Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №920/1135/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2026 р. Справа№ 920/1135/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2025 (повне рішення складено та підписано 25.12.2025)

у справі №920/1135/25 (суддя Короленко В.Л.)

за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»

до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

про стягнення 1744260,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 1744260,65 грн (один мільйон сімсот сорок чотири тисячі двісті шістдесят грн 65 коп.) 30% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 14.03.2024 по 30.06.2025, а також 26163,91 грн (двадцять шість тисяч сто шістдесят три грн 91 коп.) судового збору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зауважує наступне: штрафні санкції, відповідно до законодавства, є фінансовими санкціями, спрямованими на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення; позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов`язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям; наявності законодавчої можливості зменшення процентів річних заявлених позивачем до 3%; наявності збитків у господарській діяльності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш». За перше півріччя 2025 року збиток підприємства склав 289990466,00 грн, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2025 року, копія якої надана до відзиву; запроваджених законодавчих обмежень в діяльності відповідача щодо зупинення будь-яких видаткових операцій на адресу юридичних осіб - резидентів України та зменшити розмір процентів річних до справедливого розміру, а саме до 3%. З огляду на зазначене відповідач просить відмовити у задоволенні позову щодо стягнення 30% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 14.03.2024 по 30.06.2025; задовольнити клопотання про зменшення розміру процентів річних до 3%; визнати поважною причину неподання відповідачем контррозрахунку процентів річних та встановити додатковий строк для його подання.

Відповідач у додаткових поясненнях навів власний контррозрахунок 3% річних, що складає 163857,91 грн та просив задовольнити клопотання Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», викладене у відзиві, щодо зменшення розміру процентів річних до 3%, що складає 163857,91 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2025 у справі №920/1135/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» 1 736 790,32 грн 30% річних, а також 26 051,85 грн витрат зі сплати судового збору.

В іншому відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з власного перерахунку заявлених 30% річних, який склав 1736790,32 грн, а саме: за період з 15.03.2024 по 21.04.2025 на заборгованість 4550671,20 грн розмір 30% становить 1504347,86 грн; за період з 22.04.2025 по 13.05.2025 на заборгованість 4098637,95 грн розмір 30% - 74112,36 грн; за період з 14.05.2025 по 29.06.2025 на заборгованість 4098615,95 грн розмір 30% - 158330,10 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача задоволені щодо стягнення 1736790,32 грн 30% річних за період з 15.03.2024 по 29.06.2025, іншій частині вимог про стягнення 7470,33 грн судом відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 13.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 13.01.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних до 3% в сумі 163 857,91 грн.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки постановлене судом першої інстанції за умови неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

1) Судом невірно визначено період нарахування 30% річних з 15.03.2024 по 29.06.2025, оскільки при укладенні Договору, Позивач та Відповідач встановили, що Позивач має право встановити строк сплати Відповідачем грошових коштів в порядку регресу в повному обсязі суми відшкодування у регресній вимозі і даний строк буде переважним ніж наступний робочий день після здійснення Позивачем платежу за гарантією.

2) При прийнятті Рішення, суд не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19),

3) З огляду на те, що стягнення з Відповідача 30 % буде надмірним майновим тягарем і може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Вказує, що:

1. Позивач, в супереч умов банківської гарантії від 03.11.2021р. №14100-21 не виконав своє основне зобов`язання по гарантії, а допустив необхідність стягнення такої суми за банківською гарантією в судовому порядку відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2023р. у справі № 910/12118/23.

2. Відповідач не з власної волі допустив порушення грошового зобов`язання, а перебуваючи у обставинах, які знаходяться поза його волею, а саме: введення мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань (Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022р. № 187), а також заборону на проведення видаткових операцій (Постанова Правління Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. № 18).

3. Позивачем не обґрунтовано завдання йому матеріальних втрат від знецінення грошових коштів саме через порушення Відповідачем зобов`язань за Договором, а також розміру таких втрат, який би відповідав нарахованим відсоткам.

4. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

5. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з метою дотримання розумного балансу між інтересами Відповідача та Позивача, Відповідач звертався до Суду з клопотанням щодо розгляду можливості зменшення Судом розміру процентів річних заявлених Позивачем до 3%, а Суд мав право задовольнити таке клопотання Відповідача, викладене у відзиві від 29.08.2025р. № 26-07/01295 та поясненнях від 02.10.2025р. № 26-07/01430, про зменшення розміру процентів річних до справедливого розміру, а саме до 3% в сумі 163 857,91грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1135/25.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/1135/25.

23.01.2026 матеріали справи №920/1135/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

02.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 02.02.2026) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну доручення №33351 від 29.01.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 25009,78 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2025 у справі №920/1135/25, справу призначено до розгляду на 13.04.2026.

13.04.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026, після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки, розгляд справи №920/1135/25 призначено на 25.05.2026.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2026 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити,

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2026 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 25.05.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2024 у справі №920/499/24 за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс" до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення 5403732,69 грн (рішення набрало законної сили 30.08.2024), встановлено наступне:

« 03.11.2021 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (далі - гарант чи банк, позивач) та Акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі - принципал, відповідач) укладено договір про надання гарантії №14100-21 (далі - договір гарантії).

За пунктами 1.1, 1.2. та 1.3 договору гарантії:

-принципал - Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», ідентифікаційний код юридичної особи/код ЄДРПОУ 05785448;

-гарант - Акціонерне товариство «Банк Альянс», код банку 300119, ідентифікаційний код юридичної особи/код ЄДРПОУ 14360506;

-бенефіціар - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ідентифікаційний код 24584661, адреса: Україна, 01032, Київ, вул. Назарівська, 3.

Відповідно до п. 2.1 договору гарантії гарант зобов`язується надати на користь бенефіціара гарантію повернення авансового платежу протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору за умови виконання принципалом зобов`язання, передбаченого п.4.3.1 цього Договору.

Згідно з п. 2.2 договору гарантії гарантія надається в забезпечення виконання принципалом зобов`язань щодо повернення сплачених бенефіціаром на рахунок принципала авансових платежів, передбачених п. 4.2 договору поставки №53-129-04-21-02362 від 25.10.2021, укладеного між принципалом та бенефіціаром, у випадку невиконання або неналежного виконання принципалом зобов`язань на поставку товарів, а саме: запасних частин до насосів ПТА 3800-20-1, ГЦН-317 власного виробництва для потреб ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідно до договору поставки №53-129-04-21-02362 від 25.10.2021, укладеного між принципалом та бенефіціаром, надалі - «основне зобов`язання».

Умовами основного зобов`язання, в п.4.2., передбачено наступний порядок сплати авансових платежів:

1)3661335,00 грн - протягом 10 календарних днів з дати підписання договору поставки №53-129-04-21-02362 від 25.10.2021 та надання принципалом банківської гарантії повернення 100% авансових платежів на всю суму договору поставки №53-129-04-21-02362 від 25.10.2021 (надалі - «авансовий платіж №1»)

2)3671335,00 грн - проміжними платежами, протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження (надалі - «авансовий платіж №2».

Пунктами 2.5 та 2.6 договору гарантії встановлено, що умови надання гарантії відповідають вимогам основного зобов`язання, заяви, в т.ч. гарантія надається: безвідклична, безумовна. Гарантія діє до 18.07.2022 включно.

Відповідно до п. 4.1.9 договору гарантії враховуючи положення ст. 569 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов`язання принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати банком сум за гарантією в передбаченому гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності бенефіціаром настання гарантійного випадку за гарантією, дійсності вимоги чи відсутні гарантійного випадку за гарантією на бачення принципала.

У випадку не виконання принципалом зворотної вимоги, банк має право задовольнити своє право регресної вимоги за рахунок наданого забезпечення за цим договором, у тому числі за рахунок грошового покриття.

Згідно з п. 4.3.10 договору гарантії принципал зобов`язується відшкодувати гаранту суму коштів, сплачену бенефіціару по гарантії, у зв`язку з виникненням у гаранта регресної вимоги до принципала, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.3.11 договору гарантії принципал зобов`язується сплатити Гаранту в строк, що не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання відповідного повідомлення від гаранта, платежі, передбачені п 4.1.4 цього договору, а також розділом 5 цього Договору (включаючи, але не обмежуючись ними).

Пунктом 4.3.12 договору гарантії визначено, що принципал зобов`язується у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії, принципал зобов`язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування в строк та в порядку, визначеному цим договором.

У разі порушення строків відшкодування що передбачені цим договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних, та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст.625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання від не сплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений сторонами.

Якщо сума відшкодування (її частина) буде відшкодована за рахунок кредиту, що буде наданий принципалу на підставі цього договору або окремого кредитного договору, положення цього пункту договору, що стосуються відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, не застосовуються до Суми відшкодування, відшкодованої за рахунок кредитних коштів.

Згідно з п. 6.1 договору гарантії протягом 1 банківського дня від дати отримання вимоги бенефіціара по гарантії, гарант письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

За пунктом 6.2 договору гарантії принципал в строк, визначений у письмовій вимозі гаранта зобов`язаний:

-перерахувати гаранту грошові кошти в сумі, зазначеній гарантом та необхідній для виконання вимоги бенефіціара на оплату по гарантії, на рахунок грошового покриття, зазначений гарантом (п. 6.2.1 договору гарантії);

-письмово повідомити гаранта про виявлені невідповідності у вимозі та/або у доданих до вимоги бенефіціара документах умовам гарантії (п. 6.2.2 договору гарантії);

-за умови відсутності власних грошових коштів, необхідних для виконання вимоги бенефіціара, та сплати банком коштів за вимогою бенефіціара, звернутись до банку з клопотанням про надання кредиту строком не більш ніж на 6 місяців та з цільовим призначенням - погашення заборгованості перед AT «Банк Альянс» за сплаченою вимогою бенефіціара за гарантією (п. 6.2.3 договору гарантії).

Відповідно до п. 6.3 договору гарантії гарант повинен розглянути вимогу бенефіціара разом з доданими до неї документами та прийняти рішення за результатами такого розгляду протягом строку, встановленого в Гарантії та:

-або переказує на рахунок бенефіціара суму, розмір якої не перевищує суму гарантії (п. 2.8 цього договору та з урахуванням п. 2.9 цього договору);

-або повідомляє бенефіціара про відмову у задоволенні його вимоги;

-або укладає з принципалом (який буде боржником) кредитний договір з метою надання йому кредиту з цільовим призначенням - погашення заборгованості за вимогою бенефіціара за гарантією.

Сума коштів грошового покриття, що залишається після здійснення всіх виплат за гарантією, якщо вони мали місце, повертається гарантом на поточний рахунок принципала. Повернення коштів грошового покриття здійснюється не пізніше наступного робочого дня після припинення строку дії гарантії, або не пізніше наступного робочого дня після здійснення платежу за вимогою, отриманою гарантом до закінчення строку дії гарантії, останній день строку платежу за якою наступає після закінчення строку дії гарантії.

У випадку повного або частково невиконання принципалом своїх зобов`язань, передбачених заявою та/або договором, щодо формування грошового покриття, необхідного для проведення платежу за гарантією, або щодо надання застави/іпотеки, або у разі, якщо гарант з незалежних від нього підстав не може здійснити платіж за гарантією за рахунок коштів грошового покриття/або не може звернути стягнення на предмет застави/іпотеки, гарант виконує платіж за гарантією за рахунок інших джерел, ніж сформоване принципалом грошове покриття, про що гарант повідомляє принципала.

Принципал зобов`язаний відшкодувати гаранту в порядку регресу в повному обсязі суми відшкодування, не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі.

Порушення принципалом зазначеного в цьому пункті терміну сплати суми відшкодування, вважається простроченням виконання принципалом грошового зобов`язання за договором та встановлюється відповідальність, передбачена п. 4.3.12. договору.

03.11.2021 на виконання вищевказаних умов договору гарантії позивачем на користь бенефіціара за заявою відповідача, була надана банківська гарантія повернення авансового платежу від 03 листопада 2021 року №14100-21, з метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань, передбачених договором.

24.11.2021 позивачем на користь відповідача були надані зміни №4 до банківської гарантії повернення авансового платежу від 03 листопада 2021 року № 14100-21.

21.06.2022 бенефіціар направив вимогу позивачу про сплату суми в розмірі 4550671,20 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №53-129-04-21-02362 від 25.10.2021 та не виконанням зобов`язань із повернення авансового платежу.

У провадженні Господарським судом міста Києва перебувала справа №910/12118/23 за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», про стягнення 5276100,42 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/12118/23, що набрало законної сили 20.02.2024, встановлено наступне:

« 25.10.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) та Акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (постачальник) укладено договір поставки № 53-129-04-21-02362 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити запасні частини до насосів ПТА 3800-20-1, ГЦН-317 власного виробництва (надалі - продукція) для потреб ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (кінцевий споживач), а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.10.2021) сума договору становить 7322670,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1220445,00 грн.

Як узгоджено сторонами Договору у Специфікації, для продукції за п. 1 цієї Специфікації загальною вартістю 5544000,00 грн термін постачання встановлено - 210 календарних днів з дати отримання авансового платежу у розмірі 50% від вартості товару, але не раніше надходження платежів у розмірі 100% вартості товару на розрахунковий рахунок продавця; відвантаження відбувається після отримання оплати в розмірі 100% вартості товару. Для продукції, передбаченої пунктами 2-7 Специфікації загальною вартістю 1778670,00 грн термін постачання встановлено до 30.11.2021, але не раніше надходження платежів у розмірі 100% вартості товару на розрахунковий рахунок продавця; у разі прострочення виконання авансового платежу у розмірі 50% від загальної вартості товару строк постачання збільшується на строк прострочення виконання авансового платежу у розмірі 50% у розмірі від загальної вартості товару; відвантаження відбувається після отримання оплати в розмірі 100% вартості товару.

В п. 4.2. Договору сторони погодили наступний порядок здійснення оплати продукції:

- авансовий платіж у розмірі 3661335,00 грн, що становить 50% від загальної вартості продукції - протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору сторонами та надання АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» банківської гарантії щодо забезпечення повернення 100% авансового платежу, виданої АТ «Банк Альянс» на всю суму Договору відповідно до вимог п. 4.4. Договору;

- авансовий платіж у розмірі 50% від вартості кожної партії продукції, яка готова до відвантаження - протягом 10 календарних днів з дати отримання покупцем повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження.

Пунктом 4.4. Договору передбачені умови надання банківської гарантії, згідно з якими повернення авансового платежу у випадку не виконання умов Договору з боку постачальника забезпечується наданням банківської гарантії, яка надається постачальником до моменту здійснення авансового платежу, протягом 10 календарних днів з дати укладання Договору.

Гарантія, видана банком - АТ «Банк Альянс», повинна відповідати «Положенню про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» (постанова правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321).

Гарантія має покривати суму попередньої оплати у повному обсязі. Гарантія має містити безвідкличне зобов`язання банку перед покупцем сплатити йому протягом п`яти робочих днів суму гарантії після отримання вимоги покупця, направленої шляхом SWIFT повідомлення на адресу банку, яке стверджуватиме, що принципал (постачальник) порушив свої зобов`язання щодо повернення авансового платежу, без заперечень та спорів зі сторони банку, не висуваючи вимог щодо надання доказів, підстав або причин такої вимоги, або суми, зазначеної в ній.

Термін дії гарантії має бути визначений як до «повного виконання зобов`язань постачальника у відношенні поставки продукції плюс 45 календарних днів». Текст банківської гарантії повинен бути переданий засобами SWIFT на адресу банку ПАТ «УКРЕКСІМБАНК». Форма, зміст та умови надання банківської гарантії викладені в Додатку 2 до Договору.

За умовами п. 4.6. Договору, у разі, якщо постачальник не надасть покупцю належну гарантію, оформлену відповідно до вимог Договору, у зазначений строк згідно з п. 4.4. Договору, покупець має право призупинити виконання зобов`язання зі сплати авансу до моменту отримання належної гарантії. У цьому випадку постачальник не має права посилатися на обставини несвоєчасного отримання авансу та не звільняється від відповідальності за прострочення строку поставки.

Відповідно до п. 5.4. Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажооодержувача.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.03.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1. Договору). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконання діючих зобов`язань (п. 10.3. Договору).

Як вказано позивачем та вбачається із матеріалів справи, 04.11.2021 ним було отримано від авізуючого банку ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» лист № 020-00/GRN/21/351/OR від 04.11.2021 SWIFT-повідомлення з текстом банківської гарантії № 14100-21 від 03.11.2021, текст якої, за твердженнями позивача, не відповідав умовам Договору в частині суми гарантії, у зв`зку з чим позивачем не було прийнято цю гарантію в якості належного забезпечення повернення авансового платежу.

Листом авізуючого банку ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» № 020-00/GRN/21/351/OR від 30.11.2021 повідомлено позивача про зміни № 4 від 24.11.2021 до банківської гарантії №14100-21 від 03.11.2021 для приведення її у відповідність до вимог Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору позивачем 09.12.2021 здійснено оплату авансового платежу у розмірі 3661335,00 грн, що становить 50% від загальної суми продукції, на підтвердження чого надано платіжні доручення № 2422 та № 2423 від указаної дати.

Листом від 29.12.2021 № 43-14/20/09925 третя особа повідомила позивача про готовність до відвантаження продукції по позиціям 2-7 Специфікації до Договору на загальну суму 1778670,00 грн з ПДВ та просила здійснити другий авансовий платіж у розмірі 50% від вартості кожної партії продукції, яка готова до відвантаження по Специфікації, в сумі 889335,00 грн з ПДВ.

Позивач 18.01.2022 сплатив на користь третьої особи 889336,20 грн залишку попередньої оплати у розмірі 50% вартості готової до відвантаження продукції, на підтвердження чого надано платіжне доручення № 103 від 18.01.2022.

Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» листом від 05.05.2022 № 43-14/01663 повідомило позивача про неможливість виконання зобов`язань за Договором у зв`язку з обмеженнями, введеними постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 № 187, а також посилався на постанову Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18, за якою зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками АТ «Сумський завод «Насосенергомаш», у зв`язку з чим пропонував оформити додаткову угоду про розірвання Договору, а сплачені за цим Договором авансові платежі вважати погашенням дебіторської заборгованості ВП «Централізовані закупівлі» ДП НАЕК «Енергоатом» по судовим справам № 910/548/21, № 920/1208/20 та № 920/263/21, а саме по судовій справі № 910/548/21 в рамках договору від 10.12.2018 № 53-129-01-18-01674.

У відповідь на зазначений лист третьої особи позивач листом від 16.05.2022 №2802/43 повідомив, що з урахуванням заборон, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 № 187 неможливим є подальше виконання ним зобов`язань, передбачених п. 4.2. Договору. Крім того, з урахуванням не здійснення третьою особою поставки продукції на вартість сплаченого позивачем авансового платежу у розмірі 4 550 671,20 грн, просив повернути указаний авансовий платіж протягом 5 робочих днів з моменту одержання цього листа, після чого буде вирішено порушене у листі від 05.05.2022 № 43-14/0166 питання щодо можливості розірвання Договору. Також у цьому листі позивач вказав на відсутність підстав для зарахування сплаченого ним авансу за Договором в рахунок погашення дебіторської заборгованості по угоді від 20.08.2021 про врегулювання спорів по судовим справам № 910/548/21, № 920/1208/20 та № 920/263/21, а саме по судовій справі № 910/548/21 в рамках договору від 10.12.2018 № 53-129-01-18-01674.

Листом від 23.05.2022 № 43-14/20/01772 третя особа повідомила позивача про неможливість повернення авансових платежів по Договору з причин, що не залежать від волі АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

21.06.2022 позивач листом № 01-7512/04-вих звернувся до АТ «УКРЕКСІМБАНК» з проханням передати вимогу Акціонерному товариству «БАНК АЛЬЯНС» відповідно до умов банківської гарантії та підтвердити достовірність підписів на вимозі.

21.06.2022 відповідачу надіслано SWIFT-повідомлення з вимогою здійснення платежу у розмірі 4550671,20 грн у зв`язку з порушенням третьою особою зобов`язань за Договором в частині повернення авансових платежів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним були виконані всі умови та вимоги банківської гарантії № 14100-21 від 03.11.2021, однак відповідач не виконав своїх зобов`язань та порушив умови банківської гарантії, не сплативши позивачу 4550671,20 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання повідомлення SWIFT з вимогою, як і не повідомив про причини невиконання такої вимоги, що є порушенням ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому крім суми у розмірі 4550671,20 грн, просить стягнути з відповідача 581054,50 грн інфляційних втрат та 144374,72 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на таке: направлена до банку вимога від 21.06.2022 є передчасною, адже з урахуванням вимог пунктів 4.2., 5.1. Договору та Специфікації третя особа була зобов`язана здійснити поставку продукції по п. 1 Специфікації у строк до 07.07.2022; у АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не виникло зобов`язань із поставки продукції, визначеної п. 1 Специфікації, оскільки з боку позивача не було здійснено 100% оплати такої продукції; у даному випадку має місце прострочення кредитора (позивача), оскільки у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 187 від 03.03.2022 позивач 25.04.2022 скасував «Рішення про затвердження постачальника» та повідомив про неможливість прийняття продукції від АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» з цієї дати, а крім цього, листом від 16.05.2022 № 2802/43 повідомив про неможливість здійснення власних зобов`язань за Договором; з огляду на те, що в силу законодавчих обмежень АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не мав об`єктивної можливості повернути сплачений позивачем аванс, а натомість пропонував закрити заборгованість взаємозаліком або поставкою товару, вина третьої особи та факт порушення зобов`язань за Договором відсутні, що свідчить про ненастання гарантійного випадку як необхідної складової для сплати суми гарантії.

Третя особа у своїх поясненнях також вказувала на передчасність вимоги позивача по банківській гарантії, а також на те, що неможливість здійснення поставки виникла внаслідок дій позивача. Крім того, зазначила про порушення позивачем умов Договору в частині дотримання строків здійснення авансових платежів. Із посиланням на п. 6.2.5. Договору АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» вказувало, що право на повернення авансового платежу наступає лише за умови порушення третьою особою встановленого Договором строку поставки, а оскільки станом на 29.08.2023 позивачем не виконано своїх зобов`язань по сплаті авансових платежів у повному обсязі, підстави для виконання вимоги по банківській гарантії відсутні.».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/12118/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з Акціонерного товариства «Банк Альянс» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 4550671 (чотири мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч шістсот сімдесят одна) грн 20 коп. коштів за банківською гарантією від 03.11.2021 № 14100-21, 581054 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча п`ятдесят чотири) грн 50 коп. інфляційних втрат, 144374 (сто сорок чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн 72 коп. 3% річних та 79141 (сімдесят дев`ять тисяч сто сорок одна) грн 51 коп. судового збору.

Як зазначає позивач у позові, 04.03.2024 на виконання вказаного рішення видано судовий наказ. Принципалом, як стороною основного зобов`язання (виконання якого забезпечувалось гарантією) при розгляді справи №910/12118/23 достовірність та належність представлення вимоги бенефіціара не заперечувались. Дотримуючись зобов`язань з гарантії №14100-21 від 03.11.2021, АТ «Банк Альянс» здійснив наступні виплати на користь бенефіціара:

-14.03.2024 в розмірі 4550671,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №90867,

-14.03.2024 в розмірі 581054,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №90869,

-14.03.2024 в розмірі 144374,72 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №90871,

-14.03.2024 в розмірі 79141,51 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №90873.

19.03.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату регресу від 19.03.2024 №21.2.1/1419, відповідно до якої позивач вимагав не пізніше 26.03.2024 відшкодувати банку суму коштів у загальному розмірі 5355241,93 грн.

Вказана вимога від 19.03.2024 № 21.2.1/1419 була отримана відповідачем 10.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0503827322026 але залишена без задоволення …».

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі №920/499/24 ухвалено: позов задовольнити частково; стягнути з Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" 4550671,20 грн коштів за банківською гарантією від 03.11.2021 №14100-21 та 68260,07 грн судового збору; в іншому відмовити.

Згідно з матеріалами справи 22.04.2025 відповідачем сплачено на рахунок позивача 452033,25 грн та 14.05.2025 - 22,00 грн.

30.06.2025 відповідно до платіжної інструкції МО №1121038 відповідач перерахував позивачу 4098615,95 грн відповідно до наказу у справі №920/499/24.

У зв`язку із несвоєчасно оплатою регресної вимоги, позивач, керуючись п. 4.3.12 договору гарантії нарахував відповідачу 1744260,65 грн 30% річних за період з 14.03.2024 по 30.06.2025 та звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із ст. 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 (надалі Положення).

У п. 9 ч. 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Факт неналежного виконання умов договору щодо своєчасної сплати 4550671,20 грн коштів за банківською гарантією від 03.11.2021 №14100-21 встановлений рішенням господарського суду Сумської області від 05.08.2024 у справі №920/499/24, та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню.

Згідно із з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.3.10 договору гарантії принципал зобов`язується відшкодувати гаранту суму коштів, сплачену бенефіціару по гарантії, у зв`язку з виникненням у гаранта регресної вимоги до принципала, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У пункті 4.3.12 договору гарантії визначено, що принципал, у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії, зобов`язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування в строк та в порядку, визначеному цим договором. У разі порушення строків відшкодування що передбачені цим договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних, та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання від не сплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений сторонами.

Позивач зауважив, що оскільки банк 14.03.2024 перерахував на рахунок бенефіціара гарантійний платіж в розмірі 4550671,20 грн, а принципал лише 30.06.2025 відшкодував зазначену суму коштів банку, то відповідно до пункту 4.3.12 договору гарантії банк, за період з 14.03.2024 по 30.06.2025 нарахував відповідачу 30% річних на суму 4550671,20 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що складає 1744260,65 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечує щодо зазначених позовних вимог та наголошує на невірному періоді, за який нараховані 30% річних.

Відповідач зауважив, що 19.03.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату регресу від 19.03.2024 №21.2.1/1419, відповідно до якої позивач вимагав не пізніше 26.03.2024 відшкодувати банку суму коштів у загальному розмірі 5 355 241,93грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 10.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0503827322026. Таким чином, на думку відповідача, першим днем нарахування річних на суму заборгованості є 11.04.2024, а не 14.03.2024, як вказано позивачем у позовній заяві.

Місцевий господарський суд частково погодився з запереченнями відповідача щодо невірного періоду розрахунку, але позицію відповідача, що зазначений період має починатись з 11.04.2025, відхилив з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.3 договору гарантії принципал зобов`язаний відшкодувати гаранту в порядку регресу в повному обсязі суми відшкодування, не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі. Порушення принципалом зазначеного в цьому пункті терміну сплати суми відшкодування, вважається простроченням виконання принципалом грошового зобов`язання за договором та встановлюється відповідальність, передбачена п.4.3.12. договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач саме 14.03.2024 перерахував на рахунок бенефіціара гарантійний платіж в розмірі 4550671,20 грн та 30.06.2025 зазначений платіж був повністю перерахований відповідачем позивачу, відповідач вважається таким, що порушив зобов`язання за договором з 15.03.2024 по 29.06.2025.

Зазначений період за правильними висновками суду є правомірним для нарахування 30%річних.

Суд за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, здійснив власний розрахунок 30% річних за період з 15.03.2024 по 21.04.2025. При розрахунку судом враховано, що 22.04.2025 відповідачем сплачено на рахунок позивача 452033,25 грн, 14.05.2025 - 22,00 грн, 30.06.2025 - 4098615,95 грн.

Таким чином загальний розмір 30% річних склав 1736790,32 грн, а саме: за період з 15.03.2024 по 21.04.2025 на заборгованість 4550671,20 грн розмір 30% становить 1504347,86 грн; за період з 22.04.2025 по 13.05.2025 на заборгованість 4098637,95 грн розмір 30% - 74112,36 грн; за період з 14.05.2025 по 29.06.2025 на заборгованість 4098615,95 грн розмір 30% - 158330,10 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача задоволені щодо стягнення 1736790,32 грн 30% річних за період з 15.03.2024 по 29.06.2025, в іншій частині щодо стягнення 7470,33 грн відмовлено.

Апелянт стверджує, що нарахування 30% річних начебто мало розпочатися не раніше 11.04.2024 (наступний день після отримання вимоги про сплату регресу), а не з 15.03.2024, як встановив суд. Вказані доводи є аналогічні запереченням відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції, і шодо них колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 6.3 Договору гарантії № 14100-21 від 03.11.2021, Принципал (Відповідач) зобов`язаний відшкодувати Гаранту суми відшкодування в порядку регресу «не пізніше наступного робочого дня після здійснення Гарантом платежу за гарантією». Це положення встановлює термін виконання зобов`язання на основі юридичного факту - дати платежу Банком.

Позивач здійснив платіж на користь Бенефіціара 14.03.2024, що підтверджено платіжними інструкціями та встановлено судом. Відповідно, з 15.03.2024 у Відповідача виник прострочений обов`язок з відшкодування, що прямо випливає з п.6.3 Договору.

Відповідач був третьою особою у справі № 910/12118/23, за результатами якої було видано судовий наказ про стягнення коштів з Банку. Відповідач був достеменно обізнаний про факт стягнення коштів з Банку та про дату виконання цього зобов`язання.

Як зазначає позивач, направлення вимоги від 19.03.2024 № 21.2.1/1419 було додатковим нагадуванням про існуючий борг, а не документом, що змінює строк виконання

зобов`язання, визначений п. 6.3 Договору.

Оскільки платіж відбувся 14.03.2024, порушення зобов`язання почалося з наступного дня (15.03.2024), що правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем.

У відзиві на позов (вх №4125 від 29.08.2025) відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру 30% річних до 3% річних, що відповідно до додаткових пояснень (вх №4722 від 02.10.2025) складає 163857,91 грн.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує тим, що не з власної волі допустив порушення грошового зобов`язання. Відповідач наголошує, що кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин РФ, а також введення мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, а також заборону на проведення видаткових операцій, відповідач не мав можливості здійснити сплату регресу по вимозі від 19.03.2024 № 21.2.1/1419, оскільки вищенаведені обставини є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов`язку по договору про надання гарантії від 03.11.2021р. № 14100-21 та не залежать від волі АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

Зазначені доводи також вказані відповідачем в апеляційній скарзі.

Вирішуючи спір у справі у вказаній частині, місцевий господарський суд вказав на наступне.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних (чи іншого розміру процентів річних, визначеного сторонами у договорі) входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних (чи іншого розміру процентів річних, визначеного сторонами у договорі) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 ЦК України про інфляційні втрати та три проценти річних (чи інший розмір процентів річних, визначеного сторонами у договорі), що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України.

Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов`язання.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу.

Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а тому суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про зменшення розміру 30% річних, розмір яких передбачений договором гарантії, до 3% річних.

Апелянт посилається на практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, справу №903/602/24) та просить зменшити розмір річних з 30% до 3%, мотивуючи це форс-мажорними обставинами та «надмірним тягарем».

Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 30% річних погоджено сторонами. Проценти, що стягуються за порушення Апелянтом грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер що прямо передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 4.3.12 договору.

Встановлені Договором 30% річних не є штрафною санкцією (неустойкою), а є платою за користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Банк сплатив за Відповідача понад 4,5 млн. грн. власних коштів. Протягом періоду прострочення (з 15.03.2024 по 30.06.2025) Банк був позбавлений можливості користуватися цими коштами, що в умовах інфляції та воєнного стану, звичайно, завдає значних збитків.

Ставка 30% є ринковою та співмірною вартості кредитних ресурсів у цей період.

Зменшення ставки до 3% (що значно нижче рівня інфляції) порушить майнові інтереси Позивача та призведе до збагачення Відповідача за рахунок Банку.

Посилання Апелянта на Постанову НБУ № 18 та наявність бенефіціара з РФ як на підставу неможливості виконання зобов`язань, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Постанова НБУ № 18 містить винятки, які дозволяли Відповідачу здійснювати розрахунки. Зокрема, пункт 15 цієї постанови дозволяє проводити операції для виконання власних зобов`язань за кредитними договорами перед банками.

Договір про надання гарантії № 14100-21 від 03.11.2021, за своєю суттю, створює зобов`язання, аналогічні кредитним, оскільки передбачає повернення коштів, виплачених банком.

Таким чином, Відповідач мав юридичну можливість виконати свої зобов`язання перед Позивачем.

Посилання апелянта на неможливість виконання зобов`язання спростовується діями самого Відповідача, який 30 червня 2025 року здійснив погашення регресної заборгованості у розмірі 4 550 671,20 грн.

Це свідчить про те, що пункт 15 Постанова НБУ № 18 не був перешкодою, а обставини, на які посилається Відповідач, не були непереборними і не унеможливлювали виконання зобов`язання як такого.

Посилання відповідача на форс-мажор, за доводами позивача, є маніпулятивними, оскільки Відповідач мав можливість сплатити борг раніше, але свідомо користувався коштами Банку протягом 15 місяців.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення розміру відсотків можливе лише за умови добросовісності боржника.

У даному випадку:

- Відповідач не намагався погасити борг добровільно одразу після платежу Банку.

- Відповідач ігнорував вимоги Банку до моменту примусового стягнення за рішенням суду у справі № 920/499/24.

- Відповідач намагається уникнути відповідальності за тривале користування значною сумою коштів (понад 4,5 млн грн).

Апелянт стверджує, що Банк не виконав гарантію добровільно, а лише за рішенням суду, і тому не має права на стягнення відсотків, проте такі доводи Апелянта не стосуються предмету спору.

Правовідносини регресу виникають після факту сплати Гарантом коштів Бенефіціару. Після сплати Банком гарантійного платежу (14.03.2024) на користь бенефіціара, саме Відповідач з 15.03.2024 став особою, яка неправомірно утримує кошти Банку.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, а саме: факт прострочення виконання грошового зобов`язання з 15.03.2024 (відповідно до п. 6.3 Договору). Правомірність нарахування 30% річних як договірної плати за користування коштами згідно зі ст. 625 ЦК України та п. 4.3.12 договору. Відсутність підстав для зменшення розміру відсотків, оскільки Відповідач не довів наявність об`єктивних перешкод для своєчасного розрахунку, що підтверджується фактом подальшої сплати боргу.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилався, як на підставу позову, в частині стягнення з відповідача 1736790,32 грн 30% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 15.03.2024 по 29.06.2025, з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позову в цій частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2025 у справі №920/1135/25 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2025 у справі №920/1135/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш».

4. Матеріали справи №920/1135/25 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 18.09.2026.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко