Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №511/946/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 511/946/26

Номер провадження 3/511/311/26

"18" вересня 2026 р. суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С . І., за участю секретаря:

судового засідання Дьяків В. В.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, — адвоката Теренчука Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повним фіксуванням судового процесу технічними засобами матеріали, які надійшли з ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , громадянина України, який працює водієм шкільного автобуса Болгарського ліцею, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, —

ВСТАНОВИВ:

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601662, 27 лютого 2026 року о 07 годині 05 хвилин у с. Єгорівка Одеського району Одеської області по вул. Островського Валентина ( ОСОБА_2 , за версією працівників поліції, керував автобусом БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та почервоніння очей. У протоколі зазначено, що від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager 0790 та від огляду в закладі охорони здоров`я він відмовився під відеозапис нагрудної камери № NC 211346, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України. Дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Пояснення ОСОБА_1 та позиція сторони захисту

ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. У письмових поясненнях, на які послався захисник, зазначив, що з 2018 року працює водієм шкільного автобуса Болгарського ліцею та здійснює підвезення учнів. У лютому 2026 року його знайомий ОСОБА_3 , який мав намір працевлаштуватися водієм та, за твердженням ОСОБА_4 , мав відповідну категорію посвідчення водія, попросив надати йому можливість відновити практичні навички керування автобусом. У зв`язку з цим у поїздках без дітей ОСОБА_4 дозволяв ОСОБА_5 керувати автобусом.

Щодо подій 27 лютого 2026 року ОСОБА_4 пояснив, що близько 06 години 30 хвилин вони разом із ОСОБА_5 прибули до Болгарського ліцею. За кермо автобуса БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , сів ОСОБА_5 , після чого вони вирушили до с. Єгорівка, де мали забрати учнів. У салоні автобуса як пасажир перебувала ОСОБА_6 , яка їхала до с. Єгорівка. За твердженням ОСОБА_4 , на центральній вулиці села ОСОБА_5 зупинив автобус на зупинці, після чого попереду зупинився службовий автомобіль поліції.

ОСОБА_4 зазначив, що після виходу з автобуса одразу повідомив працівникам поліції: за автобусом як штатний водій закріплений він, однак безпосередньо до зупинки транспортним засобом керував ОСОБА_5 , який перебував поруч та також повідомляв поліцейським, що саме він був водієм. Незважаючи на це, працівники поліції, за словами ОСОБА_4 , продовжили спілкування саме з ним та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Стосовно зафіксованої відмови від огляду ОСОБА_4 пояснив, що наполягав на тому, що автобусом не керував. За його версією, працівник поліції повідомляв про можливість оформлення інших матеріалів, у тому числі у зв`язку з передачею керування, та про можливе затримання автобуса, після чого він погодився на запропонований поліцейським порядок спілкування і на відеозаписі висловив відмову від проходження огляду. ОСОБА_4 стверджував, що ці слова не відображали визнання ним факту керування автобусом.

Далі, за поясненнями ОСОБА_4 , після першого спілкування жодних документів йому не вручали, а працівники поліції дозволили продовжити рух. ОСОБА_5 знову сів за кермо, вони доїхали до місця посадки учнів, після чого тим самим автобусом під керуванням ОСОБА_5 поверталися до ліцею. Приблизно через 20–25 хвилин автобус був зупинений повторно. ОСОБА_4 зазначив, що під час повторного спілкування йому надали вже складені документи для підпису, а зміст повідомлення поліцейського він сприйняв так, ніби протокол стосувався керування транспортним засобом або передачі керування, а не відмови від огляду за частиною першою статті 130 КУпАП.

Захисник адвокат Теренчук Є. В. просив закрити провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, посилаючись на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. У клопотанні від 10 вересня 2026 року захисник навів комплекс заперечень, які суд перевіряє окремо, а саме: недоведеність факту керування автобусом ОСОБА_4 ; порушення права на захист та неналежне роз`яснення прав; неточності в анкетних даних особи у протоколі; недотримання встановленого порядку огляду на стан сп`яніння; відсутність акта огляду та висновку медичного огляду; суперечності в направленні до закладу охорони здоров`я; фрагментарність та непослідовність відеофіксації, у тому числі використання мобільного телефону замість заявленої в протоколі бодікамери; невідсторонення ОСОБА_4 від керування у спосіб, який би відповідав статті 266 КУпАП; відсутність підтвердженої законної підстави для вимог поліції; а також показання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які, за твердженням захисту, безпосередньо підтверджують керування автобусом іншою особою.

Показання свідків

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 27 лютого 2026 року саме він керував автобусом БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , на маршруті від с. Болгарка до с. Єгорівка, а ОСОБА_1 перебував у салоні автобуса як пасажир. ОСОБА_5 підтвердив, що після зупинки повідомляв працівникам поліції про те, що саме він був водієм. Зі змісту наданих суду матеріалів убачається, що захист також долучав документи на підтвердження наявності у ОСОБА_5 права керування транспортними засобами відповідної категорії.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що перебувала в автобусі як пасажир та безпосередньо бачила, що до зупинки у с. Єгорівка автобусом керував ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_1 за кермом не перебував. В істотних для вирішення справи деталях — особа водія, маршрут руху, місце перебування ОСОБА_4 та обставини зупинки — показання ОСОБА_5 і Маєр узгоджуються між собою.

Докази, досліджені судом

Судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601662; письмові пояснення ОСОБА_1 ; клопотання захисника та додані до нього документи; документи щодо права ОСОБА_3 керувати транспортними засобами відповідної категорії; показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ; направлення на огляд; надані поліцією відеофайли, які були відтворені у судовому засіданні; характеристику Болгарського ліцею та клопотання Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Дачненської сільської ради.

З наданого відеозапису вбачається рух автобуса до моменту зупинки, однак особа, яка безпосередньо керує транспортним засобом, на відповідному фрагменті не ідентифікується. Інші фрагменти відображають спілкування працівників поліції з ОСОБА_4 уже біля нерухомого автобуса, пропозицію пройти огляд та подальше оформлення матеріалів. Відеозапис не містить безперервного відображення всієї події від моменту візуального спостереження за водієм автобуса до завершення оформлення матеріалів, а тому не дає суду можливості самостійно встановити, хто саме перебував за кермом безпосередньо перед першою зупинкою.

Суд також ураховує, що у протоколі зазначено про фіксацію відмови на нагрудну камеру № NC 211346, тоді як захист звернув увагу на використання під час окремих епізодів іншого пристрою та на відсутність у матеріалах безперервного запису з указаного в протоколі відеореєстратора. Сам по собі запис, зроблений іншим технічним засобом, не є автоматично недопустимим доказом, однак така невідповідність має значення при оцінці повноти, цілісності та здатності відеоматеріалів підтвердити всі істотні обставини події.

Характеристика Болгарського ліцею та клопотання органу управління освітою характеризують ОСОБА_4 як працівника та підтверджують його тривалу роботу водієм шкільного автобуса. Водночас ці документи не можуть ані підтвердити, ані спростувати конкретний факт керування автобусом 27 лютого 2026 року і тому оцінюються лише як відомості про особу, а не як докази події правопорушення.

Правове регулювання

За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом; провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Стаття 280 КУпАП зобов`язує суддю з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану відповідного сп`яніння або перебування під впливом таких лікарських препаратів.

Таким чином, у справі про відмову від огляду обов`язковим предметом доказування є, передусім, те, що особа, якій пред`явлено вимогу пройти огляд, у відповідний момент саме керувала транспортним засобом. Лише після встановлення цієї обставини правове значення набувають наявність передбачених законом підстав для огляду, дотримання процедури його пропонування та проведення, а також факт чіткої відмови водія від огляду.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. За статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності.

Стаття 256 КУпАП вимагає зазначення у протоколі, зокрема, місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, нормативного акта, який передбачає відповідальність, відомостей про особу та інших даних, необхідних для вирішення справи. Стаття 268 КУпАП гарантує особі право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правничою допомогою.

Порядок проведення огляду визначається статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, та Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. На час події Інструкція № 1452/735 діяла з урахуванням змін 2025 року. За наявності передбачених нею ознак поліцейський пропонує водію огляд; огляд на місці зупинки проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а за неможливості їх застосування — у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису підлягають долученню до протоколу.

Пункт 3 розділу I Інструкції № 1452/735 відносить до ознак алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінку, що не відповідає обстановці. Отже, довід захисту про те, що всі зазначені в протоколі ознаки взагалі не передбачені Інструкцією, не відповідає її змісту: запах алкоголю з порожнини рота прямо передбачений нормативним актом. Разом з тим формулювання «тремтіння рук» і «почервоніння очей» не є буквальним відтворенням переліку Інструкції, а відеозапис не дає можливості достовірно перевірити наявність усіх указаних у протоколі ознак.

Відповідно до Порядку № 1103, якщо водій відмовляється від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а за неможливості їх застосування — у присутності двох свідків складає протокол, у якому зазначає ознаки сп`яніння та дії водія щодо ухилення від огляду. Вимоги до використання поліцейськими технічних засобів фото- і відеофіксації визначаються також Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026; її положення спрямовані, зокрема, на повну та об`єктивну фіксацію службових дій поліцейського.

Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, вимагає належного оформлення протоколу та роз`яснення особі її процесуальних прав, у тому числі прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Недотримання окремої формальної вимоги саме по собі не в кожному випадку автоматично виключає всі матеріали з доказової сукупності, однак суд зобов`язаний оцінити, чи вплинуло конкретне порушення на достовірність доказу або на можливість особи реалізувати право на захист.

Оцінка доводів захисника та доказів у їх сукупності

1. Щодо факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Вирішальним для цієї справи є питання про те, хто керував автобусом безпосередньо перед його зупинкою. Саме факт керування конкретною особою є необхідною передумовою відповідальності за відмову від огляду за частиною першою статті 130 КУпАП. Закріплення автобуса за ОСОБА_4 як штатним водієм, його перебування у салоні, володіння документами на автобус або участь у розмові з поліцейськими не є тотожними встановленню факту керування ним транспортним засобом у конкретний час.

Об`єктивного відеозапису, на якому було б зафіксовано ОСОБА_4 за кермом під час руху або його вихід саме з місця водія після зупинки, матеріали справи не містять. Водночас двоє безпосередньо допитаних судом свідків — ОСОБА_3 та ОСОБА_7 — послідовно вказали, що автобусом керував ОСОБА_5 . Ці показання узгоджуються між собою у ключовій обставині та не спростовані іншим об`єктивним доказом.

Сам протокол серії ЕПР1 № 601662 фіксує висновок поліцейського про керування ОСОБА_4 , однак відповідно до статей 251, 252 КУпАП не має наперед установленої доказової сили. За наявності прямого заперечення особи, двох узгоджених показань очевидців та відеоматеріалів, які не дозволяють ідентифікувати водія до зупинки, одного викладу фабули в протоколі недостатньо для усунення розумного сумніву.

2. Щодо відеофіксації та доводів про вибірковість запису

Частина друга статті 266 КУпАП та Порядок № 1103 передбачають застосування технічних засобів відеозапису під час огляду на місці зупинки, а матеріали відеозапису мають бути долучені до протоколу. Інструкція № 1026 регламентує застосування поліцейськими відповідної відеотехніки та орієнтує на безперервність фіксації службових дій, крім передбачених нею винятків.

У цій справі відеоматеріали підтверджують сам факт подальшого спілкування з ОСОБА_4 та пропозиції пройти огляд, однак не відтворюють безперервно весь ланцюг подій, на якому ґрунтується обвинувачення. Особливо суттєвим є те, що вони не дають відповіді на первинне питання — хто керував автобусом. Посилання в протоколі на нагрудну камеру № NC 211346 при наявності фрагментів, походження яких захист пов`язує із мобільним телефоном, також вимагає обережної оцінки доказової ваги такого запису.

Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а виходив із того, що відеозапис має доказове значення настільки, наскільки він відображає саме юридично значимі обставини правопорушення; запис, який не підтверджує необхідну фактичну ознаку складу, не може замінити належний доказ цієї ознаки. Фактичні обставини тієї справи відрізняються від цієї, тому наведена позиція застосовується судом не як тотожний прецедент, а як загальний підхід до оцінки належності відеодоказу.

3. Щодо ознак сп`яніння та законності вимоги пройти огляд

Суд не погоджується з категоричним твердженням захисту про повну відсутність у протоколі будь-якої ознаки, передбаченої Інструкцією № 1452/735, оскільки запах алкоголю з порожнини рота прямо зазначений у пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Разом з тим сама фіксація в протоколі ознак сп`яніння не усуває необхідності довести, що особа, щодо якої ініційовано процедуру огляду, є саме водієм транспортного засобу.

Відеозапис не є належним засобом перевірки такої ознаки, як запах алкоголю з порожнини рота, а стосовно інших зазначених у протоколі проявів не містить настільки чітких і безспірних даних, які б самостійно усували сумніви.

Однак вирішального значення для результату справи ця обставина не має, оскільки попередньо не доведено базовий факт керування автобусом ОСОБА_4 .

4. Щодо дотримання процедури огляду, направлення до закладу охорони здоров`я та відсутності окремих документів

Захисник указує на відсутність у матеріалах акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу та висновку закладу охорони здоров`я, а також на суперечливість направлення, у якому зазначено доставлення ОСОБА_4 до закладу охорони здоров`я, хоча відповідного висновку немає.

Суд зазначає, що відсутність акта огляду сама по собі не доводить відсутності пропозиції пройти огляд: акт насамперед оформлює проведений огляд і його результат. Водночас у справі про відмову весь процес висунення законної вимоги, реагування водія на неї, направлення до закладу охорони здоров`я та, за наявності, відмови від такого огляду має бути чітко та несуперечливо зафіксований доказами.

У цьому провадженні направлення та відеозаписи не формують безсумнівного й послідовного ланцюга щодо того, чи був ОСОБА_4 фактично доставлений до закладу охорони здоров`я, чи відмовився від огляду саме там, та яким чином ця обставина документувалася. Указана непослідовність сама по собі не є єдиною підставою для закриття справи, однак додатково послаблює доказову цілісність адміністративних матеріалів.

5. Щодо відсторонення від керування

За статтею 266 КУпАП особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування.

Захист наголошує, що після першого епізоду ОСОБА_4 і ОСОБА_5 фактично продовжили рух тим самим автобусом, а під час повторної зупинки за кермом знову перебував ОСОБА_5 . Ця обставина узгоджується з версією захисту про те, що поліцейські фактично бачили ОСОБА_5 як особу, яка здійснювала керування після першого спілкування.

Водночас сама відсутність окремого документа про «передачу керування» не має самостійного вирішального значення, оскільки КУпАП не ставить допустимість усіх доказів у залежність від оформлення такого окремого акта.

Суд враховує фактичну поведінку учасників і поліцейських лише у сукупності з іншими доказами, насамперед при перевірці достовірності твердження, що ОСОБА_4 був водієм до першої зупинки.

6. Щодо роз`яснення процесуальних прав та можливості реалізувати право на захист

Захист посилається на те, що під час оформлення матеріалів ОСОБА_4 не було належним чином роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП та відповідними положеннями Конституції України, зокрема право користуватися правничою допомогою.

Суд виходить із того, що процесуальні права мають бути не формально згадані, а реально забезпечені. Водночас для висновку про правові наслідки такого порушення необхідно оцінити його вплив на конкретні докази та можливість особи захищатися.

Надані відеофрагменти не містять повного безперервного відображення процедури, яке б дозволило суду переконатися у послідовному роз`ясненні прав перед отриманням пояснень та підписів.

Разом із тим ОСОБА_4 у судовому провадженні реалізував право на захист через адвоката, подав докази та клопотання. Тому цей недолік суд враховує як один з елементів оцінки якості оформлення первинних матеріалів, але не визнає його самостійною і єдиною підставою закриття провадження.

7. Щодо неточностей у прізвищі, імені та по батькові

Захисник обґрунтовано звернув увагу на різні варіанти зазначення по батькові ОСОБА_4 в адміністративних матеріалах.

За паспортними даними йдеться про ОСОБА_1 , тоді як у протоколі в окремих місцях наведено інші варіанти.

Такі неточності свідчать про неналежну ретельність оформлення документа, однак з урахуванням інших ідентифікаційних даних — прізвища, імені, паспортних та податкових реквізитів — не створюють самостійної невизначеності щодо того, стосовно якої фізичної особи складено протокол.

Тому самі по собі вони не зумовлюють закриття провадження, але оцінюються разом з іншими недоліками матеріалів.

8. Щодо законності зупинки та посилання захисту на постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17

У справі № 686/11314/17 Верховний Суд погодився з висновком про неправомірність вимоги пред`явити документи, коли порушення ПДР, яке стало підставою для такої вимоги, не було належно задокументовано та доведено. Разом із тим фактичні обставини та предмет правового регулювання в тій справі не є тотожними цьому провадженню за частиною першою статті 130 КУпАП. Тому наведена постанова не означає автоматичної недопустимості всіх подальших матеріалів у кожному випадку, коли захист оспорює початкову підставу зупинки.

Для цієї справи вирішальним є не абстрактна оцінка повноважень поліції на перевірку документів, а те, чи доведено належними доказами, що саме ОСОБА_4 керував автобусом і як водієві йому була пред`явлена законна вимога пройти огляд. За наявною сукупністю доказів перша з цих обставин не встановлена поза розумним сумнівом.

9. Щодо показань свідків та їх оцінки

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 наголосив, що притягнення до адміністративної відповідальності можливе за наявності події правопорушення та вини особи, підтверджених належними доказами, а показання свідка підлягають оцінці поряд з усією доказовою сукупністю. Суд не переносить фактичні висновки тієї справи на це провадження, але застосовує наведений загальний підхід до оцінки доказів.

ОСОБА_5 і ОСОБА_8 повідомили про обставини, які сприймали безпосередньо. Сам факт знайомства чи спільної поїздки з ОСОБА_4 не є достатньою підставою автоматично відкинути їх показання як недостовірні. Суттєвих внутрішніх суперечностей у частині того, хто перебував за кермом, судом не встановлено; об`єктивний відеозапис, який би спростовував ці показання, відсутній.

Тому їх показання мають істотне доказове значення і створюють щонайменше обґрунтований сумнів у правильності зазначеного в протоколі висновку про керування автобусом ОСОБА_4 .

Стандарт доказування та практика ЄСПЛ

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» адміністративне провадження з огляду на характер обвинувачення та санкції розглядалося крізь гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Коробов проти України» ЄСПЛ застосовував стандарт доведення «поза розумним сумнівом», який може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту.

Стаття 62 Конституції України закріплює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив, що адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі на презумпції невинуватості.

Суд також враховує, що відповідно до підходу Верховного Суду, сформульованого у справах № 161/5372/17 та № 216/5226/16-а, сам процесуальний документ або відеозапис не можуть підміняти доказування тієї фактичної обставини, яка утворює обов`язкову ознаку конкретного складу адміністративного правопорушення. Докази мають оцінюватися за їх здатністю підтвердити саме спірну юридично значиму обставину.

Висновки суду

Оцінивши кожний доказ окремо та всю сукупність доказів у взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що матеріалами провадження не доведено поза розумним сумнівом, що 27 лютого 2026 року о 07 годині 05 хвилин автобусом БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , керував саме ОСОБА_1 . Відеоматеріали не фіксують його за кермом та не дають можливості ідентифікувати водія до зупинки; натомість показання двох безпосередніх очевидців узгоджено вказують на керування автобусом ОСОБА_3 .

За таких обставин не доведено обов`язкової передумови складу правопорушення у формі відмови від огляду — звернення відповідної вимоги до ОСОБА_4 саме як до особи, яка керувала транспортним засобом. Навіть за наявності на відеозаписі його словесної відмови від запропонованого огляду така відмова не може оцінюватися ізольовано від питання про наявність у нього спеціального статусу водія у момент події.

Інші зауваження сторони захисту — щодо неповноти відеофіксації, невідповідності між зазначеним у протоколі технічним засобом та фактично наданими записами, суперечливості документування направлення до закладу охорони здоров`я, порядку роз`яснення процесуальних прав та неточностей у реквізитах — мають різну самостійну правову вагу. Не кожне з них окремо автоматично тягне недопустимість усіх адміністративних матеріалів. Проте у цій справі вони не усувають, а навпаки посилюють головний невирішений сумнів щодо особи водія та повноти фіксації події.

Суд не ставить під сумнів підвищену суспільну небезпечність керування транспортними засобами у стані сп`яніння та необхідність безумовного виконання водіями законної вимоги поліцейського про проходження огляду.

Водночас суворість санкції частини першої статті 130 КУпАП не знижує стандарту доказування і не дозволяє покладати відповідальність на особу за відсутності належної та узгодженої сукупності доказів усіх обов`язкових ознак складу правопорушення.

Оскільки факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 не доведений, у його діях не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У межах уже оприлюдненої резолютивної частини суд закриває провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки провадження закривається без накладення адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 7, 40-1, 245, 247, 251, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суддя —

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Теренчука Є. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , — задовольнити.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі протоколу серії ЕПР1 № 601662 — закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст Постанови виготовлено та підписано суддею – 21 вересня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак