Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №722/724/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/724/26

Номер провадження 2/722/685/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Суського О.І.

секретаря судових засідань Кушнір І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 на його користь борг за договором позики у сумі 757965,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 7579,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.01.2023 року відповідачі по справі позичили у позивача 27000 доларів США, які зобов`язалися повернути до 01.12.2023 року, про що надали розписку. Грошові кошти у зазначеній у розписці сумі отримали, до зазначеного терміну не повернули позивачу 17250 доларів США, а повернули 9750 доларів США.

Зазначає, що відповідачі зобов`язані повернути грошові кошти в сумі 17250 доларів США, вартість яких за офіційним курсом Національного банку України станом на 24.04.2026 року складає 757965 грн. (17250 доларів США *43,94 грн), а тому змушений звернутися до суду з вимогою про повернення боргу в примусовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути дану справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, за зареєстрованим місцем проживання (перебування).

З інформації наданої Романковецьким старостинським округом Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецькій області стосовно місця реєстрації відповідачів вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , куди і направлялися судові повістки. Відзив на позовну заяву не подавався. А тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачів в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмовіматеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що уточнені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Крім цього, Верховний суд України у постанові від 13.12.2017 року у справі №309/3458/14-ц від 01.12.2017 року, роз`яснив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що у травні місяця 2019 року відповідачі ОСОБА_3 , проживаюча в АДРЕСА_1 та її чоловік ОСОБА_2 , одержали в борг від ОСОБА_1 кошти в іноземній валюті, в сумі 27000 доларів США. Відповідачі зобов`язалися повернути борг до 01.12.2023 року, у повному обсязі або частину по домовленості. Наведене підтверджено оригіналом власноручно написаної письмової розписки про надання коштів від 04.01.2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що відповідачі частково виконали свої зобов`язання та повернули позивачу 9750 доларів США.

Таким чином, з урахуванням часткового повернення отриманих у позику коштів, неповернутою залишається сума 17250 доларів США (27000 доларів США – 9750 доларів США).

При визначенні розміру заборгованості у гривневому еквіваленті суд враховує положення законодавства щодо виконання грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті. У матеріалах справи наявні відомості щодо офіційного курсу гривні до іноземної валюти, а також розрахунок вартості неповернутої суми за офіційним курсом Національного банку України станом на 24.04.2026 року.

Відповідно до зазначеного розрахунку, сума неповернутих 17250 доларів США визначена у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим станом на 24.04.2026 року складає 757965,00 грн, у зв`язку з чим саме зазначений гривневий еквівалент підлягає врахуванню при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами 04.01.2023 року був укладений договір позики грошей.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність у позивача ОСОБА_1 оригіналу боргової розписки від 04.01.2023 року, суд вважає доведеними обставини як щодо отримання відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 предмету позики, так і щодо неповернення ним частини боргу станом на час пред`явлення позову до суду.

На підставі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_1 розрахунку боргу, заборгованість відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договором позики від 04.01.2023 року, станом на 26.04.2026 року складає (17250 доларів США х 43,94 грн.) 757965,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 04.01.2023 року підлягають задоволенню в розмірі 757965,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 7579,65 грн., враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у повному розмірі в рівних частках, а саме по 3789,83 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , борг за договором позики від 04.01.2023 року у розмірі 757965 (сімсот п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 3789 (три тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 3789 (три тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 83 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Сокирянського районного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, а саме протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: