Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №345/3128/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3128/26

Провадження № 2-о/345/119/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчак Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., за участю представника заявника – адвоката Бойка Р.Б., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , поданої його представником - адвокатом Бойком Романом Богдановичем, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Калуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту реєстрації шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_2 – адвокат Бойко Р.Б. звернувся до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу, в якій просить встановити факт реєстрації 16 грудня 1959 року Сєровським ЗАГС Свердловської області шлюбу між ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велике Іваніно Сєровського району Свердловської області, і ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 »), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Завраг Лебяжського району Кіровської області.

Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , після смерті якої заявник, як її чоловік, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Однак листом від 19 лютого 2026 року № 59/02-14 нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини заявника зі спадкодавцем. Вказує, що шлюб між ним та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) було зареєстровано 16 грудня 1959 року Сєровським ЗАГС Свердловської області. Факт реєстрації шлюбу підтверджується, зокрема, відмітками у паспортах подружжя, свідоцтвом про право власності на житло та будинковою книгою. Зазначає, що орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовив у поновленні актового запису про шлюб, у зв`язку з чим встановити цей факт в іншому порядку неможливо. Встановлення факту реєстрації шлюбу необхідне заявнику для підтвердження його статусу чоловіка спадкодавця, поновлення актового запису про шлюб та оформлення спадщини за законом.

04.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона зазначила, що заявник ОСОБА_2 є її батьком, а померла ОСОБА_4 – матір`ю. У зв`язку з цим ОСОБА_1 визнає вимоги заявника та просить розглянути справу без її участі.

04.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи, в яких вона зазначила, що на підтвердження факту спільного проживання її батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ведення ними спільного господарства надає наявні у неї фотокопії документів, а також документи, які її мати ОСОБА_4 особисто передала їй на зберігання у 2023 році. Зокрема, ОСОБА_1 надала документацію щодо надання земельної ділянки для спорудження гаража за адресою: АДРЕСА_1 -4-а, реєстр № 598 від 1989 року, а саме первинний документ та виданий у подальшому дублікат, який оформлявся у зв`язку з тимчасовою втратою оригіналу. Зазначила, що право власності на гараж оформлено на ОСОБА_2 , однак він був набутий під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. На підтвердження цього долучила фотокопії документів на гараж. Оригінали документів, за словами ОСОБА_1 , знаходяться у ОСОБА_2 та були передані йому нею 21 липня 2025 року у його квартирі в присутності ОСОБА_3 . Просить долучити додаткові пояснення та додані документи до матеріалів справи, а розгляд справи провести за її відсутності.

10.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення письмових та електронних доказів до матеріалів справи, в якій вона повідомила, що серед особистих архівів виявила оригінали правовстановлюючих та особистих документів, які раніше вважалися втраченими та мають значення для встановлення факту шлюбу і сімейних відносин її батьків. Зокрема, виявлено оригінал свідоцтва про шлюб її батьків, укладений 16 грудня 1959 року, оригінал свідоцтва про народження її батька ОСОБА_2 та оригінал його військового квитка, у якому містяться відомості про сімейний стан та дружину – її померлу матір ОСОБА_4 ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів справи завірені нею копії зазначених документів, зазначивши, що оригінали перебувають у неї на зберіганні та будуть надані суду для огляду у разі процесуальної необхідності.

24.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи, в якому вона просить долучити роздруківку електронного фотодокумента, збереженого на її мобільному телефоні, дата створення файлу – 09.01.2023 року. Зазначений фотодокумент містить витяг з додатку до рішення міськвиконкому від 22.03.2005 року № 113, у текстовій частині та таблиці якого містяться офіційні відомості щодо гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Просить долучити вказаний доказ до матеріалів справи та врахувати наведені в ньому відомості під час ухвалення рішення.

07.07.2026 року від ОСОБА_3 надійшла заява, в якій вона підтвердила, що дошлюбним прізвищем її матері ОСОБА_4 було « ОСОБА_5 », не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу та просила розглянути справу за її відсутності.

16.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій у зв`язку з процедурою заміни її представника - адвоката, просить відкласти розгляд справи на іншу дату для забезпечення можливості належного представництва її інтересів у судовому засіданні.

16.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про повне невизнання вимог заявника та обґрунтування заперечень, у якій вона зазначила, що повністю заперечує проти заявлених ОСОБА_2 вимог про встановлення факту реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження. ОСОБА_1 зазначила, що її попередня заява від 04.06.2026 року про визнання вимог заявника була подана помилково, у зв`язку з чим просить анулювати, визнати недійсною та повністю скасувати її попередню заяву в частині визнання вимог заявника та розгляду справи за її відсутності. У поданій заяві ОСОБА_1 вказала, що між учасниками справи наявний спір про право, зокрема щодо спадкового майна, на яке вона заявляє свої спадкові права. Зазначила, що від неї було приховано відомості щодо площі та легалізації гаражного майна, у зв`язку з чим, на її думку, між сторонами виник конфлікт інтересів та гострий майновий спір щодо спадщини. Також ОСОБА_1 послалася на виявлення оригіналу свідоцтва про шлюб її батьків, укладений 16 грудня 1959 року, та зазначила, що за наявності такого документа відсутня необхідність встановлення відповідного факту в судовому порядку. Посилаючись на частину шосту статті 294 ЦПК України, ОСОБА_1 просить залишити заяву ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право та наявністю оригіналу свідоцтва про шлюб від 1959 року.

13.08.2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Коваленко О.В. подано відзив на заяву ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу, в якому представник проти задоволення заяви заперечила, вважаючи заявлені вимоги безпідставними та такими, що не підлягають розгляду в порядку окремого провадження. У відзиві зазначено, що встановлення факту реєстрації шлюбу безпосередньо пов`язане з оформленням ОСОБА_2 спадкових прав після смерті ОСОБА_4 та може вплинути на обсяг спадкових прав інших спадкоємців, зокрема ОСОБА_1 . У зв`язку з цим представник вказала на наявність спору про право між заявником та заінтересованою особою, оскільки ОСОБА_1 заперечує проти набуття ОСОБА_2 статусу спадкоємця як чоловіка померлої та реалізації ним відповідних спадкових і майнових прав. Також у відзиві зазначено, що у ОСОБА_1 знаходиться оригінал свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , відповідно до якого шлюб зареєстровано 16 грудня 1959 року Замарайським сільським Советом Сєровського району Свердловської області. Представник просила безпосередньо дослідити оригінал зазначеного документа та оцінити його у сукупності з іншими доказами у справі. Звернуто увагу і на письмову вимогу ОСОБА_2 від 28 липня 2026 року про повернення оригіналу свідоцтва про шлюб, у якій заявник зазначив, що цей документ необхідний йому для оформлення спадкових справ після смерті ОСОБА_4 . Крім того, представник ОСОБА_1 зазначила, що встановлення факту реєстрації шлюбу має безпосереднє значення для визначення кола спадкоємців та обсягу їхніх прав на спадкове майно, а тому не може розглядатися у відриві від спадкових та майнових правовідносин. У відзиві також звернуто увагу на майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за життя, зокрема квартиру АДРЕСА_2 та гараж площею 31,2 кв. м, питання щодо правового режиму та належності якого, на думку представника, має значення для визначення складу спадкового майна. Посилаючись на положення ЦПК України, представник ОСОБА_1 вказала, що у разі виникнення під час розгляду справи в порядку окремого провадження спору про право заява підлягає залишенню без розгляду. У зв`язку з цим просила долучити відзив до матеріалів справи, дослідити оригінал свідоцтва про шлюб, врахувати письмову вимогу ОСОБА_2 від 28 липня 2026 року та залишити заяву про встановлення факту реєстрації шлюбу без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

20 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких вона повторно звернула увагу суду на наявність, на її думку, спору щодо спадкових та майнових прав, пов`язаного зі складом спадкового майна та правами спадкоємців. Зазначила, що наведені обставини свідчать про наявність спору про право, який не може бути вирішений у порядку окремого провадження. У зв`язку з цим ОСОБА_1 повторно просила залишити заяву ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу без розгляду.

25 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона повідомила про побоювання щодо можливого протиправного впливу на неї поза межами судових засідань, у тому числі спроб примусу до відмови від заявлених нею вимог, а також можливого погіршення стану її здоров`я. У заяві ОСОБА_1 зазначила, що у разі настання будь-яких таких обставин відповідальність за них, на її думку, має бути покладена на осіб, яких вона пов`язує зі спробами незаконного заволодіння та виведення спадкового майна.

25 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких вона зазначила про наявність, на її думку, суперечностей між заявленими ОСОБА_2 вимогами та фактичними обставинами спадкових правовідносин, оскільки ОСОБА_1 також вважає себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та має законний інтерес у визначенні складу спадкового майна і кола спадкоємців. Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу суду на обставини, які, на її думку, можуть свідчити про неналежність окремих документів, посилаючись на ознаки можливого підроблення, зокрема на так званий «літературний підлог» прізвища, візуальні ознаки технічного втручання у документ та шрифтові аномалії бланка. Також зазначила про, на її думку, історичну та юридичну неможливість існування відповідного «радянського заповіту» у наведеному вигляді. ОСОБА_1 також зазначила, що нотаріусом у межах оформлення спадкових прав фактично було зафіксовано трьох осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини за законом, що, на її думку, підтверджує наявність між спадкоємцями правовідносин щодо спадкового майна. Окремо ОСОБА_1 висловила припущення про можливий злочинний умисел окремих осіб щодо відчуження, приховування або незаконного виведення спадкового майна з метою зміни його належності чи зменшення обсягу спадщини. У зв`язку з цим просила суд врахувати наведені нею обставини під час розгляду справи та оцінки доказів.

08 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно з якою вона повідомила про відмову від послуг призначеного їй адвоката Коваленко Ольги Василівни, яка надавала їй правничу допомогу в порядку безоплатної вторинної правничої допомоги. У зв`язку з цим Флис Т.В. просила не видавати ОСОБА_7 процесуальні документи та копію ухвали у цій справі, а у разі необхідності їх направлення – надсилати такі документи безпосередньо на її адресу.

У судове засідання заявник ОСОБА_2 не з`явився, його представник – адвокат Бойко Р.Б. брав участь у судовому засіданні, заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила та просила суд залишити її без розгляду.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву, в якій не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_2 та просила розглянути справу за її відсутності.

Представник Калуського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника заявника, думку заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, перевіривши доводи заяви та заперечення заінтересованої особи, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Велике Іваніно Сєровського району Свердловської області, а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Завраг Лебяжського району Кіровської області, що підтверджується паспортами громадянина України серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.

Дошлюбним прізвищем ОСОБА_4 було « ОСОБА_5 », після укладення шлюбу вона носила прізвище « ОСОБА_8 ».

У паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому на ім`я ОСОБА_2 , міститься штамп про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_4 , а в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому на ім`я ОСОБА_4 , міститься штамп про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 16 грудня 1959 року Сєровським ЗАГС Свердловської області було зареєстровано шлюб між ними.

Зазначені паспортні дані ОСОБА_4 також містяться у будинковій книзі, відповідно до якої вона була зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_2 .

Крім того, 31 березня 1994 року Відділом приватизації житла Калуського концерну «Хлорвініл» видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_4 .

Факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у шлюбних відносинах також підтверджується військовим квитком № НОМЕР_3 , виданим на ім`я ОСОБА_2 , у якому в графі 7 розділу І (стор. 1) «Сімейний стан» його дружиною зазначена ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Калуші Івано-Франківської області померла ОСОБА_4 . На випадок своєї смерті заповіту вона не складала. Після її смерті до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Хомин Н.Б. із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Листом від 16 січня 2026 року № 19/02-14 приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Хомин Н.Б. повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про неможливість видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.

Листом від 19 лютого 2026 року № 59/02-14 приватний нотаріус Хомин Н.Б. повідомила ОСОБА_2 про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.

Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено висновок про відмову у поновленні актового запису цивільного стану, яким відмовлено у поновленні актового запису про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт реєстрації шлюбу, та неможливістю їх отримання з країни-агресора.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що оригінал свідоцтва про одруження між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 (прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ») знаходиться в заінтересованої особи ОСОБА_1 .

Із наданої заінтересованою особою ОСОБА_1 копії свідоцтва про шлюб від 16.12.1959 № НОМЕР_4 видно, що 16 грудня 1959 року за № 18 Замарайською сільською радою Сєровського району Свердловської області (на даний час - Російська Федерація) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велике Іваніно Сєровського району Свердловської області, і ОСОБА_6 (прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 »), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Заовраг Лебяжського району Кіровської області.

Також за її клопотанням судом досліджено оригінал свідоцтва про шлюб від 16.12.1959 № НОМЕР_4 , який після цього їй повернуто.

Проте повернути оригінал цього свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 заінтересована особа ОСОБА_1 відмовляється, чого не заперечувала в судових засіданнях і підтверджує у своїх заявах.

ОСОБА_2 надсилав ОСОБА_1 вимогу про повернення оригіналу свідоцтва про шлюбу, однак отримавши цю вимогу оригінал нею не повернуто.

Наявність оригіналу свідоцтва про шлюб у ОСОБА_1 сама по собі не усуває необхідності встановлення юридичного факту в цій справі, оскільки зазначений документ не перебуває у володінні заявника, а його добровільне повернення заінтересованою особою не відбулося. Крім того, як встановлено судом та підтверджується висновком органу державної реєстрації актів цивільного стану, поновлення відповідного актового запису в адміністративному порядку не здійснено. Метою звернення заявника до суду є встановлення факту реєстрації шлюбу для подальшого поновлення актового запису цивільного стану та реалізації пов`язаних із цим прав, а не вирішення спору щодо спадкового майна

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 4 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно із ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», у разі якщо втрачено актовий запис цивільного стану, складений компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок поновлення, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.

Абзацом першим пункту 3.17 розділу III Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, встановлено, що рішення суду про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його первинного складання, крім випадку зберігання запису на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

З огляду на вищезазначені обставини та правове регулювання, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви й встановлення факту реєстрації шлюбу для поновлення актового запису про шлюб.

Щодо спору про право.

В ході розгляду справи заінтересована особа ОСОБА_1 змінила свою позицію, зокрема, спочатку визнавала заяву про встановлення факту реєстрації шлюбу, подавала письмові пояснення та докази на підтвердження вимог заявника. Згодом змінила позицію і вказувала на наявність спору про право та просила залишити заяву без розгляду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).

Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри» (див., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).

У цій справі ОСОБА_1 навіть після зміни своєї позиції не заперечувала того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на момент смерті останньої перебували у зареєстрованому шлюбі. Однак посилаючись на дарування ОСОБА_2 гаражу, який на її думку, є спільною сумісною власністю його і ОСОБА_4 , просила заяву залишити без розгляду у зв`язку із наявністю спору про право.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 130/462/24 зазначено, що «окреме провадження характеризується безспірністю, тобто ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт (частина шоста статті 294 ЦПК України). Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 березня 2022 року у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257). Згідно з принципом процесуальної економії штучне «подвоєння» судового процесу є неприпустимим з огляду на те, що вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, про що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (постанови від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16, від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16). Як вже зазначалося, суб`єктивні права не можуть бути об`єктом захисту в окремому провадженні, оскільки не можуть бути предметом судової діяльності матеріальні правовідносини. Матеріально-правовий спір в окремому провадженні не вирішується, а встановлюються факти та стани, що мають юридичне значення. Зазначене унеможливлює штучне «подвоєння» процесу, яке можливе, як правило, лише в позовному провадженні, де наявний спір про право. А в окремому провадженні встановлюється лише юридичний факт або стан. Інший підхід до вирішення цього питання може призвести до висновку про «зайвість» у ЦПК України норм про окреме провадження та встановлення певних юридичних фактів».

Водночас із поданих ОСОБА_1 заяв та пояснень убачається, що вона не оспорює самого факту перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Навпаки, у своїх письмових поясненнях вона посилається на наявність у неї оригіналу свідоцтва про шлюб від 16 грудня 1959 року та підтверджує факт реєстрації шлюбу між зазначеними особами.

Заперечення ОСОБА_1 фактично стосуються не факту реєстрації шлюбу як юридичного факту, а пов`язаних із ним майнових та спадкових правовідносин, зокрема правового режиму гаража, належності частки у спільному майні подружжя, складу спадщини та обсягу спадкових прав.

Разом із тим зазначені питання не є предметом заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу, не вирішуються цим рішенням та не отримують у ньому правової оцінки по суті.

Отже, наведені ОСОБА_1 обставини самі по собі не свідчать про наявність спору про право, який унеможливлював би розгляд заяви в порядку окремого провадження

Враховуючи, що питання щодо визначення кола спадкоємців та їх права на спадкове майно не є предметом розгляду у даній справі, підстави для залишення заяви без розгляду відсутні.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 522/8004/20.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76–81, 89, 259, 263–265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

заяву ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт реєстрації 16 грудня 1959 року за № 18 Замарайською сільською радою Сєровського району Свердловської області (на даний час – російська федерація) шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Велике Іваніно Сєровського району Свердловської області, і ОСОБА_6 (прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: село Заовраг Лебяжського району Кіровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.09.2026.

Суддя :