Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №500/3959/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3959/26

21 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.04.2026 № 961040155600 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника від 22.04.2026;

зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника від 22.04.2026.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу пенсійного фонду з заявою про перехід на пенсію у разі втрати годувальника. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.04.2026 їй відмовлено у призначенні даного виду пенсії, оскільки згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-ІV) члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У день звернення із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника заявниці виповнилось 59 років.

Представник позивача не погоджується з такою відмовою органу пенсійного фонду та стверджує, що ОСОБА_1 є дружиною померлого годувальника ОСОБА_2 , перебувала на його утриманні та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, відтак має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Крім того, позивачем було здійснено поховання померлого годувальника.

У зв`язку з такими обставинами позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в Полтавській області. Представник відповідача проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) із заявою від 22.04.2026 щодо перерахунку пенсії - перехід на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка. За принципом екстериторіальності заяву опрацьовано ГУ ПФУ в Полтавській області. В ході аналізу документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що на день звернення заявниці виповнилося 59 років.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем вирішено відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку згідно заяви від 22.04.2026 у зв`язку з відсутністю правових підстав. У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.20-21).

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з аргументами відповідача з підстав, наведених у позовній заяві та зазначає, що позивач здійснювала догляд за дитиною інвалідом І групи підгрупа «А» і змоги працювати в неї не було, тому і розмір пенсії, яка в неї призначена достроково в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV мінімальний. Документи, які подала позивач при переході на інший вид пенсії передбачені пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1). Відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію по втраті годувальника, відповідач невірно застосував вище вказані норми щодо визначення переліку документів, які засвідчують факт перебування на утриманні померлого годувальника. Надані позивачем документи на підтвердження факту її перебування на утриманні померлого чоловіка відповідачем не взяті до уваги.

Також просить залишити без розгляду відзив на позовну заяву, оскільки такий поданий відповідачем з порушенням частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.86-88).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Частини сьома цієї ж статті передбачає, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Відповідачем не подано до суду доказів направлення позивачу відзиву і доданих до нього доказів, у той же час у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет та відзив на позовну заву подано саме через систему «Електронний суд».

Відповідно до частини п`ятої статті 18 КАС України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

Згідно з даними системи «Електронний суд», представник позивача отримав відзив на позову заяву 10.07.2026 о 18:25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Отож, про подання ГУ ПФУ в Полтавській області відзиву на позовну заяву через систему «Електронний суд» представник позивача був обізнаний, оскільки він є її користувачем, та не позбавлений можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення, що реалізовано представником позивача шляхом подання відповіді на вказаний відзив.

Зважаючи на вищевикладене, неподання до суду доказів направлення позивачу відзиву і доданих до нього доказів не може бути беззаперечною підставою для не врахування відповідних документів судом у цій справі.

Ухвалою суду від 30.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Полтавській області про залучення ГУ ПФУ України в Тернопільській області другим відповідачем.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує з 24.11.2016 пенсію за віком на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” як мати дитини-інваліда (а.с.74).

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про шлюб (а.с.76).

Згідно з свідоцтвом про смерть чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.75).

ОСОБА_1 22.04.2026 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.51-52).

Розгляд цієї заяви провадився за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 29.04.2026 № 961040155600 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії в зв`язку з відсутністю правових підстав.

В ході аналізу документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що на день звернення заявниці виповнилося 59 років.

Позивач вважає, що відмова ГУ ПФУ в Полтавській області у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника є протиправною, бо вона отримує пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV та надані документи підтверджують факт її перебування на утриманні померлого чоловіка, а тому може претендувати на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1 стаття 10 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-ІV, непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

З огляду на положення наведеної норми права, слід дійти висновку, що непрацездатними членами сім`ї померлого визнаються:

1. чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю;

2. чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли віку 65 років;

3. чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, законодавець визначив мінімальний вік для набуття особою статусу непрацездатного члена сім`ї – 65 років безвідносно до наявного страхового стажу.

У випадку, коли особа не досягла 65-річного віку, вона вважається непрацездатним членом сім`ї у разі її відповідності вимогам, визначеним 26 Закону № 1058-IV.

Водночас стаття 26 Закону № 1058-IV диференціює право на призначення пенсії за віком в залежності від віку особи та наявного страхового стажу.

Так, статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком.

За цією статтею особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Стаття 26 Закону № 1058-ІV визначає умови призначення пенсії за віком, якими є досягнення особою певного віку (60 років, 63 роки чи 65 років) та наявність достатнього страхового стажу для призначення пенсії, відповідно, у віці 60 років, 63 роки чи 65 років.

Отож, відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком (жінки) після досягнення віку 60 років, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року при наявності страхового стажу не менше 33 років. За нормами частини другої статті 26 Закону №1058-ІV за відсутності необхідного страхового стажу 33 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років, а відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1058-ІV після досягнення 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Позиція позивачки полягає в тому, що оскільки вона отримує пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV, то вона вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника. Проте, на переконання суду, виходячи з наведених вище міркувань, така позиція є хибною.

У даному випадку законодавець, посилаючись саме на пенсійний вік, передбачений статтею 26 Закону № 1058-ІV, має на увазі дотримання віку або 60 років, або 63 роки, або 65 років, тобто дотримання умов, визначених цією статтею (віку і стажу) для призначення пенсії за віком – у даному випадку

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 (коли позивачка досягне 60 років ) - не менше 33 років стажу,

з 1 січня 2028 2026 року (коли позивачка досягне 63 років ) - від 25 до 35 років стажу;

з 1 січня 2028 року (коли позивачка досягне 65 років ) - від 15 до 25 років стажу.

На користь висновку суду про те, що відсилка до статті 26 Закону №1058-ІV для визначення пенсійного віку вказує на те, що такий вік може становити 60 років, або 63 роки, або 65 років, залежно від наявного в утриманця страхового стажу, свідчать прямі норми Порядку №22-1.

Так, постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Підпункт 11 пункту 2.3 Порядку №22-1 прямо вказує, що пенсійний вік утриманця для призначення пенсії у разі втраті годувальника (60 років, 63 роки чи 65 років) буде визначатися і прямо залежить від наявного в утриманця страхового стажу.

Таким чином, визначену у пункті 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV ознаку непрацездатних осіб як - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, у взаємозв`язку з положеннями статті 26 цього ж Закону, слід розуміти так, що досягнення пенсійного віку законодавець пов`язує з виникненням в особи права на призначення пенсії за віком (наявність стажу і досягнення віку).

Використане законодавцем в пункті 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV формулювання “особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону” визначає необхідність особи відповідати статті 26 Закону № 1058-IV не тільки відносно критерію віку, а й мати необхідний мінімальний страховий стаж.

Судом встановлено, що станом на час звернення з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника позивачка не відповідала вимогам пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV щодо мінімального віку (65 років) та не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV (60 років, 63 роки чи 65 років).

Оскільки на момент звернення із заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника (22.04.2026) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 59-річного віку, то пенсійним органом спірним рішенням від 29.04.2026 № 961040155600 правомірно було відмовлено в перерахунку пенсії – перехід на пенсію у разі втрати годувальника.

Доводи представника позивача про те, що наявність пенсійного віку та страхового стажу не є обов`язковою передумовою для призначення пенсії по втраті годувальника є безпідставними та такими, що не відповідають пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV.

За вказаних обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову в перерахунку пенсії – перехід на пенсію у разі втрати годувальника ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.04.2026 № 961040155600, а відтак відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування. У задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, то відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вулиця Гоголя, 34, місто Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.