетентних органів відповідно до Багатосторонньої угоди CRS і такої, що стосується фінансового рахунку або рахунків громадянина України, відкритих у фінансових установах іноземних юрисдикцій. Натомість у цій справі інформацію отримано на підставі Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, а не в межах автоматичного обміну за Багатосторонньою угодою CRS; доказів того, що «Fenix International Ltd» є фінансовою установою відповідної юрисдикції, а надані відомості стосуються фінансових рахунків позивача, матеріали справи не містять.

За підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 цього Кодексу об`єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Кодексу в разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Зазначені доходи є також об`єктом оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Обов`язок подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи встановлено пунктом 176.1 статті 176 і пунктом 179.1 статті 179 Кодексу, а строк її подання до 1 травня року, що настає за звітним, підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу.

Позивач, заперечуючи проти висновків перевірки, посилається на те, що інформація компетентного органу іноземної держави не є первинним документом і не підтверджує факту отримання доходу саме нею.

Суд ці доводи відхиляє.

Інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі під час прийняття рішень за результатами перевірок. Відомості, надані компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, є персоніфікованими: вони містять прізвище, ім`я та по батькові позивача, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, адресу, назву облікового запису на платформі, а також кількість і суму транзакцій за кожен звітний рік. Ці відомості узгоджуються з обліковими даними позивача, наявними в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.08.2026 у справі № 600/2950/25-а, зазначивши, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами, і відхиливши доводи платника податків про неможливість використання інформації, отриманої від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Водночас суд ураховує, що у постановах від 17.06.2026 у справі № 240/22077/25, від 25.06.2026 у справі № 560/9531/25, а також від 08.09.2026 у справах № 420/12445/25 і № 560/4741/25 Верховний Суд, підтвердивши можливість використання міжнародної податкової інформації як джерела податкової інформації, водночас виснував, що сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності. Предметом доказування у таких справах є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо платника податків, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання ним саме доходу, який є об`єктом оподаткування, а також його розмір і період отримання.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Щодо ідентифікації платника податків. Надані компетентним органом Сполученого Королівства відомості містять прізвище та ім`я позивача, назву її облікового запису на платформі, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків і адресу, яка збігається як із податковою адресою позивача за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, так і з адресою, зазначеною нею в позовній заяві. За Додатком 1 до листа компетентного органу поля юридичної назви облікового запису, імені користувача, дати народження та офіційної адреси заповнюються за даними власника відповідного облікового запису. Сукупність цих відомостей дозволяє пов`язати надану інформацію саме з позивачем; доказів помилкової ідентифікації або існування іншої особи з такою самою сукупністю ідентифікаційних даних позивач не надала.

Щодо змісту показника суми. За Додатком 1 поле «Total_Value» відображає загальну вартість транзакцій за рік у доларах США за вирахуванням відшкодувань і комісій, а поле «Num_Trans» - кількість транзакцій за рік за вирахуванням відшкодувань. Отже, наведені у справі суми - 499,00 дол. США за однією транзакцією у 2020 році, 21 573,00 дол. США за сімнадцятьма транзакціями у 2021 році та 28 631,00 дол. США за дев`ятнадцятьма транзакціями у 2022 році відображають не узагальнений показник діяльності облікового запису на платформі, а суму коштів, виплачених власнику облікового запису за вирахуванням повернень і комісій посередника, тобто відповідають поняттю доходу, отриманого з джерел за межами України, у розумінні підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України.

Щодо періоду отримання доходу. Надана компетентним органом інформація визначає календарний рік, за який здійснено виплати, і кількість транзакцій у кожному році, що дозволяє віднести дохід до конкретних звітних (податкових) періодів - 2020, 2021 і 2022 років.

Щодо форми документів іноземного походження. Лист компетентного органу Сполученого Королівства від 02.09.2024 і Додаток 1 до нього подано відповідачем разом із перекладом українською мовою, справжність підпису перекладача на якому засвідчено нотаріально; зауважень щодо повноти або правильності перекладу позивач не заявила.

За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не надала ані контролюючому органу під час перевірки, ані суду під час розгляду справи жодного доказу на спростування обставини отримання нею доходу від «Fenix International Ltd»: ні відомостей про власні рахунки та рух коштів за ними, ні пояснень щодо облікового запису, зареєстрованого на її ім`я та з її обліковими даними. Заперечення позивача мають характер загального твердження і жодними доказами не підтверджені.

При цьому суд ураховує, що можливість дослідження контролюючим органом первинних документів під час перевірки була зумовлена саме поведінкою позивача, яка не надала жодного документа на запит від 04.10.2024 і не скористалася правом подати заперечення до акта перевірки.

Щодо доводів позивача про неправильне визначення валютного курсу, суд зазначає таке.

За пунктом 164.4 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Визначення моменту отримання доходу залежить від наявності документів, які підтверджують дату кожної виплати. Такі документи перебувають у розпорядженні платника податків, і саме він мав їх надати на запит контролюючого органу. Позивач цього не зробила, а тому контролюючий орган позбавлений був можливості встановити дату кожної окремої виплати й застосував валютний курс Національного банку України, що діяв на 31 грудня відповідного звітного року.

Суд зауважує, що позиція позивача в цій частині за своїм змістом означала б неможливість оподаткування іноземного доходу в будь-якому випадку, коли платник податків ухиляється від надання документів про дати його отримання. Такий підхід суперечив би обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України), і надавав би перевагу платнику, який не виконав податкового обов`язку, перед тим, хто його виконав. За наведеного застосований контролюючим органом порядок перерахунку прав позивача не порушує.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.09.2025 № 0505482408 суд зазначає таке.

За абзацом четвертим пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 73 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 08.09.2025. Мінімальну заробітну плату, встановлену законом на 1 січня 2025 року, визначено в розмірі 8 000,00 грн, у якому й застосовано штрафну санкцію.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23 висновків суду не спростовує: наведена в ній позиція стосується випадку, коли розмір штрафу за те саме порушення в межах однієї й тієї самої правової норми було зменшено, і зобов`язує застосовувати новий, менший розмір. У спірних правовідносинах розмір санкції, визначений абзацом четвертим пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України, не змінювався.

З огляду на встановлений судом факт належного вручення запиту від 04.10.2024 і ненадання позивачем інформації та документів на цей запит суд визнає це податкове повідомлення-рішення правомірним.

Податкове повідомлення-рішення від 08.09.2025 № 0505462408 прийнято у зв`язку з неподанням позивачем податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020, 2021 та 2022 роки. Обов`язок їх подання встановлено підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пунктом 176.1 статті 176, пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України; факт неподання декларацій позивачем не спростовано. Розмір санкції - 340,00 грн за кожне неподання, а всього 1 020,00 грн - відповідає пункту 120.1 статті 120 Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши подані відповідачем докази, суд доходить висновку, що правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом доведено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; від 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез