Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №922/363/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/363/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Крестьянінов О.О.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (вх. №1007 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26 (суддя Аріт К.В.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , м. Ізюм Харківської області,

про стягнення 138814,45грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ, позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (далі - КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", відповідач) про стягнення коштів у розмірі 138814,45грн понесених витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок ДТП за участю водія відповідача, який не мав чинного страхового поліса, МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 135151,25грн за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу, та збір документів по справі у загальній сумі 3663,20грн. Оскільки позивачем виконано обов`язок із відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому він отримав право вимоги на відшкодування збитків з відповідача як суб`єкта, що володіє транспортним засобом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" на користь МТСБУ кошти у розмірі понесених витрат, а саме 138814,45грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:

- відповідач на час виникнення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач - МТСБУ відшкодував завдану шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих;

- у даному випадку позивач має право регресної вимоги до відповідача, оскільки водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем - КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф";

- закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП;

- огляд пошкодженого транспортного засобу та розрахунок його вартості в сумі 135151,25грн виконаний належним оцінювачем;

- позивач довів, що понесені ним витрати на встановлення розміру заподіяних збитків та збір документів по справі становили 3663,20грн;

- клопотання про проведення експертизи залишено без розгляду, оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а клопотань учасників справи про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження до суду не надходило.

Не погодившись із ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач - КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на недоведеність позивачем розміру матеріальної шкоди, завданої потерпілому, з огляду на таке:

- визначення розміру збитків здійснювалось після спливу більше, ніж півтора місяці після настання дорожньо-транспортної пригоди;

- у долученому позивачем Звіті №386 з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля від 17.11.2023 не вказано, що експерт був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому цей доказ не може бути достовірним;

- огляд пошкодженого транспортного засобу проводився без участі представників відповідача та водія ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи, в якому він просить призначити судову транспортно-товарознавчу експертизу у справі №922/363/26; на розгляд експертів поставити наступне питання: яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику транспортного засобу Renault Megan, д.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка трапилась 01.10.2023, станом на дату ДТП; проведення експертизи доручити експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Витрати на проведення експертизи покласти на відповідача. На думку скаржника, необхідність зазначеного клопотання полягає у встановленні реальних пошкоджень автомобіля Renault Megan, д.н. НОМЕР_1 , які він зазнав під час ДТП та встановлення вартості матеріальних збитків (шкоди), завданих власнику вказаного ТЗ внаслідок ДТП, яка трапилась 01.10.2023.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

19.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому МТСБУ просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наводить наступне:

- обставина, на яку посилається скаржник - значний час визначення розміру збитків (1,5 місяців після ДТП), не підтверджує факту впливу такого часу саме на розмір таких збитків;

- законодавством не передбачено обов`язку зазначати у звіті оцінювача про його обізнаність про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, адже такі вимоги ставляться лише до висновку судового експерта;

- будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості своїх сумнівів у тому, що не всі пошкодження, які автомобіль мав на момент проведення огляду, є наслідком саме спірної ДТП, відповідачем суду не надано;

- відповідач не зазначає, які саме розбіжності чи невідповідності мають пошкодження, описані у Звіті оцінювача та схемі ДТП;

- позивач належним чином повідомляв водія ОСОБА_2 про огляд ТЗ, хоча у нього відсутній обов`язок повідомляти інших учасників про такий огляд.

20.05.2026 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

02.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від третьої особі - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ та здійснити розподіл понесених судових витрат.

Обґрунтовуючи свої заперечення, третя особа зазначає про те, що:

- розрахунок вартості КТЗ після ДТП та розмір регламентної виплати не є доказом суми розрахунку, оскільки у осіб, що його здійснювали, були відсутні дійсні свідоцтва оцінювачів;

- відсутні докази оцінки залишків пошкодженого автомобіля Renault Megan;

- належних доказів на понесення позивачем витрат, пов`язаних із визначенням розміру збитків, суду не надано.

03.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від позивача - МТСБУ надійшла відповідь на відзив третьої особи, в якому останній зазначає наступне:

- відповідно до Звіту оцінювача, а також положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" пошкоджений Renault Megan вважається фізично знищеним, а отже ремонт такого пошкодженого ТЗ не проводився;

- вартість ТЗ до та після ДТП визначена Звітом №386 про розмір збитків, завданих ушкодженням ТЗ, та розрахунком вартості КТЗ марки Renault Megane д.н.з. НОМЕР_2 після ДТП та розміру регламентної виплати, які є належними доказами щодо оцінки пошкодженого майна, відповідно до норм чинного законодавства України.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026, у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Крестьянінов О.О.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі (138814,45грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2023 о 20:02 в м. Харкові по проспекту Гагаріна (на даний час проспект Аерокосмічний), 178, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot Boxer без д.н.з., під час повороту праворуч не забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем Renault Megane д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2024 по справі №646/3330/24, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

03.10.2023 власник автомобіля Renault Megane звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 01.10.2023 за участю вищезазначених автомобілів.

Відповідно до Звіту №386 від 15.11.2023 (далі - звіт) з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Шаповаловим В.І. , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Renault Megane, дорівнює ринковій вартості КТЗ до настання пошкоджень та складає 251754,41грн.

Згідно зі Звітом №386 визначена вартість відновлювального ремонту КТЗ, що становить 282070,22грн, ремонтні калькуляції додані до звіту.

Так як відповідно до здійснених у звіті розрахунків, ремонт пошкодженого автомобіля є економічно необґрунтованим, то розмір відшкодування відповідно до ст. 30 Закону №1961-IV становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а саме: 135151,25грн (251754,41грн - 116603,16грн).

Дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні інструкції, судом встановлено, що МСБУ здійснило виплати на суму:

- 135151,25грн (виплата по справі №96589) на рахунок власника Renault Megane - ОСОБА_5 , що підтверджується платіжною інструкцією №941623 від 28.10.2024;

- 1760,00грн (оплата послуг аваркома (екперта) по справі №96589), що підтверджується платіжною інструкцією №978241 від 23.11.2023;

- 1903,20грн (оплата послуг по справі №96589), що підтверджується платіжною інструкцією №979349 від 18.12.2023.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді водія автотранспортних засобів (швидкої та невідкладної медичної допомоги) 1 класу відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги №3, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 та наказом про його переведення.

Згідно з тимчасовим реєстраційним талоном ХХР №125932 Peugeot Boxer, білого кольору, 2022 року випуску, зареєстрований за КНП ХОР "ЦЕМД та МК".

Відповідно до подорожнього листа легкового автомобіля №135903 від 01.10.2023 автомобіль Peugeot Boxer 25460 переданий у розпорядження КНП ХОР "ЦЕМД та МК", а саме водія ОСОБА_1 .

Звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі, позивач посилається на те, що з огляду на виконання ним обов`язку зі сплати суми відшкодування за шкоду внаслідок ДТП він отримав право регресної вимоги щодо відшкодування збитків з відповідача та звернувся до місцевого господарського суду з позовом до відповідача про стягнення суми здійсненого страхового відшкодування.

Як вже зазначалось раніше, за результатами розгляду позовних вимог господарський суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог МТСБУ та їх задоволення.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Об`єктом апеляційного перегляду у даному випадку є рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 138814,45грн, а предметом судового розгляду є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача встановленої суми відшкодування.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Установлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності) може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.

Так, для настання деліктної відповідальності за ст.ст. 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди (збитків); причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Досліджуючи питання вини водія ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції встановлено, що на обох учасників спірної ДТП було складено протоколи про адміністративне правопорушення.

Суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який складається лише для фіксації факту ДТП, а наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема, протиправної поведінки такої особи, яка полягає у порушенні правил дорожнього руху, та її вини, встановлюється судом у межах справи про адміністративне правопорушення.

Так, постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2024 у справі №646/7406/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно водія - ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення у справі №646/7406/23, зокрема, за результатами дослідження відеозапису з місця події, судом встановлено, що в момент ДТП рух автомобілів відбувався по двох смугах руху на зелений сигнал світлофора на перехресті по пр. Гагаріна у м. Харкові, з боку центра міста, при цьому автомобіль марки Peugeot Boxer рухався з увімкненим проблисковим маячком синього кольору. Крім того, між вказаними ТЗ по ходу їх руху, на перехресті стояв припаркований вантажний автомобіль, який створював обмежену видимість для вищевказаних автомобілів, що рухались повз нього.

У вказаній справі встановлено, що водієм КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" - ОСОБА_1 не було дотримано вимоги п. 3.1 ПДР України, оскільки умова забезпечення безпеки дорожнього руху (під час руху спецтранспорту) не була дотримана.

За наслідком дослідження показань свідків та водія ОСОБА_2 , інших доказів у справі №646/7406/23 судом встановлено, що спеціальний звуковий сигнал на автомобілі Peugeot Boxer не був ввімкнений.

Із показань свідків у справі №646/7406/23 встановлено, що перед зіткненням ТЗ на автомобілі марки Peugeot Boxer були увімкнені сині проблискові маяки без увімкненого звукового сигналу, тому за вказаних обставин ОСОБА_3 був позбавлений можливості діяти відповідно до вимог п. 3.2 ПДР України в частині обов`язку надати перевагу в русі транспортному засобу з увімкненим синім проблисковим маячком, оскільки огляд перехрестя був обмежений припаркованим вантажим автомобілем, а автомобіль марки Peugeot Boxer рухався без спеціального звукового сигналу.

Відтак, колегія суддів констатує, що стосовно одного з водіїв - ОСОБА_3 провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито саме у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Судом у справі №646/7406/23 встановлена відсутність вини ОСОБА_3 та відсутність у його діях будь-яких ознак неправомірної поведінки. Судом встановлено, порушення безпеки дорожнього руху відбулось через діяння іншого водія - ОСОБА_1 .

Апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2024 по справі №646/3330/24, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Вищезазначені постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2024 по справі №646/3330/24 та від 12.01.2024 у справі №646/7406/23 учасниками справи не оскаржувались та набрали законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія зазначає, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Отже, обставини ДТП, які встановлені районним судом у вищезазначених судових рішеннях, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення для розгляду даної господарської справи та повторного доведення не потребують.

У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

З наведеного слідує, що при вирішенні питання про притягнення особи до цивільно-правової відповідальності господарський суд на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи має повноваження надати самостійну оцінку наявності вини у діях осіб, яким завдано збитки.

Водночас судова колегія зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 в справі №686/4557/18).

Судова колегія враховує, що факт ДТП та участі у ній відповідних транспортних засобів сторонами не заперечується.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїх поясненнях у господарському суді першої інстанції, зокрема, щодо відсутності у його діях вини під час виконання службового завдання, не спростовують факту недотримання ним вимог ПДР - рух оперативного транспортного засобу з увімкненим спеціальним звуковим сигналом, - як і обставин виникнення ДТП та спричинення ТЗ механічних ушкоджень.

Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що спірна ДТП сталася за участю автомобіля швидкої допомоги внаслідок об`єктивних чи переборних обставин, тобто не з вини його водія. Також у постановах Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2024 по справі №646/3330/24 та від 12.01.2024 у справі №646/7406/23 не було встановлено того, що ОСОБА_1 виконував невідкладне службове завдання, зокрема, був зафіксований виклик бригади ШМД або будь-яке інше документальне підтвердження зазначених обставин. Окрім того, враховується також встановлені районним судом обставини відсутності увімкненого звукового сигналу на ТЗ, яким в момент ДТП керував ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Колегія суддів зазначає, що імперативний характер цієї норми покладає на кожного водія безумовний обов`язок із дотримання встановлених правил безпеки дорожнього руху. Відтак, будь-які суб`єктивні чинники (у тому числі поважний вік водія, його рівень знання місцевості, швидкість та навички орієнтування за допомогою технічних засобів навігації) не звільняють водія від неухильного дотримання положень ПДР.

Оскільки дорожня інфраструктура належним чином облаштована засобами регулювання дорожнього руху (дорожніми знаками, розміткою, світлофорами тощо), діє правова презумпція знання водієм дорожньої обстановки. Особа, яка керує транспортним засобом, зобов`язана чітко виконувати вимоги дорожніх знаків та утримуватися від заборонених маневрів (насамперед, повороту праворуч там, де передбачено рух прямо), незалежно від ступеня її ознайомленості з конкретною місцевістю.

У той же час, суд бере до уваги той факт, що відповідачем та третьою особою до матеріалів справи не надано будь-яких належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 77 ГПК України доказів на підтвердження того, що водій швидкої допомоги дотримався вимоги п. 3.1 ПДР України, у зв`язку з чим, як встановлено у постанові Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2024 у справі №646/7406/23, перед зіткненням ТЗ на автомобілі марки Peugeot Boxer були увімкнені сині проблискові маяки без увімкненого звукового сигналу. Тобто, відповідачем та третьою особою у встановленому законом порядку не спростовано вини водія швидкої допомоги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо тривалого проміжку часу між датою ДТП (01.10.2023) та моментом проведення огляду ТЗ (23.10.2023) й подальшого складення Звіту №386 про визначення вартості відновлювального ремонту (17.11.2023), колегія суддів зазначає таке.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі, серед іншого, посилається на те, що з моменту ДТП до огляду пошкодженого ТЗ пройшло 3 (три) тижні, що, на його думку, є значним проміжком часу для визначення того, чи всі пошкодження ТЗ є наслідком ДТП, що сталася 01.10.2023.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що впродовж всього часу з моменту надання ДТП до дати огляду ТЗ та до дати складення звіту з визначення вартості відновлювального ремонту (тобто у період з 01.10.2023 по 17.11.2023) автомобіль Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_1 зазнав будь-яких інших механічних ушкоджень чи дефектів, окрім тих, що були отримані безпосередньо внаслідок ДТП 01.10.2023.

При цьому, суд зауважує, що сама по собі фіксація пошкоджень через три тижні після події, за відсутності доказів зміни технічного стану автомобіля (у тому числі, що його її не ремонтували, він не потрапляв у нове ДТП тощо), не спростовує правомірність та об`єктивність висновків зазначеного звіту.

Окрім того, скаржник також стверджує про невідповідність пошкоджень на ТЗ Renault Megan, звертаючи увагу на те, що описані у звіті пошкодження не збігаються з пошкодженнями, відображеними у схемі ДТП від 01.10.2023, а також відрізняються від тих, що є на відеозаписах з місця ДТП.

Зокрема, на фото зі стоп-кадру (скріншоту) з відеозапису з місця ДТП вбачається, що на Renault Megan д.н.з. НОМЕР_1 наявне ліве переднє крило, а на фото із фото таблиці звіту - його немає; лобове скло ціле.

До відзиву на позов надає скріншот із відеозапису з соцмереж, з якого, на його переконання, видно пошкодження ТЗ Renault Megan д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції не вбачає розбіжностей між видимими пошкодженнями, що містяться на фото з фототаблиці звіту та тими пошкодженнями, які видно зі скріншота, наданого відповідачем як доказ пошкоджень, що виникли безпосередньо після ДТП.

Так, безпосередньо з зображень №14, №17 фототаблиці вбачається пошкодження у нижній лівій частині вітрового (лобового) скла; а серед інших, фото №2, №5, №8 вбачається наявність лівого переднього крила.

Колегією суддів встановлено, що зафіксовані у звіті пошкодження Renault Megan (передня центральна частина ТЗ) відповідають локалізації тих пошкоджень, що відбулися внаслідок удару в результаті ДТП 01.10.2023. Доказів наявності будь-яких інших пошкоджень, спричинених не в результаті ДТП, відповідач суду не надав, матеріали справи не містять.

Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в пп. 5 ч. 2 п. 4 Розділу IX якої визначено, що на зворотному боці схеми місця ДТП зазначається перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП.

Відповідно до розділу І наведеної вище Інструкції визначено, що схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.

Відтак, основною метою та функціональним призначенням схеми ДТП є фіксація фізичних обставин самої події ДТП, а поліцейський не є оцінювачем завданої шкоди та не встановлює ані перелік чи розмір механічних пошкоджень, ані розмір матеріального збитку, а фіксує виключно факт настання дорожньо-транспортної пригоди з видимими (зовнішніми) пошкодженнями.

Таким чином, доводи апелянта про те, що пошкодження ТЗ не відповідають зафіксованим у фототаблиці звіту та схемі ДТП пошкодженням не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним.

Окремо слід зазначити стосовно твердження відповідача щодо взяття при розрахунку завданих збитків верхнього порогу цін на запчастини, недоцільності заміни певних запчастин автомобіля та можливості їх використання або ремонту.

Судова колегія звертає увагу, що представник відповідача не скористався своїм правом бути присутнім під час безпосереднього огляду пошкодженого ТЗ фахівцем, де б він міг самостійно та об`єктивно визначити всі приховані чи явні дефекти. За таких обставин, колегія суддів відхиляє заперечення апелянта щодо дійсного характеру й ступеня ушкоджень елементів КТЗ, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях.

При цьому відповідач не надає конкретного переліку визначених деталей (запчастин) та робіт, на які, на його думку, ціни завищено, як і не надає чіткого переліку деталей, які можуть бути відремонтовані, базуючись на даних, визначених у калькуляції до звіту.

Суд апеляційної інстанції враховує, що заперечуючи проти завищених цін на запчастини та роботи, відповідач не надав будь-якого іншого альтернативного розрахунку вартості робіт та аналогічних деталей (наприклад, з меншою вартістю), посилаючись на власні джерела, вихідні дані та докази.

Таким чином, заперечення відповідача проти розміру матеріального збитку, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими, оскільки відповідач не був позбавлений можливості самостійно визначити інший розмір матеріального збитку, в тому числі, шляхом огляду пошкодженого в ДТП транспортного засобу, фіксації виявлених пошкоджень та здійснення незалежної оцінки вартості пошкоджених запчастин та відновлювальних робіт за власною ініціативою, з залученням спеціалізованих оцінювачів та експертів.

Також суд враховує, що як водій відповідача станом на момент ДТП (01.10.2023), так і сам відповідач, мали об`єктивну можливість викликати для участі в огляді пошкодженого транспортного засобу аварійного комісара чи оцінювача та зафіксувати виявлені пошкодження.

Однак, відповідачем не спростовано будь-якими власними доказами відомості, визначені в звіті оцінювача позивача, ані щодо переліку необхідних для ремонту деталей та матеріалів, ані щодо визначених в ремонтній калькуляції суми їх вартості. Як вже зазначалось, ним не конкретизовано які саме пошкодження автомобіля він вважає сумнівними або такими, що не пов`язані з ДТП від 01.10.2023. У його запереченнях відсутній чіткий перелік деталей, частин транспортного засобу чи видів, обсягу й переліку ремонтних робіт, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи.

Належних доказів щодо іншого розміру збитків відповідачем не надано та матеріали справи таких даних не містять.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у звіті відмітки, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, судова колегія зазначає таке.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, наданий позивачем звіт відповідає вимогам закону, а доводи про те, що у ньому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди визначається на підставі звіту, акту чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства. Законом передбачено два види доказів для встановлення розміру матеріального збитку: звіт про оцінку, виконаний оцінювачем та висновок про оцінку, виконаний експертом. Як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на Єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Методика містить відсилочну норму, а саме п. 4.4.1, де прямо передбачено, що висновок експерта складається з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством. Наданий позивачем звіт про оцінку не є висновком експерта в розумінні положень ст.ст. 98, 101 ГПК України та Закону України "Про судову експертизу", оскільки особа, яка його складала, не була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Однак доводи відповідача про відсутність у звіті про оцінку відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність не нівелюють доказове значення та розміру шкоди, визначеному у такому документі.

Колегія суддів наголошує, що Законом не передбачено обов`язковості наявності саме у звіті про оцінку майна письмового попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою.

Основна відмінність звіту оцінювача та висновку експерта полягає в процесуальному статусі документів, рівні відповідальності виконавця та меті їх створення. Зокрема, висновок експерта є самостійним процесуальним джерелом доказів, в той час як звіт оцінювача розглядається судом як письмовий доказ.

Відтак, наданий позивачем звіт №386 про розмір збитків, завданих ушкодженням ТЗ, проведений відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та відповідно до Методики.

Відповідно до цього звіту оцінку виконано оцінювачем Ковтун М.Є., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 11.11.2006 серії МФ №4562, посвідчення про підвищення кваліфікації МФ №3901-ПК від 27.01.2023 та сертифікат суб`єкта оціночної діяльності Шаповалова В.І. містяться в матеріалах справи та учасниками справи під сумнів не ставляться.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у звіті оцінювача повідомлення про обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також відсутність вказівки, що висновок підготовлено для подання до суду, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться.

Щодо розрахунку вартості КТЗ марки Renault Megan, д.н.з НОМЕР_1 після ДТП та розміру регламентної виплати від 22.11.2023, колегія суддів зазначає таке.

Третя особа - ОСОБА_1 ставить під сумнів вказаний документ, обґрунтовуючи свою позицію, зокрема, тим, що посадові особи не мали дійсних свідоцтв під час здійснення вказаного розрахунку, а також на те, що зазначений документ є внутрішнім документом МТСБУ.

Стосовно зазначеного доводу колегія суддів зауважує, що вказаний розрахунок складено на основі Звіту №386 з визначення вартості відновлювального ремонту від 17.11.2023, оформленого оцінювачем Ковтун М.Є. та ФОП Шаповаловим В.І., таким чином спеціалісти МТСБУ Станіслав Шуляк та Владислав Царюк під час проведення розрахунку не здійснювали експертну діяльність, а лише використали вихідні дані та значення, встановлені звітом суб`єкта оціночної діяльності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в межах спірних правовідносин відповідач фактично не погоджується з сумою визначеного МТСБУ страхового відшкодування, однак власних належних та допустимих доказів на підтвердження іншої суми або вмотивоване заперечення проти зазначених сум суду не надав.

04.05.2026 відповідачем заявлено до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової експертизи, в якому останній просить призначити судову транспортно-товарознавчу експертизу у справі №922/363/26; на розгляд експертів поставити питання щодо того, яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику ТЗ Renault Megan, д.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка трапилась 01.10.2023, станом на дату ДТП. Клопотання про призначення судової експертизи мотивоване тим, що звіт про оцінку є недопустимим та недостовірним джерелом доказів.

Обґрунтовуючи наведене клопотання, заявник лише виразив свої сумніви стосовно того, чи всі пошкодження, зазначені у звіті, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із зазначеною ДТП, з огляду на те, що час проведення огляду та дата самого звіту, на думку скаржника, є значним. Крім того, ним наголошено, що огляд ТЗ здійснювався без повідомлення представника відповідача.

Так, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи у справі №922/363/26, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі №916/3079/23.

Судова колегія наголошує, що відповідач повинен навести не лише припущення про сумнівність пошкоджень ТЗ, а й подати суду власні докази, які підтверджують, що пошкодження, які містяться на авто, виникли внаслідок ДТП або що за два тижні до огляду КТЗ виникли нові пошкодження, яких не було безпосередньо після самої ДТП.

Заперечуючи проти суми здійсненого МТСБУ відшкодування, відповідач не був позбавлений права надати суду іншу суму відновлювально-ремонтних робіт, розраховану з посиланням на власні докази (джерела, конкретні відомості, помилки чи завищення цін у здійсненому позивачем розрахунку (калькуляції) тощо). Проте таких заперечень з посиланням на конкретні докази суду не надано.

Колегія суддів враховує, що відповідач не був позбавлений можливості зі свого боку задіяти будь-яких спеціалістів, оцінювачів ані безпосередньо після ДТП, ані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ані під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді для доведення невідповідності визначених позивачем пошкоджених деталей або для доведення іншого розміру збитків. Проте будь-яких дій, направлених на встановлення таких даних, відповідач зі свого боку протягом майже трьох років з моменту ДТП не здійснив.

Окрім того, відповідач не був позбавлений можливості зафіксувати пошкодження безпосередньо після вчинення ДТП, а також скористатися правом здійснити огляд пошкодженого КТЗ після спричиненого ДТП, залучивши свого представника. Факт ДТП та спричинених у її результаті механічних пошкоджень не оспорюється, обидва водії були обізнані про вину та наслідки, тому не були позбавлені права та можливості дізнатись у потерпілої особи або в МТСБУ, про стан розгляду страхової справи та подальший хід спірних правовідносин.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2023 МТСБУ повідомляло ОСОБА_1 про можливість оглянути транспортний засіб, однак ані третя особа, ані уповноважений представник відповідача не прибули до місця огляду пошкодженого автомобіля.

Стосовно твердження апелянта щодо звільнення ОСОБА_1 , як підставу неповідомлення відповідача про огляд транспортного засобу, судова колегія зазначає, що у позивача відсутній обов`язок відслідковувати трудові взаємовідносини між відповідачем та третьою особою, а факт наявності трудових відносин та виконання службового обов`язку саме на час скоєння ДТП сторонами не заперечується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2026 у справі №524/881/19 зазначила, що судова експертиза призначається, зокрема, тоді, коли між сторонами існує спір щодо правильності розрахунків, технічних характеристик чи інших обставин, встановлення яких потребує спеціальних знань.

Колегія суддів звертає увагу, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Вирішуючи вказане питання, колегія судів апеляційного суду виходить, насамперед, з того, що відповідачем та третьою особою не надано та матеріали справи не містять взаємно суперечливих доказів із даного питання.

Як вже зазначалось вище, відповідачем будь-яких власних доказів невідповідності шкоди та контррозрахунків розміру матеріального збитку суду не надано. Натомість містяться лише його загальні посилання на невідповідність пошкоджень, без їх чіткого переліку, а також конкретного найменування деталей, запчастин разом із їх економічно обґрунтованою вартістю.

Відповідач не посилається на конкретні пошкодження з зазначенням їх розташування на автомобілі та щодо яких виникають певні сумніви, як і не зазначає в чому саме такі сумніви полягають.

Крім того, та обставина, що відповідач в ході розгляду справи заперечував проти застосованої позивачем методики визначення суми позовних вимог, на думку колегії суддів, свідчить про відмінності у правовій позиції сторін, а не про взаємну суперечливість доказів.

На переконання суду апеляційної інстанції, незгода відповідача із застосованою позивачем методикою розрахунку спірної суми не може бути підставою для призначення експертизи, оскільки в силу приписів ст.13 ГПК України щодо змагальності сторін, саме сторони мають доводити обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, чого відповідачем зроблено не було.

Колегія суддів також враховує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 клопотання КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи залишено без розгляду.

Залишаючи клопотання відповідача про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, а питання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відповідачем не ставилося - відповідні клопотання не подавалися.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, а також клопотання про призначення судової експертизи, відповідач наведених заперечень на ухвалу від 24.03.2026 не наводить, посилаючись лише те, що суд першої інстанції позбавив відповідача права на встановлення вартості матеріальної шкоди.

Доводи та мотиви поданого разом з апеляційною скаргою клопотання про призначення судової експертизи фактично зводяться до повторного порушення перед судом апеляційної інстанції питання про необхідність проведення тієї самої експертизи з метою встановлення обставин, необхідність експертного дослідження яких відповідач обґрунтовував і під час розгляду справи судом першої інстанції.

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що висновок судової експертизи відповідно до положень ГПК України є одним із засобів доказування. Отже, призначення на стадії апеляційного перегляду запропонованої відповідачем судової експертизи та отримання за її результатами висновку експерта фактично матиме наслідком одержання нового доказу, якого не існувало та який, відповідно, не досліджувався судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

При цьому відповідач не навів обставин, які б свідчили про виникнення потреби у проведенні такої експертизи на стадії апеляційного перегляду, не зазначив причин, що об`єктивно не залежали від нього та перешкоджали отриманню відповідного експертного висновку під час розгляду справи судом першої інстанції.

Навпаки, матеріали справи свідчать, що відповідач усвідомлював необхідність, на його переконання, застосування спеціальних знань ще під час розгляду справи місцевим господарським судом та реалізував своє процесуальне право шляхом подання відповідного клопотання, яке судом було залишено без розгляду.

Сам лише факт того, що суд першої інстанції залишив без розгляду клопотання відповідача, не утворює передбачених процесуальним законом виняткових обставин для формування нового доказу на стадії апеляційного перегляду та не може бути підставою для повторного вирішення аналогічного клопотання судом апеляційної інстанції без наведення заявником інших обставин, які б об`єктивно обумовлювали необхідність такого процесуального заходу.

Відповідач не надав суду жодних даних про автомобіль Renault Megan, пошкоджений у ДТП 01.10.2023, що унеможливлює оцінку реальної можливості проведення відповідної експертизи. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про поточне місцезнаходження транспортного засобу, його вартість, власників, умови зберігання, а також підтвердження того, що автомобіль не був відремонтований до цього часу.

До того ж, судова колегія також враховує об`єктивну неможливість дослідження автомобіля у стані, в якому він перебував безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки з моменту ДТП до розгляду справи в суді минуло майже 3 роки, що може свідчити про зміну технічного стану автомобіля чи його власників.

Таким чином, зважаючи на те, що заявником не наведено обґрунтованих та переконливих обставин, які б свідчили про об`єктивну необхідність призначення такої експертизи саме на стадії апеляційного перегляду; отриманий за результатами її проведення висновок становив би новий доказ, який не був предметом дослідження суду першої інстанції; а наявні у матеріалах справи докази дозволяють встановити та надати правову оцінку обставинам, що входять до предмета доказування, колегія суддів не вбачає передбачених ст. 99, 269 ГПК України підстав для призначення у справі судової експертизи, у зв`язку з чим клопотання КНМП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з допущенням невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/363/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.О. Крестьянінов