Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №352/1176/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1176/26

Провадження № 2/352/1164/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючого судді Кузьменка С.В.

За участі

секретаря судового засідання Сливоцької О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судового засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до російської федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції російської федерації

про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії російської федерації, -

ВСТАНОВИВ:

І. Рух провадження та процесуальні рішення

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (далі- Позивач) до держави російської федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції російської федерації (далі-Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії Російської Федерації в сумі 100 000 EUR (Євро), що еквівалентно 51 614 700 гривень, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07 травня 2026 року та розгляд справи призначено на 16 липня 2026 року.

16 липня 2026 року підготовче судове засідання відкладено на 11 серпня 2026 року у зв`язку із неявкою Відповідача.

11 серпня 2026 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду на 18 вересня 2026 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 17 липня 2026 року та 17 серпня 2026 року шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та скерування листів на офіційну електронну адресу.

При вирішенні питання щодо належності повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи Суд зазначає, що у відповідності до вимог пункту 11 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно статті 280 Цивільного процесуального кодексу України Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин та не подав відзив, а Позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, 18 вересня 2026 року Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

18 вересня 2026 року у відповідності до вимог статті 244 Цивільного процесуального кодексу України Суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк до 21 вересня 2026 року.

ІІ. Стислий виклад позиції сторін

Позивач зазначає, що він зареєстрований та проживав станом на 24 лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

24 лютого 2022 року він призваний на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Виконуючи бойовий наказ з відсічі та стримування агресії збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань проти України обороняв місто Маріуполь Донецької області, а саме: 04 квітня 2022 року, під час виконання бойового завдання на позиції «Пост-мост» ПАТ МК «Азовсталь» він потрапив під ворожий авіа удар, внаслідок чого отримав множинні осколкові поранення нижніх кінцівок. , ЗЧМ, контузію та забій м`яких частин тіла.

З 17 травня 2022 року по 30 грудня 2024 року перебував у полоні у виправній колонії №120 «Оленівка» Донецької області, виправній колонії №4 міста Горлівка Донецької області, виправній колонії №7 місто Торез Донецької області, СІЗО №2 місто Бійськ російської федерації. Окрім того йому встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми про що видано Довідку про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми від 16 квітня 2026 року.

Під час перебування в полоні він піддавався морально-психологічному тиску, знущанням, катуванню з використання електроструму, побиттям представниками «Фсин» російської федерації, як наслідок отримав численні забої нирок, печінки, легень, статевих органів. Під час побиття завдавалися численні удари гумовими кийками, руками по ногах по голові та всім частинам тіла. Медична допомога не надавалася.

За час перебування в полоні в місцях позбавлення волі утримувався в поганих умовах. Харчування було неналежне. Їжа була неякісна, не свіжа, вода тільки технічна. Як наслідок отримав хронічні захворювання, якими до полону не хворів. Захворювання були виявлені під час перебування в ГВМКЦ ДПСУ місто Київ.

Отримані ним поранення та захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

25 лютого 2026 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Зазначає, що під час його перебування у полоні було наявне грубе порушення норм Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, що виявилося у жорстокому поводженні та позбавленні базових прав людини. Також це проявилося в незаконному утриманні без пред`явлення звинувачень в умовах, що несли пряму загрозу його життю та здоров`ю.

В зв`язку із викладеним, у відповідності до статей 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України просить стягнути з Відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 100 000 EUR (Євро), що еквівалентно 51 614 700 гривень, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07 травня 2026 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив, а також письмові пояснення до суду не надав.

ІІІ. Докази, досліджені судом

1.Копія паспорта (ID-карти) позивача, відповідно до якого Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянином України.

2.Копія картки платника податків Позивача.

3.Копія Витягу з реєстру територіальної громади, номер витягу 2025/000401960 від 11 січня 2025 року, відповідно до якого Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

4.Копія довідки від 07 серпня 2025 року № 2613-7002279605 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої фактичне місце проживання Позивача: АДРЕСА_2 .

5.Копія посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_2 , відповідно до якого Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.

6.Копія виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відповідно до якої встановлено, що Позивач з 17 травня 2022 року до 30 грудня 2024 року був позбавлений особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

7.Копія Повідомлення ДП «УНЦРМ» №09-07/146 від 03 січня 2025 року про полон Позивача.

8.Копія Довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми виданої Позивачу.

9.Копії Актів форми Нвс-5 та Нвс-1 за фактом травмування Позивача.

10.Копія Довідки №3047 гарнізонної військово-лікарської комісії від 18 червня 2025 року, відповідно до якої встановлено, що поранення Позивача ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

11.Копія Свідоцтва про хворобу Позивача №2360/12.

12.Копія Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

13.Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , про що Орджонікідзевським Рай бюро ЗАГС м. Запоріжжя 26 вересня 1969 року зроблено актовий запис №1900 в Книзі реєстрації народжень. Батьками Позивача є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

14.Копія паспорта ОСОБА_2 .

15.Копія довідки про смерть №С-06008 батька Позивача, в якій зазначено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: російська федерація, Ростовська область, місто Таганрог.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом

24 лютого 2022 року Позивач призваний на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 та виконував бойовий наказ з відсічі та стримування агресії збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань проти України.

З 17 травня 2022 року по 30 грудня 2024 року перебував у полоні у виправній колонії №120 «Оленівка» Донецької області, виправній колонії №4 міста Горлівка Донецької області, виправній колонії №7 місто Торез Донецької області, СІЗО №2 місто Бійськ російської федерації.

Довідкою №3047 гарнізонної військово-лікарської комісії ГВМКЦ ДПС України від 18 червня 2025 року встановлено поранення та захворювання, які пов`язані із захистом Батьківщини.

Актами від 28 лютого 2025 року №23/1-2025 та №23-2025 НОМЕР_4 Прикордонного загону ДПС країни форми Нвс-5 та НВС-1 підтверджуються факти травмування Позивача.

25 лютого 2026 року Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

V. Висновки суду

щодо збройної агресії Російської Федерації проти України

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Пункт 9 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005 року, визначає мир, безпеку та розвиток прав людини тими опорами, на яких тримається система ООН.

Пункт 120 Резолюції нагадує про обов`язок держав-учасниць ООН сприяти повазі та захисту усіх прав людини та основних свобод відповідно до Статуту ООН, Загальної Декларації прав людини та іншим документам, які стосуються прав людини. Універсальний характер цих прав не підлягає жодному сумніву.

Пункт 122 Резолюції підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.

5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великою Британією та США був укладений Будапештський меморандум-міжнародна угода про гарантії Україні у зв`язку з набуттям нею неядерного статусу.

Пунктом 2 Будапештського меморандуму російська федерація взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Загальновідомим є той факт, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року, а 24 лютого 2022 року російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який наступними указами Президента України неодноразово продовжувався, та триває станом на момент постановлення судового рішення по даній справі.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено вчинення російською федерацією військової агресії проти України та всіх її громадян.

Виходячи із сукупності наведеного, суд вважає, що право позивача на належне та ефективне відшкодування шкоди повинно бути захищене, а судовий імунітет не повинен бути перешкодою для такого відшкодування у тих виняткових обставинах, коли немає інших механізмів відшкодування.

щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до ч. 1, 2ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків, стану здоров`я і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей16і23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом в пункті 62 рішення у справі «Станков проти Болгарії.

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Беззаперечно, що Позивач під час захисту Батьківщини, зазнав безумовних моральних страждань. Проте це не позбавляє особу, яка звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації обов`язку обґрунтувати та довести у суді належними доказами, а суд - обов`язку встановити на підставі наданих доказів елементи правопорушення, що призвело до завдання моральної шкоди (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача (причинно-наслідковий зв`язок).

Дослідивши позовну заяву та викладені в ній обставини щодо отримання інвалідності ІІ групи Позивачем у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також втрати душевного спокою та розчарування, сенсу життя та віру в майбутнє, дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивач звернулася до суду з позовом до російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок збройної агресії російської федерації на території України та просив суд стягнути з відповідача на його користь 100 000 EUR (Євро), що еквівалентно 51 614 700 гривень, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07 травня 2026 року моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд бере до уваги, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошовому еквіваленті.

Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральної шкоди, суд виходить із наслідків збройної агресії російської федерації, а саме перебування у полоні, що призвело до встановлення Позивачеві інвалідності ІІ групи, наслідків цієї події для подальшого життя Позивача, віку позивача, для якого такі події в його житті є складними та обтяжливими.

Враховуючи тривалість та характер моральних переживань та фізичних страждань, що пов`язані із перебуванням у полоні та катувань яких йому було завдано за цей час через військову агресією російської федерації проти України, вимушеністю позивача у довготривалому лікуванні, що в подальшому змінило спосіб та якість життя, негативних змін у його житті, які є незворотними та усвідомлення завдає йому душевного болю та моральних страждань, враховуючи стан здоров`я, відчуття ним душевних страждань, що не дають можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії російської федерації проти України, те, що Позивач зазнає душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 51 614 700 гривень,.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог. На переконання суду, відшкодування Позивачу моральної шкоди в розмірі 51 614 700 гривень відповідатиме заподіяним йому моральним стражданням і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану.

VI. Щодо судового збору

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Враховуючи викладене, з відповідача в дохід держави України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 16640 гривень.

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії російської федерації - задовольнити.

Стягнути з російської федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 51 614 700 ( п`ятдесят один мільйон шістсот чотирнадцять тисяч сімсот) гривень.

Стягнути із російської федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції російської федерації в дохід державного бюджету ( стягувач – Державна судова адміністрація України) судовий збір в сумі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , яка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

ВІДПОВІДАЧ: російська федерація в особі представницького органу: Міністерства юстиції російської федерації, місцезнаходження: 119991, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будівля 1.

Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО