Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №722/821/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/821/26

Номер провадження 2/722/727/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Суського О.І.

секретаря Кушнір І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданим представником позивача Усенко Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7933851 від 25.10.2019 року в розмірі 15500,00 грн., сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Обґрунтовує позов тим, що 25.10.2019 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №7933851 про споживчий кредит у вигляді електронного документа. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та інші платежі передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, не сплатив кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

На підставі договору №45-МЛ від 17.01.2020 року про відступлення права вимоги укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 15500,00 грн., відповідно до виписки з особового рахунка, з яких: 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 500,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2500,00 грн. - заборгованість по штрафах/пені.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.

Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, тому позивач просить позов задовольнити та стягнути вказану суму боргу та судові витрати.

Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.06.2026 року позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, проте в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Однак представник відповідача - адвокат Радамовський М.М. направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн., проте заперечує в частині нарахованої суми відсотків в сумі 7500,00 грн., заборгованість за видачу кредиту в сумі 500,00 грн., пені в сумі 2500,00 грн. та вважає її безпідставною. Також заперечує щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, надану представником позивача в сумі 8000,00 грн., оскільки вказана сума значно перевищує витрати, понесені позивачем та є безпідставною. Вважає, що суд при вирішенні питання відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Крім цього зазначив, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, 25.10.2019 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7933851, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та інші платежі передбачені договором. Цей договір підписаний шляхом Акцепту оферти в електронній формі. З умовами та правилами отримання кредитування відповідач ознайомився.

Згідно вищезазначеного кредитного договору та анкети-заяви на кредит, які були підписані відповідачем за прізвищем « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення споживчих (особистих) потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 5000,00 грн.; строк кредитування - 15 днів; дата повернення - 09.11.2019 року; комісія за надання кредиту - 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до довідки про ідентифікацію підтверджується, що з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено договір про споживчий кредит №7933851 від 25.10.2019 року та підписано електронним підписом позичальника, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора R48970, який був надісланий на номер моб.телефону відповідача НОМЕР_3 .

Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТзОА «Мілоан»: 25.10.2019 року на суму 5000,00 грн., на платіжну карту відповідача № НОМЕР_4 , що підтверджується платіжним дорученням №2650754.

Так, згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відсотки.

На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ч.1 та ч.2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч1 та ч.2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частин 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцеві третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умовами користування засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, наданими позивачем доказами достовірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні зобов`язання та товариство виконала свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. й відповідно доказів на спростування вказаного суду не надано.

Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань згідно кредитного договору не виконав.

Зокрема, із виписки з особового рахунку за кредитним договором №7933851 від 25.10.2019 року вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 15500,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 7500,00 грн. - заборгованість за сумою відсотків, 500,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2500,00 грн. - заборгованість по штрафам/пені.

В подальшому, 17.01.2020 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №45-МЛ. Відповідно до умов даного Договору ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7933851 від 25.10.2019 року в сумі 15500,00 грн.

Так, згідно положень цивільного законодавства, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України) - постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено судом, між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» вчинено договір відступлення права вимоги.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що права вимоги за договором між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 25.10.2019 року №7933851 перейшло від первісного кредитора ТзОВ «Мілоан» до нового кредитора ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

При цьому, за змістом частин 1, 3 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 обов`язку за договором між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем про споживчий кредит від 25.10.2019 року з повернення кредиту в сумі 5000,00,00 грн. та сплати відсотків.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань станом на 07.05.2026 утворилася заборгованість за договором в сумі 15500,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Однак, на день розгляду справи в суді зобов`язання відповідачем не виконане.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань згідно умов кредитного договору та порушив умови договору щодо строків сплати кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 24800,00 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо нарахування суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України від 20.05.2014 № 1275-VII, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 642/548/21 зазначено, що аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 виданого 29.01.2021 року.

Крім того у матеріалах справи наявна копія наказу Міністерства оборони України №293 від 17.03.2026 року, в якому зазначено, що капітан ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_6 направлений для проходження служби до Буковинського ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою.

Таким чином, суд встановив наступне, що на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.

Враховуючи вищевикладене дії позивача щодо нарахування процентів в розмірі 7500,00 грн., комісії - 500,00 грн. та штрафу/пені - 2500,00 грн. виходячи з положень, передбачених ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є протиправними.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів, комісії та неустойки за споживчим кредитом, а кредитні установи (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») під час дії особливого періоду не має права нараховувати проценти, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 в справі №642/548/21.

З огляду на поширення на відповідача пільг, встановлених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд відповідно зменшує визначений банком обсяг заборгованості за кредитним договором №7933851 від 25.10.2019 року, що виникла станом на 07.05.2026 року.

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ " ФК «Кредит-Капітал" підлягає до стягнення заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) в розмірі 5000,00 грн., а відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Підстав для зарахування сплаченої суми комісії суд не вбачає, оскільки пільги щодо сплати такої не передбачені вказаним вище Законом.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представником позивача заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії Договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І., акту наданих послуг № Д/21229 від 14.04.2026 року та детального опису наданих послуг, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 виданого 29.09.2012 року та ордеру на надання правової допомоги від 20.10.2025 року.

Згідно з детальним описом наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правової (правничої) допомоги та акту наданих послуг, Клієнт отримав наступні послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год. 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв. та подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. Всього витрачено адвокатом на виконання зазначених у ньому робіт, становить 6 год. 30 хв.

Водночас у договорі, акті та детальному описі не визначено вартості кожного виду наданих послуг або іншого розрахунку, за яким сформовано загальну суму витрат у розмірі 8000,00 грн. За таких обставин суд не має можливості перевірити обґрунтованість заявленої до відшкодування суми та співвіднести її з вартістю фактично виконаних робіт.

Враховуючи наведене, суд, вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності з фактичним обсягом виконаної роботи. З огляду на характер і складність справи, обсяг наданих послуг та загальний час їх виконання, тобто 6 год. 30 хв., суд доходить висновку про можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., який суд вважає достатнім, розумним та спів мірним із фактично виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позов заявлено на суму 15500,00 грн., позов задоволено частково на суму 5000,00 грн., тобто 32,3%, таким чином з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 859,95 грн. (2662,40 х 32,3% = 859,95).

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача, ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 859,95 грн., що буде відповідати вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, (IBAN: НОМЕР_7 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором №7933851 від 25.10.2019 року у загальному розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, (IBAN: НОМЕР_7 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) судовий збір у розмірі 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, (IBAN: НОМЕР_7 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: