Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №280/6746/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6746/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року (суддя Лазаренко М.С.) у справі №280/6746/26 за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №236 від 25.02.2026 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області нараховувати та виплачувати з 01.03.2026 пенсію ОСОБА_1 з основним розміром 76% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №236 від 25.02.2026 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб”, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2026 по день проведення перерахунку.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідачем з 01.03.2026 проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, та протиправно обмежено максимальний розмір її виплати. Також посилається на безпідставне зменшення основного розміру пенсії до 70% при проведенні перерахунку та індексації пенсії. Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії у відсотковому значенні та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року

адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті розміру пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведеної індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25.02.2026 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області з 01.03.2026 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 76% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведеної індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25.02.2026 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано тим, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, відтак застосування відповідачем при перерахунку пенсії положень ст.13 Закону № 2262-XII в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії позивачу, суперечить нормам чинного законодавства.

З приводу заявлених вимог щодо виплати пенсії без обмеження граничним розміром, суд зазначив, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Відтак обмеження ГУ ПФУ максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ є протиправним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що його дії стосовно застосування 70% грошового забезпечення під час перерахунку пенсії позивача повністю відповідають вимогам Закону №2262, адже на момент перерахунку діють норми Закону №2262, що передбачають саме такий максимальний розмір пенсії.

Щодо задоволених судом вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, відповідач вказує на те, що виходячи зі змісту мотивувальної та резолютивної частин рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12.04.2023, відповідно до Закону № 2262-XII, особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, відтак пенсійний орган діяв правомірно.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №280/1073/25 було, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2023 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області №615 від 08.11.2024, виданої станом на 01.01.2023, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.

З наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії за вислугу років позивача станом на 01.03.2026 по пенсійній справі 0804004588 вбачається, що на виконання вимог Постанови №236 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 та встановлено індексацію базового ОСНП 2026 у розмірі 2595,00 грн. При цьому, з 01.03.2026 підсумок пенсії позивача становив 26 437,92. грн, а виплата пенсії здійснюється з урахуванням максимального розміру пенсії у сумі 25 950,00 грн. Також вбачається, що основний розмір пенсії складає 70% грошового забезпечення. Виплата щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до Постанови КМУ № 713 не здійснюється.

Листом від 15.05.2026 № 23099-23799/Р-02/8-0800/26 відповідачем роз`яснено позивачу, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/1073/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки про грошове забезпечення № 615 від 08.11.2024 (виданої станом на 01.01.2023). Повідомлено про здійснення індексації пенсії позивача 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення. Також вказано про те, що максимальний розмір пенсії(з урахуванням усіх надбавок, підвищень, індексацій тощо) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, що з 01.01.2026 становить 25 950,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача, зокрема, в частині зменшення розміру пенсії у відсотковому значенні та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, оскаржено в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в частині задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем вимог про неправомірність зменшення відповідачем розміру пенсії у відсотковому значенні з 76% до 70% грошового забезпечення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи пенсію за вислугу років позивачу було призначено відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у відсотковому значенні 76% грошового забезпечення.

Відповідно до ст.13 Закону №2262-ХІІ, в редакції, діючій на час призначення позивачу пенсії, було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

08.07.2011 прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-XII, зокрема у ч. 2 ст. 13 цифри "90" змінено цифрами "80".

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 1 квітня 2014 року, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Саме в такій, зміненій редакції положення Закону №2262-XII були застосовані відповідачем при визначенні розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що внесені Законом №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Тобто, при перерахунку пенсії застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.10.2019 по зразковій справі №240/5401/18.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення при перерахунку пенсії, її розміру з 76% грошового забезпечення до 70%.

Аргументи відповідача про те, що під час перерахунку пенсії підлягають застосування саме положення Закону, які є чинними на час такого перерахунку, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки встановлення відповідачем граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог, в частині неправомірності зменшення відповідачем розміру пенсії у відсотковому значенні з 76% до 70% грошового забезпечення.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог, в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.

Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною)не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином, була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Разом з тим, питання розв`язання наявної колізії в частині застосування до спірних правовідносин (предметом яких є правомірність обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII), норм матеріального права, а саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI, було предметом дослідження Верховним Судом, висновки якого викладені в постанові №400/2085/19 від 16 грудня 2021 року.

В даному судовому рішенні Суд зазначив таке.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року в адміністративній справі №280/6746/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова