Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №638/3618/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 638/3618/26

Провадження № 2/643/5707/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Олійника О.О.,

за участю секретаря судових засідань – Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» – Мовчан В.В. звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором № 549973-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 30 липня 2025 року у розмірі 139 500 гривень та судові витрати у розмірі 2662,40 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 549973-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 30.07.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 549973-КС-001 про надання кредиту. 30.07.2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 549973-КС-001 про надання кредиту. Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, вказаний в анкеті особистого кабінету, котрий відповідачем було введено. Позивач ТОВ «БІЗПОЗИКА» виконав свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, перерахувавши на банківську картку відповідача грошові кошти в сумі 50 000 грн. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 549973-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 549973-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 549973-КС-001, відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 549973-КС-001 на загальну суму 2000 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Відповідач станом на 15.02.2026 року свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим у відповідача за Договором № 549973-КС-001 про надання кредиту від 30.07.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 139 500 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 50 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах в сумі 54 500 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 25 000 грн.; суми прострочених платежів за комісією в сумі 10 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Салтівського районного суду міста Харкова.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 30.07.2025 року (дата видачі кредиту) по 19.11.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

07 травня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація, яку витребував суд ухвалою від 17.04.2026 року, згідно якої банк повідомляє, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_1 відкрито під неї відповідний банківський рахунок. Крім того, до відповіді надали виписку по рахунку, відповідно до якої підтверджується зарахування грошових коштів 30.07.2025 у розмірі 50 000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне її повідомлення, не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подала.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R

(84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про надання кредиту № 549973-КС-001.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 549973-КС-001 про надання кредиту, договір укладено на умовах строковості, зворотності, платності у безготівковій формі на суму 50 000 грн., строком на 16 тижнів, термін дії договору до 19.11.2025 року, з фіксованою процентною ставкою в день 1 %. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 101 826,62 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою ТОВ «ПрофіГід», згідно якої останнім було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, зокрема платник: ТОВ «Бізнес Позика»; номер транзакції: 45387-25381-35263; дата/час здійснення переказу: 30.07.2025 13:48; сума переказу: 50 000 грн; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_3 ; призначення платежу: Перерах. Коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 549973-КС-001 від 30.07.2025 Без ПДВ.

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_1 відкрито під неї відповідний банківський рахунок. Зарахування грошових коштів 30.07.2025 у розмірі 50 000 грн підтверджується також рухом коштів за картковим рахунком, наданим АТ КБ «Приватбанк».

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 549973-КС-001 наданого позивачем заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.02.2026 становить 139 500 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 50 000 грн., по відсотках – 54 500 грн., по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України - 25 000 грн; по комісії - 10 000 грн.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявності заборгованості та її розміру суду не надано. Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклала кредитний договір № 549973-КС-001 від 30.07.2025, що підтверджується електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором UA-9931. Вказаний кредитний договір укладений шляхом пропозиції позивача (оферта) укласти договір, який акцептовано відповідачем та підписано останнім одноразовим ідентифікатором UA-9931. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, своєчасно та повністю, надало відповідачу в розпорядження кредитні кошти, однак відповідач в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Жодних доказів на спростовання обставин наведених у позові та на підтвердження здійснення погашення заборгованості відповідач не надав.

А тому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 50 000 грн та заборгованості по відсоткам в розмірі 54 500 грн підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 25 000 грн, суд зазначає наступне.

Кредитним договором, а саме у п. 7.5 передбачено нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Оскільки позивачем нараховані відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ «Бізнес Позика».

А тому, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 25 000 грн. не підлягають задоволення.

Щодо комісії за надання кредиту у розмір 10 000 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому заборгованість за комісією не підлягає задоволенню.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 104 500 грн., з яких 50 000 грн основний борг; 54 500 грн відсотки за користування кредитом, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 549973-КС-001 про надання кредиту від 30 липня 2025 в розмірі 104 500 гривень та судові витрати у розмірі 1994,41 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21 вересня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник