Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №722/289/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/289/26

Номер провадження 2/722/465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого-судді: Суського О.І.,

секретаря: Сімак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», поданим представником позивача Руденко Костянтином Васильовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» адвокат Руденко К.В., звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на користь ТзОВ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором №7864713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.05.2024 року станом на 24.12.2024 року у розмірі 38051,80 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 36300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного Договору №7864713 про надання споживчого кредиту від 06.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 11000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, Правил надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав його 06.05.2024 року о 19:54:09 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором С9682, надісланим на номер телефону, наданий відповідачем.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу 06.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

24.12.2024 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу №24/12/2024-Ф від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №7864713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.05.2024 року перейшло до ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором станом на 24.12.2024 року становить 36300,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі – 11000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.5 Кредитного договору та розрахунку заборгованості – 19800,00 грн. та заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору – 5500,00 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також задоволено клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Від представника позивача Руденко К.В. надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Проти винесення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, за зареєстрованим місцем проживання (перебування). Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до укладеного Договору №7864713 про надання споживчого кредиту від 06.05.2024 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 11000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п.7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав його 06.05.2024 року о 19:53:55 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором С9682.

Відповідач ОСОБА_1 ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, який підписав 06.05.2024 року о 19:53:37 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором ЕН1798. Згідно з паспортом споживчого кредиту, а саме розділу 3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» тип кредиту, який надається ОСОБА_1 - кредит; сума/ліміт кредиту - 11000,00 гривень; строк - 360 днів; спосіб та строк надання кредиту - шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №7864713 від 06.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.12.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 36300,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 11000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 19800,00 грн. та штраф – 5500,00 грн.

Згідно довідки про переказ коштів №20241226-41.3 від 26.12.2024 року, відповідно до відомостей, що містяться в Реєстр платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК» (код ЄДРПОУ 44103264) (далі - Товариство), є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 №21/990-РК), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між Товариством та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022 року. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»: 06.05.2024 19:54:07 на суму 11000,00 грн.

24.12.2024 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС» укладено Договір факторингу №24.12/24-Ф від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №7760571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.04.2024 року перейшло до ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС».

Згідно витягу з реєстру Боржників від 24.12.2024 року до Договору відступлення права вимоги №24.12/24-Ф від 24.12.2024 року, позивачу (ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС») передано право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №7864713 від 06.05.2024 року на загальну суму 36300,00 грн.

Таким чином позивач - ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС» є таким, що набув права вимоги до боржників за Договором факторингу №24.12/24-Ф від 24.12.2024 року, в тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №7864713 від 06.05.2024 року на загальну суму 36300 грн.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконано грошове зобов`язання за Договором №7864713 від 06.05.2024 року в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений в електронній формі. А тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексомУкраїни істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, відповідно до яких істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Так, судом встановлено, що укладений між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договір №7864713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.05.2024 року, підписаний електронним підписом відповідача, на умовах, визначених у вказаному договорі.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по Договору.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Оскільки ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті боргу та відсотків не виконав, в строки, передбачені графіком погашення кредитів, кредит та відсотки за його користування не сплатив, чим порушив вимоги договору,

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, та він має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Відповідний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) та постановою Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Тобто, кредитним договором встановлено розмір процентної ставки, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, з якими погодився відповідач, проставивши свій підпис при укладенні вказаного кредитного договору.

Разом з тим, на виконання ухвали суду від 13.04.2026 року від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшла відповідь від 13.04.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260430/65706-БТ, у якій вказано, що банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та зараховано кошти у сумі 11000,00 грн., номер телефону (фінансовий номер телефону) на який надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій за даною платіжною карткою за період 06.05.2024 року по 11.05.2024 року зазначено - НОМЕР_4 , тобто номер телефону який знаходиться в анкетних даних відповідача, що також підтверджується випискою про рух грошових коштів по даному рахунку.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що відповідачем був укладений кредитний договір №7864713 від 06.05.2025 року в електронній формі, умови якого позикодавцем були виконані. Відповідач у передбачений договорами строк заборгованість не повернув.

Розрахунок загальної суми заборгованості по кредитному договору в частині стягнення тіла кредиту та відсотків, наданий суду, відповідає вимогам закону. Відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надав.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» непогашену заборгованість за кредитом у сумі 11000,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами у сумі 19800,00 за Договором №7864713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.05.2025 року.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь 5500,00 грн. заборгованості за штрафом, суд зазначає таке.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а саме п.18 Законодавцем унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи те, що на час ухвалення судом цього рішення воєнний стан в Україні не скасовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5500,00 грн. штрафу, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Стосовно заявленої в позові вимоги про відшкодування витрат на оплату правової допомоги в сумі 10000,00 грн., слід зауважити наступне.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі (10 000 грн.), адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги №02/08/2024 від 02.08.2024 року; копію Акту приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 року до договору №02/08/2024 від 02.08.2024 року про надання юридичних послуг; копію витягу з реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 року до договору №02/08/2024 від 02.08.2024 року про надання юридичних послуг; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3337 від 06.11.2025 року на суму 10000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами (адвокатом) робіт (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000 грн. Суд вважає, що саме такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», яке була змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, судом встановлено, що позивач - ТзОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3898 від 29.01.2026 року.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позов заявлено на суму 36300,00 грн., позов задоволено частково на суму 30800,00 грн., тобто 85%, таким чином з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2263,04 грн. (2662,40 х 85% = 2263,04).

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача, ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2263,04 грн., що буде відповідати вимогам чинного законодавства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 207, 625, 628, 638-639, 1048-1054, 1077-1078 ЦК України, та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308, адреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4) заборгованість за Договором №7864713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.05.2024 року у загальному розмірі 30800 (тридцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308, адреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4) судовий збір у розмірі 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308, адреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: